Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №282/49/23 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/49/23

Провадження № 1-кп/282/19/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2026

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022060430000163 від 05.12.2022 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одружений, не працює, раніше неодноразово судимий:

- вироком Любарського районного суду Житомирської області від 23.12.2011 за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) із застосуванням положень статей 75, 76, 104 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком на один рік;

- вироком Любарського районного суду Житомирської області від 10.10.2012 за частиною третьою статті 185 КК України із застосуванням положень статті 71 КК України до трьох років та шести місяців позбавлення волі;

- вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 11.01.2019 за частиною другою статті 289 КК України із застосуванням положень статті 69 КК України до трьох років та чотирьох місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- вироком Романівського районного суду Житомирської області від 06.11.2025 за частиною другою статті 289 КК України до п`яти років та одного місяця позбавлення волі без конфіскації майна,-

- вироком Романівського районного суду Житомирської області від 17.12.2025 за частиною другою статті 289 КК України до шести років позбавлення волі без конфіскації майна, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи неодноразово судимим за вчинення майнових злочинів, судимість за які не знята і непогашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.

Так, 05.12.2022 близько 02 години, ОСОБА_4 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом проник на територію домогосподарства по АДРЕСА_1 , яке належить тестю потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю власника домогосподарства та транспортного засобу та інших сторонніх осіб, впевнившись, що його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими, проник до незамкненого автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21150», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 та яким фактично володіє ОСОБА_5 .

Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 без відома власника ОСОБА_5 за допомогою ключів, які були у замку запалення, запустив двигун автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21150» з реєстраційним номером НОМЕР_1 та на ньому покинув місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений за пред`явленим йому обвинуваченням винуватим себе визнав повністю та погодився з правовою кваліфікацією, не оспорив обставин, викладених в обвинувальному акті, і суду пояснив, що кримінальне правопорушення вчинене ним саме за таких обставин.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином. Представник потерпілого подав до суду клопотання, в якому просив судове засідання проводити за його відсутності.

Враховуючи, що обвинувачений не оспорив обставини скоєння кримінального правопорушення, з`ясувавши, що він правильно розуміє зміст цих обставин, пересвідчившись у добровільності його позиції, а також роз`яснивши відповідні процесуальні наслідки, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно вищевказаних обставин.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодіння транспортним засобом, вчиненому повторно із проникненням у сховище, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 289 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує, що кримінальне правопорушення, скоєне ним, відносяться до категорії тяжких злочинів.

ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення злочинів проти власності та за незаконне заволодіння транспортним засобом, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не є особою з інвалідністю, проходив військову службу за мобілізацією, за місцем проживання характеризується посередньо, на даний час відбуває покарання у виді позбавлення волі.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відсутні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини другої статті 289 КК України у виді позбавлення волі ближче до мінімального розміру.

Саме таке покарання на переконання суду, є необхідним та достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.

Санкція ч.2 ст.289 КК України передбачає можливе додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Суд зауважує, що вказане положення носить альтернативний характер, що дозволяє суду в межах наданих законом дискреційних повноважень як обрати цей вид додаткового покарання, так і не застосовувати його.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна буде відповідати вимогам статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб». При застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».

Суд вважає, що застосування конфіскації в даному випадку становитиме непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном, гарантованого ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, у зв`язку із чим суд не застосовує додаткове покарання у виді конфіскації майна.

На підставі частини четвертої статті 70 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання призначеного вироком від 17.12.2025 Романівського районного суду Житомирської області (невідбута частина покарання станом на 23.06.2026 становить 4 роки 10 місяців 12 днів).

В ході кримінального провадження ОСОБА_9 07.12.2022 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620 грн, яка була внесена 05.01.2023 ОСОБА_10 та ОСОБА_4 було звільнено зі слідчого ізолятора.

Оскільки ОСОБА_11 відбуває покарання, а в даному провадженні до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави, вказаний запобіжний захід слід скасувати.

Відповідно до вимог частини 11 статті 182 КПК України, пунктів 7-8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 року № 27), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.

Стороною обвинувачення не надано доказів того, що під час розгляду кримінального провадження обвинуваченим було порушено покладені на нього обов`язки, застава в розмірі 49620 грн, внесена заставодавцем ОСОБА_10 на рахунок ТУ ДСА України в Житомирській області, підлягає поверненню заставодавцю відповідно до вимог статті 182 КПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Долю речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Заходи забезпечення цього кримінального провадження, після набрання вироком законної сили, підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 100, 124, 368-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі частини четвертої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Романівського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2025 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 5 (п`яти) місяців позбавлення волі без конфіскації майна, таким чином зарахувавши у строк покарання частково відбуте ним покарання за попереднім вироком.

Початок строку відбування призначеного ОСОБА_4 покарання рахувати з моменту набрання даним вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 05 грудня 2022 року по 05 січня 2023 року із розрахунку день за день.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, а саме: за проведення судово-дактилоскопічної експертизи у сумі 1132 грн 68 коп (висновок експерта №СЕ-19/106-22/13281-Д), за проведення додаткової судово-дактилоскопічної експертизи у сумі 1132 грн 68 коп (висновок експерта №СЕ-19/106-22/13624-Д від 29.12.2022), проведення судової біологічної експертизи у сумі 1969 грн 73 коп (висновок експерта №СЕ-19/106-22/13207-БД від 15.12.2022) та проведення судової авто-товарознавчої експертизи у сумі 1132 грн 68 коп (висновок експерта №СЕ-19/106-22/13609-АВ від 26.12.2022).

Речовими доказами, після набрання вироком законної сили розпорядитись наступним чином:

- автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21150» р/н НОМЕР_1 сірого кольору, три ключі на металевому кільці від автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21150», які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 ,- залишити потерпілому;

- два чохли з сидінь автомобіля, передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області, повернути потерпілому ОСОБА_5 .

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2022 року на автомобіль ВАЗ 21150 реєстраційний номер НОМЕР_1 , на два чохли з сидінь та три ключі на металевому кільці від автомобіля ВАЗ 21150 реєстраційний номер НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили, - скасувати.

Скасувати застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави.

Заставу в сумі 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) грн, яка була внесена на спеціальний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Житомирській області за ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2022 року відносно ОСОБА_4 , повернути заставодавцю ОСОБА_10 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1