Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №295/2452/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2452/26

Категорія 38

2/295/2566/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики, укладеним 28.10.2025, в розмірі 402200,00 грн та сплачений судовий збір.

Позов обгрунтований тим, що 28.10.2025 між сторонами був укладений договір позики, підтвердженням укладення якого є розписка, відповідно до умов якої ОСОБА_2 взяв у власність (позичив) у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 402200,00 грн, які зобов`язався повернути через місяць - 28.11.2025. Строк повернення грошових коштів настав. Проте, відповідач зобов`язання не виконав, грошові кошти не повертає, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до ухвали суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі неодноразово направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання (а. с. 16), проте поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак на підставі п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається таким, що копію процесуального рішення отримав (а. с. 19-20, 24).

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заяви по суті справи до суду також не надходили.

ІІІ. Обставини встановлені судом та докази на їх підтвердження, національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

Зі змісту розписки, власноручно написаної ОСОБА_2 , вбачається, що 28.10.2025 ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 402200,00 грн, які останній зобов`язався повернути через місяць 28.11.2025. Копію розписки позивач долучив до матеріалів справи (а. с. 4).

У статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналіз частини 2 статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення боргу, ОСОБА_1 , як на доказ підтвердження отримання відповідачем грошових коштів, посилається на розписку від 28.10.2025.

Досліджуючи боргову розписку, суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов`язань, відповідно, свідчить про існування між сторонами саме укладеного договору позики та є доказом факту передачі грошових коштів позичальнику. Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

Строк виконання грошового зобов`язання за умовами договору 28.11.2025, тобто настав станом на день звернення позивача з позовом.

Таким чином, відповідно до положень ст.ст. 1046, 1047 ЦК України між сторонами в належній формі укладений договір позики, на підтвердження якого позивач представив розписку про передачу грошових коштів. Строк виконання зобов`язання за умовами договору настав 28.11.2025. Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують виконання зобов`язання позичальником. Наявність розписки у позичальника підтверджує факт неповернення грошових коштів. Відповідач будь-яких заперечень щодо заявлених вимог до суду не надав.

Отже, беручи до уваги те, що майнові права позивача порушені, зобов`язання за договором позики ОСОБА_2 не виконав належним чином, суд дійшов висновку про законність та доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, яка становить 402200,00 грн.

V. Розподіл судових витрат

На виконання положень ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 4022,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 49, 141, 258, 259, 263-265, 273-274, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 402200,00 грн, а також судовий збір у розмірі 4022,00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька