Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №140/823/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/823/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , далі - Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати при звільненні грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, передбачену пунктом 4 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 “Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах” (далі – Постанова №702), за 2013-2017 та 2019-2020 роки; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку, передбачену пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та Постановою №702, за 2013-2017 та 2019-2020 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посадах, які у 2013-2017 та 2019-2020 роках давали право на щорічну додаткову відпустку, передбачену пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та Постановою №702. Позивач стверджує, що під час проходження служби додаткову відпустку не використав, а при звільненні відповідач не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за спірні періоди.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначив, що норми Закону №2011-XII не обмежують та не припиняють право особи на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (а.с.31).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та їх задоволенні просив відмовити (а.с.34-38). В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що ОСОБА_1 у 2013-2017 та 2019-2020 роках не проходив військову службу ні у визначених згідно з Постановою №702 місцевостях, ні на визначених переліком посадах, а отже не відноситься до категорії осіб, які набули право на додаткову відпустку, передбачену пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII. Окрім того, під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач не звертався до керівництва прикордонного загону встановленим порядком (з рапортом) про отримання такої відпустки або заміни її на грошову компенсацію при звільненні.

Інші зави по суті справи від сторін не надходили.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року справу прийнято до провадження новим складом суду, визначеним за результатами повторного автоматизованого розподілу справи (у зв`язку із відрахуванням зі штату судді Димарчук Т.М., у провадженні якої перебувала справа), та її розгляд розпочато спочатку (а.с.46).

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 з 31 жовтня 2002 року по 18 квітня 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 21 травня 2002 року та не заперечується відповідачем (а.с.13-14).

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18 квітня 2025 року №389-ОС “Про особовий склад” штаб-сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника загону, звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17 квітня 2025 року №385-ОС за підпунктом “г” пункту 3 частини п`ятої статті 26 та за пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, з 18 квітня 2025 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.10). За змістом наказу від 18 квітня 2025 року №389-ОС ОСОБА_1 підлягає виплаті грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку: за 2022 рік – 45 календарних днів, за 2023 рік – 15 календарних днів, за 2024 рік – 15 календарних днів, за 2025 роки – 11 календарних днів.

В особистих картках грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 (а.с.16-28) відсутні відомості про надання йому щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII у спірний період (у 2013-2017 та 2019-2020 роках), а за позицією відповідача у відзиві на позов право на таку відпустку той не набув.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відносини щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом №2011-ХІІ.

Відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

01 серпня 2012 року Кабінет Міністрів України Постановою №702 затвердив:

1) перелік місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, проходження військової служби (крім військовослужбовців строкової служби) в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, згідно з додатком 1;

2) переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5; Служби зовнішньої розвідки України - згідно з додатком 6 (для службового користування);

3) Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі – Порядок №702).

Згідно з пунктом 1 Порядку №702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

В інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах (пункт 11 Порядку №702).

Додаток 4 до Постанови №702 містить перелік військових посад військовослужбовців, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я та які дають право на щорічну додаткову відпустку. У відділеннях інспекторів прикордонної служби такими посадами є:

начальник відділення інспекторів прикордонної служби;

заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби;

старший інспектор прикордонної служби; інспектор прикордонної служби 1, 2, 3 категорії;

інспектор прикордонної служби – майстер;

інспектор прикордонної служби 2, 3 категорії – дозиметрист;

молодший інспектор прикордонної служби 1, 2 категорії;

молодший інспектор прикордонної служби 1, 2 категорії – дозиметрист;

молодший інспектор прикордонної служби 1, 2 категорії – водій;

інспектор, молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії - рульовий, встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Позивач наполягає на тому, що проходив військову службу на посадах, виконання обов`язків за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку.

Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_2 від 21 травня 2002 року, ОСОБА_1 упродовж 2008-2025 років проходив військову службу у підрозділах Державної прикордонної служби на посадах:

з 15 серпня 2008 року по 09 червня 2017 року - молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій;

з 21 червня 2019 року по 17 квітня 2020 року – інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник відділення інженерного облаштування.

Посада молодшого інспектора прикордонної служби 1, 2 категорії – водія у відділеннях інспекторів прикордонної служби є в додатку 4 до Постанови №702. Отже, позивач мав право на щорічну додаткову відпустку, передбачену пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, за час перебування у 2013-2017 роках на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія.

Вирішуючи спір в іншій частині – щодо наявності права позивача на щорічну додаткову відпустку, передбачену пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, у 2019-2020 роках, то суд зазначає, що згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 червня 2019 року №324-ос “Про особовий склад” старшина ОСОБА_1 призначений інспектором прикордонної служби 1 категорії - начальником відділення інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” 1 категорії (тип Б), звільнивши з посади старшого техніка – начальника групи інженерного облаштування державного кордону (для відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ”) відділення інженерного облаштування державного кордону інженерно-технічного відділу (а.с.50).

Надалі наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 квітня 2020 року №224-ос “Про особовий склад”, старшину ОСОБА_1 призначено старшим техніком - начальником відділення інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” 1 категорії (тип Б).

Посада “інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник відділення інженерного облаштування”, яку позивач займав з 21 червня 2019 року по 17 квітня 2020 року, відсутня в додатку 4 до Постанови №702, як і посади “старший технік – начальник групи інженерного облаштування” та “старший технік - начальник відділення інженерного облаштування”, які позивач також займав у 2019-2020 роках.

Отже, позивач не набув право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, у 2019-2020 роках.

У пункті 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009, вказано, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 6 глави 8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306; далі – Інструкція №558), у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Оскільки позивач звільнений з військової служби, то саме відповідач повинен розраховувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення грошового забезпечення, в тому числі виплатити грошову компенсацію за невідбуту щорічну додаткову відпустку, передбачену пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, за 2013-2017 роки (за період проходження військової служби на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії – водія, яка відповідає додатку 4 до Постанови №702).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, та згідно з Постановою №702 за 2013-2017 роки, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Натомість в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2013-2017 роки, передбачену пунктом 4 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2013-2017 роки, передбачену пунктом 4 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк