Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №160/2750/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа №160/2750/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.02.2026):

- визнати дії відповідача протиправними щодо внесення відомостей до системи Оберіг про порушення правил, а саме не постановку на облік як ВПО;

- зобов`язати виправити недоліки у системі Оберіг про шляхом зняття такої інформації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 січня 2026 року під час оновлення застосунку «Резерв+» виявив порушення військового обліку, мотивоване тим, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО. Позивач стверджує, що місце реєстрації не змінював, фактичне місце проживання відповідає місцю реєстрації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 позовна заява була залишена без руху та у встановлений судом строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 20.03.2026, відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач станом на 22.06.2026 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.

За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає його належним чином повідомленого про розгляд цієї справи.

За приписами ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно паспорту громадянина України, виданого 24.09.2015 Петриківським РСГУ ДМС України в Дніпроптеровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

За відомостями Витягу з реєстру територіальної громади від 13.02.2026 №2026/002365405 ОСОБА_1 з 24.03.2009 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 26.01.2026, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), дані уточнено вчасно - 09.06.2024, адреса проживання вказана: АДРЕСА_1 . При цьому, наявна відмітка про порушення правил військового обліку та зазначена причина звернення до Нацполіції: не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про порушення ним правил військового обліку, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

24 лютого 2022 року Указом Президента 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської. Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Проведення мобілізації неодноразово продовжувалось та проводиться на час розгляду цієї справи.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина І статті 3 Закону України «Про військовий обов 'язок і військову службу » ).

Отже, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Зокрема, вказаним Законом визначено, що з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями установлюється військовий обов`язок (частина І статті І Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Військовий обов`язок включає: виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті І Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з п.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

-прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 встановлені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Правила військового обліку), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

1)перебувати на військовому обліку:

-за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

2)прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Так само, відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно приписів ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Аналогічні обов`язки військовозобов`язаних закріплені у п,21, п,23. п.24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Відповідно до п.4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 р. № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судом встановлено, що згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 з 24.03.2009 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, за відомостями військово-облікового документа «Резерв+», сформованого 26.01.2026, місцем проживання позивача зазначено: АДРЕСА_1 .

Надаючи оцінку вказаним даним, суд зазначає, що селище Курилівка є адміністративно-територіальною одиницею у складі Петриківської селищної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. Географічне розташування селища Курилівка поблизу міста Кам`янське не свідчить про його входження до складу вказаного міста. З огляду на те, що АДРЕСА_1 , наявна у селищі Курилівка та відсутня у місті Кам`янське, відомості, відображені у системі «Резерв+» щодо місця проживання позивача, є недостовірними.

Також, суд зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ). Вказане відповідає місцю реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд враховує, що адміністративно-територіальні зміни, пов`язані з перейменуванням та укрупненням районів (зокрема, входження території колишнього Петриківського району до складу Дніпровського району), не змінюють фактичного місця реєстрації позивача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач не змінював свого місця проживання чи реєстрації, а відтак у нього відсутні правові підстави для взяття на військовий облік в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а також обов`язок набуття статусу внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з переміщенням.

Відповідно до відомостей військово-облікового документа «Резерв+» від 26.01.2026, щодо позивача наявна відмітка про порушення правил військового обліку, зокрема через нездійснення взяття на військовий облік за місцем перебування як внутрішньо переміщеної особи (далі — ВПО).

Разом з тим, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (у редакції наказу від 26 травня 2026 року № 987), місце реєстрації позивача — АДРЕСА_1 — до зазначеного Переліку не включено. Станом на 22 червня 2026 року цей населений пункт не належить до територій, де велися або ведуться бойові дії, та не перебуває під тимчасовою окупацією.

За приписами статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до статті 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік ВПО у разі, коли:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення);

4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у позивача підстав для набуття статусу ВПО, а також зважаючи на географічні та правові обставини щодо статусу населеного пункту (селище Курилівка), суд доходить висновку, що ОСОБА_1 об`єктивно не міг отримати статус ВПО.

Відтак, відображення у системі «Резерв+» відомостей про необхідність взяття на облік як ВПО є наслідком внесення та обробки інформаційно-комунікаційною системою недостовірних даних щодо місця реєстрації/проживання позивача. Водночас суд зауважує, що обов`язок щодо внесення актуальних та коректних відомостей про місце свого проживання до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема, через електронний кабінет «Резерв+») покладається саме на військовозобов`язаного. Разом з тим, питання актуалізації позивачем відомостей про місце реєстрації чи фактичного проживання в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не є предметом розгляду в межах цієї справи та не підлягає дослідженню судом.

Так, предметом розгляду цієї справи є правомірність встановлення позивачу статусу про порушення правил військового обліку у системі «Резерв+» з підстав, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО. Оскільки судом встановлено, що позивач не змінював свого місця проживання чи реєстрації та не набував статусу ВПО, а відповідачем не було надано доказів на спростування цієї обставини, суд вважає необхідним визнати дії відповідача у цій частині протиправними та задовольнити позовні вимоги.

Щодо позовних вимог про зобов`язання зняти адміністративний розшук з військовозобов`язаного позивача, а саме: звернення до Нацполіції від 01.08.2025 щодо порушення правил військового обліку з підстав не постановлення на військовий облік за місцем перебування як ВПО, суд зазначає наступне.

З наведеного у цьому рішенні нормативного регулювання вбачається, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20).

Натомість, Національна поліція здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також забезпечує внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно абз 5 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Таким чином, звернення відповідача до органів Національної поліції для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення не знаходить свого логічного обґрунтування та пояснення.

Натомість, постанови на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не складено, що виключає можливість реалізації територіальним центром комплектування та соціальної підтримки права на звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Також, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформації про позивача як особу, що вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП та перебуває у розшуку територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, є протиправним.

На переконання суду, виключення відомостей про позивача з баз даних Національної поліції має здійснюватися в такому ж порядку, як і включення таких відомостей – на підставі відповідного повідомлення від відповідача.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) направити до органів Національної поліції повідомлення про зняття адміністративного розшуку з ОСОБА_1 .

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі зазначеного, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо оголошення ОСОБА_1 в адміністративний розшук; та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зняти адміністративний розшук з військовозобов`язаного ОСОБА_1 ; та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) повідомити органи Національної поліції про зняття адміністративного розшуку з ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

У рішенні по справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією № 2224-4154-7807-0682 від 02.02.2026.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо оголошення ОСОБА_1 в адміністративний розшук.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зняти адміністративний розшук з військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) повідомити органи Національної поліції про зняття адміністративного розшуку з ОСОБА_1 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Петриківка) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець