Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №366/1408/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1408/26

Провадження №1-КП/366/224/26

ВИРОК

Іменем України

23 червня 2026 року сел. Іванків

Іванківський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026111190000007 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Придніпровськ, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта повна вища, не інвалід, не депутат, одружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , проходить службу за призовом на посаді командира взводу протитанкових ракетних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 414 КК України,

за участю сторін кримінального провадження – з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ;

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Військовослужбовець за призовом під час мобілізації, на особливий період, старший лейтенант Збройних Сил України ОСОБА_3 ,обвинувачується в тому, що він будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, діючи в порушення вимог ст. ст. 8, 124, 129, 129-1 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, положень наказу МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, ст.ст. 4, 9, 11, 125-126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, у порушення вищевказаних вимог законодавства, в кінці березня 2024 року, в денний період доби точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 16 годині 30 хвилин 22.02.2026, перебуваючи у складі свого підрозділу поблизу населеного пункту Балаклея Харківської області, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, маючи намір на придбання для себе, без передбаченого законом дозволу, вибухового пристрою та бойового припасу, шляхом знахідки, придбав вибуховий пристрій та бойовий припас у вигляді оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, яка була споряджена запалом УЗРГМз наявним маркуванням – зовні 583-51 та зворотної сторони УЗРГМ – 386-П-20-66, яку без передбаченого законом дозволу помістив до кишені своєї сумкичим розпочав та здійснював її незаконне зберігання.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 будучи переведеним до нового місця дислокації, який розташований поблизу відселеного селаРечиця зони відчуження, що постраждала внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, 22.02.2026 після лікування приблизно об 16 годині 30 хвилин прибув до вогневого опорного пункту «Живчик» маючи при собі незаконно придбану оборонну осколкову ручну гранату Ф-1.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у зберіганні, придбанні бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 , 22.02.2026 будучи обізнаним з технічними властивостями оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, отримавши необхідну спеціальну підготовку поводження з вказаним видом зброї, із злочинною недбалістю, не маючи на меті умислу на спричинення тілесних ушкоджень оточуючим, усупереч вищевказаних вимог законодавства, порушив правила поводження зі зброєю, що спричинило тілесні ушкодженні військовослужбовцю ОСОБА_6 за наступних обставин.

Так, 22.02.2026 ОСОБА_3 відповідно до бойового розпорядження, перебуваючи на службі поблизу відселеного села Речиця зони відчуження, що постраждала внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, а саме на вогневому опорному пункті «Живчик», близько 16 години 30 хвилин, після отримання команди «Зайняття кругової оборони ВОП», маючи при собі незаконно придбаний вибуховий пристрій та бойовий припас – оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, яка була споряджена запалом УЗРГМ, з наявним маркуванням – зовні 583-51 та зворотної сторони УЗРГМ – 386-П-20-66, будучи обізнаним з технічними властивостями оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, у порушення правил поводження з нею, не маючи на меті умислу на спричинення тілесних ушкоджень оточуючим, з власної необережності допустив необережне поводження з даною гранатою, внаслідок чого відбулося відділення чеки від запалу УЗРГМ, зайняття сповільнювача запалу та ініціалізація підриву гранати на місці події.

Внаслідок необережного поводження ОСОБА_3 із вибуховим пристроєм та бойовим припасом у вигляді оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 та подальшим її вибухом, тілесні ушкодження у вигляді множинних ран ніжних кінцівок, сторонніх тіл у м`яких тканинах ніжних кінцівок, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розклад здоров`я отримав потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також є військовослужбовцем Збройних Сил України, займає посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , який отримав тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення нижніх кінцівок: сторонні тіла м`яких тканин нижніх кінцівок, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у порушенні правил поводження із боєприпасами, яке заподіяло потерпілому тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України.

За сукупністю вчиненого ОСОБА_3 обвинувачується у зберіганні, придбанні бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та у порушенні правил поводження із боєприпасами, яке заподіяло потерпілому тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України.

15.06.2026 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 414 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, призначити обвинувачененому узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні також просили укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджене в ній покарання. При цьому, обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, також зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Потерпілий до суду не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про судовий розгляд без його участі, претензій до обвинуваченого не має, не заперечував щодо укладення угоди про визнання винуватості.

В судовому засіданні прокурор долучив матеріали, якими обґрунтовує підстави для укладення угоди.

Судом досліджені вказані письмові матеріали розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до правил ст.ст.468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Так, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та невеликої тяжкості.

Згідно з угодою, обвинувачений та прокурор дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 .. Обвинувачений в повному обсязі, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.

Вказаною угодою сторони кримінального провадження узгодили покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 :

-за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-за ч. 1 ст. 414 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

З урахуванням положень статті 70 КК України, визначити покарання для ОСОБА_7 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та призначити йому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Крім того, враховуючи те, що покарання має на меті не лише кару, але і виправлення особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, Сторони узгодили застосування судом положень ст. 75 КК України у вигляді звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, тривалість якого визначає суд, та з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України, перелік яких встановлює суд.

При цьому сторони врахували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також передбачені ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільний внесок на користь Збройних Сил України.

Обставин, відповідно до ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання не встановлено.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони угоди (незалежно від її виду) зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди). Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК).

Відповідно до положень ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , обставини кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих, злочини вчинив вперше, керуючись ст. 75 КК України, обґрунтованим є звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, та визначення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Покарання, узгоджене сторонами угоди відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.

Учасникам судового розгляду роз`яснено, що наслідком укладення та затвердження угоди, за ст.473 КПК України для обвинуваченої і прокурора буде обмеження права оскарження вироку, та відмова від здійснення прав п.1 ч.4 ст. 474 КПК України. Обвинувачена розуміє характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою та вид покарання, обумовлений сторонами угоди.

Таким чином, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань.

Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що обвинувачена повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого вона визнала себе винною, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Підстави для відмови в затвердженні цієї угоди, передбачені ч. 7ст. 474 КПК України, відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Керуючись ст.ст. 368, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 15.06.2026 року у кримінальному провадженні № 12026111190000007, укладену між прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника-адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 414 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

-за ч. 1 ст. 414 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

З урахуванням положень статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,від відбування покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, та згідно ст. 76 КК України, покласти на нього обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави (рахунок в органах Державної казначейської служби України по коду доходів 24060300 «Інші надходження» (МФО 899998), процесуальні витрати за проведення комплексної вибухотехнічної експертизи та судової експертизи матеріалів, речовин та виробів (висновок експерта № КСЕ-19/111-26/11327 від 10.03.2026 року) в розмірі 10 696, 80 грн.

Речові докази: фрагменти неправильної форми із слідами кіптяви (фрагменти гранати), важіль взводу із підривача ручних гранат типу УЗРГМ та зворотної сторони УЗРГМ 386-П-20-66, кільце із запобіжною чекою - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12026111190000007.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені в ч.2 ст.473 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_8