Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №160/10722/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа № 160/10722/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді С.О. Конєвої

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №80560684 від 17.04.2026р., визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та, з урахуванням позовної заяви у новій редакції від 18.05.2026р., просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасії Миколаївни, які виявились у винесенні постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, за виконавчим листом №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, винесену державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасією Миколаївною;

- зобов`язати відповідача відновити виконавче провадження та вчинити дії, спрямовані на фактичне та повне виконання вимог виконавчого листа №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані дії та постанова є протиправними і підлягає скасуванню, оскільки станом на дату звернення до суду з даною позовною заявою, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі №160/28066/25 боржником не виконано, що підтверджується сформованими у застосунку “Резерв+” витягами з ЄДРПВ станом на дату закінчення виконавчого провадження та на дату звернення позивача до суду, з яких вбачається, що позивач перебуває в розшуку, категорія обліку “військовозобов`язаний”, постанова ВЛК “непридатний в мирний: час, обмежено придатний у воєнний час”, дата ВЖ “09,10.1997.”; постановою державного виконавця від 16.04.2026 про накладення штрафу постановлено, що рішення суду боржником не виконано, накладено на боржника штраф, та надано боржнику 10 робочих днів на виконання рішення суду, попереджено боржника про кримінальну відповідальність за ст.382 ККУ; окрім того, 16.04.2026 державним виконавцем винесено Вимогу до боржника, якою державний виконавець встановив, що належним доказом виконання рішення суду фактично та в повному обсязі є копія Витягу (довідки) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») з QR-кодом для перевірки достовірності, та встановив боржнику строк до 30.04.2026 надати вказаний доказ, проте, не отримавши від боржника нових доказів та відповідної копії Витягу (довідки) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») з QR-кодом для перевірки достовірності виконання рішення суду в повному обсязі, постановою державного виконавця від 17.04.2026 виконавче провадження було закінчено, на підставі тієї ж самої наданої боржником копії облікової картки позивача, яка раніше не визнавалась державним виконавцем як належний доказ. Відповідач помилково вважає, що правовідносини, які були встановлені та підтверджені рішенням суду, були змінені наказом керівника боржника по результатам внутрішньої перевірки від 03.03.2026 №99 про визнання тимчасового посвідчення позивача недійсним та таким, що має ознаки фіктивності та видане з порушенням встановленого порядку. За викладеного, позивач вказує на те, що відповідач закінчив виконавче провадження за відсутності в матеріалах виконавчого провадження належних доказів, зокрема - відповідного Витягу з ЄДРПВ, інші належні докази факту виконання боржником судового рішення в повному обсязі в матеріалах виконавчого провадження відсутні. У відповіді на відзив від 08.06.2026р. позивач посилається на ті ж самі обставини, що і у позові.

Ухвалою суду від 01.06.2026р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 22.06.2026р. згідно до ч.2, ст.12, ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано зокрема відповідача до 12.06.2026р. включно надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на підтвердження правомірності дій відповідача та оспорюваної постанови, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

02.06.2026р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 (боржником) 16.04.2026 за вх. №28.11-30/9992 до відділу ДВС надано копію облікової карти Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка містить унікальний штрих-код НОМЕР_1 (з відміткою про виключення з військового обліку на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 160/28066/25), копію розпорядження від 28.11.2025 про виключення з військового обліку ОСОБА_1 та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Таким чином, отримана державним виконавцем інформація з облікових документів ОСОБА_1 була достатньою для пересвідчення про фактичне виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а тому 17.04.2026 державним виконавцем Фелдеші А.М. прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження №80560684 керуючись п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження". Інтерпретація позивача про обсяг зобов`язань, примусове виконання яких було забезпечено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №160/28066/25, є хибною, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню. В уточненнях до відзиву від 02.06.2026 на позовну заяву від 04.06.2026 відповідач просить врахувати правові висновки Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа № 160/28066/25 провадження №1460зв-26/160/28066/25 від 19.05.2026.

Частинами 1, 2 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Факт направлення до електронних кабінетів учасників справи та отримання ними 02.06.2026р. ухвали про відкриття провадження у даній справи та призначення справи до розгляду, підтверджується наявними у справі довідками про доставку електронного листа.

Отже, учасники справи є повідомленими про дату та місце розгляду справи у встановленому порядку згідно ч.2 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається 22.06.2026р., тобто у межах строку визначеного ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18.11.2025 року у справі №160/28066/25, яке набрало законної сили 19.12.2025р., адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 було задоволено та зокрема зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військового обліку ОСОБА_1 , та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі.

22.12.2025р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист на виконання вищенаведеного рішення суду, що підтверджується його копією.

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.03.2026 року було відкрито виконавче провадження №80560684 з примусового виконання виконавчого листа №160/28066/25, що підтверджується змістом її копії, наявної у справі.

16.04.2026р. боржник ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) подав до відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження №2346 від 16.04.2026р., в якій повідомив про виконання в повному обсязі вимог виконавчого документа та просив закінчити виконавче провадження №80560684 у зв`язку з його повним фактичним виконанням, на підтвердження чого долучив до заяви копію облікової картки Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервистів і копію розпорядження від 28.11.2025р.

17.04.2026р. державним виконавцем Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №80560684 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Правомірність прийняття оскаржуваної постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, винесену державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасією Миколаївною та правомірність дій державного виконавця щодо винесення такої оскаржуваної постанови, є предметом спору у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404).

Відповідно до ст.1 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, 2)надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачений ст.63 Закону №1404. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі зокрема фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідач зобов`язаний вживати передбачені Законом №1404 заходи примусового виконання рішень і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Обов`язок виконання рішення зобов`язального характеру покладається на боржника.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, 22.12.2025р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18.11.2025 року у справі №160/28066/25 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військового обліку ОСОБА_1 , та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.03.2026 року було відкрито виконавче провадження №80560684 з примусового виконання виконавчого листа №160/28066/25.

16.04.2026р. боржник ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) подав до відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження №2346 від 16.04.2026р. у зв`язку з його повним фактичним виконанням, на підтвердження чого долучив до заяви копію облікової картки Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і копію розпорядження від 28.11.2025р.

Так, зі змісту наявної у справі копії розпорядження від 28.11.2025р. вбачається, що за наведеним розпорядженням начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов`язав оператора Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_4 невідкладно виключити з військового обліку ОСОБА_1 та внести відповідні відомості до Реєстру на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 .

Також і зі змісту копії облікової картки Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів №020320211425077400005 вбачається, що позивача було виключено з військового обліку на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/28066/25 згідно Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 .

Отже, на підставі відомостей, зазначених у вищенаведених обліковій картці Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та розпорядження від 28.11.2025р., 17.04.2026р. державним виконавцем Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №80560684 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із виконанням у повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025р. у справі №160/28066/25.

Також і ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026р. у справі №160/28066/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено, оскільки суд прийшов до висновку, що відповідачем виконано рішення суду по даній справі в повному обсязі у зв`язку з прийняттям розпорядження від 28.11.2025 року про виключення позивача з військового обліку та облікової картки позивача.

З тих же підстав, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026р. у справі №160/28066/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено.

Таким чином, враховуючи те, що боржником було прийнято розпорядження від 28.11.2025 року про виключення позивача з військового обліку, внесено відповідні відомості до особової картки позивача, а також і з урахуванням висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду, викладених в його ухвалах від 19.05.2026р. у справі №160/28066/25 про виконання рішення суду по вказаній справі в повному обсязі, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова була прийнята правомірно, а тому визнанню протиправною та скасуванню не підлягає, а відповідно, і дії відповідача щодо винесення такої постанови не підлягають визнанню протиправними.

Згідно ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, позивачем не було надано суду жодних належних, достатніх і допустимих доказів, які б свідчили про протиправність: дій державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасії Миколаївни, які виявились у винесенні постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, за виконавчим листом №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом; прийняття постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, винесену державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасією Миколаївною, з урахуванням встановлених судом обставин справи та аналізу вищенаведених норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини та вищенаведених правових висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду, викладених у його ухвалах від 19.05.2026р. у справі №160/28066/25, які позивачем не спростовані.

Всі інші аргументи позивача уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність: дій державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасії Миколаївни, які виявились у винесенні постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, за виконавчим листом №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом; прийняття постанови від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №80560684, винесену державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фелдеші Анастасією Миколаївною, суд приходить до висновку, що відповідач, при винесенні такої оспорюваної постанови, діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті оспорюваної постанови не були порушені права та інтереси позивача.

За викладеного, підстави для зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження та вчинити дії, спрямовані на фактичне та повне виконання вимог виконавчого листа №160/28066/25, який видано 22.12.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, у суду відсутні.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що судові витрати понесені позивачкою, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні позову позивача, який не є суб`єктом владних повноважень згідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, враховуючи, що суд не знайшов підстав для задоволення даного адміністративного позову, судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору покладаються на позивачку за нормами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №80560684 від 17.04.2026р., визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивачку згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення відповідно до вимог статті 295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва