Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №608/1235/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/1235/26Головуючий у 1-й інстанції Яковець Н. В.

Провадження № 22-ц/817/841/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 608/1235/26 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Теслі Петра Олексійовича на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року, постановлену суддею Яковець Н.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи органу опіки та піклування Колиндянської сільської ради в особі Служби у справах дітей Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третьої особи органу опіки та піклування Колиндянської сільської ради в особі Служби у справах дітей Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді від 30 квітня 2026 року вказаний позов було залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви терміном не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали. Позивача зобов`язано надати суду докази вжиття заходів досудового врегулювання спору, чи вона взагалі зверталася до органу опіки і піклування з даного приводу, чи розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.

08 травня 2026 року представник позивачки ОСОБА_3 на виконання ухвали суду надав копію заяви ОСОБА_1 до Колиндянської сільської ради про надання висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Вважає, що таким чином усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду, та просить відкрити провадження по справі.

Проте суд вважав, що вимоги ухвали від 30 квітня 2026 року не виконані, тому ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи органу опіки та піклування Колиндянської сільської ради в особі Служби у справах дітей Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав, визнано неподаною та повернуто позивачці.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тесля П.О. просить скасувати ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року та постановити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначив, що у своїй ухвалі суд невірно трактував норми ст. 19 СК України, а саме частину 5, та прийшов до неправильного переконання, що питання щодо позбавлення батьківських прав повинно обов`язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та видачею про це письмового висновку. Норми ч. 5 ст. 19 СК України не містять вимог та обов`язку органу опіки розглядати заяву щодо позбавлення батьківських прав в досудовому порядку. В даному випадку суд допустив порушення норм процесуального права.

В ч. 5 ст. 19 СК України зазначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Отже, можна зробити висновок, що орган опіки та піклування свій письмовий висновок надає суду, фактично після відкриття провадження у справі та надіслання органу опіки та піклування про це ухвали.

Вважає, що суд своєю ухвалою від 11 травня 2026 року про повернення позову, в основу якої лягла ухвала про залишення заяви без руху від 30 квітня 2026 року, порушив вимоги закону, фактично обмежив безпідставно позивача у доступі до правосуддя, від так вважає таку ухвалу незаконною та просить її скасувати а справу направити до того ж суду для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Теслі П.О. до суду апеляційної інстанції не поступав.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що у квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третьої особи органу опіки та піклування Колиндянської сільської ради в особі Служби у справах дітей Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді від 30 квітня 2026 року вказаний позов було залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви терміном не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали. Позивача зобов`язано надати суду доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, чи вона взагалі зверталася до органу опіки і піклування з даного приводу, чи розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (а.с. 27).

08 травня 2026 року представник позивачки ОСОБА_3 на виконання ухвали суду надав суду копію заяви ОСОБА_1 до Колиндянської сільської ради про надання висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с. 28-31).

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що недоліки позивачем не були усунуто, оскільки не було надано висновок органу опіки та піклування, що позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ст. 124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Аналізуючи вищевикладені норми, колегія суддів приходить до висновку, що заходи досудового врегулювання спору є обов`язковими виключно у випадку, коли обов`язкове досудове врегулювання прямо та чітко встановлено у законі відповідними процесуальними нормами.

Зазначені положення відповідають висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 465/4287/15 від 11.12.2019 року відповідно до якого, якщо на час звернення з позовом не було будь-яких обмежень для такого звернення, то з набранням чинності змін до Конституції України від 02 червня 2016 року, можливість звернення до суду пов`язується з дотриманням позивачем досудового порядку врегулювання спору, якщо такий порядок визначений законом як обов`язковий.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви викладені у ст. 175 ЦПК України, згідно до положень якої у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч. 1 ст. 175 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За змістом ст. ст. 13, 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови у задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви суддя лише перевіряє, чи має заявник, відповідно до ст. 4 ЦПК України право на порушення справи, чи відповідають форма і зміст заяви вимогам, чи дотримані правила підсудності та чи не має інших, встановлених законом перешкод для порушення справи в суді.

Право обґрунтовувати в позові свої вимоги, зазначати певні докази на підтвердження обставин, які вказані в позові, є диспозитивне право позивача, гарантоване цивільно-процесуальним законом.

Питання щодо якості такого викладу (чіткість, підставність, обґрунтованість, доведеність), оцінка таким обставинам, а також наявність чи відсутність порушення прав позивача судом не може вирішуватись на стадії відкриття провадження у справі.

Отже, на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, суддя не вправі надавати оцінку обґрунтованості позовних вимог, оскільки кожна сторона вправі розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд, при цьому вирішення питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог та сама оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до роз`яснень, які містяться пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших передбачених законом підстав. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Частинами 1, 3 статті 19 СК України визначено що, у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Таким чином, позивач скористалась наданим їй правом для звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів безпосередньо до суду та надала до позовної заяви докази, якими вона обґрунтовує свої вимоги.

Також відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Аналіз даної норми свідчить про те, що орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору саме суду, а тому висновки судді про зобов`язання позивача отримати такий висновок до пред`явлення позову є помилковим.

На виконання ухвали суду від 30 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тесля П.О. подав до суду заяву від імені ОСОБА_1 звернену до органу опіки та піклування Колиндянської сільської ради в особі служби у справах дітей Колиндянської сільської ради Чортківського району про ухвалення Висновку органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Колиндянської сільської ради Чортківського району про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд першої інстанції не дав належної оцінки вищенаведеним обставинам, в зв`язку із чим висновок суду про повернення позовної заяви є неправомірним.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві».

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

З огляду на те, що позивачка фактично виконала вимоги, викладені в ст. 175 ЦПК України і усунула недоліки, зазначені судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, правові підстави, які б перешкоджали вирішенню питання про відкриття провадження в матеріалах справи відсутні.

Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково повернув позовну заяву позивачеві.

Отже, відмова у прийнятті до розгляду позовної заяви з формальних підстав матиме наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд, гарантоване параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм і обмежив ОСОБА_1 у доступі до правосуддя.

Таким чином, зважаючи на наведене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви через не вжиття обов`язкових заходів досудового врегулювання спору є таким, що не відповідає процесуальному закону, та суперечить принципу доступу до судочинства.

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Теслі П.О. підлягає до задоволення, а ухвала Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Теслі Петра Олексійовича, задовольнити.

Ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома