Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №466/1510/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/1510/26 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 33/811/847/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Александрова Дмитра Олександровича на постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2026 року,

з участю захисника правопорушника ОСОБА_1

– адвоката Александрова Д.О.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 40800 (сорок тисяч вісімсот гривень) в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без олатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Згідно постанови судді, 19 лютого 2026 року о 21 год. 10 хв. у м. Львові на вул. Липинського, 12, водій ОСОБА_1 , повторно, протягом року керував автомобілем марки «Toyota Camry», номерний знак « НОМЕР_1 », будучи позбавленим права керування транспортними засобами, порушивши вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126. КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Александров Д.О. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необгрунтованою, постановленою з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи, без належної перевірки доводів захисту, без встановлення обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та без належного забезпечення права ОСОБА_1 на захист. Вважає, що суддя районного суду не зазначив у своєму рішенні, який саме документ підтверджує повторність вчинення правопорушення.

Просить скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсуьтністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Александрова Д.О. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, об`єктивно з`ясував та дослідив всі обставини справи і докази у ній та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Такий висновок суду першої інстанції, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у постанові, обгрунтований наявними в матеріалах справи доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №596191 від 19 лютого 2026 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; довідками старшого інспектора ВАП УНП у Львівській області ДПП Дяків Н. від 20 лютого та 23 лютого 2026 року; відеозаписом події; рапортом працівника поліції та іншими матеріалами справи. яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Що стосується покликань адвоката Александрова Д.О. про відсутність у постанові зазначення документу щодо підтвердження повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, то апеляційний суд вважає такі безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 Розділу VІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1408/27853 від 10.11.2015, у разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.

Повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Так, з матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_1 долучено довідку від 20 лютого 2026 року про те, що останній 30 вересня 2025 року Управлінням патрульної поліції у Львівській області ДПП притягався до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн., та про таку зазначено у постанові місцевого суду.

Таким чином, твердження апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років, накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Александрова Д.О. - залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 40800 (сорок тисяч вісімсот гривень) в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.