Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №278/447/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/447/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Буткевича М.І., за участі секретаря судового засідання Беляєвої А.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника третьої особи Служби у справах дітей Житомирської міської ради – Жалюка В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом, поданим представником позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Житомирської міської ради, Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

Представник позивачки звернувся до суду з позовом, у якому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає наступне.

З 2016 року по 2019 рік позивачка проживала у цивільному шлюбі разом з відповідачем.

За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26.10.2020 року у справі № 295/9968/19 було задоволено частково позовні вимоги позивачки та призначено стягнення аліментів у розмірі частки всіх видів доходу з відповідача на утримання ОСОБА_4 .

Крім того, ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26.10.2020 року у справі № 295/9968/19 було вирішено зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 про оспорювання батьківства залишити без розгляду.

На виконанні Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 63472417 по виконанню вищезазначеного рішення. Станом на вересень 2025 року за ОСОБА_3 утворилась заборгованість у розмірі 190 984,64 грн.

Фактично біологічний батько з сином не спілкується з 2019 року взагалі і не бажає спілкуватись. З моменту народження сина жодної участі у вихованні дитини не бере, ухиляється від своїх батьківських обов?язків. Зв?язок як сина та батька безповоротно втрачений і син не вважає вже ОСОБА_3 його батьком.

Ухвалою суду від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в загальному порядку та визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив (а.с. 33).

Копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви направлялися відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчить конверт з поштовим повідомлення, які повернулися на адресу суду із відміткою «адресат відсутній» (а.с. 46).

Відповідач будучи належним чином повідомлений в судові засідання не з`являвся, заяв по суті позову не подавав.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що відповідач тривалий час не бере участі у вихованні дитини, не спілкується, не цікавиться досягненнями, станом здоров`я дитини, не сплачує аліменти.

Позивачка підтримала позов у повному обсязі.

Представник третьої особи Служби, у справах дітей Житомирської міської ради повідомив, що згоден зі всіма обставинами, які повідомив представник позивача. Крім того, додав, що дошкільний навчальний заклад № 45, який відвідував син позивачки, і приватна школа «Сяйво» також стверджують, що відповідач не бере участі у вихованні сина, не цікавиться його життям і здоров`ям, не цікавиться успіхами в навчанні. Спілкуючись з дитиною, останній визнає, що у нього є інший батько, з яким позивачка створила нову сім`ю, і ОСОБА_4 вважає чоловіка матері своїм батьком, а біологічного батька навіть не знає, не пам`ятає.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні головуючий суддя з`ясував думку позивача та його представника про можливість ухвалення заочного рішення, на що останні не заперечували.

Згідно вимог частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд визнав за можливе ухвалити заочне рішення.

Суд, заслухавши думки учасників та дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 3144. Батьками ОСОБА_4 записані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 18).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 18.11.2025 року ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_6 та дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_7 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . На момент обстеження у квартирі чисто, прибрано, створені необхідні умови для проживання та виховання дітей (а.с.23).

У зв`язку з тим, що відповідач матеріально сина не забезпечував, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26.10.2020 року з нього було стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина (а.с. 10, 11).

Разом з тим, ОСОБА_3 станом на 29.05.2025 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 178 182,64 грн, про що свідчить інформація про виконавче провадження № 63472417 від 15.01.2026 року (а.с. 13-17).

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит № 228 від 28.10.2025 року, наданої Житомирським приватним християнським ліцеєм «Сяйво», за період навчання батько ОСОБА_4 – ОСОБА_3 жодного разу не з`являвся у закладі, не був присутній на батьківських зборах, не відвідував шкільні заходи, не супроводжував учня до/зі школи, не звертався до адміністрації чи класного керівника з питань навчання та виховання сина. Натомість, хлопчик з радістю розповідає про свого вітчима – ОСОБА_6 , який проходить службу у ЗСУ у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 21).

Згідно відповіді на запит № 160 від 30.10.2025 року, наданої Житомирським ДНЗ № 45 батько дитини ОСОБА_3 не відвідував батьківські збори та заходи, організовані дошкільним закладом для батьків вихованців. Також ОСОБА_3 ніколи не цікавився розвитком, успіхами ОСОБА_4 . Вихователі групи, яку відвідував хлопчик, не бачили батька дитини в закладі жодного разу (а.с. 22).

Рішенням Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 1716 від 26.12.2025 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24-26).

Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 522 від 15.04.2026 року затверджено висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 54).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу Україні (далі - СК) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частинами першою-четвертою ст. 150 СК батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 165 СК право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК, в якій визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: 1) вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Відповідна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі № 459/3411/17, провадження № 61-10531св21 та від 08.12.2021 року по справі № 311/563/20, провадження № 61-14656св21.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Суд наголошує, що застосовуваний захід не є безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статтею 169 СК.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 263-265, 268, 282, 284 ЦПК, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя М.І.Буткевич