Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №367/6027/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Київ

Справа № 367/6027/24

Провадження: № 22-ц/824/4228/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Клименка Тараса Васильовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Карабази Н. Ф.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 29.04.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 294547-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 24 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 24 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , вказану при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 294547-КС-001 від 29.04.2021 року належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 09.06.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 54 427,90 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 24 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 26 827,90 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 600 грн, що стало підставою для звернення до суду.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 294547-КС-001 про надання кредиту від 29.04.2021 року у розмірі 46 700 грн, з яких: 24 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19 100 грн - заборгованість за відсотками, 3 600 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту згідно умов договору за період з 29.04.2021 року по 19.08.2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 078,42 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням в частині незадоволених позовних вимог, адвокат Клименко Т. В. в інтересах ТОВ «Бізнес Позика» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками змінити шляхом збільшення суми з 19 100 грн до 26 827,90 грн.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно відмовив у стягненні 7 727,90 грн процентів за користування кредитом, помилково виходячи з того, що такі проценти нараховані поза межами строку кредитування. Скаржник посилався на те, що проценти за договором нараховувалися за фіксованою ставкою 0,99289584 % на день на залишок заборгованості лише в межах строку дії договору з 29.04.2021 року до 19.08.2021 року включно, тоді як після цієї дати проценти та штрафні санкції не нараховувалися. Також зазначав, що сума процентів 19 200 грн відповідала б умовам договору лише за умови належного виконання відповідачкою графіка платежів, однак остання сплатила лише 100 грн, у зв`язку з чим розмір процентів за фактичний період користування кредитом становить 26 827,90 грн.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 29.04.2021 року між сторонамиукладено договір № 294547-КС-001 про надання кредиту, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-3816.

Відповідно до п. 1 договору, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 24 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Згідно з умовами договору, строк кредиту: 16 тижнів; процентна ставка: в день 0,99289584, фіксована; комісія за надання кредиту: 3 600 грн; термін дії договору: до 19.08.2021 року.

Пунктом 2 договору передбачено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 3 договору визначено графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору (а.с. 9).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 09.06.2024 року, за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 54 427,90 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 24 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 26 827,90 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 600 грн (а.с. 12-20).

Задовольняючи позов частково та відмовляючи у стягненні відсотків у визначеному позивачем розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що строк кредитування за договором становив 16 тижнів - до 19.08.2021 року, після чого право кредитодавця нараховувати договірні проценти припинилося. Оскільки позивач не довів продовження строку користування кредитом, суд урахував погоджені договором проценти у сумі 19 200 грн та сплачені відповідачкою 100 грн і дійшов висновку про стягнення процентів лише у розмірі 19 100 грн.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З вищенаведених норм убачається, що питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У ст. 3 Закон України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак, відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Як зазначено вище, відповідно до умов договору № 294547-КС-001 про надання кредиту від 29.04.2021 року, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 24 000 грн на умовах строковості, поворотності та платності.

Строк кредитування становив 16 тижнів, кінцева дата виконання зобов`язань - 19.08.2021 року.

Згідно з п. 1 договору, передбачено фіксовану процентну ставку - 0,99289584 % в день.

Крім того, умовами договору передбачено фіксовану комісію за надання кредиту в розмірі 3 600 грн.

Згідно з п. 3 договору сторони погодили графік платежів, з якого вбачається, якщо позичальник сплачує заборгованість без порушень з повним дотриманням платежів визначеного графіку, дійсно треба було б сплатити проценти у загальній сумі 19 200 грн несплачених процентів, оскільки у такому випадку з кожним платежем сума загального боргу на яку нараховується кожного дня проценти має зменшуватись.

Відповідно до п. 4 договору сторони домовились, що у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожний випадок такого порушення строків сплат на початок наступного дня після дня обов`язкового платежу, визначеного графіком платежів.

Як убачається з розрахунку заборгованості, позивач не нараховував штраф за невиконання зобов`язання відповідачкою.

Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідачка, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернула належні до сплати грошові суми, тим самим порушила встановлений графік обов`язкових платежів.

ОСОБА_1 лише частково сплатила заборгованість за договором № 294547-КС-001 про надання кредиту від 29.04.2021 року, розрахунок та розмір якої зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 294547-КС-001 позичальника, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом убачається, що відсотки за користування кредитом у розмірі 26 827,90 грн нараховані за процентною ставкою в межах дії договору, а саме з 29.04.2021 року по 19.08.2021 року включно і з врахуванням платежу у сумі 100 грн.

Починаючи з наступного дня після закінчення строку дії договору - з 20.08.2021 року сума заборгованості по процентам у розмірі 26 827,90 грн залишилась незмінною, тому колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що нарахування відсотків за користування кредитом було здійснено позивачем поза строком кредитування, тобто, понад 16 тижнів, є помилковим, оскільки не узгоджується зі змістом розрахунку заборгованості та умовами договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем за кредитним договором № 294547-КС-001 від 29.04.2021 року, є коректним і узгоджується з положеннями укладеного сторонами договору.

Таким чином, нарахування процентів є правомірним, передбаченим договором та відповідає вимогам ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України.

Оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що заборгованість за відсотками підлягає стягненню в розмірі 26 827,90 грн.

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове стягнення відсотків в розмірі 19 100 грн, виходячи із графіку платежів згідно з п. 3 договору № 294547-КС-001 про надання кредиту від 29.04.2021 року, на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про зменшення суми відсотків до 19 100 грн.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків підлягає зміні, шляхом збільшення розміру відсотків, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика», з 19 100 грн до 26 827,90 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на вищенаведене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом збільшення розміру заборгованості за договором № 294547-КС-001 про надання кредиту від 29.04.2021 року з 46 700 грн до 54 427,90 грн. За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Клименка Т. В. в інтересах ТОВ «Бізнес Позика» підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами п.п. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 6 056 грн (2 422,40 грн - за подання позовної заяви + 3 633,60 грн - за подання апеляційної скарги).

Ураховуючи те, що вимоги апеляційної скарги задоволено в повному обсязі, то судом здійснюється перерозподіл судових витрат, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 6 056 грн, а тому рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Клименка Тараса Васильовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»задовольнити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків змінити, збільшившисуму стягнутих відсотків з 19 100 грн до 26 827 грн 90 коп.

У зв`язку з чим другий абзац резолютивної частини заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2025 року викласти в такій редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 294547-КС-001 про надання кредиту від 29.04.2021 року у розмірі 54 427 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять сім) грн 90 коп., з яких: 24 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 827,90 грн - заборгованість за відсотками, 3 600 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту згідно умов договору за період з 29.04.2021 року по 19.08.2021 року.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2025 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура