Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №160/3278/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа №160/3278/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

12.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 46 від 03 грудня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду заяви.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач через центр надання адміністративних послуг на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_2 подав заяву від 28.11.2025 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з зайнятістю постійним доглядом за хворою бабусею, яка потребує постійного догляду за медичним висновком №220. Протоколом від 03 грудня 2025 року № 46 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки не передбачено догляд за родичем 2 ступеня спорідненості. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 03.03.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач станом на 22.06.2026 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.

За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає його належним чином повідомленого про розгляд цієї справи.

Згідно ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до військово-облікового документу, сформованому 05.12.2025 у застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 має статус військовозобов`язаного та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 бланк серії НОМЕР_1 , виданого 27.05.1998 відділом РАГС виконкому Самарської районної ради м. Дніпропетровська, батько - ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_3 .

У свідоцтві про народження ОСОБА_2 бланк серії НОМЕР_2 , виданого 24.02.1973 Придніпровським міським РАГС Дніпропетровської області, батько – ОСОБА_4 , мати – ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Дніпропетровськ, про що видано свідоцтво про смерть бланк серії НОМЕР_3 , який видано 09.09.2013 Самарським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ.

Отже, ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_5 та має з останньою другий ступінь споріднення.

За відомостями довідки від 14.05.2025 №1853 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї/зареєстрованих входять: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста травматолога від 14.05.2026 форма 028/о, висновка ЛКК №116 від 08.12.2025, довідки від 19.07.2024 серії 12 ААД № 087008 до акту огляду МСЕК, довідки від 19.07.2024 серії 12 ААА № 052043 про результати визнання ступеня втрати професійної працездатності та медичного висновку ЛКК №222 від 16.05.2025 ОСОБА_2 (батько позивача) є інвалідом 3 групи, має 30% втрати професійної працездатності та за станом здоров`я не може надавати сторонню допомогу своїй матері ОСОБА_5 , яка неспроможна до самообслуговування.

За висновками №220 та №221 від 16.05.2025 ОСОБА_5 , 1937 р.н., має порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. ОСОБА_1 за станом здоров`я може постійно надавати сторонню допомогу та соціальні послуги ОСОБА_5 .

Так, відповідно до довідки від 25.08.2025 №532 про отримання допомоги ат повідомлення від 13.08.2025 №3192 про призначення соціальної допомоги, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради (Самарський район) та йому згідно Постанови КМУ від 23.09.2020 №859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» з 01.07.2025 по 23.05.2026 призначено компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі по догляду за ОСОБА_5 у розмірі 2120,00 грн.

Засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «ДІЯ» позивач подав заяву №20251128-201268 про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації в особливий період, оскільки здійснює постійний догляд за хворими членами сім`ї.

За результатом розгляду вказаної заяви позивача, ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняв рішення про відмову у наданні відстрочки (протокол №46 від 03.12.2025) у зв`язку з тим, що за п.9 ч.1 не передбачено догляд за родичем ІІ ступеня споріднення.

Вважаючи, таке рішення протиправним, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

З 24.02.2022 відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час розгляду справи.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ), застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, на яку посилається позивач, як на підставу надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Як вище встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради (Самарський район), здійснює догляд за своєю бабусею - ОСОБА_5 , у зв`язку з цим позивач вважає, що має право на відстрочку на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, за змістом наведеної норми, вбачається, що суб`єктивним складом регульованих нею правовідносини є: військовозобов`язаний, чоловік (дружина) військовозобов`язаного, дитина військовозобов`язаного, батько чи матір військовозобов`язаного, батько чи матір дружини (чоловіка) військовозобов`язаного.

Вказана норма не регулює правовідносини між родичами другого ступеня спорідненості, в даному випадку військовозобов`язаного та його бабусею.

Суд вважає, що твердження позивача про наявність у нього права на відстрочку у зв`язку з постійним доглядом за бабусею, на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» є необґрунтованими.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, регулює, окрім іншого, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову служу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 56 Положення відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно абз. 1 пункту 58 Положення за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

У свою чергу, додатком 5 Порядку встановлює Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, згідно з додатком 5 Положення документами, що підтверджують право на відстрочку з підстав передбачених пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» є:

для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико- соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ;

для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд);

для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Змістом вищенаведеної норми не передбачено подання документів особою, яка зайнята постійним доглядом за бабусею для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За таких обставин, підстави для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - відсутні.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням норм чинного законодавства.

Таким чином, доводи позовної заяви не знайшли свого нормативного та документального підтвердження, спростовуються дослідженими матеріалами справи та висновками суду, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець