Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №527/1264/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1264/26

провадження 2-о/527/39/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання – Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, за участю заінтересованих осіб: Глобинської міської ради Полтавської області, приватного нотаріуса Кременчуцького нотаріального округу Люби Жанни Миколаївни,-

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2026 року заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник від народження мешкала у м. Глобине Полтавської області. Все її життя вона проживала разом із матір`ю, братом та ОСОБА_2 , якого все своє життя вважала своїм рідним батьком. Лише коли виходила заміж та разом із нареченим подавали документи до РАЦС звернула увагу, що у графі «Батько» мого свідоцтва про народження вказана інша людина. Пізніше, у розмові із родиною, виявилось, що ОСОБА_2 не був її батьком, а її мати почала проживати разом із ним у цивільному шлюбі з 1994 року, коли їй лише 4 роки. Все своє життя ОСОБА_2 вважала батьком. Близько п`яти років тому, мати заявниці розірвала стосунки з ОСОБА_2 та уклала юридично зареєстрований шлюб з іншим чоловіком. У ОСОБА_2 своїх дітей не було, його батьки померли, і залишилась для нього єдиною рідною людиною. ОСОБА_2 тривалий час хворів, а тому заявки була вимушена постійно проживати в разом з ним у його будинку. З 2015 року заявник проживала у «батька» ОСОБА_2 за вказаною вище адресою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Рідних дітей у нього не було, рідних братів чи сестер у нього також не було, його батьки померли, юридично зареєстрованого шлюбу ОСОБА_3 не укладав. Осіб які б мали право на обов`язкову частку у спадщині також не має. За життя ОСОБА_2 видав на її ім`я довіреність з метою представлення його інтересів та переоформлення всього належного йому майна на моє ім`я. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Для прийняття спадщини я звернулася до приватного нотаріуса Люби Ж.М. та подала відповідну заяву, однак нотаріус не має змоги видати мені спадкове свідоцтво через відсутність родинних зв`язків із спадкодавцем. Вказану спадщину прийняла тільки я, що підтверджується відповідною копією витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі.

Посилаючись на викладене, а також на неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі, прохала встановити факт проживання з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю, не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини. починаючи з лютого 2015 року по час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою судді Глобинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2026 року цивільну справу було прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження.

У судове засідання заявник не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, подали заяви, в якій прохали розглядати справу в їх відсутність, проти задоволення заявлених вимог не заперечували.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 у м.Глобине Полтавської області, про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання і допомоги на поховання, який виданий 13 лютого 2026 року Глобинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дубині Л.О. (а.с.8-9).

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 13.02.2026, виданого Глобинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 ( а.с. 45).

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №84561140, від 18.03.2026, приватним нотаріусом Люба Ж.М. здійснено реєстрацію спадкової справи, номер у спадковому реєстрі 75364428, номер у нотаріуса 9/2026, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , с. Гриньки Глобинського району Полтавської області; дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с 52).

Відповідно до листа від 12.03.2026 №151/20.3-35, який наданий на відповідь приватному нотаріусу Люби Ж.М., в якому Глобинський відділ ДРАЦС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління: Міністерства- юстиції України повідомляє про відсутність в архіві відділу ДРАЦС актового запису про шлюб на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також перевірені поновлені актові записи про шлюб за період з 1982 року по теперішній час, актового запису не виявлено ( а.с.15).

Згідно до домової книги АДРЕСА_2 з 09.09.2011 по 26.06.2026 ОСОБА_1 була прописана ОСОБА_4 (а.с.16-18).

Відповідно до витягу з реєстру Глобинської територіальної громади №2026/003168335, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_3 з 13.12.2016 ( а.с. 7).

Згідно до договору №69 про надання телекомукаційних послуг від 23.05.2020 та абонентським договором №1420 від 11.12.2024 про надання послуг договір укладено з заявником ОСОБА_5 ( а.с19-21).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6 , донькою померлого ОСОБА_2 була ОСОБА_1 , яка разом проживала з ним однією сім`єю з лютого 2015 по 13.02.2026. (а.с.27-28).

Аналогічні письмові пояснення надала і ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . (а.с.29-30).

Згідно до характеристик Глобинського ліцею №5 Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області доньки ОСОБА_1 : ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приживають за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.61-63)

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

З вимог ст. 1264 ЦК України вбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами 2 та 6 статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Отже, зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина 3 статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При тому факт постійного проживання на час відкриття спадщини спадкоємцю потрібно доводити за допомогою сукупності доказів, які свідчать про те, що заявник спільно проживав зі спадкодавцем та був пов`язаний з ним спільним побутом, і мав взаємні права та обов`язки, зокрема, ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність спільного постійного проживання.

З наявних матеріалів справи вбачається, що заявник є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .. Даних про наявність інших спадкоємців, що прийняли спадщину після її смерті, матеріали справи не містять. Осіб, що мають право на обов`язкову частку у спадщині, не встановлено.

Судом встановлено, що заявник до укладення шлюбу та на момент смерті проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою та лише за її заявою була заведена спадкова справа після його смерті, що свідчить про фактичне прийняття нею спадщини після смерті її нерідного батька, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, вказану спадщину прийняла заявник, що підтверджується відповідною копією витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Коденксом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину, як члена сім`ї, тощо.

Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи встановлено, що заявник ОСОБА_1 є нерідною дочкою ОСОБА_2 , з яким її мати проживала з 1994 року коли її було 4 роки.

Заявник разом проживала з народження у будинку ОСОБА_2 , який виховував її змалку, до смерті ОСОБА_2 , вони не встигли переоформити належне йому майно.

Матеріали справи у їх взаємозв`язку свідчать про те, що заявниця не менше п`яти років перебувала зі спадкодавцем ОСОБА_2 у родинних відносинах, які мали тривалий сімейний характер, принаймні з 2015 року, заявник та спадкодавець на час відкриття спадщини жили разом в одному будинку та вели спільне господарство.

Отже, наявні у справі докази та фактичні обставини вказують на те, що між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 протягом тривалого часу склались усталені сімейні стосунки як між батьком та донькою, які існували до часу смерті спадкодавця.

З урахуванням вищевказаного слід визнати доведеним юридичний факт, що ОСОБА_1 була пов`язана зі спадкодавцем ОСОБА_2 спільним побутом та взаємними правами і обов`язками - проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому відповідно до статті 1264 ЦК України має право спадкування за законом у четверту чергу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 265, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю, не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини, починаючи з лютого 2015 року по час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 );

Заінтересована особа: Глобинська міська рада Полтавської області (адреса: 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285, код ЄДРПОУ: 22547673).

Заінтересована особа: Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Люба Жанна Миколаївна (адреса: 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 206).

Суддя Ю. М. Свістєльнік