Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №568/2285/25 — Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №568/2285/25

Провадження №2/568/232/26

19 червня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Рідченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, -

встановив:

Адвокат Рідченко М.В. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання відповідача, як спадкоємця, разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , та про визнання ОСОБА_2 , таким, що не прийняв спадщину у встановлений законом спосіб та порядок після її смерті та встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною дочкою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла прабаба ОСОБА_1 , та баба відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 . На випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишила заповіт, згідно якого належний їй на праві особистої власності житловий будинок, знаходиться в с.Лев`ятин Радивилівського району Рівненської області. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, зокрема на житловий будинок по АДРЕСА_1 . На час смерті ОСОБА_4 разом з нею у будинку була зареєстрована її дочка ОСОБА_3 , яка вважається такою, що прийняла спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. На час її смерті разом з нею в будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_6 (матір позивача), ОСОБА_2 (батько відповідача) та ОСОБА_7 (позивач). Відповідач, хоч і був зареєстрований в будинку разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , однак задовго до її смерті залишив будинок, забрав свої особисті речі та залишив Україну, поїхавши до Росії. Всі контакти з ним припинились, більше позивач з ним не зустрічалась, його місце проживання наразі невідомі. Після смерті ОСОБА_3 позивач вчасно звернулася із заявою до нотаріуса, однак отримати свідоцтво на всю спадщину не змогла, оскільки нотаріусом встановлено, що окрім позивача, спадкоємцем майна померлої є ще відповідач ОСОБА_2 , який вважається таким, що прийняв спадщину. Однак, враховуючи, що відповідач фактично не проживав за адресою реєстрації і тому не може вважатися таким, що прийняв спадщину, позивач просить задовольнити заявлені позовні вимоги. Також просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки в заповіті, яким ОСОБА_4 зробила розпорядження стосовно належного їй майна, вказано, що все належне їй майно вона заповідає дочці ОСОБА_3 . Однак, не можливо підтвердити відповідними документами їх кровну спорідненість, з огляду на відсутність свідоцтва про народження ОСОБА_3 та будь-яких інших даних про народження ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду, також вирішено клопотання про допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач додатково пояснила, що відповідач ОСОБА_2 є її батьком, який у 2008 році виїхав до Росії на роботу та більше в Україну не повертався. Будь-яких контактів він ні з ким не підтримує, його доля їй не відома. Вказані обставини підтверджують, що хоча на момент смерті її баби ОСОБА_3 батько і був зареєстрований за вказаною адресою, однак фактично за місцем реєстрації не проживав. Відтак ОСОБА_2 є таким, що не прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 .

Представник позивача адвокат Рідченко М.В. в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити. Додатково пояснила, що відповідач на момент смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , був лише зареєстрований разом зі спадкодавцем. За місцем своєї реєстрації він не проживає з 2008 року, коли поїхав до Росії, на наразі його місце перебування невідоме. Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №464/566/19 зауважує, що якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама лише реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті зі спадкодавцем. З огляду на те, що відповідач не проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, та ще протягом достатньо тривалого часу до цього, протягом строку встановленого ст.1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини не подав, тому він не може вважатися таким, що не прийняв спадщину.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом неодноразового опублікування оголошення на офіційному веб-сайті Судова Влада України у відповідності до ст.128 ЦПК України. Заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вислухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_1 ), виданим Бугаївською сільською радою. (а.с.9)

За життя ОСОБА_4 зробила розпорядження щодо належного їй майна, склавши 06.03.2007 року заповіт, який посвідчений секретарем Бугаївської сільської ради, відповідно до якого все належне їй майно, зокрема будинок, який знаходиться в с.Левятин Радивилівського району Рівненської області, заповіла своїй дочці ОСОБА_3 (а.с.10)

ОСОБА_10 21 липня 1970 року уклала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на ОСОБА_12 . Шлюб зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радивилівського районного управління бстиції у Рівненській області, актовий запис №46 від 21 липня 1970 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища. (а.с.20)

За інформацією Спадкового реєстру заповіт ОСОБА_4 , що посвідчений 06.03.2007 року секретарем Бугаївської сільської ради, є чинним, (а.с.13)

Після смерті ОСОБА_4 за даними Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа не заводилась. (а.с.14)

ОСОБА_4 належало домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 16.01.2007 року. (а.с.15)

Згідно довідки №631/02-10 від 26.11.2025 виданої ЦНАП Радивилівської міської ради на час смерті ОСОБА_4 до складу її сім`ї входила ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 . (а.с.17)

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_2 ), виданим Бугаївською сільською радою Радивилівського району Рівненської області. (а.с.21)

Згідно довідки №632/02-10 від 26.11.2025 виданої ЦНАП Радивилівської міської ради на час смерті ОСОБА_3 . до складу її сім`ї входили ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 . (а.с.22)

Згідно свідоцтва про народження (серія НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_3 . (а.с.23)

Згідно рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 листопада 2017 року (справа №568/964/16-ц) шлюб, зареєстрований 09.11.1998 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Радивилівського району Рівненської області, актовий запис №63, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано. (а.с.18-19)

Батьками ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження (серія НОМЕР_4 , актовий запис №52 від 11 червня 1999 року) (а.с.8)

Після укладення шлюбу 17 липня 2021 року з ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , змінила прізвище на ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (серія НОМЕР_5 , актовий запис №57 від 17 липня 2021 року) (а.с.7)

Свідок ОСОБА_9 , допитана в судовому засіданні, показала, що є сусідкою ОСОБА_1 та добре знайома з її сім`єю. У зазначеному домоволодінні проживала ОСОБА_16 разом з дочкою ОСОБА_3 та її сім`єю, сином ОСОБА_17 невісткою ОСОБА_18 та онукою ОСОБА_19 . Батько позивачки ОСОБА_20 давно не проживає разом з ними. Десь за рік до смерті ОСОБА_4 він поїхав до Росії і з того часу вона його не бачила. На час смерті його матері ОСОБА_3 , ОСОБА_21 не проживав за місцем реєстрації.

Свідок ОСОБА_8 , допитана в судовому засіданні, показала, що вона є сусідкою позивача. ОСОБА_22 проживала у домоволодіння разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 та її сім`єю. ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , десь у 2008 році поїхав на роботу до Росії та більше додому не повертався. На час смерті матері, ОСОБА_17 не проживав разом з нею.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо. Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).

Таким чином, родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника).

В постанові Верховного Суду від 30 липня 2018 року у справі №737/120/18 зазначено про те, що в порядку окремого провадження може бути встановлений факт родинних відносин лише між кровно спорідненими родичами.

Згідно роз`яснень, викладених в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Верховний Суд України в листі від 01.01.2012 р. «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначає, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

Оскільки з досліджених в ході розгляду справи достовірно встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про встановлення факту родинних відносин, оскільки в позасудовому порядку неможливо встановити відповідний юридичний факт.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто згідно з визначеною законом черговістю спадкоємців.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

У частині третій статті 1268 ЦК України вимагається проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем, що можуть бути відмінними один від одного.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20, від 26 червня 2024 року у справі №752/12045/17, від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23, від 25 лютого 2026 року у справі№ 624/93/25.

Згідно з ч. 1 cт. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19).

З сукупності наданих суду матеріалів вбачається, що позивач є онукою померлої ОСОБА_3 , та на час відкриття спадщини дійсно проживала разом з нею. Натомість, відповідач ОСОБА_2 , який сином та спадкоємцем майна померлої за законом, хоч і був зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою, однак протягом тривалого часу (з 2008 року) та на момент смерті спадкодавця фактично не проживав з померлою, не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тому не може вважатися таким, що прийняв спадщину.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту не проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини та визнання ОСОБА_2 , таким, що фактично не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

В силу ч. 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивачі не ставлять вимоги про стягнення судового збору з відповідача. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивачів витрат по сплаті судового збору, сплачених позивачами при зверненні до суду з вищевказаним позовом.

Керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 258,259, 263-265 ЦПК України, ст. 1261, 1268, 1270 ЦК України суд, -

ухвалив:

Позовну заяву заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт непроживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: в АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Встановити факт неприйняття ОСОБА_2 спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Троцюк