Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №361/5301/23 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/1084/24, cправа № 361/5301/23

13.04.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» квітня 2026 року м.Бровари Броварського району

Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом державної актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 619 від 21 листопада 2020 року; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь вартість 1/2 частини транспортного засобу марки «MAZDA 6», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі – 423 192 грн. 00 коп. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування вимог зазначається про те, що 21 листопада 2020 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 619, зареєстровано шлюб між сторонами. Від спільного подружнього життя у них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя не склалося з підстав відсутності взаєморозуміння, протилежності поглядів на шлюб. Через систематичні сварки та непорозуміння між ними втрачено почуття поваги та любові.

У період перебування у шлюбі сторонами придбано транспортний засіб марки «MAZDA 6», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Спільне користування транспортним засобом неможливе, автомобіль є неподільною річчю, а тому належним способом захисту прав позивача у позові про поділ майна подружжя є стягнення компенсації вартості його 1/2 частини.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

16 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

26 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня

2023 року вжито заходів забезпечення позову.

17 серпня 2023 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов про поділ майна подружжя, в якому просить суд виділити ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя в особисту власність наступне майно: бойлер «ELOOM EUREKA», витяжку «Perfelli KR», пральну машину вузьку «Samsung», газову плиту «Gefest», телевізор Led «Samsung 55», пенальний комод «Мікс Еверест», диван прямий «Берегиня Торнадо», коричневий, лінолеум «Space Vero 7», полка копаніт п-9, домашній настінний турнік, ковдра «Sonex», тепловентилятор «WetAir», мультиварка «Redmond», мікрохлильова піч «Ergo», ліжко двоспальне «Mebli Berta», газонокосилка електрична «Greenwarks», смарт ваги «Xiaomi», холодильник «LG GA-5 459»,патч-корд «Vention», марштуризатор «TP-Link-1329», бутиль 18,9 літ., помпа «Blue rain», бязь кактуси 100165, бязь лондонський міст 100509, загальною вартістю 95 308 грн. 05 коп., у рахунок поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на свою користь компенсацію вартості 1/2 частини вищевказаного майна у розмірі – 47 654 грн. 02 коп.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2023 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та об`єднано у одне провадження з первісним позовом.

09 січня 2024 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву та відповідь на відзив на первісну позовну заяву про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 09 січня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

04 березня 2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

12 лютого 2025 року Броварським міськрайонним судом Київської області постановлено рішення у частині вимог про розірвання шлюбу, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 листопада 2020 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 619.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 01 липня 2025 року № 1380/15-25 суддю Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_4 звільнено з посади судді у відставку та відповідно до наказу голови Броварського міськрайонного суду Київської області № 31с-к останнього 31 липня 2025 року відраховано зі штату суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2025 року головуючим суддею у даній справі визначений суддя

Василишин В.О.

Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року дану справу прийнято до розгляду у загальному провадженні та призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, заперечили проти зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Пироженко С.О. позовні вимоги не визнав частково, підтримав зустрічні позовні вимоги.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який зареєстрований Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 619.

Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого

2025 року, постановленим у справі № 361/5301/23, щодо частини вимог, шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС України від 05 червня

2023 року № 31/895АЗ-11905-2023 право власності на автомобіль марки «MAZDA 6», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер

НОМЕР_2 , зареєстроване за ОСОБА_2 (актуальний власник).

На підтвердження вартості транспортного засобу позивачем додано до суду копію скріншоту з сайту «AUTO.RIA», з якого вбачається, що ціна продажу автомобіля такої марки та року випуску становить 22 900 доларів США 00 центів.

Сторона відповідача заперечуючи проти вартості транспортного засобу, подала до суду висновок експерта № 427.23СЕ від 08 січня 2023 року, складеного судовим експертом Картавовим Ю.О., з якого вбачається, що ринкова вартість автомобіля марки «MAZDA 6», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 28 грудня 2023 року виходячи з наданих замовником вихідних даних становить 596 925 грн. 78 коп.

Висновок експерта є належним доказом, що підтверджує реальну вартість конкретного транспортного засобу, у даному випадку спірного. У той час, як скріншот із зазначенням вартості аналогічної моделі транспортного засобу та року його випуску є лише пропозицією щодо вартості товару, який продається.

Таким чином, виходячи з наведеного, для визначення вартості спірного транспортного засобу, суд керується висновок експерта № 427.23СЕ від 08 січня

2023 року, складеного судовим експертом Картавовим Ю.О.

Висновок експерта стороною позивача не спростований.

Відповідно до частини дев`ятої статті 7 Сімейного кодексу України ( далі – СК України) сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 60 CK України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19).

Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За загальним правилом усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Для визнання спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норми чинного законодавства визначають презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Водночас, указана презумпція може бути спростована, тобто один із подружжя вправі заперечити поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подружжя має право на поділ спільного майна незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна частки сторін є рівними.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Отже, вимоги позивача про поділ майна подружжя підлягають частковому задоволенню. При визначенні вартості транспортного засобу суд керується висновком експерта, про що наведено вище.

Щодо зустрічних позовних вимог, то у їх задоволенні слід відмовити з підстав недоведеності перебування вказаного майна у володінні ОСОБА_1 та його фізичної наявності.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи в сукупності всі докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, у задоволенні зустрічного слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі – 3 521 грн. 43 коп. – пропорційному задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області

в и р і ш и в:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , транспортний засіб марки «MAZDA 6», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер

НОМЕР_2 .

У порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , вартість 1/2 частки транспортного засобу марки «MAZDA 6», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі – 298 462 (двісті дев`яносто вісім тисяч чотириста шістдесят два) грн. 89 коп.

Залишити у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , транспортний засіб марки «MAZDA 6», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі – 3 521 (три тисячі п`ятсот двадцять одна) грн. 43 коп.

В іншій частині первісного позову – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин