Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №398/1700/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1700/26

провадження №: 2/398/2538/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"23" червня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Пушкарьов Дмитро Євгенович, до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, призначених за рішенням суду, та звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить суд: звільнити його від сплати заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 25.07.2025 р. по день постановлення судом рішення у цій справі; повністю звільнити його від сплати аліментів на утримання вказаних трьох дітей у майбутньому. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.03.2019 року з позивача стягуються аліменти на утримання трьох спільних неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу). Позивач зазначає, що з 25.07.2025 року старший син сторін ОСОБА_6 припинив проживати з матір`ю, переїхав до нього та перебуває на його повному утриманні. Відповідачка разом із двома молодшими дітьми ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) з березня 2022 року проживає у Німеччині, де отримує державну фінансову допомогу. Позивач вказує, що старший син ОСОБА_6 має особливі потреби (легку розумову відсталість та розлад мовлення), навчається у спеціалізованому навчально-реабілітаційному закладі та потребує додаткових витрат на лікування і послуги репетиторів. На думку позивача, його витрати на фінансове утримання одного старшого сина з особливими потребами є еквівалентними витратам відповідача на утримання двох інших здорових дітей, у зв`язку з чим стягнення аліментів на всіх трьох дітей має бути припинено. Крім того, позивач зазначає, що оскільки виконавча служба продовжує нараховувати йому аліменти на всіх трьох дітей після переїзду старшого сина, у нього утворилася заборгованість, від сплати якої він просить його звільнити.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 26 березня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення недоліків, ухвалою суду від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 19 червня 2026 року.

Позивач та його представник у судове засідання, призначене на 19 червня 2026 року, не з`явилися. 17 червня 2026 року від представника позивача, адвоката Пушкарьова Д.Є., надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача за наявними матеріалами. У заяві представник вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного судового рішення, а також зазначив, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом надсилання судової повістки за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. До суду повернулося рекомендоване поштове відправлення з відміткою про причини невручення «адресат відсутній». Причини неявки відповідач суду не повідомила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, та враховуючи згоду представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд цієї справи на підставі наявних у ній доказів відповідно до вимог ст. 280, 281 ЦПК України.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд встановив, що сторони є батьками трьох неповнолітніх дітей. Це підтверджують досліджені копії свідоцтв про народження, а саме: свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , згідно з яким ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , згідно з яким ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 ; та свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , згідно з яким ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 .

Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2013 року у справі № 405/7025/13-ц позивач був зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у розмірі 800 грн щомісяця. Згодом, рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2014 року у справі № 405/5050/14-ц з нього було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_8 у розмірі 500 грн щомісяця.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.03.2019 у справі № 398/1966/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей ( ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ) у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку та не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття старшим сином ОСОБА_6 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Цим же рішенням встановлено, що якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти продовжують стягуватися за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України примусово виконує вказані рішення у межах виконавчого провадження № 40302453, відкритого 22.10.2013. Те, що державний виконавець застосував до позивача заходи примусового виконання, підтверджують копії наданих позивачем процесуальних документів: повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 04.03.2026 № 14523; виклик державного виконавця від 04.03.2026 № 14522/30.18-28/6; постанова про накладення штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості (14 653,2 грн) від 10.03.2026, а також постанова про накладення штрафу в розмірі 30% від суми заборгованості (43 959,6 грн) від 10.03.2026. Згідно з розрахунком, який склав державний виконавець станом на 10.03.2026 (ВП № 40302453), сукупний борг позивача зі сплати аліментів за період з липня 2013 року по 10 березня 2026 року становить 172 268,07 грн.

З 25 липня 2025 року старший син сторін, ОСОБА_3 , змінив місце проживання і тепер його повністю утримує батько (позивач). Спільне проживання позивача зі старшим сином підтверджують копії витягів з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_1 від 24.07.2025 та щодо ОСОБА_3 від 25.07.2025, згідно з якими місце проживання дитини з 25.07.2025 зареєстровано за адресою батька: АДРЕСА_1 .

Крім того, суд встановив, що неповнолітній син ОСОБА_6 має особливі медичні та освітні потреби. Це доводять консультативний висновок дитячого лікаря-психіатра від 02.12.2025, який фіксує діагнози: легка розумова відсталість (F70.1) та розлад експресивності мови (F80.1); консультативний висновок лікаря-невролога КНП "Дитяча міська лікарня" від 02.12.2025; висновок фахівців ІРЦ № 1 Кропивницької міської ради про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 03.12.2025 № ІРЦ-85716/2025/673817, який підтверджує, що дитина має інтелектуальні труднощі та потребує психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг; а також характеристика Комунального закладу «Навчально-реабілітаційний центр «Сузір`я доброти» Кропивницької міської ради» від 19.03.2026, у якій зазначено, що ОСОБА_6 навчається у цьому спеціалізованому закладі і його виховує батько в неповній сім`ї.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п. 1 ст. 3 В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин 2 зазначеної статті розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до ч.4 ст. 273 ЦПК якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною другою статті 264 цього ж Кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Положеннями частин першої та шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Водночас доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правові висновки Верховного суду, що застосовані у справі

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 викладено правовий висновок щодо застосування частини четвертої статті 273 Цивільного процесуального кодексу України у контексті припинення стягнення аліментів. Суд касаційної інстанції вказав, що ця процесуальна норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів. Настання такої обставини, як фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на користь іншого з батьків, впливає на припинення сплати періодичних платежів на утримання дитини. Верховний Суд зазначив, що за своєю суттю аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц зроблено висновок про те, що існування попереднього судового рішення про стягнення аліментів має оцінюватися з урахуванням обставин, які змінилися після його ухвалення. Наявність такого рішення не може слугувати безумовною підставою для відмови у стягненні аліментів на користь того з батьків, з ким фактично проживає дитина на час вирішення нового спору, оскільки керівним принципом є дотримання найкращих інтересів дитини. Крім того, встановлені судом обставини щодо переходу дитини на проживання до батька визнані Верховним Судом такими, що мають істотне значення для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за ними.

Щодо застосування частини другої статті 197 Сімейного кодексу України, у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 643/3223/21 зазначено, що ця норма не встановлює конкретного і вичерпного переліку обставин для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини істотне значення, вирішується судом у кожному конкретному випадку індивідуально. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що зміна місця проживання одного з батьків, внаслідок якої дитина залишається проживати з іншим з батьків (який раніше був платником), є тією істотною обставиною, яка припиняє обов`язок зі стягнення аліментів, і дає обґрунтовані підстави для звільнення від сплати аліментів та заборгованості за ними, починаючи з дати фактичної зміни місця проживання дитини.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суду належить вирішити два основних правових питання:

Чи є зміна місця проживання старшого сина ОСОБА_6 підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості та припинення стягнення аліментів на цю дитину в майбутньому?

Чи існують підстави для повного припинення стягнення аліментів та списання боргу на двох молодших дітей ( ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ), які продовжують проживати з матір`ю, з огляду на заявлені позивачем аргументи про "еквівалентність витрат"?

Щодо вимог про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості на утримання сина ОСОБА_6 .

Суд встановив, що старший син сторін ОСОБА_6 з 25 липня 2025 року фактично змінив місце проживання, переїхав до батька (позивача) та перебуває на його повному утриманні.

Згідно з положеннями ст.179, 181 Сімейного кодексу України, аліменти, одержані на дитину, є її власністю, а той із батьків, на ім`я якого вони виплачуються, зобов`язаний розпоряджатися ними винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини. Стягнення з позивача аліментів на утримання дитини за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, суперечить цільовому призначенню аліментів.

Як зазначав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 та від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на користь іншого з батьків, є тією зміною обставин, що впливає на припинення сплати періодичних платежів. Наявність попереднього судового рішення не може бути безумовною перешкодою для припинення їх стягнення, оскільки суд керується найкращими інтересами дитини. Тому вимоги позивача про припинення стягнення аліментів у частині утримання сина ОСОБА_6 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимогу про звільнення від сплати заборгованості, суд виходить із приписів частини другої статті 197 СК України, яка дозволяє суду звільнити платника від сплати заборгованості за наявності обставин, що мають істотне значення. Суд вважає, що перехід дитини на проживання до позивача з 25.07.2025 року є тією істотною обставиною, яка припиняє обов`язок зі стягнення аліментів на цю дитину і дає обґрунтовані підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості в цій частині, починаючи з дати фактичного переїзду.

Визначаючи розмір частки, що підлягає скасуванню, суд враховує зміст рішення Олександрійського міськрайонного суду від 27.03.2019 року у справі № 398/1966/18. Цим рішенням суд визначив: якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти продовжують стягуватися за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину. Оскільки аліменти були стягнуті у розмірі 1/2 частини доходу на трьох дітей, на кожну дитину припадає рівна частка у розмірі 1/6. Відповідно, стягнення аліментів та накопичена з 25.07.2025 року заборгованість підлягають припиненню та скасуванню саме в розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) позивача.

Отже, позовні вимоги про звільнення від сплати заборгованості та припинення стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості на утримання доньки ОСОБА_9 та сина ОСОБА_8 .

Позивач просить суд повністю звільнити його від сплати заборгованості (з 25.07.2025) та повністю припинити стягнення аліментів у майбутньому на двох молодших дітей, які продовжують проживати з відповідачкою. Свою вимогу він обґрунтовує тим, що утримує старшого сина з особливими потребами, і його фінансові витрати є "еквівалентними" витратам відповідачки на двох здорових дітей.

Суд вважає ці доводи позивача необґрунтованими з огляду на такі міркування.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Оскільки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проживають з відповідачкою і перебувають на її утриманні, обов`язок позивача брати участь у їхньому утриманні не припиняється.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів може бути зменшено за рішенням суду у разі зміни матеріального або сімейного стану чи погіршення здоров`я. Проте відповідно до ч.3 ст. 13, ч.2 ст. 264 ЦПК України суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог. Позивач не заявляв вимоги про зменшення розміру аліментів на молодших дітей до певної конкретної частки, а просив повністю припинити їх стягнення та скасувати борг. Задоволення такої вимоги прямо порушує статтю 180 СК України та позбавляє двох дітей права на утримання від батька.

Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Твердження позивача про те, що його витрати на одну дитину з особливими потребами фінансово дорівнюють витратам на двох здорових дітей, не підтверджено жодним належним чи допустимим доказом. Надані суду медичні довідки та характеристика навчального закладу підтверджують лише діагнози сина ОСОБА_6 та факт його навчання у комунальному закладі, але не доводять реального розміру додаткових витрат позивача на утримання цієї дитини. Такі витрати можуть підтверджуватися, наприклад, чеками, квитанціями, довідками. У підготовчому судовому засіданні представник позивача прямо підтвердив, що жодних доказів щодо конкретних витрат на утримання ОСОБА_6 суду надано не буде. Також позивач не надав доказів щодо розміру свого власного доходу для оцінки матеріального стану. За таких обставин аргумент про "еквівалентність витрат" ґрунтується виключно на припущеннях, що унеможливлює його врахування судом.

Оскільки позивач не довів наявності передбачених ст. 197 СК України обставин, що мають істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами на ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , а також відсутні правові підстави для повного припинення їх стягнення у майбутньому, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольнив позовні вимоги частково (вимоги задоволено щодо однієї дитини з трьох), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог (1/3), що становить 443,73 грн.

Представник позивача у своїй заяві вказав, що надасть суду докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі. Відповідно до ч.8 ст. 141 та ст.246 ЦПК України суд наразі не здійснює розподіл витрат на правничу допомогу, оскільки відповідні докази на час ухвалення рішення відсутні, і залишає це питання для вирішення у додатковому рішенні.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 280–282 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилася починаючи з 25 липня 2025 року при виконанні рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2013 року у справі № 405/7025/13-ц та рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2014 року у справі № 405/5050/14-ц, розмір стягнення за якими змінено рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2019 року у справі № 398/1966/18, в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що становить 1/6 (одну шосту) частину всіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2013 року у справі № 405/7025/13-ц та рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2014 року у справі № 405/5050/14-ц, розмір стягнення за якими змінено рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2019 року у справі № 398/1966/18, у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У задоволенні позовних вимог про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 443 (чотириста сорок три) гривні 73 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 23 червня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Орловський В.В.