Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №562/967/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/967/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції в м.Здолбунів кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026184440000007 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Лідаво, Здолбунівського району Рівненської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , депутата Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області (восьмого скликання), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно рішення першої сесії восьмого скликання Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 24 листопада 2020 року №2 ОСОБА_4 визнано обраним депутатом Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (восьмого скликання).

При цьому, згідно із наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №175 від 22.09.2023, ОСОБА_4 призваний 19.09.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 до лав Збройних Сил України на військову службу за мобілізацією та, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.08.2025 №218, на підставі п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», звільнений з військової служби і виключений з військового обліку (з 11.08.2025), як такий, що досягнув граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є у тому числі особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також, ч. 1 ст. 45 Закону визначено, що особи, зазначені у підпункту «б» п.1 ч.1 ст.3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік за формою що визначається Національним агентством.

12.10.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким внесено зміни до Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до пункту 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024.

Разом з тим, згідно із положеннями ч.7 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (крім суб`єктів декларування із числа військовослужбовців, зазначених у пунктах 1-5 цієї частини), зобов`язані подати визначені цією статтею декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин - припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби.

Із урахуванням наведеного, ОСОБА_4 , будучи депутатом Здовбицької сільської ради восьмого скликання, суб`єктом декларування, на якого в силу положень ч.ч.1, 7 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», покладено обов`язок щодо подання не пізніше 90 календарних днів з дня звільнення з військової служби, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), за формою визначеною НАЗК, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, усвідомлюючи, що 08.08.2025 він звільнений з військової служби, достовірно знаючи про необхідність подання вищевказаної декларації за 2022 рік та маючи реальну можливість виконати цей обов`язок, у період часу з 08.08.2025 по 05.11.2025 (тобто упродовж 90 календарних днів з дня звільнення з військової служби) умисно не подав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину не визнав, просив суд його виправдатита показав, що не мав наміру не подавати вказану декларацію. Не подав вчасно декларацію через незнання антикорупційного законодавства.

Також в судовому засіданні були безпосередньо досліджені наступні докази, а саме:

- показами свідка ОСОБА_6 , про те, що вона секретар Здовбицької сільської ради Рівненської області. Підтвердила свої покази надані в статусі свідка на досудовому розслідуванні згідно протоколу допиту свідка від 09.03.2026. Депутатам Здовбицької сільської ради, які є суб`єктами декларування, усно на кожній із сесій, які відбувалися щомісяця до 2025 року доводилося до відома про необхідність подання декларацій згідно вимог Закону України «Про запобігання корупції». ОСОБА_4 був від неї особисто проінформованим телефонним дзвінком про необхідність подання щорічної декларації за 2022 рік.

- даними витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.01.2026, номер кримінального провадження 42026184440000007, за ст. 366-3 КК України, з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (т.1 а.п.1);

- даними протоколу огляду веб-порталу від 16.01.2026 з додатками видрукуваних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_4 за 2021, 2023, 2024 роки, згідно якого оглянуто веб-портал ЄДРД осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (т.1 а.п.10-45);

- даними рішення Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області №2 від 24 листопада 2020 року, згідно якого ОСОБА_4 набув повноважень депутата восьмого скликання Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т.1 а.п. 54);

- даними повідомлення про обов`язок подання депутатами Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області восьмого скликання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (т. 1 а.п. 55);

- даними відповіді Головного управління ДПС у Рівненській області Державної податкової служби України, вих. №421/5/17-00-24-04-06 від 23.01.2026, щодо сплати податків та обов`язкових платежів ОСОБА_4 за період з 01.01.2023 по 01.01.2025 (т.1 а.п.58-63);

- даними відповіді Національного агентства з питань запобігання корупції, вих. №47-06/11410-26 від 24.02.2026. щодо інформації про подані декларації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_4 та послідовність дій користувача Реєстру, які вчинив ОСОБА_4 (т.1 а.п.66-73);

- даними відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.03.2026, згідно якої ОСОБА_4 11.08.2025 був виключений з військового обліку на підставі п. 5 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як такий, що досягнув граничного віку перебування в запасі (т.1 а.п.82-83);

- даними витягу з наказу №175 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.09.2023, згідно якого ОСОБА_4 призваний на військову службу під час мобілізації (т.1 а.п.83);

- даними копій щорічних декларацій ОСОБА_4 особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2023, 2024, 2025 роки;

- даними копії щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, яку ОСОБА_4 подав 28 березня 2026 року.

У судовому засіданні сторони кримінального провадження не заявляли клопотань про дослідження інших доказів у вказаному проваджені.

Суд критично оцінює покази обвинуваченого в судовому засіданні, розглядаючи це як спосіб захисту останнього, обумовленого спробою уникнути кримінальної відповідальності, що повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні вищезазначеними доказами у їх сукупності.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив виправдати обвинуваченого, оскільки сторона обвинувачення не довела, що ОСОБА_4 умисно вчасно не подав вказану декларацію. Крім того, дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, враховуючи, що 28.03.2026 обвинуваченим подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік.

Доводи захисника - адвоката ОСОБА_5 є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно із диспозицією статті 366-3 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до статті 11 Кримінального кодексу України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 23 Кримінального кодексу України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Відповідно до статті 24 Кримінального кодексу України умисел поділяється на прямий і непрямий.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

З суб`єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується лише прямим умислом, тобто особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Інтелектуальний момент прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та в передбаченні його суспільно небезпечних наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Здебільшого наявність усвідомлення винним суспільної небезпеки свого діяння є очевидною, про що свідчать фактичні обставини справи. Якщо особа не усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій чи бездіяльності, це може свідчити про її неосудність або про відсутність умислу при вчиненні злочину.

Передбачення це розумове уявлення особи про результати своєї дії (бездіяльності). При вчиненні злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків свого діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкоду, яка буде заподіяна об`єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків. Отже, передбаченням винного охоплюється в загальних рисах і причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Вольовий момент прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків. Під бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.

Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст.366-3 КК України має бути встановлено і доведено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати декларацію, передбачену ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її. Інші суб`єктивні ознаки неподання суб`єктом декларування декларації не впливають на кваліфікацію.

Також, суд бере до уваги відповідну судову практику Європейського суду з прав людини, який зазначав, що обов`язок заявника подати декларацію з її подальшим оприлюдненням у вільному доступі в Інтернет є пропорційним легітимному інтересу громадськості, який полягає в дієвому та простому доступі громадян до інформації про фінансовий та майновий стан службовців (справа «Випич проти Польщі»).

Такий ступінь втручання, чітко передбачений законодавством та надає суспільству можливість переконатись в тому, що процес формування і реалізації влади не зазнає незаконного впливу чи неприйнятного лобіювання, або навіть безпосередньої корупції.

Суд вважає, що сукупність наявних у справі доказів свідчать про те, що ОСОБА_4 , який з 2017 року щороку, протягом тривалого проміжку часу систематично подавав декларації та був обізнаним з необхідністю виконання положень Закону України «Про запобігання корупції», не міг не знати про обов`язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідної декларації та діючи з прямим умислом не подав відповідну декларацію шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік упродовж 90 календарних днів з дня звільнення з військової служби, у період часу з 08.08.2025 по 05.11.2025.

Наведені обставини, крім долучених документів, повністю підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні. При цьому відповідну декларацію ОСОБА_4 подано 28.03.2026, тобто з порушенням відповідного строку більше ніж на чотири місяці.

Інші доводи сторони захисту не спростовують взятих до уваги та досліджених судом доказів, показань свідка ОСОБА_6 , а також встановлених судом обставин.

Аналізуючи наведене, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ст. 366-3 КК України, які виразилися в умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ст. 366-3 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку в лікарів психіатра, нарколога не перебуває.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді штрафу у розмірі 2500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати виборні посади в місцевому самоврядуванні, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень з позбавленням права обіймати виборні посади в місцевому самоврядуванні на строк один рік.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

На вирок може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення а обвинуваченому в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя: ОСОБА_1