Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №682/2263/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

22 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/2263/24

Провадження № 22-з/820/79/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

розглянувшипитання щодорозподілу судових витрат за заявами ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Славутський солодовий завод» у справі запозовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Славутський солодовий завод», треті особи ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про стягнення шкоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Славутський солодовий завод» на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Матвєєвої Н.В. від 12 березня 2025 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2026 рокуапеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Славутський солодовий завод» задоволено частково. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2025 року в частині стягнення витрат за автотоварознавче дослідження скасовано, в частині стягнення майнової (матеріальної) шкоди, стягнення судового збору - змінено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Славутський солодовий завод» на користь ОСОБА_1 89868,13 грн. майнової шкоди та 798,89 грн. судових витрат.

В решті рішення залишено без змін.

Додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2025 року визнано нечинним.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Славутський солодовий завод» 2530,94 грн. судових витрат за подачу апеляційної скарги, 10656,28 грн. витрат, понесених на проведення експертизи та 6282 грн. витрат на правничу допомогу.

У заяві від 12.06.2026 року ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на його користь 10000 грн. понесених витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи.

У заяві від 15.06.2026 року ПрАТ «Славутський солодовий завод» просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь заводу понесені в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн. (пропорційно до задоволеної частини вимог), які апеляційний суд не розподілив, а також 22500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, додатково понесених в суді апеляційної інстанції понад попередньо заявлені орієнтовні витрати (пропорційно до задоволеної частини вимог); витрати, пов`язані з проведенням експертизи (доставкою експерта за місцем знаходження автомобіля) - витрати на відрядження водія у розмірі 500 грн. та витрати на пальне у розмірі 4619,30 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку, що подану заяву ОСОБА_1 слід задовольнити частково, заяву ПрАТ «Славутський солодовий завод» - відхилити з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ст. 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.

За ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК).

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представники сторін під час розгляду справи апеляційним судом, до судових дебатів, заявили про намір подати докази щодо понесених витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Водночас кожна сторона подала заяву про необґрунтованість та неспівмірність заявлених іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат.

Встановлено, що правнича допомога ОСОБА_1 у справі надавалася адвокатом Павлюком М.Г. згідно з договором про надання правничої допомоги від 07 червня 2024 року, додатковою угодою №1 від 09.04.2025 року до цього договору.

Згідно з п. 1 додаткової угоди сторони домовилися доповнити розділ 3 абзацом другим наступного змісту: «За надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції за цим договором Клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар (винагороду) в розмірі 10000 грн. та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору в обсязі та на умовах визначених цим договором.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано додаткову угоду №1 від 09.04.2025 року, розрахунок №2 від 11.06.2026 року, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11.06.2026 року.

Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11.06.2026 року дійсно містить описку в частині дати договору про надання правничої допомоги (помилково вказано від 07.06.2026 року, що підтверджено представником Юхневича В.Ю.), фактично у справі наявний договір про надання правничої допомоги від 07.06.2024 року. Вказаний акт містить детальний опис наданої правничої допомоги та витрачений адвокатом час.

Тож заявлені позивачем витрати у розмірі 10000 грн. на професійну правничу у допомогу підтверджені достатніми доказами, є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і витраченим адвокатом часом на надання послуг.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог (37,18%) слід стягнути з ПрАТ «Славутський солодовий завод» на користь ОСОБА_1 3718 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо заявлених до стягнення ПрАТ «Славутський солодовий завод» судових витрат апеляційний суд враховує таке.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.06.2026 року вирішено питання щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Сторона відповідача до закінчення судових дебатів у справі не зробила відповідну заяву про подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а докази подані після ухвалення рішення Славутським міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2025 року, тому констатовано, що не підлягають стягненню на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Правнича допомога ПрАТ «Славутський солодовий завод» у цій справі в суді апеляційної інстанції надавалася у справі адвокатським бюро «Ольги Мельник» згідно з договором про надання правничої допомоги №01/10/2024 від 01 жовтня 2024 року, додатковою угодою №1 від 07.10.2024 року до цього договору.

30.06.2025 року відповідачем подано клопотання про доручення доказів понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн., до нього додано акт про надання правничої допомоги від 31.03.2025 року, договір про надання правничої допомоги №01/10/2024 від 01.10.2024 року з додатковою угодою № 1 від 07.10.2024 року, рахунок, платіжну інструкцію №260 від 02.04.2025 року (а.с. 1-7, том 3).

Згідно акта про надання правничої допомоги від 31.03.2025 року загальна вартість наданих адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції становить 10000 грн., послуги полягають у підготовці та подачі апеляційної скарги, участі в судових засіданнях при розгляду апеляційної скарги в цій справі (а.с.7, том 3).

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.06.2026 року розподілено заявлені витрати - стягнуто з позивача на користь відповідача 6282 грн. витрат на правничу допомогупропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги.

Сторона відповідача не надала доказів понесення заявлених додатково 22500 грн. витрат на правничу допомогу. До заяви від 15.06.2026 року додано акт про надання правничої допомоги від 11.06.2026 року, за яким загальна вартість наданих послуг складає 6000 грн, з яких підготовка та подання до суду додаткових пояснень 08.06.2026 року (2000 грн.), участь в судовому засіданні 09.06.2026 року у справі №682/2263/24 (2000 грн), підготовка та подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №682/2263/24 (2000 грн).

Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22, від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21.

Отже, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції стороною відповідача надано докази на суму 14000 грн.

Апеляційний суд враховує заяву сторони позивача щодо неспівмірності заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, та констатує, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, тому підлягає зменшенню розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами,до 10000 грн.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.06.2026 року вже розподілено витрати в сумі 10000 грн. (стягнуто з позивача на користь відповідача 6282 грн. витрат на правничу допомогупропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги), тому заяву відповідача про стягнення додатково понесених витрат на правничу допомогу слід залишити без задоволення.

Щодо витрат відповідача, пов`язаних з проведенням експертизи (відрядження водія та витрати на пальне з метою доставки експерта за місцем знаходження автомобіля), слід зазначити таке.

До заяви відповідача від 15.06.2026 року на підтвердження цих витрат додано лист-відрядження водія ПрАТ «Славутський солодовий завод» від 21.01.2026 року, чек №398417 від 22.01.2026 року, чек №97847 від 22.01.2026 року, наказ ПрАТ «Славутський солодовий завод» «Про службове відрядження» від 21.01.2026 року (а.с. 229-230, том 4).

Отже, усі вказані докази відповідач мав станом на 22.01.2026 року, тож представниця відповідача могла подати усі вказані докази щодо розміру заявлених судових витрат на відрядження водія та пальне до ухвалення судового рішення апеляційним судом.

При цьому заява відповідача від 15.06.2026 року не містить жодного обґрунтування щодо причин неподання вказаних доказів до ухвалення судового рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Розумність та добросовісність є засадами цивільного законодавства, що застосовуються для оцінки поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних норм права при вирішенні спорів, а також для тлумачення процесуальних норм права (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Апеляційний суд констатує, що сторона позивача без поважних причин не подала усі докази на підтвердження розміру цих судових витрат до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції, тому згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України відсутні підстави вирішувати питання про розподіл цих судових витрат після ухвалення рішення в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 137, 270, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Заяву Приватного акціонерного товариства «Славутський солодовий завод» про стягнення судових витрат залишити без задоволення.

Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Славутський солодовий завод» (місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 43, с. Крупець Шепетівського району Хмельницької області, ЄДРПОУ 00377733) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3718 грн. понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 червня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк