Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №140/2691/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2691/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Олтранс” до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Олтранс” (далі – ПП “Олтранс”) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06 лютого 2026 року №UA205140/2025/000018/2.

Позов обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару – сідельний тягач марки Mercedes-Benz, був у користуванні, до Волинської митниці подано митну декларацію (далі – МД) №26UA2050140006352U6; митну вартість декларант визначив за основним методом, тобто за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення від 06 лютого 2026 року №UA205140/2025/000018/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом, що призвело до збільшення митних платежів.

Позивач не погоджується з таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом, які не містять розбіжностей чи ознак підробки, а митний орган не спростував достовірність поданих документів, не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Позивач з приводу посилання митного органу в спірному рішенні на розбіжності у відомостях про власника транспортного засобу в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу і продавця в інвойсі зазначив, що транспортний засіб на облік в країнах Європейського Союзу не ставився, оскільки відразу експортувався продавцем в Україну; зазначення у свідоцтві про реєстрацію первинного користувача не суперечить законодавству Європейського Союзу і не свідчить про будь-які порушення.

Позивач вважає безпідставними твердження митного органу про непідтвердження оплати за товар платіжною інструкцією від 29 січня 2026 року №201JBKLQ1, яка містить необхідні реквізити та засвідчена підписом посадової особи банку - надавача платіжних послуг.

Також щодо інших зауважень у спірному рішенні та повідомленні декларанту позивач наголосив, що жодним нормативно-правовим актам не передбачено обов`язковість відображення наявних пошкоджень ввезеного транспортного засобу у рахунку-фактурі та у договорі купівлі-продажу. Натомість в договорі вказано, що транспортний засіб був у використанні, а на другому аркуші митної декларації відображається розширена інформація про оцінюваний товар, який має пошкодження.

На переконання позивача, відповідач зі свого боку не виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. При цьому сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.53-61 том 1). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №26UA205140006352U6 від 05 лютого 2026 року було встановлено відсутність усіх даних для обчислення митної вартості та розбіжності у поданих документах. Так у рахунку-фактурі від 29 січня 2026 року №FV 50/2026 продавцем товару є DS Trans Polska Sp.z.o.о., а у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 – Weckerle GmbH & Co., що свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту; до митного оформлення надано платіжну інструкцію від 29 січня 2026 року №201JBKLQ1, а не платіжну інструкцію в іноземній валюті; висновок авто-товарознавчого дослідження від 02 лютого 2026 року №09/26 не може бути джерелом визначення вартості оцінюваного товару, оскільки в ньому визначалась вартість пошкодженого автомобіля, що не відповідає опису графи 31 МД та відомості про пошкодження автомобіля відсутні в рахунку-фактурі від 29 січня 2026 року №FV50/2026, договорі купівлі-продажу від 28 січня 2026 року №1/2026. Усе наведене викликало сумніви у достовірності поданих документів.

Відповідач вважає, що додатково наданими декларантом документами не усунуто усі розбіжності, тому рішення від 06 лютого 2026 року №UA205140/2025/000018/2 про коригування митної вартості товару є законним та обґрунтованим.

Інші заяви по суті справи сторони не подавали.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні (а.с.47 том 2).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

05 лютого 2026 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару “Сідельний тягач, був у використанні, призначений для перевезення напівпричепів дорогами загального користування, марка згідно з довідником Mercedes-Benz, модель згідно з довідником - Econic 1828, календарний та модельний рік виготовлення - 2013, шасі № НОМЕР_2 , потужність – 205 кВт, тип палива - газ, об`єм двигуна – 6883 куб.см, колісна формула - 4х2, кількість місць – 3…” (далі також товар) декларант в інтересах ПП “Олтранс” подав МД №26UA2050140006352U6. Митну вартість визначено на рівні 229657,50 грн (або 4500,00 євро) (а.с.24). Разом із митною декларацією надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 28 січня 2026 року №1/2026 (а.с.26 том 1), рахунок-фактуру (інвойс) від 29 січня 2026 року №FV50/2026 (а.с.92 зворот том 1), платіжну інструкцію від 29 січня 2026 року №201JBKLQ1 (а.с.86 зворот), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29 травня 2013 року № НОМЕР_1 (а.с.13-14 том 1), автотранспортну накладну від 29 січня 2026 року №1307895 (а.с.37 том 1), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 05 лютого 2026 року разом із додатковим аркушем (а.с.12 том 1), висновок авто-товарознавчого дослідження від 02 лютого 2026 року №09/26 (а.с.16-18 том 1), довідку від 04 лютого 2026 року №0078-26 (а.с.25 том 1), копію митної декларації країни відправлення від 29 січня 2026 року №26РL301010000ЕLNВ2 (а.с.23 том 1).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом, та мають розбіжності: 1) відповідно до рахунка-фактури від 29 січня 2026 року №FV 50/2026 продавцем товару (власником) є DS Trans Polska Sp.z.o.о., що суперечить свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 – Weckerle GmbH & Co; така інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту, документи про перехід права власності, а також умови та ціну придбання декларант не надав; 2) відповідно до пункту 2.2 договору від 28 січня 2026 року №1/2026 розрахунок за товар здійснюється у формі повної попередньої оплати; до митного оформлення надано платіжну інструкцію від 29 січня 2026 року №201JBKLQ1, тоді як для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216; 3) на підтвердження характеристик та вартості транспортного засобу надано висновок авто-товарознавчого дослідження від 02 лютого 2026 року №09/26, однак такий не може бути виключним джерелом визначення вартості оцінюваного товару, оскільки в ньому визначалась вартість пошкодженого автомобіля, що не відповідає опису графи 31 МД; 4) відсутні відомості про пошкодження автомобіля в рахунку-фактурі від 29 січня 2026 року №FV 50/2026, договорі купівлі-продажу від 28 січня 2026 року №1/2026; з врахуванням того, що транспортний засіб переміщувався власним ходом, то ймовірно, ознаки аварійних пошкоджень є несуттєвими, або ж вони виникли після перетину митного кордону України. Декларанту запропоновано надати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару; 6) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) транспортні (перевізні) документи.

На електронне повідомлення митниці позивач надав пояснення від 06 лютого 2026 року №1 (а.с.28 том 1) та такі документи: рахунок на закупівлю від 20 січня 2026 року №М01/002 (а.с.92), виписку банку від 03 лютого 2026 року про підтвердження перерахування коштів в сумі 3500,00 євро (а.с.31 том 1), бухгалтерську довідку від 06 лютого 2026 року №15 (а.с.15 том 1), платіжну інструкцію від 29 січня 2026 року про перерахування коштів в сумі 4500,00 євро (а.с.87 том 1), лист імпортера від 06 лютого 2026 року №1.

06 лютого 2026 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000018/2 (а.с.33 том 1). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності (ті, про які було зазначено в повідомленні декларанту). Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б – з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г – з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі – ЄАІС Держмитслужби) - на рівні 11500,00 євро. Тут же вказано, що за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару (сідельний тягач для перевезення напівпричепів: марка - MAN; модель - TGX 18.480, календарний рік виготовлення - 2013), митне оформлення якого вже завершено (МД №UA101090/2025/013475 від 22 грудня 2025 року).

06 лютого 2026 року Волинська митниця сформувала картку №UA205140/2026/000234 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.27 том 1).

Товар було випущено у вільний обіг за №26UA205140006579U3 від 06 лютого 2026 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.22 том 1).

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребуваними документами (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) позивач подав документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 28 січня 2026 року №1/2026 (а.с.26 том 1), рахунок-фактуру (інвойс) від 29 січня 2026 року №FV50/2026 (а.с.92 зворот том 1), платіжну інструкцію від 29 січня 2026 року №201JBKLQ1 (а.с.86 зворот том 1).

Разом із цими документами декларант надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29 травня 2013 року № НОМЕР_1 (а.с.13-14 том 1), автотранспортну накладну від 29 січня 2026 року №1307895 (а.с.37 том 1), сертифікат з перевезення (походження) товару (форми EUR.l), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 05 лютого 2026 року разом із додатковим аркушем (а.с.12 том 1), висновок авто-товарознавчого дослідження від 02 лютого 2026 року №09/26 (а.с.16-18 том 1), довідку від 04 лютого 2026 року №0078-26 (а.с.25 том 1), копію митної декларації країни відправлення від 29 січня 2026 року №26РL301010000ЕLNВ2 (а.с.23 том 1).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 28 січня 2026 року №1/2026, укладеним між ПП “Олтранс” (покупець) та компанією DS Trans Polska Sp.z.o.о. (продавець), визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця (а.с.26 том 1).

28 січня 2026 року між ПП “Олтранс” (покупець) та компанією DS Trans Polska Sp.z.o.о. (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2026 про купівлю-продаж сідельного тягача (а.с.26 том 1). Згідно з пунктами 1, 2 контракту від 28 січня 2026 року №1/2026 за цим договором продавець зобов`язується передати у власність покупцю сідельний тягач марки Mercedes-Benz, модель Econic, був у використанні, 2013 рік випуску, номер шасі № НОМЕР_2 , потужність мотора 205 кВт, об`єм двигуна - 6883 куб.см, тип палива – газ, код УКТЗЕД 8701290090, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити обумовлену за нього грошову суму; ціна автомобіля становить 4500,00 євро; форма оплати – повна попередня оплата на розрахунковий рахунок згідно з фактурою.

Ідентифікаційні ознаки товару, умови поставки та вартість в рахунку-фактурі (інвойсі) від 29 січня 2026 року №FV50/2026 сідельного тягача марки Mercedes-Benz, vin № НОМЕР_2 , відповідають інформації, зазначеній в МД №26UA2050140006352U6 від 05 лютого 2026 року (графа 22).

В сукупності контракт від 28 січня 2026 року №1/2026 та рахунок-фактура (інвойс) від 29 січня 2026 року №FV50/2026 є належними та достатніми доказами підтвердження фактурної вартості товару сідельного тягача Mercedes-Benz vin № НОМЕР_2 і надані документи не вказують на розбіжність у ціні товару. При цьому договір та рахунок-фактура (інвойс) є комерційними документами, які фіксують вартісні та господарські умови правочину (ціну, валюту, порядок розрахунків), а не технічний стан транспортного засобу. Обов`язкових вимог щодо відображення дефектів чи пошкоджень товару безпосередньо у тексті договору чи рахунку-фактурі чинне законодавство не містить.

До митного оформлення була надана платіжна інструкція від 29 січня 2026 року №201JBKLQ1, яка є первинним документом, яким платник ініціював проведення банківською установою платіжної операції. Належне виконання цієї інструкції та фактичне безповоротне перерахування іноземної валюти у сумі 4500,00 євро на користь нерезидента підтверджується SWIFT-повідомленням від 29 січня 2026 року (а.с.87 том 1). Цей документ є офіційним звітом про успішну відправку платежу у міжнародну систему SWIFT.

Платіжна інструкція №201JBKLQ1 та SWIFT-повідомлення (у сукупності з бухгалтерською довідкою від 06 лютого 2026 року №15) підтверджують факт виконання вимог пункту 2.2 договору від 28 січня 2026 року №1/2026 щодо повної передоплати, що нівелює будь-які формальні зауваження митного органу до назви чи форми внутрішньодержавних бланків.

Таким чином, суд вважає, що матеріали справи не містять розбіжностей щодо фактурної вартості товару.

З приводу тверджень відповідача про розбіжності в інвойсі від 29 січня 2026 року №FV50/2026 та у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 відомостей щодо продавця та власника, то варто зауважити, що продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Крім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару, а наявність в особи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу використовується як доказ права розпорядження транспортним засобом.

З поданих декларантом документів (договору від 28 січня 2026 року №1/2026 та рахунку-фактуру (інвойс) від 29 січня 2026 року №FV50/2026) зрозуміло, що продавцем є компанія DS Trans Polska Sp.z.o.о. Матеріали справи не містять доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, та в пункті 1.4 договору від 28 січня 2026 року №1/2026 продавець гарантував, що товар не перебуває під арештом чи забороною, не перебуває у заставі чи податковій заставі, щодо нього не ведуться судові спори, не укладено будь-які договори з відчуження чи щодо користування іншими особами.

Встановлені судом обставини дозволяють дійти висновку, що “розбіжності” в документах, про які було вказано у повідомленні декларанту, у рішенні від 06 лютого 2026 року №UA205140/2025/000018/2 про коригування митної вартості товарів мають суб`єктивний характер, а випуск імпортованого позивачем транспортного засобу у вільний обіг засвідчує, що держава визнала законність набуття права власності на цей об`єкт за кордоном.

За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5).

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, – лише якщо здійснювалося страхування.

Як видно з контракту від 28 січня 2026 року №1/2026 та рахунку-фактури від 29 січня 2026 року №FV50/2026, поставка товару здійснювалась на умовах DAP.

Згідно з базисом DAP (Delivered At Place – поставка в місце призначення) Правил Інкотермс продавець бepe нa ceбe відпoвідaльніcть зa тpaнcпopтувaння вaнтaжу дo узгoджeнoгo міcця. Ціна DAP означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.

Вказане означає, що додаткових витрат на транспортування товару до митного кордону України позивачем як покупцем понесено не було.

Суд не заперечує, що митний орган має повноваження упевнюватися в достовірності документів, поданих до митного оформлення товару, однак наголошує, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленнях декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

За обставин цієї справ митним органом не доведено відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Висновок про ненадання банківських платіжних документів, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації є необ`єктивним, адже оплата проведена позивачем згідно з платіжною інструкцією від 29 січня 2026 року №201JBKLQ1 та митному органу було надано SWIFT-повідомлення від 29 січня 2026 року.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, то не містить належного обґрунтування вимога митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Ненадання транспортних та страхових документів продавця за умов, відповідно до яких товар ввозився на митну територію України, не може позбавляти позивача (покупця) можливості декларувати товар на підставі документів, що підтверджують ціну товару та які були сформовані (виписані) продавцем.

Суд вважає, що у спірному рішенні неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості декларантом, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 11500,00 євро (МД №UA101090/2025/013475 від 22 грудня 2025 року), зміст якої перевірити суд позбавлений можливості (суду не надана).

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням та оцінки усіх обставин та фактів, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 06 лютого 2026 року №UA205140/2025/000018/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір” (далі - Закон №3674-VI) установлено ставки судового збору у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано юридичною особою, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішення про коригування митної вартості товарів має майновий характер (породжує підстави для зміни майнового стану позивача у вигляді сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею). Різниця митних платежів у цій справі (ціна позову) становить 114009,73 грн.

Таким чином, судовий збір мав би становити 3328,00 грн (бо 114009,73 грн х 1,5% = 1710,15 грн, що менше 3328,00 грн - розміра прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року).

Між тим при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону №3674-VI).

Позивач при зверненні до суду з позовом в електронній формі сплатив судовий збір у сумі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03 березня 2026 року №7254, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.48, 49).

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 2662,40 грн (3328,00 грн х 0,8). Решту судового збору може бути повернуто позивачу за окремо поданим клопотанням відповідно до статті 7 Закону №3674-VI.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства “Олтранс” (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Княгині Ольги, будинок 15А, квартира 26, ідентифікаційний код юридичної особи 25089774) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 06 лютого 2026 року №UA205140/2025/000018/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Приватного підприємства “Олтранс” за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк