Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №541/3909/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3909/25

Номер провадження 2/541/166/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 червня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

за участю представника позивача – адвоката Поповича П.О., представника відповідачки – адвоката Козирєва А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Попович В.О., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позову зазначив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. У шлюбі народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду у справі №541/1824/24 від 07.06.2024 р. стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Разом з тим, згідно з рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 21.11.2024 у справі №404/6992/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 року в розмірі частини з ycix видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 01 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Отже, у позивача, у зв`язку із встановленням аліментів на утримання другої дитини (зміни сімейного стану) виникла необхідність у зменшенні розміру нарахування аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в межах не менше 50% від прожиткового мінімуму утримання дитини. Крім цього, у зв`язку із створенням нової сім`ї та народженням другої дитини, позивач в повній мірі не в змозі виконати свої батьківські обов`язки щодо матеріального забезпечення власної сім`ї, в зв`язку з надмірним навантаженням по сплаті аліментів. Разом з тим, як на підставу позову посилався на зміну свого майнового стану. В подальшому позивач звернувся до суду з заявою, яку було уточнено, про зміну підстав позову в частині зміни майнового стану, з «погіршення майнового стану з підстав надмірного стягнення аліментів в розмірі від всіх видів доходу, яке не відповідає вимогам ч.5 ст. 183 СК України», на – зміну майнового стану Позивача як підставу позову: «погіршення матеріального стану Позивача, який пов`язаний з наявністю заборгованості по кредитним зобов`язанням перед “Monobank” на суму - 88 956, 22 грн. (станом на 20.11.2025 р.), “Abank” на суму - 123943,15 грн. з обов`язком сплати відсотків за користування кредитом на місяць в сумі 4 378, 22 грн. (станом на 19.11.2025 р.) та «ІdeaBank» на уму – 53 627, 42 грн. з обов`язком сплати відсотків за користування кредитом на місяць в сумі 3 817, 39 грн. (станом на 27.11.2025 р.)». Просив: зменшити розмір, які стягуються з нього на користь відповідачки на підставі вищезазначеного рішення суду, визначивши розмір аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідачки на його користь витрати, понесені на надання правничої допомоги у сумі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

03 грудня 2025 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву у якому остання виклала свої заперечення проти позову. Зазначила, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного. Позивач в якості обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку із встановленням аліментів на утримання другої дитини (зміни сімейного стану) у нього виникла необхідність у зменшенні розміру нарахування аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом з тим, при визначенні розміру аліментів на неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у справі №541/1824/24 судами першої інстанції та апеляційної інстанції були взяті до уваги обставини укладення ОСОБА_1 нового шлюбу і утримання дружини та сина від іншого шлюбу. Отже, посилання позивача ОСОБА_1 на зміну сімейного стану як підставу зменшення аліментів є необгрунтованими. Разом з тим вказала, що всі питання щодо виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 вирішуються відповідачкою самостійно без участі та підтримки з боку позивача. Для розвитку та забезпечення сина відповідачка прикладає всі свої зусилля та можливості. У зв`язку із хворобою дитини відповідачка має постійно витрачати значні для неї грошові кошти, що пов`язані із лікуванням сина, проведенням необхідних клінічних досліджень, купівлею дорогих ліків та проведенням занять з мовного розвитку дитини із логопедом, психологом та фахівцем із сенсорної інтеграції. Вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) позивача ОСОБА_1 повністю відповідає його майновому та сімейному стану, потребам та інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_3 та може на даний час забезпечити рівень життя достатній для його фізичного, інтелектуального, соціального та культурного розвитку. Так, позивач зазначає, що у зв`язку із створенням нової сім`ї та народженням другої дитини, позивач в повній мірі не в змозі виконати свої батьківські обов`язки щодо матеріального забезпечення власної сім`ї, у зв`язку з надмірним навантаженням по сплаті аліментів. Проте, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19 - батьки не мають компенсувати обмеження прав та зменшення чи обмеження розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Згідно до позовних вимог у даній справі ОСОБА_1 порушує питання про зменшення розміру стягнення аліментів тільки відносно сина ОСОБА_3 , не порушуючи питання щодо зменшення стягнення аліментів на іншого сина ОСОБА_5 та дружини ОСОБА_4 , які стягнути з останнього на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.11.2024 по справі № 404/6992/24. Як вбачається з даного рішення суду ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_4 визнав в повному обсязі та не заперечував проти стягнення з нього аліментів у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на дитину ОСОБА_5 до досягнення повноліття та у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на дружину ОСОБА_4 до досягнення дитиною трирічного віку. Отже, зменшення чи обмеження розміру стягнення аліментів тільки на неповнолітнього ОСОБА_3 за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою призведе до порушення його прав. Крім того, з урахуванням додаткових пояснень, наданих відповідачкою, після зміни позивачем підстав позову, зазначила, що добровільно взяті на себе платником аліментів фінансові зобов`язання (у тому числі кредити або позики) самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Наявність кредитів не звільняє платника від обов`язку належного утримання дитини, оскільки кредитні зобов`язання є добровільно прийнятими витратами, які не можуть погіршувати становище дитини та не мають пріоритету над її інтересами. Таким чином, сам по собі факт наявності кредитних зобов`язань без доказів істотного погіршення матеріального становища не є правовою підставою для зменшення аліментів. Як вбачається із наданих позивачем ОСОБА_1 документів та довідок із військової частини, останній є військовослужбовцем та отримує щомісячну заробітну плату, яка в середньому становить 62 800 грн, що значно перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб. Крім того, заробітна плата ОСОБА_1 є майже втричі вищою від середньої заробітної плати по регіонам в Україні, яка орієнтовно станом на вересень 2025 року становить 26 623 грн. Враховуючи вищевикладене, вважає, що позивачем ОСОБА_1 не надано до суду належних та допустимих доказів істотного погіршення матеріального становища через добровільно та свідомо взяті на себе фінансові зобов`язання перед третіми особами або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу сину у встановленому судом розмірі. Просила: у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини – відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 , стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 витрати, що пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 30000,00 грн.

19 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від позивачки надійшла відповідь на відзив у якому позивач виклала свої пояснення щодо наведених відповідачкою у відзиві заперечень. Зазначив, що під час визначення розміру аліментів у справі №541/1824/24 рішення щодо визначення аліментів на утримання другої дитини не набуло законної сили, а тому судом не були взяті до уваги доводи ОСОБА_1 з даного приводу. Крім того, вказав, що позивач перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, що підтверджується Посвідченням офіцера Серії НОМЕР_1 . На даний час інших надбавок та матеріальних винагород не отримує. Сума стягнень із заробітної плати позивача на сплату аліментів, наразі складає близько 75 % від всіх нарахувань (всього доходу), що не дозволяє йому належним чином забезпечити власні матеріальні потреби, оскільки позивач постійно перебуває у відрядженнях пов`язаних із несенням військової служби в ЗСУ. Крім цього, у зв`язку із створенням нової сім`ї та народженням другої дитини, позивач в повній мірі не в змозі виконати свої батьківські обов`язки щодо матеріального забезпечення власної сім`ї, в зв`язку з надмірним навантаженням по сплаті аліментів. Зазначив, що сторона відповідача необґрунтовано посилається на відповідь КНП «Міська дитяча поліклініка № 2» Харківської міської ради № 625/0/535-25 від 24.10.2025, що нібито неповнолітній син позивача – ОСОБА_3 , перебуває на диспансерному обліку у дитячого лікаря – гастроентеролога з діагнозом: функціональний розлад жовчного міхура, синдром Жильбера, синдром подразненого кишківника із закрепами. Необґрунтованість таких посилань, підтверджується не наданням відповідачем доказів щодо понесених витрат (чеків) на лікування, які підтверджують необхідність фінансового забезпечення дитини на лікування, яке можливо покрити з суми стягнення аліментів з ОСОБА_1 (батька), адже неповнолітній ОСОБА_3 є дитиною військовослужбовця і користується соціальним захистом сім`ї військовослужбовця, в тому числі і в частині безкоштовного лікування. У такому разі, без надання лікарських призначень та чеків витрат, дані посилання сторони відповідача є недопустимими як докази заперечення проти позову Також, вказав, що є недопустимими заперечення відповідача проти позову, які ґрунтуються на правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 – «батьки не мають компенсувати обмеження прав та зменшення чи обмеження розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою» - оскільки ОСОБА_1 також звернувся до суду щодо зменшення аліментів по забезпеченню молодшого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим буде забезпечено рівність прав обох дітей, які визначені Законом. Позивач не має намірів обмежити власну дитину від попереднього шлюбу у фінансовому забезпеченні, а лише вважає за необхідне визначити розмір такого забезпечення з урахуванням власних фінансових можливостей, оскільки він має додаткові матеріальні обов`язки по утриманню нової сім`ї та малолітньої дитини, які виражені у погашенні кредитних зобов`язань, наймі житла, забезпечені продовольством та покриті інших побутових потреб, на які після стягнення аліментів у нього коштів не лишається. Отже, позивач враховуючи вище вказані обставини, вважає за можливе забезпечити фінансові потреби свого сина від першого шлюбу, шляхом визначення сталої суми аліментів, за результатами надання відповідачкою детального розрахунку потреб дитини. Шляхом узгодження сталої суми грошового стягнення аліментів, можливо забезпечити виконання позивачем своїх батьківських обов`язків в межах своїх фінансових можливостей та без порушення майнових прав позивача на фінансове забезпечення власних мінімальних потреб. Разом з тим, просив надати час сторонам у справі на досягнення примирення, шляхом визначення суми аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі або іншому порядку узгодженому між сторонами.

25 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив. Зазначила, що позивач в порушення норм цивільно-процесуального закону та встановлених ухвалою суду від 08.10.2025 у справі №541/3909/25 вимог відповідь на відзив, одночасно з подання до суду, іншим учасникам справи не надсилав. Крім того, вказала, що у відповіді на відзив зазначено: «сторона відповідача необґрунтовано посилається, що нібито неповнолітній син ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , перебуває на диспансерному обліку у дитячого лікаря - гастроентеролога з діагнозом: функціональний розлад жовчного міхура, синдром Жильбера, синдром подразненого кишківника із закрепами». «В такому разі, без надання лікарських призначень та чеків витрат, дані посилання сторони відповідача є недопустимими як докази заперечення проти позову». Проте, зазначені посилання відповідачки підтверджуються відповіддю КНП «Міська дитяча поліклініка № 2» Харківської міської ради № 625/0/535-25 від 24.10.2025. Отже, неповнолітній ОСОБА_3 не «нібито», а дійсно перебуває на диспансерному обліку у вищевказаному закладі охорони здоров`я. Згідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини. Щодо посилань позивача на ненадання чеків витрат на лікування як недопустимість доказів заперечення проти позову. Витрати пов`язані із лікуванням неповнолітнього ОСОБА_3 у зв`язку із хворобою не можуть братися до уваги при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 . З огляду на те, що дані витрати можна віднести до додаткових витрат на дитину і у разі спору щодо розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину, такий розмір визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення – це може бути підставою для окремого позову. До аналогічних правових висновків дійшов Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у своєму рішенні від 07.06.2024 по справі № 541/1824/24, розглядаючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Позивач посилається на недопустимість заперечення відповідача проти позову, які ґрунтуються на правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 стосовно того, що «батьки не мають компенсувати обмеження прав та зменшення чи обмеження розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою» - оскільки ОСОБА_1 також звернувся до суду щодо зменшення аліментів по забезпеченню молодшого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим буде забезпечено рівність прав обох дітей, які визначені законом. Проте, суду не надано доказів звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються з останнього згідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.11.2024 по справі № 404/6992/24 на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно та на дружину ОСОБА_4 у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку. Отже, зменшення чи обмеження розміру стягнення аліментів тільки на неповнолітнього ОСОБА_3 за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, вочевидь, призведе до порушення його прав. У відповіді на відзив позивач вказує, що не має намірів обмежити власну дитину від попереднього шлюбу у фінансовому забезпеченні, а лише вважає за необхідне визначити розмір такого забезпечення з урахуванням власних фінансових можливостей, оскільки він має додаткові матеріальні обов`язки по утриманню нової сім`ї та малолітньої дитини, які виражені у погашенні кредитних зобов`язань, наймі житла, забезпеченні продовольством та покриті інших побутових потреб, на які після стягнення аліментів у нього коштів не лишається. Проте, як вбачається з рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.11.2024 по справі № 404/6992/24 під час розгляду позову ОСОБА_4 про стягнення аліментів – ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 та в аналогічному розмірі на утримання дружини ОСОБА_4 – визнав в повному обсязі. В той же час, під час розгляду Миргородським міськрайонним судом Полтавської області справи № 541/1824/24 за позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітнього ОСОБА_3 – ОСОБА_1 позовні вимоги визнавав тільки у розмірі 1/7 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи № 404/6992/24 Кіровським районним судом м. Кіровограда за позовом ОСОБА_4 при визначенні розміру аліментів на неповнолітнього ОСОБА_5 та дружину, достовірно знаючи про наявність рішення суду про стягнення аліментів на неповнолітнього ОСОБА_3 , яке набрало законної сили, не повідомив суду про наявність у нього на утриманні іншої дитини та стягнутих аліментів. Відповідачка ОСОБА_2 зазначені дії ОСОБА_1 розцінює як недобросовісні та такі, що вочевидь направлені на штучне створення обставин з метою перегляду розміру аліментів, які стягуються виключно на неповнолітнього ОСОБА_3 .. Разом з тим, позивач у відповіді на відзив просив суд надати сторонам час на досягнення примирення, шлях визначення суми аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі або іншому порядку, узгодженому сторонами. Відповідачка заперечувала проти надання судом часу на примирення заперечує, оскільки вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 повністю відповідає його майновому та сімейному стану, потребам та інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , та може на даний час забезпечити рівень життя достатній для його фізичного, інтелектуального, соціального та культурного розвитку. Позивач ОСОБА_1 має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , який потребує стабільної, щомісячної матеріальної допомоги з боку батька, який має обов`язок по утриманню свого неповнолітнього сина. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

23 грудня 2025 року від відповідачки надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначила наступне. Позивачем до суду було подано заяву про зміну підстав позову. Вказала, що проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вважає їх необгрунтованими та безпідставними. Так, добровільно взяті на себе платником аліментів фінансові зобов`язання (у тому числі кредити або позики) самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Наявність кредитів не звільняє платника від обов`язку належного утримання дитини, оскільки кредитні зобов`язання є добровільно прийнятими витратами, які не можуть погіршувати становище дитини та не мають пріоритету над її інтересами. Таким чином, сам по собі факт наявності кредитних зобов`язань без доказів істотного погіршення матеріального становища не є правовою підставою для зменшення аліментів. Вважає, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів істотного погіршення матеріального становища через добровільно та свідомо взяті на себе фінансові зобов`язання перед третіми особами або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу сину у встановленому судом розмірі. Крім того, зазначила, що народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2024 року по цивільній справі № 591/6388/22). Крім того, вказала, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19 - батьки не мають компенсувати обмеження прав та зменшення чи обмеження розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Зменшення чи обмеження розміру стягнення аліментів на неповнолітнього ОСОБА_3 за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою призведе до порушення прав дитини. Просила: у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 , стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 витрати, що пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 30 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просили задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Вважає, що не має жодних підстав для зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідачки.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22.10.2020 (а.с.12).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 жовтня 2022 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.13).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 червня 2024 року у справі № 541/1824/24 присуджено до стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.14)

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у справі № 541/1824/24 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Тарасова А.В., – залишено без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 червня 2024 року – залишено без змін (а.с.78-81).

Відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21листопада 2024 по справі № 404/6992/24 з ОСОБА_1 присуджено до стягнення на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі частини з ycix видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 01 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також аліменти на її утримання в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи 01 серпня 2024 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.20-21).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Позивач звернувся з позовом про зменшення розміру аліментів в обґрунтування якого вказав, що у нього відбулись зміни сімейного та матеріального стану, у зв`язку з укладенням нового шлюбу, народженням ще однієї дитини в цьому шлюбі – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на яку судом присуджено до стягнення аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вважав, що зміна сімейного стану є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів. Просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на неповнолітнього ОСОБА_3 з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.

Разом з тим, позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітнього ОСОБА_3 або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу сину у раніше визначеному розмірі; народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів; тим більш при стягненні аліментів та визначенні їх розміру судом було враховано укладення позивачем ОСОБА_1 нового шлюбу та необхідність утримання дружини і сина від іншого шлюбу; з огляду на викладене, позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2024 по цивільній справі № 591/6388/22.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою (аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, справа № 565/2071/19).

Посилання позивача на зміну майнового стану, як на підставі позову, що полягає у погіршенні матеріального стану позивача, який пов`язаний з наявністю заборгованості по кредитним зобов`язанням перед “Monobank” на суму - 88 956, 22 грн. (станом на 20.11.2025 р.), “Abank” на суму - 123943,15 грн. з обов`язком сплати відсотків за користування кредитом на місяць в сумі 4 378, 22 грн. (станом на 19.11.2025 р.) та «ІdeaBank» на уму – 53 627, 42 грн. з обов`язком сплати відсотків за користування кредитом на місяць в сумі 3 817, 39 грн. (станом на 27.11.2025 р.) суд не приймає до уваги. Оскільки, добровільно взяті на себе платником аліментів фінансові зобов`язання (у тому числі кредити або позики) самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Наявність кредитів не звільняє платника від обов`язку належного утримання дитини, оскільки кредитні зобов`язання є добровільно прийнятими витратами, які не можуть погіршувати становище дитини та не мають пріоритету над її інтересами.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів істотного погіршення матеріального становища через добровільно та свідомо взяті на себе фінансові зобов`язання перед третіми особами або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу сину у встановленому судом розмірі.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.1-13, 76-81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд-

В и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Відповідачка – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 .

Суддя: О. М. Дністрян