Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №345/3042/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3042/26

Провадження № 2-о/345/115/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2026 р. м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту приналежності правовстановлюючих документів та родинних відносин, -

встановив:

заявниця звернулася до суду із вказаною заявою, яку мотивує тим, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали у будинковолодінні АДРЕСА_1 . Зацікавлена особа по справі ОСОБА_2 є рідним сином батьків і одночасно братом заявниці. Сім`я в такому складі прожила до смерті батьків, які померли. Батько ОСОБА_3 помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а мати ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так як вони проживали разом, то вирішили що спадщину прийматимуть разом. З цього приводу сторони звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та визначили договором про поділ спадщини від 15.04.2026 хто що приймає, де заявниці переходить земельна ділянка площею 0,30 га надана для ведення товарного с/г виробництва, що знаходиться в с.Голинь Калуського району Івано-Франківської області, а зацікавленій особі все інше майно.

Після цього заявниця звернулась із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку. З цього приводу були додані всі правовстановлюючі документи на вищевказане майно і документи, які підтверджують родинність відносин між заявницею і матір`ю.

Проте нотаріусом після вивчення поданих правовстановлюючих документів було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через те, що у правовстановлюючих документах на земельну ділянку, зокрема у державному акті на право приватної власності на землю власником вказаний « ОСОБА_4 », що не відповідає імені померлого спадкодавця « ОСОБА_4 », а також не підтверджено приналежність цього державного акту на землю померлій особі, також у свідоцтві про народження заявниці її мати вказана « ОСОБА_5 », що також не підтверджує родинність відносин між спадкодавцем ОСОБА_4 ».

Таким чином розбіжності в свідоцтві на право власності на земельну ділянку із іменем « ОСОБА_4 » та в свідоцтві про народження заявниці з іменем матері « ОСОБА_5 » призвело до неможливості реалізувати належним чином належні заявниці права на спадщину.

Тому заявниця просить суд встановити юридичний факт приналежності правовстановлюючого документу державного акту на право приватної власності на землю, серія ІV-ІФ №014602 за ОСОБА_4 , а також встановлення родинних відносин, а саме що померла ОСОБА_4 була мамою заявниці (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито провадження в даній справі, справу постановлено розглядати в порядку окремого провадження з викликом учасників справи (а.с.32).

Заявниця в судове засідання не з`явилася, однак нею було подано суду заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги заяви підтримує (а.с.35).

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак ним було подано суду заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 (а.с.34).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що батьки заявниці ОСОБА_1 та заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали у будинковолодінні АДРЕСА_1 (а.с.14).

Зацікавлена особа по справі ОСОБА_2 є рідним сином батьків і одночасно братом заявниці (а.с.20, 21).

Батько заявниці ОСОБА_1 та заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а мати ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13, 14).

Заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 визначили договором про поділ спадщини від 15.04.2026 хто що приймає після смерті матері, де заявниці переходить земельна ділянка площею 0,30 га надана для ведення товарного с/г виробництва, що знаходиться в с.Голинь Калуського району Івано-Франківської області, а зацікавленій особі все інше майно (а.с.19).

Після цього заявниця звернулась із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку. З цього приводу були додані всі правовстановлюючі документи на вищевказане майно і документи, які підтверджують родинність відносин між заявницею і матір`ю (а.с.16).

Проте нотаріусом після вивчення поданих правовстановлюючих документів було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через те, що у правовстановлюючих документах на земельну ділянку, зокрема у державному акті на право приватної власності на землю власником вказаний « ОСОБА_4 », що не відповідає імені померлого спадкодавця « ОСОБА_4 », а також не підтверджено приналежність цього державного акту на землю померлій особі, також у свідоцтві про народження заявниці її мати вказана « ОСОБА_5 », що також не підтверджує родинність відносин між спадкодавцем ОСОБА_4 » (а.с.9).

Таким чином розбіжності в документах призвели до неможливості реалізувати належним чином належні заявниці права на спадщину.

Приналежність правовстановлюючого документу померлій ОСОБА_4 , а саме державного акту на право приватної власності на землю, серія ІV-ІФ №014602, яким передано у приватну власність земельну ділянку, де власником вказана « ОСОБА_4 », де не співпадає по батькові, прослідковується шляхом аналізу та співставлення різних документів про особу спадкодавця.

Ім`я матері « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_4 » вказані в різних правовстановлюючих документах по різному.

Із свідоцтва про народження заявниці вбачається, що матір зазначено як « ОСОБА_6 », тоді як у свідоцтві про народження заінтересованої особи — брата ОСОБА_2 — матір зазначено як « ОСОБА_7 » (а.с.20, 21).

Водночас батько в обох свідоцтвах зазначений однаково — ОСОБА_3 , що підтверджує спільність походження від одних і тих самих батьків. (а.с.20, 21).

Розбіжність у написанні імені матері (« ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 ») свідчить про допущену під час складення актового запису про народження заявниці орфографічну (технічну) помилку, оскільки зазначені варіанти є тотожними за змістом та вживаються як різні форми одного й того ж імені.

Також із записів погосподарської книги Голинського старостинського округу в погосподарській книзі №7 /ст.28, номер об`єкта погосподарського обліку 548/ за 1996-2000р.р. Голинської сільської ради, яка знаходиться на зберіганні в Голинському старостинському окрузі, в будинку АДРЕСА_1 , де до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала і була зареєстрована гр. ОСОБА_4 . На день смерті в будинку АДРЕСА_1 , були зареєстровані: 1) ОСОБА_3 - голова двору, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) ОСОБА_4 , дружина, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3) ОСОБА_2 - син. Вищевказані особи є батьками заявниці і її брата (а.с.14).

Суд приходить до висновку, що різниця у написанні по батькові « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 » є наслідком орфографічної (технічної) помилки, що виникла через переклад та написання персональних даних російською мовою замість української, оскільки в російській мові використовується літера «и», тоді як в українській — літера «і». Така відмінність не змінює змісту по батькові, не свідчить про належність документів різним особам та має виключно мовно-орфографічний характер.

Зокрема, у державному акті на право приватної власності на землю по батькові зазначено українською мовою — « ОСОБА_8 », тоді як у свідоцтві про смерть — « ОСОБА_9 », що фактично є одним і тим самим по батькові, відмінність у якому зумовлена використанням російського правопису при внесенні паспортних даних до актового запису про смерть (а.с.13, 22).

Ці всі розбіжності в імені матері ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , по-батькові « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 » вказують на те, що це була одна і та ж особа, що не змінює ідентифікації особи матері та не спростовує факту родинних відносин між заявницею та ОСОБА_2 .

Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950, ратифікована в Україні Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Ч. 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до листа ВСУ від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду. Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як з`ясовано судом, від встановлення факту приналежності правовстановлюючого документу державного акту на право приватної власності на землю, серія ІV-ІФ №014602 за ОСОБА_4 , а також встановлення факту родинних відносин, а саме того, що померла ОСОБА_4 була мамою заявниці залежить реалізація заявницею права на спадщину. Заявниця не має можливості у інший спосіб встановити ці факти. Встановлення даних фактів має юридичне значення, встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що державний акт на право приватної власності на землю, серія ІV-ІФ №014602 належить ОСОБА_4 , а також, що померла ОСОБА_4 була мамою заявниці ОСОБА_1 . Тому заява підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 294, 315, 319 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ІФ №014602, виданого на ім`я ОСОБА_4 , на земельну ділянку площею 0,30 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в с. Голинь Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №399.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий