Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №758/4961/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Київ

Справа №758/4961/26

Апеляційне провадження №33/824/2705/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Шаламай Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції Офісу Генерального прокурора Шкурпела Руслана Владиславовича на постанову Подільського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Не погодився із зазначеною постановою прокурор відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції Офісу Генерального прокурора Шкурпелом Р.В., 23 квітня 2026 року, ним подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Дзявун Ю.С. (в режимі відеоконференції) просили повернути апеляційну скаргу прокурору, оскільки останній не має процесуального права на звернення з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції.

Прокурор відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції Офісу Генерального прокурора Шкурпело Р.В. просив здійснювати розгляд поданої апеляційної скарги по суті, посилаючись на положення п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Дослідивши матеріали провадження та вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід повернути у зв`язку з відсутністю у нього повноважень на оскарження постанови судді у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором.

Частиною 1 ст. 287 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

При цьому, перелік осіб, яким надано право на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а ч. 5 ст. 7 КУпАП регламентовано, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Проте, оскаржуючи до апеляційної інстанції постанову судді, прокурор не вказав і не обґрунтував обставини, які б давали підстави вважати, що прокурором реалізуються повноваження щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Обґрунтовуючи право на оскарження судового рішення, прокурор зазначає, що нормами ч. 2 ст. 250 КУпАП передбачена обов`язкова участь прокурора у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9 цього Кодексу, а також відсутні обмеження на оскарження постанови судді прокурором у таких справах.

Однак такі твердження прокурора не можуть бути прийняті до уваги, оскільки статтею 250 КУпАП не передбачено право на оскарження таких постанов, а ч 2 ст. 294 цього Кодексу встановлено обмеження на оскарження прокурором постанов у справах про адміністративні правопорушення з посиланням на ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Що стосується посилання прокурора в апеляційній скарзі на положення статей Конституції України, на наявність у нього права на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, слід враховувати таке.

Дійсно, п. 8 ст. 129 Конституції України передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, але не встановлює коло осіб, які мають право на апеляційне оскарження у справах про адміністративне правопорушення, порядок і строк такого оскарження. Як зазначено вище, суб`єкти, порядок та строки апеляційного оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачені саме ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 03 березня 2016 року поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК, бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Окрім того, ч. 8 ст. 294 КУпАП дійсно передбачені повноваження суду апеляційної інстанції саме за результатами розгляду апеляційної скарги. Разом з тим, на стадії перевірки дотримання скаржником вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції перевіряє, чи належною особою подана апеляційна скарга, чи підписана скарга, чи подана апеляційна скарга у передбачений законом строк, чи наявне, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, клопотання про поновлення строку, тощо.

У разі не дотримання особою, яка подала апеляційну скаргу, наведених вище вимог, апеляційна скарга повертається такій особі.

Положення ч. 1 ст. 287 та ч. 5 ст. 7 КУпАП кореспондуються з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст. 26 даного Закону і спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.

Разом з тим, у даній справі провадження відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто заходів примусового характеру, пов`язаного з обмеженням особистої свободи громадянина, до останньої не застосовано.

Тобто, в даному випадку прокурор не наділений функцією нагляду у відповідності до ч. 5 ст. 7 КУпАП та не має повноважень на оскарження судового рішення згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП та ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Окрім цього, ч. 2 ст. 294 КУпАП, яка є спеціальною нормою відносно ч.1 ст.250 КУпАП, дано перелік осіб, наділених правом на апеляційне оскарження, а саме частиною другою цієї норми передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Зазначений перелік суб`єктів апеляційного оскарження є вичерпний. Прокурор, як учасник провадження у справах про адміністративні правопорушення, виключений із зазначеного переліку суб`єктів апеляційного оскарження Законом України від 14 жовтня 2014 року 1697-VII шляхом внесення змін у ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Таким чином, оскільки подана апеляційна скарга не містить обґрунтування про реалізацію прокурором своїх повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також, з огляду на те, що прокурор за чинним на даний час законодавством не вправі оскаржувати рішення судді у справі про адміністративне правопорушення без додержання вимог частини 5 статті 7 КУпАП, слід дійти висновку про відмову у прийнятті апеляційної скарги до розгляду з поверненням її особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу прокурора відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції Офісу Генерального прокурора Шкурпела Руслана Владиславовича на постанову Подільського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року, повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.