Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №160/33042/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа №160/33042/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -

Суть спору: 19 листопада 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач, з урахуванням уточнених вимог, просить суд:

-визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 №4761 в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 №6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);

-визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 №4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді штаб-сержанта 3 категорії відділення підготовки. Наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 01.12.2024 №4856/ДСК було сформовано штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії, організувавши систему пунктів управління. Вказує, що позивач з 01.09.2025 до 30.09.2025 був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу В/ч НОМЕР_1 , який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони. За період з 01.09.2025 до 30.09.2025 позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 50 000 грн пропорційно дням участі, що відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, якими встановлено виплату додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах). Однак, за результатами проведеної службової перевірки встановлено, що позивачу здійснено переплату додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. За результатами службової перевірки видано наказ командира В/ч НОМЕР_1 від 15.11.2025 №4761, другим пунктом якого внесено зміни до наказу командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 №6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» та визначено нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (взамін належних 50 000 грн) та третім пунктом даного наказу визначено утримувати з грошового забезпечення надмірно нараховані та виплачені кошти додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його майнові права, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву від 10.12.2025 представник відповідача проти позову заперечив, вказав, що наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 01.12.2024 №4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії, шляхом організації системи пунктів управління. Відповідно до пункту 3 даного наказу до складу основного командного пункту (ОКП) В/ч НОМЕР_1 включено секцію S7, сформовану за рахунок відділення підготовик. У вересні 2025 року позивач виконував бойові (спеціальні) завдання на основному командному пункті В/ч НОМЕР_2 у складі у складі створеного наказом від 01.12.2024 № 4856/ДСК штабу військової частини (зведеного підрозділу), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно у період з 01.09.2025 до 30.09.2025. Безпосередня участь ОСОБА_1 у виконанні бойових (спеціальних) завдань у цей період підтверджена бойовими розпорядженнями командира військової частини, журналом бойових дій та рапортом начальника штабу заступника командира військової частини про участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань. На підставі наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 05.10.2025 №6727 позивачу виплачено додаткову винагороду у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно вказаному вище часу виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу військової частини (зведеного підрозділу), який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділом, зокрема зведеним першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки). У період з 20 по 31 жовтня 2025 року робочою групою під керівництвом начальника управління соціального забезпечення Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 . За результатами перевірки складено акт від 31 жовтня 2025 № 1781/58779. За результатами дослідження правомірності виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану (50 тис. грн) перевіркою встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 №№4856/ДСК сформовано об`єднаний штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії, організувавши систему пунктів управління (далі по тексту об`єднаний штаб). До складу пунктів управління включені військовослужбовці, які обіймають посади у складі командування і штабу, визначені штатом військової частини, так і військовослужбовці, які обіймають посади в інших підрозділах (службах) військової частини. Проте, Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України було надано відповідне роз`яснення від 14.11.2023 №220/13/7643, в якому чітко зазначено підстави та умови виплати додаткової грошової винагороди із розрахунку 50 тис. на місяць: залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини до оперативного бойового управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини). Система пунктів управління В/ч НОМЕР_1 , що по тексту наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2025 №№4856/ДСК отримала назву штаб, що здійснює оперативне (бойове) управління, не є штабом військової частини, а залученні до складу цієї системи пунктів управління військової частини військовослужбовці, які не займають штатні посади у командуванні та штабі військової частини, не мають права отримувати додаткову винагороду із розрахунку 50 тис. грн на місяць. Отже, в порушення вимог пункту 1-1 Постанови № 168 та пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 6727, додаткова винагорода із розрахунку 50 000 грн. (пропорційно дням, зазначеним в наказі) нарахована військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , які не обіймали (тимчасово не виконували) посади визначені штатом у складі командування та штабу військової частини, що призвело до переплати грошового забезпечення на суму 498 020 грн. На підставі рапорту начальника фінансово-економічної служби-головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2025 вх.№65620, начальником групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_2 було проведено службову перевірку за фактом виявлених під час перевірки фактів переплат додаткової винагороди з розрахунку 50 тисяч гривень з метою їх відшкодування та притягнення винних посадових осіб до відповідальності.

Службовою перевіркою встановлено, що нарахування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 6727 додаткової винагороди із розрахунку 50 000 грн. (пропорційно дням, зазначеним в наказі) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , які не обіймали (тимчасово не виконували) посади, визначені штатом у складі командування та штабу військової частини, не відповідає роз`ясненню Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 №220/13/7643.

За результатами службової перевірки винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761. Пунктом 2 наказу від 15.11.2025 № 4761 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року», а саме: виключено із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), відповідно до додатку 1 до цього наказу (в тому числі капітана ОСОБА_1 ). включено до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань), відповідно до додатку 1 до цього наказу. Пунктом 3 наказу від 15.11.2025 № 4761 утримано (повернуто) зайве сплачену додаткову винагороду з військовослужбовців відповідно до додатку 1 до цього наказу. До додатку 1 до наказу від 15.11.2025 № 4761 включенопозивача, якому у жовтні 2025 року було виплачено додаткову винагороду у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань) замість додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань) у період з 01.09.2025 до 30.09.2025. Враховуючи викладене, вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 2 та пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині, що стосується позивача, є необгрунтованими та не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 .

З матеріалів справи слідує, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання на основному командному пункті військової частини НОМЕР_1 у складі у складі створеного наказом від 01.12.2024 № 4856/ДСК штабу військової частини (зведеного підрозділу), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно у період з 01.09.2025 до 30.09.2025.

Додатком 1 до наказу командира В/ч НОМЕР_3 №4761 від 15.11.2025 підтверджено безпосередню участь ОСОБА_1 у виконанні бойових (спеціальних) завдань у період з 01.09.2025 до 30.09.2025.

Як слідує з доповідної записки за результатами службового розслідування начальника фінансово-економічної служби-головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 Микити Грошевого від 15.11.2025 на підставі рапорту начальника фінансово-економічної служби-головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2025 вх.№65620, начальником групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_2 було проведено службову перевірку за фактом виявлених під час перевірки фактів переплат додаткової винагороди з розрахунку 50 тисяч гривень з метою їх відшкодування та притягнення винних посадових осіб до відповідальності.

Службовою перевіркою встановлено, що нарахування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 6727 додаткової винагороди із розрахунку 50 000 грн. (пропорційно дням, зазначеним в наказі) військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , які не обіймали (тимчасово не виконували) посади визначені штатом у складі командування та штабу військової частини, не відповідає роз`ясненню Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 №220/13/7643. Відсутності або неправильного оформлення документів на підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів, службовою перевіркою не встановлено.

За результатами службової перевірки винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761.

Предметом оскарження в даній справі є саме пункти 2, 3 Наказу №4761 від 15.11.2025.

Так, судом встановлено, що пунктом 2 наказу від 15.11.2025 № 4761 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року», а саме: виключено із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), відповідно до додатку 1 до цього наказу (в тому числі сержанта ОСОБА_1 ). включено до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань), відповідно до додатку 1 до цього наказу.

В той же час, пунктом 3 наказу від 15.11.2025 № 4761 утримано (повернуто) зайве сплачену додаткову винагороду з військовослужбовців відповідно до додатку 1 до цього наказу.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 було включено сержанта ОСОБА_1 до додатку 1 до наказу від 15.11.2025 № 4761.

Вважаючи протиправними пункти 2, 3 наказ відповідача від 15.11.2025 №4761, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано в т.ч. постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (далі Постанова №168), яка застосовується в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

За п. 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п. 2-1 установити, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260) встановленої, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає таке.

Суд зауважує, що в даній справі не було спірним виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, що дають право на додаткову винагороду у розмірі 50000,00 грн як таких, відповідач цього не заперечував. Натомість, фактично спір виник не щодо функціонального критерію (що робив позивач), а за організаційно-структурним критерієм чи є штаб, в складі якого діяв позивач, таким, що належить до передбачених Постановою №168 та Порядком №260 категорій органів військового керівництва.

Вирішуючи це питання відповідач фактично повторив висновки перевірки, яка в свою чергу посилалась на роз`яснення Департаменту соціального захисту Міністерства оборони України від 14.11.2023 №220/13/7643, в якому «чітко зазначено підстави та умови виплати додаткової грошової винагороди із розрахунку 50 тис. на місяць, зокрема залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини - до оперативного бойового управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини.

Система пунктів управління В/ч НОМЕР_1 , що по тексту наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2025 №4856/ДСК отримала назву "штаб, що здійснює оперативне (бойове) управління" не є штабом військової частини, а залученні до складу цієї системи пунктів управління військової частини військовослужбовці, які не займають штатні посади у командуванні та штабі військової частини, не мають права отримувати додаткову винагороду із розрахунку 50 тис. грн на місяць».

Постанова №168 та Порядок №260 однаковим чином визначають найменування перелік відповідних органів керівництва, за виключенням згадки в Порядку №260 словосполучення «до батальйону включно», яке не впливає на вирішення спору в даній справі.

Суд переходить до тлумачення відповідних категорій, а саме:

1) орган військового управління,

2) штабу угруповання військ (сил);

3) штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно;

4) командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки).

Безспірним є те, що штаб відповідача, в якому діяв позивач, не належить до перших трьох категорій.

Четверта ж категорія згадує командування (теж є нерелевантною) та «штаб військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних завдань) військовою частиною першого ешелону оборони або наступу)».

Отже, сам законодавець до визначення «штабу» додав лише функціональний критерій має значення, які саме дії здійснює такий штаб.

Цей спір фактично виник у зв`язку з визначенням підходу до тлумачення зазначеної категорії: чи слід розуміти її виключно як «штатний» штаб військової частини (органічний орган, що функціонує на постійній основі відповідно до Статуту внутрішньої служби), чи ж як штаб у ширшому значенні, яке не обмежується лише таким розумінням.

Слід зважати на те, що в Постанові №168 та Порядку №260 згадано «штаб військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління …».

Відповідач свій утворений штаб назвав буквально «штаб військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління», тобто фактично повторив формулювання з нормативно-правових актів.

Щодо обґрунтування відповідача, яке походить від відомчого роз`яснення суд зауважує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №440/170/20.

Листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 року у справі № 160/12303/19, від 18.07.2019 року у справі №826/2426/16.

Отже, оскільки обсяг прав позивача визначається нормативно-правовими актами, зміст яких в кожній окремій редакції сам по собі є незмінним, вирішення спору здійснюється незалежно від листів Департаменту соціального захисту Міністерства оборони України, висновків Акту перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 (вих. 1781/58779 від 31.10.2025), результатів службової перевірки відповідача та будь-яких інших обставин.

Визначаючи такий зміст суд констатує, що сам законодавець формулюючи відповідну норму як «штаб військової частини, який здійснює управління» очевидно передбачив, що не йдеться виключно про «штаб військової частини» (штатний, постійно діючий). Адже в зворотному випадку не формулювався б «функціональний» критерій у вигляді словосполучення «який здійснює оперативне (бойове) управління…».

При цьому, функціональний критерій для самих військовослужбовців сформульовано раніше шляхом зазначення словосполучення «які виконують бойові (спеціальні) завдання». Тобто, не йдеться про потребу відокремити військовослужбовців одне від одного, оскільки в штабі військової частини згідно розуміння відповідача (який є штатним і постійно діючим) можна відокремити військовослужбовців які виконують бойові (спеціальні) завдання, від тих, які їх не виконують, для цього відсутня потреба в додатковому наданні ознак ще й «штабу».

Тобто, законодавець передбачив формулу: «виконання визначених завдань в штабі визначеної характеристики». Для виду штабу в організаційному розумінні (штатний і постійно діючий чи спеціально утворений) розрізнення відсутнє, використано загальне формулювання «штаб військової частини». Разом з цим, сам відповідач не заперечував, що штаби військової частини можуть мати різні види та призначення.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно, для цілей саме права військовослужбовців на додаткову винагороду необхідно зважати не стільки на вид штабу (постійно діючий чи утворений окремо), скільки на його призначення та зміст діяльності чи є він таким, що «здійснює оперативне (бойове) управління…».

В наявній юридичній ситуації відповідач буквально утворив штаб військової частини, «що «здійснює оперативне (бойове) управління…». Отже, йдеться саме про штаб відповідного виду та призначення, про який згадано в Постанові №168 та Порядку №260.

В складі цього штабу діяв і ОСОБА_1 у період з 01.09.2025 до 30.09.2025, а отже, позивач має право на додаткову винагороду саме у розмірі 50000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану (50 тис. грн) військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу), який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) відповідно до наказу командира військової частини від 01.12.2024 № 4856/ДСК, не суперечить абзацу 3 пункту 11 постанови кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, який спрямований на стимулювання військовослужбовців, які беруть участь у здійсненні оперативного (бойового) управління, що ведуть воєнні (бойові дії на лінії бойового зіткнення.

Отже, позивачу правомірно була виплачена додаткова винагорода у розмірі 50000,00 грн, а в подальшому протиправно було прийнято спірний наказ про її утримання.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати згідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 №4761 в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 №6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань).

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 №4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон