Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №160/3493/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа №160/3493/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідачі), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом №8 від 16.01.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- зобов`язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 та є батьком трьох неповнолітніх дітей, які знаходяться на його утриманні. 12.01.2026 позивач звернувся через Центр надання адміністративних послуг подав до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з тим, що у нього на утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років. За результатом розгляду такої заяви позивач отримав відмову у зв`язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам додатку 5 до Порядку затвердженою постановою КМУ 650 (рішення суду про встановлення факту утримання дітей в/з).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 20.03.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, та витребувано у відповідачів докази по справі.

09.03.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли витребувані ухвалою суду від 23.02.2026 документи та відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позову та зазначає наступне. Згідно переліку поданих документів ОСОБА_1 відсутні: судове рішення про розлучення та визначення місця проживання дітей військовозобов`язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким із батьків проживатимуть діти, та про участь другого у вихованні; документи, що підтверджують відсутність або неможливість утримання дітей військовозобов`язаним (свідоцтво про смерть, витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, рішення суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі і інше. Представник зауважує, що згідно поданих документів не зрозуміло, що з біологічним батьком двох дітей, з цих підстав позивачу відмовлено у наданні відстрочки.

17.03.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній надає додаткові пояснення щодо обставин, викладених у позовній заяві, та правову оцінку запереченням відповідача

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03.08.2023 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 (прізвище після одруження - ОСОБА_3 ), про що складено актовий запис №80 та видано свідоцтво про шлюб бланк серії НОМЕР_1 ЦНАП Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

22.12.2023, від спільного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , народився ОСОБА_5 , про що ЦНАП Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області видано свідоцтво про народження бланк серії НОМЕР_2 від 27.12.2023.

У ОСОБА_4 від попереднього шлюбу були двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком яких – є ОСОБА_8 .

Згідно заяви ОСОБА_8 від 18.11.2025, підписаного 20.11.2025 за допомогою електронного підпису, останній підтверджує, що з січня 2022 року до сьогоднішнього дня не здійснює жодних виплат на користь ОСОБА_4 , які б були спрямовані на утримання їх спільних дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Також повідомив, що матеріальної допомоги для утримання дітей не надає, витрат, пов`язаних з їх забезпеченням, не несе та участі в їх утриманні не бере. Окремо зазначає, що з січня 2022 року спілкування з дітьми не підтримує.

Відповідно до Довідки Орільського старостинського округу Дніпровського району Дніпропетровської області від 04.02.2026 №14 про склад сім`ї осіб, які фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входять: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Так, подружжя ОСОБА_3 зареєстроване у відділі соціального захисту населення Слобожанської селищної ради як багатодітна сім`я, до складу якої входять їх діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про що наявне посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.01.2024 зі строком дії до 30.04.2033.

12.01.2026 позивач звернувся через Центр надання адміністративних послуг подав до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з тим, що у нього на утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років, долучивши документи: 1. Документи, що підтверджують сімейні зв`язки батьків - свідоцтво про шлюб. 2. Свідоцтво про народження дітей віком до 18 років. 3. Дані з ЄРБ про відсутність стягнення аліментів. 4. Посвідчення багатодітної сім`ї. 5. Довідка про склад сім`ї та фактичне місце проживання. 6. Відповідь, надана Другим правобережним відділом Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра №881 від 07.01.2026.

За результатом розгляду вище вказаної заяви про відстрочку, Комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомила за вих. №1355/395 від 30.01.2026 про те, що протоколом від 16.01.2026 №8 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Підставою для відмови стало те, що отримані підтверджуючі документи не відповідають вимогам додатку 5 до Порядку затвердженою постановою КМУ №650 (рішення суду про встановлення факту утримання дітей в/з).

Вважаючи, таку відмову протиправною, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Згідно пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Так, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (Порядок №560).

Згідно пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії .

Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Встановлено, що протоколом від 16.01.2026 № 8 відповідач відмовив у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, мотивуючи рішення ненаданням документів, передбачених додатком № 5 до Порядку № 560.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є батьком однієї дитини (згідно зі свідоцтвом про народження) та перебуває у шлюбі з матір`ю двох інших дітей. На підтвердження факту утримання трьох неповнолітніх дітей позивачем подано: довідку про склад сім`ї, посвідчення багатодітної сім`ї, докази відсутності заборгованості зі сплати аліментів, а також письмову відмову біологічного батька від утримання двох дітей.

Суд вважає подані документи належними та достатніми доказами утримання дітей, з огляду на наступне.

Положення Додатку 5 Порядку №560 визначають альтернативний не виключний перелік документів, що підтверджують факт утримання дітей.

Водночас, згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII умовами надання відстрочки є: факт перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років; відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів, підзаконний акт (Порядок № 560) має застосовуватися лише в частині, що не суперечить Закону № 3543-XII. Закон не пов`язує право на відстрочку безпосередньо із перебуванням батьків у зареєстрованому шлюбі або виключно з кровним спорідненням, визначальним критерієм є саме факт утримання дитини.

Згідно приписів ст. 52 Конституції України та ст. 142 Сімейного кодексу України, діти мають рівні права та обов`язки незалежно від походження, а також від того, чи перебувають їхні батьки у шлюбі між собою. Обмеження прав батька лише через відсутність шлюбу або кровного споріднення з дітьми дружини, яких він фактично утримує, створює ризики дискримінації інтересів самих дітей.

Судом встановлено, що позивач уклав шлюб із матір`ю дітей, веде з ними спільний побут, що підтверджується посвідченням багатодітної сім`ї. У сукупності з доказом відмови біологічного батька від утримання дітей, ці обставини доводять, що позивач добровільно взяв на себе обов`язки з виховання та матеріального забезпечення дітей (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, членами сім`ї є особи, які спільно проживають та пов`язані спільним побутом, навіть за відсутності кровного споріднення чи шлюбу.

Відтак, відсутність судового рішення про встановлення факту утримання дітей у даному випадку не може бути перешкодою для реалізації позивачем права на відстрочку, передбаченого ст. 23 Закону № 3543-XII, оскільки матеріалами справи факт утримання підтверджено іншими належними доказами.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).

Крім того, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").

Інших підстав для відмови позивачу в наданні відстрочки протокол від 02.10.2024 №54 не містить.

Так, суд зауважує, що питання призову на військову службу та обов`язку з догляду за непрацездатною особою мають виняткову суспільну та особисту важливість. Відтак, формальна відсутність судового рішення про встановлення факту утримання дітей не може бути самодостатньою підставою для відмови без спроби встановити реальні обставини справи.

Водночас суд не може перебирати на себе функції органу з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період і вирішувати питання про оформлення відстрочки без попереднього надання правової оцінки органом підставам та документам для надання такої відстрочки, адже завданням адміністративного суду є здійснення судового контролю за правомірністю прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, а не первинний його розгляд.

Підводячи підсумок викладеному, суд доходить висновку, що рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом №8 від 16.01.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним відновити порушені права позивача шляхом зобов`язання Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення згідно вимог законодавства України та Порядку № 560, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

За приписами частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 2129,92 грн, що документально підтверджується квитанцією № 2.523700365.1 від 09.02.2026.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою згаданої статті визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3328,00 грн.

При поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, розмір судового збору, що належало сплатити за звернення із цим позовом, складає 1064,96 грн (3328,00 грн * 0,4 * 0,8), однак позивач сплатив судовий збір у сумі 2129,92 грн.

Суд зауважує, що сплачений судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір», не впливає на розподіл судових витрат між сторонами.

Понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору за подання позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

При цьому надмірно сплачений за подання адміністративного позову судовий збір згідно квитанції № 2.523700365.1 від 09.02.2026 в сумі 1064,96 грн підлягає поверненню в порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір», за клопотанням особи, яка його сплатила.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом №8 від 16.01.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зобов`язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення згідно вимог законодавства України та Порядку № 560, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Стягнути з Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець