Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №367/3058/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3058/26

Провадження №3/367/826/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2026 року місто Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., вивчивши матеріали, які надійшли з Відділу поліції № 2 (м. Ірпінь) Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за статтею 124 КУпАП,

установив:

до Ірпінського міського суду Київської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення (серія ЕПР1 № 605501 від 03.03.2026) стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний матеріал передано для розгляду судді Білогруд О.О.

У судові засідання 25.03.2026, 25.05.2026 та 12.06.2026 ОСОБА_1 не з`явився. 08.06.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він зазначив, що вину у вчиненні правопорушення не визнає, вважає, що відсутній склад правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Відповідно до статті 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, не є обов`язковою, тому приходжу до висновку щодо можливості розгляду справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення суддею встановлено таке.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 605501 від 03.03.2026, 03.03.2026 о 19:11, у місті Ірпені по вулиці Олега Кошового, 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме – яму (вибоїну), внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 допустив порушення пунктів 2.3.б) та 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), а саме: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». Відповідальність за вказане правопорушення передбачена статтею 124 КУпАП.

За змістом частини другої статті 7 КУпАП провадження в справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з пунктом 2.3.б) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Водночас частиною першою статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Дослідивши в судовому засіданні долучені до матеріалів справи докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 605501 від 03.03.2026, схему місця ДТП, яка сталася 03.03.2026, письмові пояснення ОСОБА_1 від 03.03.2026, суд зазначає, що жоден з досліджених доказів не містить беззаперечних даних, які б доводили порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху під час керування автомобілем, унаслідок чого трапилася дорожньо-транспортна пригода.

Досліджені докази у сукупності свідчать про те, що суду не доведено факт порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.б) та 12.1 Правил дорожнього руху, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 605501 від 03.03.2026. Так, схема місця дорожньо-транспортної пригоди не містить відповідних відміток про наявність огороджень, знаків, указівників або будь-якого іншого попереджувального знаку про наявність на проїжджій частині дороги ями. Про це також зазначав ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях від 03.03.2026 наданих працівникам поліції.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в частини другої пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про міжнародні договори» міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.200, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Згідно вимог пункту другого статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування пункту другого статті 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті – «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

В справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення статті 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Разом з тим, у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.07.2011 Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони. У випадку відсутності будь-якої зі складових – адміністративна відповідальність не наступає.

Об`єктивною стороною у випадку статті 124 КУпАП є: 1) порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху; 2) пошкодження інших транспортних засобів, майна, тощо; 3) причинно-наслідковий зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та пошкодження інших транспортних, майна тощо.

Працівниками поліції ОСОБА_1 інкримінується порушення пунктів 2.3б та 12.1 Правил дорожнього руху, однак органом, уповноваженим на збирання доказів у справах за статтею 124 КУпАП не надано доказів того, що ОСОБА_1 під час керування транспортним не був уважним на дорозі, не стежив за дорожньою обстановкою та ним не вибрано безпечної швидкості руху. Матеріали провадження не містять відомостей про швидкість з якою рухався ОСОБА_2 , а також відсутні будь-які виміри швидкості його руху. Також схема місця дорожньо-транспортної пригоди містить відмітки, що в цей час сутінки, зовнішнє освітлення проїжджої частини дороги та дорожнє огородження відсутнє, при цьому наявні недоліки в утримання вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП.

Судом зауважується, що при таких погодніх умовах, відсутності вуличного освітлення та відповідних указівників про недоліки дорожнього покриття (яму) ОСОБА_1 не міг передбачити перешкоду, вчасно зреагувати і навіть при дотримані вимог щодо стеження за дорожньою обстановкою не мав можливості вчасно зреагувати на небезпеку.

Відтак, дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять відомостей «поза розумним сумнівом» щодо недотримання ОСОБА_2 пунктів 2.3 б та 12.1 Правил дорожнього руху і як наслідок причинно-наслідкового зв`язку між його діями та пошкодженням транспортного засобу.

У зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення провадження у справі за статтею 124 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 124,156, 221, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя –

постановив:

провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня прийняття відповідної постанови.

Суддя О.О. Білогруд