Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №338/1023/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1023/26

23 червня 2026 року селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Куценко О. О., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

До Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №738522, складений 19 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якого 07 червня 2026 року близько 17 год 30 хв у селищі Богородчани по вул. Грушевського її малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив бійку з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході якої наніс останньому удар, чим, на думку органу поліції, ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала, однак пояснила, що належним чином займається вихованням сина, який проживає разом із батьками, навчається, забезпечений необхідними умовами життя та перебуває під батьківським наглядом. Зазначила, що випадок, який став підставою для складення протоколу, є першим проявом такої поведінки сина, раніше подібних ситуацій не виникало та скарг на його поведінку до неї не надходило.

Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що в день події старші діти, серед яких був ОСОБА_2 , перебували на стадіоні та грали у футбол, після чого почали знущатися над молодшими дітьми, серед яких був її малолітній син ОСОБА_3 , 2016 року народження, змушуючи їх боротися між собою. Після того як її син відмовився це робити, ОСОБА_2 наніс йому удар ногою з розвороту в ділянку голови.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відсутні належні та достатні докази щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і повне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до норм чинного КУпАП, суддя вирішує справу за обставинами, суттю та наслідком правопорушення, які викладені у протоколі.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей, які регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не може вважатися будь-яка дія чи будь-який факт неправомірної поведінки дитини. Для наявності складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, необхідно встановити невиконання або неналежне виконання батьками конкретних обов`язків, чітко передбачених законодавством, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини.

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей передбачає винну поведінку, внаслідок якої відповідні обов`язки виконуються неякісно або не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати, зокрема, у залишенні дитини впродовж тривалого часу без нагляду, незабезпеченні її навчання, контролю за дозвіллям, незабезпеченні безпечних умов перебування, невжитті заходів щодо лікування, штучному створенні незадовільних побутових умов тощо.

Разом з тим, виклад діянь, які ставляться у вину особі, має бути конкретизований, тобто у формулювання адміністративного правопорушення мають включатися всі ті дії або бездіяльність, що відповідають опису об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною адміністративно-правовою нормою.

Натомість у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме обов`язки, передбачені ст.150 СК України чи іншими нормами законодавства, ОСОБА_1 не виконала або виконала неналежним чином.

Подані суду на дослідження докази не дають підстав для категоричного висновку про те, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених законом обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання свого малолітнього сина.

Суд не залишає поза увагою пояснення законного представника малолітнього потерпілого щодо характеру поведінки ОСОБА_2 стосовно молодших дітей, однак навіть такі обставини самі по собі не доводять ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законом батьківських обов`язків та не підтверджують наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Матеріали справи не містять відомостей про систематичну неналежну поведінку малолітнього ОСОБА_2 , перебування сім`ї чи дитини на обліку відповідних служб, бездоглядність дитини, незабезпечення її навчання, неналежні умови проживання, відсутність контролю з боку матері або інші обставини, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків.

Протокол про адміністративне правопорушення без інших належних і допустимих доказів не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Відповідно до змісту ст.254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо особи та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Суддя, розглядаючи справу, повинен, дослідивши докази, співставити фактично встановлені обставини зі змістом обставин, які ставляться конкретній особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, та з диспозицією ч.1 ст.184 КУпАП, і дійти висновку, чи містять її дії ознаки саме такого правопорушення.

Аналізуючи фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та долучених до нього матеріалах, за відсутності належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 283-284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Копію постанови вручити ОСОБА_1 .

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя