Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №607/25773/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/25773/25Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.

Провадження № 22-ц/817/689/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою об”єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злуки 2", від імені якого діє адвокат Яворський Андрій Васильович, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року, постановлене суддею Стельмащуком П.Я. у справі №607/25773/25 за позовом об”єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злуки 2" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злуки 2» (далі – Позивач, ОСББ «Злуки 2») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 12 097,20 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . 26 квітня 2017 року власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 створено ОСББ “ЗЛУКИ 2”. Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 від 07.08.2022 року визначено внески за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території в розмірі 6 грн (для житлових приміщень) та 5, 64 грн (для нежитлових приміщень) за 1 кв.м. площі приміщення. Відповідачка систематично не сплачує внески на утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 12 097, 20 грн.

Також позивач просив стягнути на його користь судові витрати — 3 028 грн сплаченого судового збору та 6 000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злуки 2» заборгованість з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 12097,20 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Злуки 2» 3028,00 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі адвокат Яворський А.В. в інтересах ОСББ "Злуки 2" просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу з 6 000 грн до 3 000 грн, хоча позивачем були надані належні та допустимі докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до нього, рахунок на оплату, виписку по рахунку та акт приймання-передачі наданих послуг.

Зазначає, що сторонами договору про надання правничої допомоги погоджено фіксований розмір гонорару, який не залежить від кількості витраченого адвокатом часу чи обсягу виконаних робіт, а тому суд не мав підстав для його зменшення.

Вказує, що відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та не доводив їх неспівмірності, тоді як відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України саме на сторону, яка заявляє таке клопотання, покладається обов`язок доведення неспівмірності заявлених витрат.

Зазначає, що понесені витрати у розмірі 6 000 грн є співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та значенням справи для позивача, а тому підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Крім цього, просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 000 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Стягуючи з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції проаналізував вартість і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у справі, з урахуванням характеру та складності справи, ціну позову, та дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, є сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача - адвокат Яворський А.В. у позовній заяві просив стягнути з відповідача понесені витрати, на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 6000.00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надано: договір про надання правничої допомоги від 22.10.2025 укладений між ОСББ «Злуки 2» та АО «Верум Про»; додаткову угоду №4 від 22.10.2025 до договору про надання правничої допомоги від 22.10.2025; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 08.12.2025, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 6000,00 грн; рахунок від 07.11.2025; платіжну інструкцію від 07.11.2025; ордер на надання правничої допомоги від 09.12.2025.

При цьому, зі змісту акту приймання-передачі наданої правничої допомоги вбачається, що адвокатське об`єднання "Верум ПРО" передало, а позивач прийняв правничу допомогу на загальну суму у фіксованому розмірі 6000,00 грн.

Таким чином, витрати позивача ОСББ "Злуки2" на професійну правничу (правову) допомогу у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті приймання-передачі від 08 грудня 2026 року, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення 1000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд зазначає, що подання апеляційної скарги на рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу не ототожнюється з витратами на правничу допомогу, пов`язаними з розглядом справи по суті спору, оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості судом апеляційної інстанції не переглядається та стороною не оскаржується.

З огляду на викладене питання розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, не вирішується, оскільки спір по суті судом апеляційної інстанції не переглядається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу об”єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злуки 2", від імені якого діє адвокат Яворський Андрій Васильович - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 червня 2026 року.

Головуюча М.В. Хома

Судді Б.О. Гірський

Н.М. Храпак