Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №346/753/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/753/26

Провадження № 2-о/346/138/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю секретаря - Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

у с т а н о в и в :

19.02.2026р. ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 , звернулася до суду з заявою, в якій просила:

- встановити факт родинних відносин між заявницею та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як донькою та матір`ю,

- встановити факт належності заявниці свідоцтва про право власності на житло, видане Бюро по приватизації державного житлового фонду 08.02.1994 р. на ім`я « ОСОБА_1 », що посвідчує її право власності на частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Коломия і її батьками були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про право власності на житло, яке було видано на підставі розпорядження від 08.02.1994 р. № 2830 Коломийським бюро по приватизації державного житлового фонду та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , кожному по 1/4 частці. В січні 2009 року мати заявниці померла і ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на належну покійній матері частку квартири, спадкоємиці було відмовлено. Свою відмову нотаріус мотивувала тим, що у свідоцтві про смерть прізвище спадкодавці зазначено « ОСОБА_7 », а у свідоцтві про народження спадкоємиці - « ОСОБА_8 ». Заявниця стверджує, що вказані розбіжності між документами були зумовлені допущеними помилками при перекладі прізвища з російської на українську мову. У свій час при заміні паспорта матері було видано вказаний документ із прізвищем « ОСОБА_9 », а заявниці видано паспорт з прізвищем « ОСОБА_8 ». Наявність даної невідповідності перешкоджає підтвердженню родинних відносин між заявницею та її матір?ю і створює перешкоди в реалізації спадкових прав. Також, ОСОБА_1 вказала, що нотаріусом було звернуто увагу на невірне зазначення її прізвища у правовстановлюючому документі, який підтверджує належність їй 1/4 частки нерухомого майна, що також може бути перешкодою при здійсненні державної реєстрації.

Посилаючись на вказані обставини, які перешкоджають оформити спадкове майно, ОСОБА_1 просила задовольнити її вимоги та встановити заявлені нею факти, оскільки вони матимуть для неї юридичне значення.

Ухвалою від 20.02.2026р. у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи.

В судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримала з підстав зазначених в заяві та просила суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як донькою та матір`ю, а також встановити факт належності заявниці свідоцтва про право власності на житло, видане Бюро по приватизації державного житлового фонду 08.02.1994 р. на ім`я « ОСОБА_1 »

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з?явилися. Від ОСОБА_2 23.03.2026р. до суду надійшла письмова заява в якій він просив розглянути справу за його відсутності. Заявлені вимоги визнає та не заперечує проти їхнього задоволення.

Заслухавши пояснення представника заявниці, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Зі свідоцтва про право власності на житло, виданого 08.02.1994р. Бюро по приватизації державного житлового фону вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в рівних частках.

Право власності на вищевказану кватиру ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , як співвласників по 1/4 частці, зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з даного державного реєстру.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 про що Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області складено актовий запис № 4 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Судом також було встановлено, що після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 звернулася до Коломийської держаної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Постановою від 04.11.2025р. державний нотаріус Коломийської ДНК Мануляк І.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. В постанові нотаріус вказала, що в документах поданих для оформлення спадщини є невідповідність та розбіжності, а саме в свідоцтві про смерть спадкодавця - ОСОБА_5 , у свідоцтві про народження спадкоємиці - ОСОБА_1 та паспорті спадкоємиці вказано - ОСОБА_1 .

Таким чином, заявницею за допомогою належних та допустимих письмових доказів було підтверджено, що після смерті ОСОБА_5 та відкриття спадщини, вона намагалася оформити свої спадкові права, проте, через виявлені нотаріусом розбіжності в зазначенні прізвища спадкодавиці в різних документах, оформлення спадщини не відбулося.

У зв`язку із зазначеними обставинами, ОСОБА_1 змушена була звернтатися до суду з заявою про встановлення між нею і ОСОБА_5 родинних відносин, а також встановлювати факт належності їй правовстановлюючого документу на нерухоме майно, оскільки в ньому також невірно вказано прізвище заявниці, як співвласниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема на підставі п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; та згідно п. 4 ч.1 ст. 315 ЦПК України - належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року (зі змінами) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії. свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлювання неправильності запису в актах громадянського стану.

Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Верховний Суд України в листі від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначає, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: - спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; - особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; - інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, в наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючою ЦК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат і сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.

Доказом родинних відносин спадкоємців зі спадкодавцем є зокрема свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії судових рішень, які набрали законної сили щодо встановлення факту родинних відносин.

Законодавство України не встановлює вичерпного переліку документів, які підтверджують родинні стосунки, а тому вони визначаються в кожному випадку окремо, в залежності від ступеня їх споріднення. Встановлення факту родинних відносин може мати місце, якщо з певних причин зазначений факт не був зареєстрований органами Державної реєстрації актів цивільного стану, у реєстрації цього факту було відмовлено або помилка органу Державної реєстрації актів цивільного стану у актовому записі має настільки давнє походження, що її виправлення має потягнути за собою цілу низку виправлення в інших актових записах.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Коломия, Коломийського району, Івано-Франківської області народилася ОСОБА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 , виданому повторно 14.10.2025р., батьками ОСОБА_1 вказані: ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .

У свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 анкетні дані особи, яка померла вказані « ОСОБА_11 ».

Такими чином, при дослідженні та порівнянні відомостей, зазначених у вищевказаних документах, судом було встановлено невідповідність однієї букви при написанні прізвища ОСОБА_5 .

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_12 , який пояснив, що заявниця приходиться йому двоюрідною сестрою, оскільки мати заявниці та його батько були між собою рідними братом та сестрою. Вказав, що ОСОБА_5 була матір?ю ОСОБА_1 , але, як йому відомо, в їхніх документах були допущені помилки через невірну транслітерацію прізвища з російської на українську мови.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні дала покази в яких зазначила, що знає заявницю більше 30 років. Знала також її маму - ОСОБА_14 , з якою свідок разом працювала на ринку і там познайомилася з її донькою ОСОБА_15 . Зі слів останньої свідку відомо, що в її документах та документах матері допущено помилки в прізвищі і що потрібно в судовому порядку підтвердити їхні родинні відносини.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Таким чином, взявши до уваги наявність розбіжності лише в одній букві в прізвищі між представленим заявницею свідоцтвом про її народження та свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 , а також оцінивши дані документи у взаємозв?язку з показами свідків, суд дійшов висновку про належне та достатнє підтвердження вказаними доказами в своїй сукупності факту родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , як матір?ю та донькою.

Відтак, суд погоджується з доводами заявниці та вважає, що така незначна відмінність є нічим іншим, як опискою, яка була допущена у зв`язку з невірною транслітерацією при заповненні графи «мати» у свідоцтві про народження ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що наявність описки не свідчить про відсутність споріднення між заявницею та спадкодавицею. Враховуючи, що вказана розбіжність створює спадкоємиці перешкоди в оформленні спадщини, суд вважає за необхідне встановити факт родинних відносин про який просить ОСОБА_1 , оскільки він матиме для неї юридичне значення.

Щодо вимог про встановлення факту належності правовстановлюючого документу заявниці, суд враховує наступне.

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року №5, при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином

не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

В даній справі встановлено, що в Свідоцтві про право власності на житло від 08.02.1994р., анкетні дані одного із співвласників вказано « ОСОБА_1 », що не в повній мірі відповідає анкетним даним заявниці, зазначеним в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 .

Враховуючи, що іншим співвласником квартири, на яку видано вищевказане Свідоцтво є мати заявниці, що було встановлено в ході розгляду справи, а також зважаючи, що право власності на 1/4 частки даного нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_1 в державному реєстрі речових прав, суд не вбачає підстав для сумніву в належності заявниці вказаного правовстановлюючого документу, а тому заявлені вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як донькою та матір?ю.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_4 ) Свідоцтва про право власності на житло, видане Бюро по приватизації державного житлового фонду 08.02.1994 р. на ім`я « ОСОБА_1 », що посвідчує її право власності на 1/4 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22 червня 2026р.

Суддя: Третьякова І. В.