Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №682/2658/24 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/2658/24

Провадження № 1-кп/682/16/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7

представників потерпілих - військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута Хмельницької області кримінальне провадження №12024244000000213 від 16.09.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цмівка Шепетівського району Хмельницької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , не одруженого, не судимого, на час скоєння кримінального правопорушення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на теперішній час не працюючого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 410 ч.4 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_3 , не одруженого, раніше судимого ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в сумі 17 000 грн., на часу ухвалення вироку суду штраф сплачено 05.11.2024 року, на час скоєння кримінального правопорушення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на теперішній час не працюючого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 410 ч.4 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Солдати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 02.02.2024 приблизно о 22:00 год. (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, знаходячись за місцем дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_4 , будучи військовослужбовцями строкової військової служби, у порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», діючи з прямим умислом, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою протиправного збагачення за рахунок військового майна, передбачаючи, що внаслідок цих дій державі буде завдано шкоду, усвідомлюючи, що бензиновий генератор «Hyundai» моделі «HHY 3050FE», ринковою вартістю 18311,40 грн. та зарядний пристрій «Kentavr», моделі ЗП-250 НП, ринковою вартістю 935,00 грн, є військовим майном, шляхом злому навісного замка вхідних дверей у приміщенні для зберігання майна роти охорони, проникли всередину, звідки таємно викрали бензиновий генератор «Hyundai» моделі «HHY 3050FE», ринковою вартістю 18311,40 грн. та зарядний пристрій «Kentavr», моделі ЗП- 250 НП, ринковою вартістю 935,00 грн, які є складовими виробу «Нота», якими в подальшому розпорядилися на власний розсуд, реалізувавши сторонній особі, чим заподіяли матеріальну шкоду державі на суму 19 246,40 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України.

ІІ. Позиція учасників судового провадження.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений та затверджений прокурором 25.10.2024 року, який в подальшому змінений на підставі ст.337 КПК України 27.01.2026 року.

Зважаючи на не визнання обвинуваченими своєї вини прокурор в судовому засіданні просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження в повному обсязі за встановленим судом порядком дослідження доказів : допит представника потерпілого, свідків, дослідження письмових доказів, матеріалів справи, що стосуються характеризуючих даних обвинувачених, процесуальних витрат та речових доказів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою не визнав, показавши суду, що він проходив військову службу у військовій частині, яка була розміщена в АДРЕСА_4 , разом з ним проходив службу і ОСОБА_5 02.02.2024 року, він запропонував ОСОБА_5 сходити до магазину. Дозвіл на залишення військової частини вони не отримували, військова частина не була огорожена, тому вони пішли до магазину через ліс стежками, якими ходили контрактники та інші військовослужбовці. По дорозі до магазину він побачив яму, схожу на ті, які залишаються від видобутку піску глибиною до 0,5 м, шириною близько 2,5 м. У цій ямі, накритий гілками та листям стояв генератор, поруч з ним був зарядний пристрій. Він запропонував ОСОБА_5 його забрати і знайти покупця, щоб продати це майно. Він заліз у яму і витягнув генератор та зарядний пристрій. Вдвох вони віднесли генератор в інше місце ближче до туберкульозного диспансеру і накрили гілками, а самі пішли до магазину. Він був раніше знайомий із ОСОБА_11 , якому зателефонував того вечора і запропонував придбати генератор та зарядний пристрій, останній погодився і попросив привезти майно до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». У ОСОБА_5 був кнопковий телефон, у перехожих вони запитали номер таксі. В подальшому ОСОБА_12 викликав таксі, вони донесли генератор та зарядний пристрій до дороги, завантажили до багажнику таксі і поїхали до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Близько 22.00 год. під`їхав ОСОБА_13 , який сказав, що заплатить не більше 3000 грн. за генератор і зарядний пристрій, вони погодилися. Генератор був подряпаний, перебував в неналежному стані, на ньому було написано «Хюндай», а зарядний пристрій називався «Кентавр», він ніяк не під`єднувався до генератора, лежав окремо від нього. ОСОБА_13 заплатив гроші за майно, за них вони придбали продукти харчування та повернулися до військової частини. Наступного дня, їх викликали до штабу і почали розпитувати за генератор та зарядний пристрій, вони повідомляли, що знайшли майно у ямі за межами військової частини, показали яму, в якій було це майно, але це не було зафіксовано. Натомість капітан ОСОБА_14 і працівники поліції сказали, щоб вони говорили, що майно викрали зі складу військової частини і тоді їм буде призначене умовне покарання. Він зателефонував ОСОБА_15 і попросив повернути майно, яке вони з ОСОБА_16 йому продали. Від інших військовослужбовців йому було відомо, що 27-28 січня 2024 року були збиті замки у підсобці, де зберігалося військове майно. До того ж, частина « Ноти » була викрадена ще, коли військова частина розташовувалася в м. Харків. Йому не було відомо, що викрадене ними майно було військовим майном. Він ніколи б не викрадав майно з військової частини, в якій проходив військову службу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою не визнав, надавши суду наступні покази.

Так обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині, яка була розміщена в АДРЕСА_4 , разом з ним проходив службу і ОСОБА_4 02.02.2024 року близько 16.00 год. вони з ОСОБА_17 пішли до магазину, що знаходився на трасі. Йшли по стежці, в якийсь час ОСОБА_18 відійшов справити природні потреби. Коли повернувся повідомив, що знайшов у ямі генератор та зарядний пристрій, які були прикриті гілками та листям. Ця яма знаходилася за межами військової частини. Разом вони витягли генератор та зарядний пристрій з ями і переховали в іншому місці. Пішли до магазину, ОСОБА_18 запропонував продати генератор та зарядний пристрій своєму знайомому ОСОБА_13 , для цього треба було відвезти майно до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Вони викликали таксі, завантажили генератор і зарядний пристрій і поїхали до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». ОСОБА_13 оглянув генератор і зарядний пристрій і заплатив їм 3000 грн, вони поділили гроші між собою. Придбали на них продукти харчування і повернулися до військової частини. Потім їх викликали до штабу, бо приїхали поліцейські. Їм вони все розказали і показали яму, в якій знайшли генератор і зарядний пристрій, але поліцейські сказали їм говорити, що майно було викрадене із військової частини і тоді вони отримають умовне покарання. Він не розумів, що викрадене майно було військовим майном. Майно вони повернули до військової частини, а гроші повернули ОСОБА_13 . Проте працівники поліції не фіксували ті події, про які вони розповідали з ОСОБА_4 . Генератор і зарядний пристрій, який вони дістали з ями, він не роздивлявся, але він не схожий на той, що надав для огляду представник військової частини.

Представник потерпілого - військової частини ОСОБА_8 суду показав, що 02.02.2024 року він прийшов додому о 21.00 год. Надійшов дзвінок із військової частини, що відсутні військовослжубовці ОСОБА_5 і ОСОБА_4 . Він віддав наказ розшукати військовослужбовців. Після 2.00 год. ночі військовослужбовці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернулися до військової частини. Він дав команду, щоб відібрали пояснення у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з приводу залишення ними військової частини. Після розводу ОСОБА_19 і ОСОБА_20 повідомили, що відкриті двері у "каптьорці" і відсутній генератор та зарядний пристрій. Він наказав викликати працівників поліції. Коли приїхали працівники поліції, він надавав дозвіл на огляд приміщення, в якому зберігалося військове майно роти охорони. Це приміщення знаходилося біля ЗКП (закритого командного пункту), поруч відпочивав караул. Приміщення охоронялося, зачинялося на запірний пристрій, наявність якого щодня перевірялася. Дах приміщення був дещо пошкоджений від вибуху, але до приміщення неможливо було проникнути через дах. Генератор та зарядний пристрій, які були викрадені, були частиною «Ноти» - РЕБу, який використовувався військовою частиною. Він був присутній під час огляду місця події слідчим поліції. У виріб «Нота» входить 56 частин, він прибув з с. Малинівка Харківської області, де розташовувалася військова частина з 2022 року. Вказаний виріб «Нота» перебуває на балансі військової частини. У заяві про кримінальне правопорушення він зазначав назву генератора та зарядного пристрою із паспортів, що надала йому ОСОБА_20 . За фактом викрадення військового майна командиром військової частини було призначене службове розслідування, яке проводила ОСОБА_21 . ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спочатку не зізналися, ОСОБА_22 говорив, що вони не крадії, але в подальшому підійшов працівник поліції і повідомив, що вони зізналися і вже повертають викрадене майно. Він забирав генератор і зарядний пристрій з поліції особисто на підставі доручення. І генератор «Хюндай», і зарядний пристрій «Кентавр» були в належному стані, це майно не перебувало у використанні, бо в них у військовій частині було своє джерело живлення, тому генератор і пристрій перебували в коробці та зберігалися у кімнаті для зберігання військового майна. За зовнішніми ознаками він впізнав генератор і зарядний пристрій, які перебували на обліку військової частини, тому запевнив, що в поліції йому повернули саме те майно, яке було викрадене із кімнати зберігання майна роти охорони.

Захисники обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 в судових дебатах повідомили, що сторона захисту не погоджується з доводами прокурора, оскільки докази, які надала сторона обвинувачення є недопустимими в розумінні ст.89 КПК України та не доводять провини їх підзахисних у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.410 ч.4 КК України, просили суд виправдати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.410 ч.4 КК України у зв`язку із недоведеністю їх вини у вчиненні означеного кримінального правопорушення поза "розумним сумнівом".

ІІІ. Межі судового розгляду кримінального провадження.

Суд у відповідності до засад кримінального провадження визначених у главі другій КПК України, забезпечуючи змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і доведеність перед судом їх переконливість, передбаченими положеннями ст.22 КПК України, шляхом безпосереднього дослідження показань, речей і документів визначених положеннями ст.23 КПК України, дослідивши всі докази надані суду, на підставі досліджених письмових доказів та матеріалів провадження, які в повній мірі узгоджуються між собою та доповнюють одне одного, доходить висновку, про доведеність вини обвинувачених у інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.410 ч.4 КК України, на підставі наступних доказів, досліджених під час судового розгляду:

- показань свідка ОСОБА_23 , який показав, що знайомий із ОСОБА_24 , того вечора бачив також ОСОБА_25 біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в м. Славута. 02.02.2024 року йому зателефонував ОСОБА_26 і запропонував купити генератор, він погодився і під`їхав до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де перебували ОСОБА_27 і ОСОБА_22 , вони прибули на автомобілі таксі. Він оглянув генератор «Хюндай» і зарядний пристрій «Кентавр». Генератор був майже новий, були незначні подряпини, запах бензину. За все майно він заплатив 3000 грн. Звідки у ОСОБА_28 і ОСОБА_29 це майно, він не запитував. Майно пробуло в нього близько 10 год. Коли він вночі приїхав додому, то не витягував придбане майно з багажника автомобіля. Вранці йому зателефонували з поліції і попросили повернути генератор і зарядний пристрій. Він приїхав до приміщення поліції і там добровільно видав майно, яке придбав у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , при цьому було два понятих і слідчий, складався протокол, який він підписав.

- показань свідка ОСОБА_19 , який показав суду, що є старшим лейтенантом - заступником командира взводу охорони та забезпечення. На базі в с. Стригани займав ту саму посаду. Йому відомо, що військове майно частини, зберігалося в різних місцях. Також було приміщення на території військової частини для зберігання майна біля штабу, воно зачинялося на навісний замок і чіплялася пломба. Там зберігався генератор та зарядний пристрій, які не використовувалися військовою частиною і були частиною виробу «Нота». У 2023 році це майно разом із пристроєм «Нота» були доставлені в цю військову частину, йому відомо, що був один генератор і один зарядний пристрій. Він бачив, як генератор і зарядний пристрій помістили у приміщення для зберігання військового майна. Йому не відомо, щоб звідти це майно забирали і переміщували в інше приміщення.

- показань свідка ОСОБА_30 , який показав суду, що 02.02.2024 року проходив військову частину в с. Стригани. На час скоєння кримінального правопорушення, був черговим по роті. Майно роти охорони рахувалося за матеріально відповідальними особами. Вранці заявили про зникнення генератора зі складського приміщення, що розташоване між столовою і штабом. Він генератора взагалі не бачив, на приміщенні, звідки зник генератор бачив навісні замки, коли проходив повз нього. В день, коли повідомили про крадіжку, двері до цього приміщення були відчинені, в ньому проводилися слідчі дії.

- показань свідка ОСОБА_20 , з яких слідує, що вона проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 станом на 02.02.2024 року. Коли вона 02.02.2024 року йшла на службу зранку двері у коморі, так вони називали приміщення, де зберігалося військове майно, були відчинені. Вона про це доповіла ОСОБА_8 та т.в.о. ОСОБА_19 . У коморі було темно, не було генератора і зарядного пристрою. Після цього було викликано поліцію. Коли повертали генератор вона не бачила. Викрадений генератор не використовувався, навіть обкатку не проходив, «Нота» була під`єднана до загальної електромережі. ОСОБА_31 дав вказівку перевезти генератор та інше майно до будинку, де вона тимчасово перебувала на квартирі, але це було до обстрілу, і вона повертала це майно, ротний його приймав, зарядного пристрою в неї не було. 2 місяці генератор зберігався в неї, а потім за вказівкою капітана ОСОБА_14 був повернутий до частини, генератор повернуто до цієї ж комори, на ній був замок. Вони постійно проходили повз це приміщення, коли йшли до їдальні і там постійно був замок. Ще зранку вона бачила замок, а на наступний день вона виявила його відсутність. Після того як вона повідомила про відкриті двері у приміщенні, де зберігався генератор, ОСОБА_8 і ОСОБА_19 відразу пішли до цього приміщення. Вона разом з ними заходила до приміщення комори, і виявили відсутність генератора і зарядного пристрою. Від генератора залишався лише пакет. Всі документи на генератор і зарядний пристрій були у командира роти охорони. Викрадений генератор і зарядний пристрій були частиною виробу «Нота», їх надали військовій частині як доукомплектування виробу «Нота».

- показань свідка ОСОБА_32 , який повідомив, що працював в таксі, ввечері 02.02.2024 року йому надійшло замовлення, двоє хлопців завантажили до багажника автомобіля генератор, сказали їхати до військового містечка в АДРЕСА_4 , до дядька, щоб поремонтувати генератор. В районі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в м. Славута вони забрали генератор і він поїхав. Більше йому нічого не відомо.

- показань, допитаних за клопотанням сторони захисту понятих ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , які підтвердили, що були присутні під час слідчої дії - добровільної видачі генератора та зарядного пристрою. Слідча дія проводилася слідчим біля приміщення поліції, чоловік добровільно видав генератор і зарядний пристрій, майно знаходилося у багажнику його автомобіля. Вони не бачили, щоб його опечатували, всі підписи на протоколі та бірках належать їм. Генератор у їх присутності не заводили, пошкоджень на генераторі вони не бачили. Були присутні до кінця слідчої дії.

За клопотанням сторони захисту допитаний судовий експерт ОСОБА_35 , який проводив судову товарознавчу експертизу та визначав ринкову вартість генератора. Під час допиту судовий експерт вказав, що оглядав і описував у своєму висновку генератор, який надав йому слідчий ОСОБА_36 , робив фотознімки, які є додатками до висновку експерта, але під час визначення ринкової вартості генератора помилився у моделі генератора і помилково визначив вартість генератора моделі 3030, а не 3050, який надавався йому на дослідження. Генератор бензиновий марки «Hyundai» HHY3030FE є аналогом генератора марки «Hyundai» HHY 3050 FE , але старішої моделі.

Слідчий ОСОБА_36 зазначив суду, що на номер "102" надійшло повідомлення про крадіжку майна у військовій частині. Він виїхав у складі слідчо-оперативної групи і провів огляд приміщення, розташованого на території військової частини у АДРЕСА_4 , з якого було викрадене військове майно. Приміщення частково було пошкоджене, але замків на дверях не було, інакше він би про це зазначив у протоколі. Дозвіл на огляд надавав старший по військовій частині ОСОБА_8 В подальшому, того ж дня в післяобідній час, він провів слідчу дію - добровільну видачу ОСОБА_23 викраденого з військової частини майна - генератора і зарядного пристрою у присутності понятих, які розписалися у протоколі і на бірці виданого майна. Потім він надав доручення і речові докази були передані на експертизу. Генератор, який був виданий він безпосередньо бачив і описував його, можливо помилився у моделі генератора, зазначивши 3030, замість 3050. Документів щодо викраденого майна йому не було надано, він їх витребовував із військової частини, але на час призначення експертизи не отримав. Генератор та зарядний пристрій, який він передав на експертизу, було повернуто після проведення експертизи в такому ж вигляді і стані як до передачі експерту, в подальшому майно повернуте у військову частину.

Судовий експерт ОСОБА_37 повідомила суду, що проводила судову товарознавчу експертизу генератора на підставі ухвали суду, без об`єкту дослідження - генератора, оскільки їй було достатньо матеріалів кримінального провадження, наданих їй судом у розпорядження, в яких містився висновок судового експерта від 15.02.2024 року, який містив ілюстративну частину та частину дослідження об`єкту, наданого йому на дослідження - генератора марки «Hyundai» HHY 3050 FE, тому вона не ставила перед судом клопотання про надання їй об`єкту дослідження - генератора. Заводський номер генератора не впливає на визначення ринкової вартості генератора.

Крім того, винуватість обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтверджується наступними письмовими доказами дослідженими під час судового розгляду :

- протоколом огляду місця події від 03.02.2024 року, проведеного слідчим СВ Шепетівського РУП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_38 на підставі заяви виконуючого обов`язки командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_8 про дозвіл на огляд недіючої господарської будівлі, розташованої на території військової частини, в ході якого встановлено, що з правої сторони від штабу військової частини розташована недіюча будівля господарчої комори. На момент огляду у вказаній будівлі дерев`яні двохстворчасті двері привідкриті, вона складається із двох кімнат. У кімнаті № 1 хаотично складені військові речі, майно частини. На момент огляду приміщення у ньому зарядного пристрою «Кентавр» та генератора бензинового марки «Hyundai» HHU3030FE чорного кольору не виявлено, тобто у приміщенні вони відсутні на момент огляду. Під час огляду місця події нічого не вилучалося. (а.п. 2-13 );

- заявою ОСОБА_23 від 03.02.2024 року про добровільну видачу працівникам поліції зарядного пристрою марки «Кентавр» моделі ЗП-250 НП та бензинового генератора «Хюндай» моделі HHY 3050 FE, які він придбав у ОСОБА_39 02.02.2024 року близько 23.40 год. у м. Славута по вул. Я.Мудрого поблизу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за 3000 грн. та протоколом огляду добровільної видачі від 03.02.2024 року, в ході якого в присутності понятих ОСОБА_34 та ОСОБА_33 , ОСОБА_23 у АДРЕСА_5 добровільно видав працівникам поліції бензиновий генератор «Хюндай» моделі HHY 3050 FE, зарядний пристрій марки «Кентавр» моделі ЗП-250 НП, які обтягнуті ниткою, тобто упаковані в поліетиленовий пакет, з біркою на якій відповідні підписи та печатка №114 (а.п. 14-15 );

- постановами про визнання речовими доказами від 03.02.2024 року, відповідно до яких визнано речовим доказом - бензиновий генератор «HYUNDAI» моделі HHY 3030 FE, який поміщений до поліетиленового пакету, та зарядний пристрій марки «KENTAVR» моделі ЗП-250 НП, який поміщений до поліетиленового пакету (а.п. 16-17);

Судом були оглянуті речові докази, надані представником потерпілого військової частини НОМЕР_1 , у якій означені речові докази перебувають на відповідальному зберіганні та встановлено, що речовими доказами є бензиновий генератор «HYUNDAI» моделі HHY 3050 FE заводський номер 21DT0234360 т а зарядний пристрій марки «KENTAVR» моделі ЗП-250 НП.

- листом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_40 та накладною (вимога) №76/7 выд 29.07.2023 року, у яких зазначено, що на базі зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини с. Стригани перебуває виріб протидії технічним засобам розвідки «Нота» НТ№0318 до складових частин якого входять бензиновий генератор «Hyndai» HHY 3050 FE заводський номер 21DT0234360 загальною вартістю 28500 грн. та зарядний пристрій акумуляторної батареї марки «КЕНТАВР» загальною вартістю 10500 грн. Військове майно надійшло з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_6 за нарядом №319/11/7 від 26.03.2021 року та передано до бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_4 29.07.2023 року по акту технічого стану військового майна №175/7. Відповідно до накладної виріб «Нота» НТ № 0318 переданий до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_4 код економічної класифікації - 1116/2, вартість майна - 4 849 224 (а.п. 18-19);

- висновком експерта № СЕ-19/123-24/1545-ТВ від 14.02.2024 року, відповідно до якого ринкова вартість представленого на дослідження зарядного пристрою марки «KENTAVR» моделі ЗП-250 НП, станом на 02 лютого 2024 року могла становити - 935 грн.(а.п. 22-26);

- постановою про передачу речового доказу на відповідальне зберігання від 14.02.2024 року, відповідно до якої речовий доказ - зарядний пристрій марки «KENTAVR» моделі ЗП-250 НП передано на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_6 до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні (а.п. 27);

- висновком експерта №СЕ -19/123-24/1541-ТВ від 15.02.2024 року, в частині ілюстративної таблиці, яка є додатком до висновку та дослідження, в якому здійснено опис наданого на дослідження бензинового генератора «Хюндай» моделі HHY 3050 FE, як вбачається із фотознімків, проте допущено помилку у моделі і з підстав допущення помилки слідчим у постанові про призначення експертизи, експертом визначеному ринкову вартість генератора іншої моделі - HHY 3030 FE, тому в частині зробленого висновку судовим експертом щодо вартості об`єкта наданого на досліження, вказаний висновок є неналежним доказом, оскільки відповідно до ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.(а.п. 30-34);

- постановою про передачу речового доказу на відповідальне зберігання від 15.02.2024 року, відповідно до якої речовий доказ - генератор «HYUNDAI» моделі HHY 3030 FE передано на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_6 до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні (а.п. 36);

- військовим квитком серія НОМЕР_4 від 16.06.2020 року ОСОБА_4 , в якому зазначено про переведення ОСОБА_4 на строкову службу у військову частину НОМЕР_1 наказом командира війскової частини (а.п.37-38);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння від 03.02.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_4 був оглянутий з допомогою приладу «Алкофор 307» серійний номер Q2201100387 на стан алкогольного сп`яніння службою правопорядку - начальником патруля ІНФОРМАЦІЯ_7 , результати огляду - 0,350 проміле (а.п. 40);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння від 03.02.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_5 був оглянутий з допомогою приладу «Алкофор 307» серійний номер Q2201100387 на стан алкогольного сп`яніння службою правопорядку - начальником патруля ІНФОРМАЦІЯ_8 у Шепетівському та Славутському гарнізонах, результати огляду - 0,310 проміле (а.п. 42);

- військовим квитком серія АВ № 692871 від 31.05.2021 року ОСОБА_5 , в якому зазначено про переведення ОСОБА_5 на строкову службу у військову частину НОМЕР_1 наказом командира війскової частини (а.п.43 );

- копією наряду №319/11/7 від 16.02.2021 року, копією акту приймання -передачі основних засобів №19 від 26.03.2021 року, копією акту технічного стану військового майна №18 від 26.03.2021 року, які надані слідчому тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до яких виріб «Нота» НТ0318 був переданий військовій частині НОМЕР_1 в технічно справному стані та відповідно до Акту приймання передачі №17/1/7 був прийнятий військовою частиною НОМЕР_1 АДРЕСА_7 (а.п. 46- 52 );

- ухвалою слідчого судді від 06.06.2024 року про надання дозволу слідчим в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) ТУ ДБР, розташованому у м. Хмельницькому на тимчасовий доступ до речей і документів, з можливістю отримання їх належним чином завірених копій, які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а саме до документів, які містять інформацію про зв`язки абонентських номерів НОМЕР_5 та НОМЕР_6 за період з 00:00 год. 02.02.2024 до 12.00 год. 03.02.2024 року без розкриття змісту повідомлень (а.п. 53);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24.06.2024 року, відповідно до якого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » надало запитувану інформацію в електронному вигляді про зв`язки абонентів мобільного зв`язку НОМЕР_5 та НОМЕР_6 за період з 00:00 год. 02.02.2024 до 12.00 год. 03.02.2024 року, яка записана на електронний носій - диск DVD-R (а.п. 54-55);

- протоколом огляду речей та документів від 24.10.2024 року, відповідно до якого 02.02.2024 року о 21:37 год. зафіксовано телефонний дзвінок із абонентського номера НОМЕР_7 , який ймовірно перебував у користуванні ОСОБА_5 на абонентський номер НОМЕР_8 тривалістю 101 с (згідно протоколу допиту від 25.09.2024 року належить свідку ОСОБА_41 ), о 21:39 год зафіксовано вихідний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_9 , який належить свідку ОСОБА_23 , який згідно матеріалів кримінального провадження придбав викрадене майно. О 21:46 год. зафіксований вхідний дзвінок від свідка ОСОБА_23 та о 22:06 год. повторний вихідний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_9 , який належить свідку ОСОБА_23 . О 22:11 год. зафіксовано вихідний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_10 тривалістю 55 с, який згідно протоколу допиту свідка від 25.09.2024 року належить ОСОБА_42 , який надає послуги таксі (а.п. 56-62);

- постановою про визнання документом та визначення його місця зберігання від 24.10.2024 року, відповідно до якої оглянуті 24.10.2024 року відомості про зв`язки абонентів мобільного зв`язку НОМЕР_5 та НОМЕР_6 за період з 00:00 год. 02.02.2024 до 12.00 год. 03.02.2024 року, вилучені 24.06.2024 року у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », збережені на лазерний DVD-R диск та долучені до протоколу огляду, визнано документом. (а.п. 63-64);

- постановою про визначення місця зберігання речових доказів від 09.09.2024 року, відповідно до якої визнати місцем зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12024244000000213 від 03.02.2024 року - бензинового генератора «HYUNDAI» моделі HHY 3030 FE, серійний номер 21DT0234360 та зарядного пристрою марки «KENTAVR» моделі ЗП-250 НП військову частину НОМЕР_1 (а.п. 65-66);

- витягами із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2023 №105, від 03.08.2023 № 239, відповідно до яких солдата строкової служби ОСОБА_5 з 04.04.2023 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, з 03.03.2023 року вважати таким, що вибув до бази зберігання інженерних боєприпасів та майна АДРЕСА_4 для подальшого проходження служби (а.п. 71,72);

- службовою характеристикою на солдата ОСОБА_5 , відповідно до якої останній за час проходження військової служби зарекомендував себе негативно, постійно порушує військову дисципліну, схильний до систематичного вживання алкогольних та наркотичних речовин, знаходиться в групі ризику, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності (а.п. 73 );

- витягами із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2021 №3, від 03.08.2023 № 239, відповідно до яких солдата строкової служби ОСОБА_4 з 25.03.2021 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, з 03.03.2023 року вважати таким, що вибув до бази зберігання інженерних боєприпасів та майна АДРЕСА_4 для подальшого проходження служби (а.п. 74-75 );

- службовою характеристикою на солдата ОСОБА_4 , відповідно до якої останній за час проходження військової служби зарекомендував себе негативно, виконавча дисципліна на негативному рівні, поставлені завдання не виконує, вступає у словесні перепалки з командирами, схильний до систематичного вживання алкогольних та наркотичних речовин, за що притягувався до адміністративної відповідальності, обов`язки по займаній посаді не виконує (а.п. 76 );

Ухвалою суду від 19.11.2025 року за клопотанням прокурора призначено судову - товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлене питання про вартість бензинового генератора марки «HYUNDAI» моделі HHY 3050 FE станом на 02.02.2024 року, проведення експертизи доручено експертам ІНФОРМАЦІЯ_10 .

- висновком експерта № СЕ-19/123-25/17753-ТВ від 05.12.2025 року, яким визначено вартість бензинового генератора марки «HYUNDAI» моделі HHY 3050 FE станом на 02.02.2024 року, що становить 18 311,40 грн. (а.п. 188-196 т.2);

Інструкція до бензинового генератора «Хюндай» моделі HHY 3030 F, FE не приймається судом до уваги, бо є неналежним та недопустимим доказом, оскільки стосується майна, відмінного від того, яке було добровільно видане працівникам поліції, крім того стороною обвинуваченого не зазначено в який спосіб збирання доказів, вказаний документ був долучений до кримінального провадження, останній не витребовувався слідчим та не долучався у якості речового доказу у кримінальному провадженні (а.п. 35).

Крім того стороною захисту, надані для дослідження суду докази, які були отримані на адвокатський запит адвоката ОСОБА_6 від військової частини НОМЕР_1 , що підтверджують належність викраденого майна до військового майна, що перебуває на обліку військової частини НОМЕР_1 :

- копія формуляра до виробу «Нота». АЛНА. 465920.001-07ФО Зав.№ НТ0318, в якому зазначено, що до складу означеного виробу в тому числі входить бензиновий генератор HHY 3010 FE-2шт. та зарядний пристрій акумуляторної батареї AutoProfiMax-30 - 2шт. Виріб «Нота» перебуває на обліку в/ч НОМЕР_1 . 12.07.2023 року проведено поточний ремонт виробу «Нота» на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та доукомплектовано наступним обладнанням : бензиновим генератором HHY 3050 FE -1 шт.,зарядним пристроєм ОКБ-2 шт. тощо (а.п. 170-184 т.1);

- пояснення ОСОБА_8 , надані ним в ході проведення службового розслідування, в яких він зазначив, що в лютому 2024 року був викрадений бензиновий генератор «HYUNDAI» моделі HHY 3030 FE, серійний номер 21DT0234360 та зарядний пристрій «KENTAVR» моделі ЗП-250 НП, після того як були знайдені бензиновий генератор і зарядний пристрій, вказане майно залишилося у відділі поліції, в листопаді 2024 року ДБР та поліція повернули майно до відділу зберігання в/ч НОМЕР_1 (а.п. 185-186 т.1);

- акт технічного стану військового майна №175/7 виріб «Нота» зав. №НТ0318,2018 року виготовлення, в якому зазначено, що виріб «Нота» зав. №НТ0318,2018 року виготовлення укомплектований згідно формуляру АЛНА.465920.001-07ФО, за винятком втраченого майна. Після проведення поточного ремонту в 2023 році на підприємстві - виробнику «Трител» виріб був частково доукомплектований наступним майном : бензиновим генератором HHY 3050 FE зав. №21DT0234360 (1шт), зарядним пристроєм аумуляторної батареї «HYUNDAY» HY 1510 (2 шт.), про що є запис у формулярі (а.п.184-187 т.1);

- рапорт начальника бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_43 , в якому останній просить дозволу у командира військової частини НОМЕР_1 на отримання з відділення протидії технічним засобам розвідки в/ч на базу зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини с. Стригани виробу «НОТА» НТ-1к-т. та затверджену командиром в/ч накладної №76Є7 від 29.07.2023 року (а.п. 190 - 191 т.1);

- витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2024 року № 29 "Про результати проведення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_44 та солдата ОСОБА_45 ", в якому зазначено, що 02.02.2024 близько 22.30 год. на території бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_4 , військовослужбовці строкової військової служби ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5 шляхом відчинення вхідних дверей до недіючого господарського приміщення бази зберігання інженерних боєприпасів та майна в/ч таємно викрали бензиновий генератор марки «Hyundai HHU 3030 S», та зарядний пристрій «Кентавр», чим завдали матеріальний збиток для бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 . Орієнтовна вартість бензинового генератора - 28500 грн., зарядного пристрою акумуляторної батареї -10500 грн. За результатами службового розслідування військовослужбовці військової частини притягнуті до відповідальності у виді суворих доган. (а.п. 192-194 т.1);

- доповідь командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_46 за фактом крадіжки військового майна від 04.02.2024 року, акт службового розслідування, проведеного офіцером відділення чергових з безпеки бази зберіганя інженерних боєприпасів та майна в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_47 за фактом викрадення майна та долучені до нього додатки : пояснення ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , моделі ЗП-250 НП, акти огляду ОСОБА_29 , ОСОБА_28 на стан алкогольного сп`яніння; копія акту дослідження виробу «Нота», копії інвентаризаційних описів необротних активів від 11.12.2023 року № 2, 2/1, копія військового квитка солдата ОСОБА_44 , копія паспорта солдата ОСОБА_44 , витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_1 №239 від 03.08.2023 року, лист директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на звернення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_52 про необхідність доукомплектування виробу «Нота» (зав.№НТ0318) бензиновим генератором - 2 шт., орієнтовна вартість -57000 грн., зарядним пристроєм акумуляторної батареї -1 шт., орієнтовна вартість -10500 грн.

З досліджених матеріалів службового розслідування вбачається, що 02.02.2024 саме військовослужбовці строкової служби ОСОБА_27 та ОСОБА_22 без дозволу залишили військову частину, були відсутні з 22.30 до 2.00 год. 03.02.2024, вранці 03.02.2024 року було виявлено відсутність бензинового генератора та зарядного пристрою. В поясненнях ОСОБА_27 та ОСОБА_22 зізналися у скоєному та повідомили, що після вжиття спиртних напоїв, вирішили вчинити крадіжку майна, зайшли до приміщення господарської прибудови, розташованої на території військової частини, двері до якої були відкриті і викрали звідти бензиновий генератор і зарядний пристрій, які продали знайомому ОСОБА_28 , викрадене майно доставили до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в м. Славута, скориставшись послугами таксі, за викрадене майно отримали гроші в сумі 3000 грн., які витратили в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_12 », і на таксі повернулися до військової частини. (а.п. 195-231 т.1);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.01.2023 року № 23 та функціональні обов`язки заступника начальника бази з логістики бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 , з яких слідує, що підполковник ОСОБА_8 з 21.01.2023 року призначений наказом Командувача Сил логістики ЗСУ від 12.01.2023 року № 6 (по особовому складу) на посаду заступника начальника бази з логістики зберігання інженерних боєприпасів та майна.

Відповідно до функціональних обов`язків заступник начальника бази з логістики підпорядковується начальнику бази та є прямим начальником усього складу бази. Заступник начальника бази з логістики у мирний і воєнний час відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів бази, стан обліку матеріально-технічних засобів підпорядкованих підрозділів (а.п. 128-130 т.2).

Судом також досліджені докази, надані в ході судового розгляду представником потерпілого ОСОБА_10 що підтверджують належність військовій частині НОМЕР_1 майна, викраденого 02.02.2024 року :

- акт приймання-передачі матеріальних виробів від 27.03.2023 року, відповідно до якого з метою проведення ремонтно-відновлювальних робіт командир в/ч НОМЕР_1 передав виріб «Нота» зав. №НТ0318, 2018 року виготовлення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » для проведення технічної експертизи (а.п. 39 т.2);

-акт технічого стану військового майна №144/7 виріб «Нота» зав. №НТ0318,2018 року виготовлення, відповідно до якого комісія встановила, що виріб «Нота» зав. № НТ0318, 2018 року виготовлення відноситься до II категорії та потребує проведення технічної експертизи на спеціалізованому підприємстві для встановлення фактичного рівня пошкоджень, отриманих під час багаторазових артилерійських обстрілів бази зберігання інженерних боєприпасів та майна с. Малинівка Харківської області під час військової агресії російської федерації проти України, з метою проведення необхідного об`єму ремонтно - відновлювальних робіт та подальшого використання виробу «Нота» зав. № НТ0318,2018 року виготовлення за призначенням. (40-44 т.2);

- акт відновлення працездатності від 12.07.2023 року НОТА(АЛНА.4659.001-07), відповідно до якого дефект виробу усунений : 12.07.2023 року силами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за участю підрядника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », здійснено заміну бензиновим генератором HHY 3050 FE, зарядним пристроєм акумуляторної батареї (2 шт);

- акт дослідження від 31.03.2023 року, затвердженого заступником директора з виробничих питань ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », в якому зазначено про необхідність доукомплектування виробу «Нота» (АЛНА.465920.001-07) бензиновим генератором -2 шт., зарядним пристроєм акумуляторної батареї -1 шт (а.п. 46 т.2);

- лист директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » командиру військової частини НОМЕР_1 про проведення дефектації виробу «Нота» (зав.№НТ0318) (а.п. 47 т.2);

Аналізуючи викладене за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та визначеного обсягу доказів на їх підтвердження, керуючись законом, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а їх умисні дії вірно кваліфіковано за ч.4 ст. 410 КК України, як викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану.

Показання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд не приймає до уваги і відноситься до них критично, оскільки зазначена ними версія скоєння кримінального прапопорушення виникла у них під час судового розгляду після досліджених судом доказів, до цього обвинувачені в добровільному порядку повернули викрадене майно і зізналися у скоєному кримінальному правопорушенні, в подальшому відмовилися надавати покази в порядку ст.63 Конституції України.

Їх показання в частині не усвідомлення ними викрадення саме військового майна поза межами військової частини, спростовуються доказами, дослідженими судом, зокрема показами представника потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , протоколом огляду місця події, матеріалами службового розслідування, які підтверджують факт скоєння крадіжки військового майна із господарського приміщення, яке перебувало під охороною, розташованого на території військової частини саме в період залишення військовослужбовцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 військової частини 02.02.2024 року. Доказів стосовно попереднього викрадення, незаконного переміщення цього майна за межі військової частини до 02.02.2024 року судом не встановлено. Окрім того, судом не встановлено, що поза межами військової частини перебували інші об`єкти, які могли використовувати аналогічне майно.

При цьому не визнання обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 410 ч. 4 КК України розцінюється судом як бажання уникнути кримінальної відповідальності за особливо тяжке кримінальне правопорушення, за яке перебачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі.

Суд не вбачає підстав для визнання доказів, зазначених стороною захисту недопустимими та очевидно недопустимими на підставі ст. 87 КПК України та зазначає наступне.

Так, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 просив суд визнати недопустимими наступні докази :

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 03.02.2024 року;

- заяву від 03.02.2024 року ОСОБА_8 спрямовану слідчому про дозвіл на проведення огляду місця пригоди;

-постанову про визначення групи слідчих, які будуть здійснювати досудове розслідування від 03.02.2024 року за підписом ОСОБА_53 ;

- протокол огляду місця події від 03.02.2024 року;

- протокол огляду та вилучення від 03.02.2024 року;

- постанови про визнання речовими доказами - бензинового генератора «HYUNDAI» моделі HHY 3030 FE, серійний номер 21DT0234360 та зарядного пристрою марки «KENTAVR» моделі ЗП-250 НП ;

- постанови про призначення судово-товарознавчих експертиз від 05.02.2024 року;

- висновки експерта від 15.02.2024 року № СЕ-19/123-24/1545-ТВ та № СЕ-19/123-24/1541-ТВ, якими визначено ринкову вартість бензинового генератора «HYUNDAI» моделі HHY 3030 FE, серійний номер 21DT0234360 та зарядного пристрою марки «KENTAVR»;

- висновок експерта від 05.12.2025 року № СЕ-19/123-25/17753-ТВ щодо визначення ринкової вартості генератора «HYUNDAI» моделі HHY 3050 FE, серійний номер 21DT0234360.

Підставою визнання вказаних доказів недопустимими захист вважає відсутність у матеріалах кримінального провадження процесуального рішення у вигляді постанови про призначення прокурора (групи) прокурорів за цей період.

Крім цього, адвокат ОСОБА_6 у своєму клопотання про визнання доказів недопустимими зазначив, що експертом ОСОБА_37 проведено експертизу та надано висновок № СЕ-19/123-25/17753-ТВ від 05.12.2025 року без дослідження безпосередньо генератора «HYUNDAI» моделі HHY 3050 FE, серійний номер 21DT0234360, а на підставі часткової інформації, яка була зафіксована у висновку експерта № СЕ-19/123-24/1541-ТВ, який був визнаний судом неправильним, відтак висновок від 05.12.2024 зроблений на підставі інформації з недопустимого доказу є недопустимим як «плоди отруйного дерева».

Також адвокат ОСОБА_6 зазначив про недопустимість доказів : протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 03.02.2024 року, заяви ОСОБА_8 про дозвіл на проведення огляду місця події, вказує той факт, що ОСОБА_8 станом на 03.02.2024 року не виконував обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , не був уповноважений на подання будь-яких документів від імені військової частини, в тому числі і до правоохоронних органів, а також на представництво військової частини НОМЕР_1 , а лише виконував обов`язки начальника одного із структурних підрозділів в/ч, що свідчить про недопустимість цих доказів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 просила суд визнати очевидно недопустимими наступні докази, досліджені судом :

- протокол добровільної видачі майна ОСОБА_23 від 03.02.2024 року;

-постанову слідчого ОСОБА_54 від 03.02.2024 року про визнання речовими доказами та приєднання до кримінального провадження бензинового генератора та зарядного пристрою;

- постанову слідчого ОСОБА_54 від 05.02.2024 року про призначення судової товарознавчої експертизи;

Крім того, захисник ОСОБА_7 просила визнати недопустимими доказами, як такі, що зібрані з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та є похідними від недопустимих доказів («плодами отруєного дерева»):

- висновок експерта від 15.02.2024 року № СЕ-19/123-24/1541-ТВ та висновок експерта № СЕ-19/123-25/17753-ТВ від 05.12.2025 року.

При цьому захисник ОСОБА_7 обґрунтовує своє клопотання про визнання доказів недопустимими тим, що на початковому етапі слідчі дії проводилися без процесуального керівництва прокурора, тому усі докази, зібрані слідчими поліції (зокрема слідчим ОСОБА_38 ) до передачі справи ДБР є безумовно недопустимими. Сторона обвинувачення не довела безперервність та цілісність збереження речового доказу - бензинового генератора. Матеріали справи містять взаємовиключні відомості щодо ідентифікації об`єкта: у ЄРДР та заяві потерпілого зазначено про викрадення генератора моделі HHY 3030 S; у протоколі добровільної видачі від 03.02.2024 року свідок ОСОБА_23 видав генератор моделі HHY 3050 FE, згідно із постановою слідчого від 03.02.2024 року речовим доказом визнано генератор моделі HHY 3030 FE.

Крім того, було порушено цілісність пакування. У протоколі видачі зазначено, що генератор поміщено до поліетиленового пакету з биркою та печаткою №114. Проте з описової частини висновку експерта № СЕ-19/123-24/1541-ТВ, об`єкт надійшов «без упакування, зв`язаний ниткою білого кольору».

Щодо недопустимості висновку експерта №СЕ-19/ 123-24/1541-ТВ від 15.02.2024 року захисник ОСОБА_7 вказала, що під час допиту експерт ОСОБА_35 зазначив, що визначив вартість іншої моделі генератора помилково, також експерт використав інструкцію, яка не була вилучена під час слідчих дій і не визнавалася речовим доказом. Суд в ухвалі від 19.11.2025 року констатував обґрунтовані сумніви в правильності цього висновку.

Щодо недопустимості висновку експерта № СЕ-19/123-25/17753-ТВ від 05.12.2025 року захисник ОСОБА_7 вказала, що зазначений висновок отримано з грубим порушенням ст.101 КПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз №53/5 : експерт не оглядала генератор, пославшись на фотознімки попереднього дефектного висновку експерта, матеріали справи не містять підтверджень неможливості надання об`єкта експерту, що є обов`язковою умовою застосування п.3.5 Інструкції №53/5. Крім того, експерт у п.9 висновку експерта зазначила про підхід який застосовувався при визначенні вартості мобільного телефона, а не генератора, без візуального огляду експерт визначила знос генератора - 10 %, проігнорувала пошкодження (подряпини), які містилися на генераторі.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Згідно із ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Суд вважає, що протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 03.02.2024 року не є доказом, оскільки є лише підставою для внесення відомостей про скоєне кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому не може бути визнаний недопустимим доказом, заява від 03.02.2024 року ОСОБА_8 , спрямована слідчому про дозвіл на проведення огляду місця пригоди не є доказом у розумінні ст.84 КПК України, оскільки це процесуальний документ, який фіксує правомірність дій слідчого та добровільну згоду власника чи користувача. Відповідно до норм КПК України, ця заява лише легалізує слідчу дію, замінює ухвалу слідчого судді, якщо огляд проводиться у житлі чи іншому приватному володінні відповідно до ст. 237 КПК України, а відтак не може бути визнана недопустимим доказом, як і постанови слідчого про призначення судових товарознавчих експертиз, які є процесуальним рішенням слідчого та є підставою для проведення таких експертиз.

Постанова про визначення групи слідчих, які будуть здійснювати досудове розслідування від 03.02.2024 року є процесуальним рішенням, а не доказом, оскільки не містить фактичних даних на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що підлягають доказуванню.

Постанови про визнання речовими доказами - бензинового генератора «HYUNDAI» моделі HHY 3030 FE, серійний номер 21DT0234360 та зарядного пристрою марки «KENTAVR» моделі ЗП-250 НП також не є доказами в розумінні ст.84 КПК України, а лише процесуальними рішеннями, яким процесуально закріплюється статус об`єкта. Фактичним доказом є сам речовий доказ - матеріальний об`єкт або документ, вилучений чи долучений до матеріалів провадження. З цих підстав постанови про визнання речовими доказами не можуть бути визнані судом недопустимими доказами.

Що стосується недопустимості інших перелічених стороною захисту доказів з підстав відсутності постанови про визначення групи прокурорів, то судом для перевірки допустимості зібраних слідством доказів зобов`язано прокурора надати всі процесуальні рішення, які приймалися під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Під час судового розгляду судом досліджено надані прокурором процесуальні рішення у кримінальному провадженні № 12024244000000213 : відомості з ЄРДР щодо руху провадження, постанову про визначення (зміну) групи прокурорів від 05.02.2024 року, постанову про визначення (зміну) групи прокурорів від 28.03.2024 року, постанову про зміну кваліфікації злочинного діяння від 29.03.2024 року, постанову про визначення підслідності від 29.03.2024 року, постанову про визначення (зміну) групи прокурорів від 29.03.2024 року, постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань та доручення проведення досудового розслідування від 27.09.2024 року, постанову про визначення (зміну) групи прокурорів від 01.10.2024 року.

Таким чином, судом встановлено, що на момент проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні слідчим поліції ОСОБА_38 , була в наявності постанова про визначення (зміну) групи прокурорів від 05.02.2024 року, а зазначення в Розділі II Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення Реєстру матеріалів досудового розслідування у означеному кримінальному провадженні, постанови про визначення (зміну) групи прокурорів від 05.05.2024 року, та не зазначення в описі письмових доказів у кримінальному провадженні цієї постанови, а зазначення натомість двох постанов про визначення групи слідчих, не свідчить про відсутність постанови про визначення (зміну) групи прокурорів у кримінальному провадженні, а може свідчити лише про допущення технічних помилок слідчим. Посилання захисників на відсутність постанови про визначення (зміну) групи прокурорів від 05.02.2024 року, що підтверджується копіями матеріалів кримінального провадження, які зроблені ними під час ознайомлення та містяться на флеш носії, наданого суду для огляду, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наданими прокурором суду протоколами доступу до матеріалів досудового розслідування від 25.10.2024 року разом з описом документів кримінального провадження, в яких захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зазначили, що були ознайомлені з усіма матеріалами досудового розслідування та не зауважили про відсутність у матеріалах досудового розслідування процесуальних документів, зокрема постанови про визначення (зміну) групи прокурорів від 05.02.2024 року.

Отже досліджені судом докази : протокол огляду місця події від 03.02.2024 року, протокол огляду та вилучення від 03.02.2024 року, висновки експерта від 05.02.2024 року № СЕ-19/123-24/1545-ТВ та № СЕ-19/123-24/1541-ТВ, висновок експерта від 05.12.2025 року № СЕ-19/123-25/17753-ТВ є допустимими доказами в розумінні ст.87 КПК України, оскільки підставою для визнання доказів недопустимими є не будь-яке порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті, при цьому суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до ч.2 або 3 ст.87 КПК України, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. (постанова ВС від 08.10.2019 року у справі № 639/8329/14-к, від 01.11.22 року у справі №344/2995/15-к).

Суд зазначає, що постанова про визначення (зміну) групи прокурорів від 05.02.2024 року надана суду під час судового розгляду стороною обвинувачення, проте навіть її відсутність не може свідчити про недопустимість доказів - протоколу огляду місця події, який здійснюється до внесення відомостей в ЄРДР, до визначення групи прокурорів, а також проводився уповноваженою особою - слідчим ОСОБА_38 , протоколу огляду та вилучення від 03.02.2024 року, який проведено слідчим ОСОБА_38 , уповноваженим на проведення досудового розслідування, вказана слідча дія не вимагала санкції прокурора, а тому могла відбуватися без його дозволу. (Постанова ККС ВС від 30.09.2025 у справі № 278/2871/21).

Сторона захисту зазначає, що вказані ними докази є недопустимими також у зв`язку із порушенням ідентифікації об`єкту, використання експертом інформації із дефектного висновку експерта та одержання висновку без здійснення безпосереднього дослідження генератора.

Щодо висновків експерта, якими визначено ринкову вартість генератора та зарядного пристрою, то суд зазначає, що експертизи було призначено уповноваженою особою - слідчим, при цьому дотримано процесуального порядку, а права обвинувачених та потерпілого під час її призначення не були порушені.

Наведене свідчить, що підставою для визнання зазначених доказів недопустимими була якість документів, а не порушення вимог процесуальної форми їх призначення та проведення. Тому відсутні підстави для визнання їх недопустимими доказами. (постанова ВС у справі №357/14462/14-к від 15.02.2018 року).

Крім того, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або обмежили особу в можливостях їх ефективного використання ( постанова ВП ВС від 31.08.2022 року у справі № 756/10060/17).

Суд не визнавав висновок експерта № СЕ-19/123-24/1541-ТВ від 15.02.2024 року недопустимим доказом, оскільки в ньому експертом було досліджено і описано бензиновий генератор, який був наданий слідчим на експертизу, попередньо вказаний генератор був добровільно виданий свідком ОСОБА_23 та придбаний у обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що свідчить із фотознімків, долучених до висновку експерта, та встановлено судом під час огляду речових доказів. Але експертом було помилково визначено ринкову вартість іншої моделі генератора, тому судом було призначено експертизу для визначення ринкової вартості генератора, наданого на дослідження експерту слідчим ОСОБА_55 . Для проведення вказаної експертизи експерту було надано у розпорядження всі матеріали кримінального провадження. Відтак судовий експерт ОСОБА_37 , проводячи судову товарознавчу експертизу генератора, призначену судом 19.11.2025 року, підставно використала частково інформацію із висновку експерта № СЕ-19/123-24/1541-ТВ від 15.02.2024 року для визначення ринкової вартості генератора «HYUNDAI» моделі HHY 3050 FE, серійний номер 21DT0234360. Тому вказаний висновок експерта не може бути визнаний судом недопустимим доказом з підстав зазначених захисниками.

Безпідставним суд вважає посилання захисника ОСОБА_7 на недопустимість доказів внаслідок неможливості ідентифікувати вилучений об`єкт з посиланням на постанову ККС ВС від 27.08.2020 року у справі № 295/7098/15-к, оскільки судом були досліджені всі докази у кримінальному провадженні, в тому числі надані стороною захисту та представником потерпілого щодо належності військовій частині викраденого майна, а також оглянуті речові докази та встановлено, що обвинуваченими було викрадене військове майно : генератор «HYUNDAI» моделі HHY 3050 FE, серійний номер 21DT0234360 та зарядний пристрій «KENTAVR» моделі ЗП-250 НП, призначено судово-товарознавчу експертизу, в ході якої визначено ринкову вартість генератора «HYUNDAI» моделі HHY 3050 FE, серійний номер 21DT0234360, тобто в ході судового розгляду усунуто всі суперечності що стосувалися викраденого майна. А відтак немає підстав вважати, що в ході судового розгляду неможливо ідентифікувати викрадене майно, оскільки безпосередньо після скоєння кримінального правопорушення майно було в добровільному порядку повернуте ОСОБА_23 , який придбав його у обвинувачених.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, особи винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання обвинувачених суд не вбачає.

Суд не враховує, визначені в обвинувальному акті пом`якшуючі обставини для обвинувачених - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди, оскільки під час судового розгляду обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винуватість свою не визнали, не розкаялися у скоєному, в ході дослідження доказів судом з`ясовано, що слідчі дії із обвинуваченими, окрім їх допиту не проводилися, під час допиту обвинувачені відмовилися надати покази в порядку ст.63 Конституції України, тому ніяким чином не сприяли розкриттю кримінального правопорушення. Відшкодування шкоди полягало у поверненні викраденого майна третьою особою, якій обвинувачені продали викрадене майно, тому шкода не була відшкодована безпосередньо обвинуваченими, повернення майна було вимушеним, здійснене в ході проведення слідчих дій.

А відтак прокурором в обвинувальному акті було безпідставно зазначено перелічені пом`якшуючі обставини.

Статус солдата-військовослужбовця, тобто особи яка захищає незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, особи яка брала безпосередню участь в бойових діях пов`язаних з військовою агресією проти України, безперечно є обставиною яка викликає повагу в суспільстві.

Натомість обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ст.410 ч.4 КК України на час скоєння кримінального правопорушення були військовослужбовцями строкової служби, викрали військове майно, яке використовувалося військовою частиною для захисту незалежності України, зганьбили свій високий статус військовослужбовця як захисника України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Санкція ч. 4 ст. 410 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років.

Вирішуючи питання щодо міри покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Остаточна міра покарання встановлюється судом з урахуванням зазначених обставин справи, з врахуванням позиції державного обвинувачення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.

Правова система держави має забезпечувати баланс між суворістю та м`якістю заходів реагування на порушення кримінально-правових заборон і покарання, яке призначається особі, має бути справедливим.

Повноваження суду надані державою та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві.

Зазначені дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Оскільки ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше скоїв особливо тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ст.410 ч.4 КК України, за попередньою змовою із ОСОБА_5 , вину свою не визнав, натомість в добровільному порядку перерахував благодійну допомогу на підтримку ЗСУ в сумі 25 000 грн, тому суд вважає підставним призначити йому покарання в межах санкції ст.410 ч.4 КК України у виді 10 років позбавлення волі. Зазначене покарання є законним, справедливим та достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину.

Підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає.

Оскільки ОСОБА_5 раніше судимий вироком ІНФОРМАЦІЯ_14 за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в сумі 17 000 грн., штраф сплачений 05.11.2024 року, тобто останній вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.410 ч.4 КК України в період невідбутого покарання за попереднім вироком, скоїв особливо тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ст.410 ч.4 КК України, за попередньою змовою із ОСОБА_4 , вину свою не визнав, тому суд вважає підставним призначити йому покарання в межах санкції ст.410 ч.4 КК України у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі. Оскільки покарання у виді штрафу у сумі 17 000 грн. за попереднім вироком суду від 30.08.2023 року сплачений обвинуваченим ОСОБА_5 до ухвалення цього вироку - 05.11.2024 року, тому суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_5 остаточного покарання на підставі ст.71 КК України. (постанова Об`єднаної палати ККС ВС від 06.12.2021 року у справі № 243/7758/20).

Зазначене покарання є законним, справедливим та достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину.

Підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а саме бензиновий генератор «HYUNDAI» моделі HHY 3050 FE, серійний номер 21DT0234360 та зарядний пристрій марки «KENTAVR» моделі ЗП-250 НП слід повернути за належністю військовій частині НОМЕР_1 .

Процесуальні витрати по справі, згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави в рівних частинах, а саме за проведення судових товарознавчих експертиз в сумі 3029,12 грн. та 1337,10 грн., по 2183,11 грн. з кожного.

Запобіжний захід стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час досудового розслідування обирався слідчим суддею у виді домашнього арешту, проте не продовжувався судом за клопотанням прокурора під час судового розгляду, тому на час ухвалення вироку суду, суд не вбачає підстав для його обрання до набрання вироком суду законної сили, оскільки обвинувачені не порушували процесуальні обов`язки протягом судового розгляду.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Керуючись ст. 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 410 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Початок строку відбуття призначеного ОСОБА_4 покарання рахувати з дня його затримання після набрання вироком суду законної сили.

ОСОБА_5 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 410 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття призначеного ОСОБА_5 покарання рахувати з дня його затримання після набрання вироком суду законної сили.

Стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частинах на користь держави процесуальні витрати по проведенню експертиз в загальній сумі 4366,22 грн., по 2183,11 грн. з кожного.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази, а саме: бензиновий генератор «HYUNDAI» моделі HHY 3050 FE, серійний номер 21DT0234360 та зарядний пристрій марки «KENTAVR» моделі ЗП-250 НП повернути за належністю військовій частині НОМЕР_1 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію повного тексту вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя : ОСОБА_1