Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №756/11163/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 756/11163/24

Суддя в суді першої інстанції: Ковальов В.М.

Провадження № 33/824/114/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (а.с.44-48).

Не погодившись з вказаною постановою, 07 березня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Ничик А.В. направила до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 50-60).

В обґрунтування вимог скарги зазначала, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

До матеріалів справи долучено СД диск, проте, його не зазначено в переліку документів, які долучено до протоколу.

Направлення, яке долучено до матеріалів справи є недопустимим доказом, його не було вручено особі, оскільки проходження огляду в медичному закладі пропонується поліцейським не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. Крім того, направлення виписано з порушенням строків, передбачених вимогами Порядку проведення медичного огляду, затверджений відповідною Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року на низкою інших нормативно-правових актів, таких як Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року, ст.. 266 КУпАП та ін.

Підставою для притягнення особи до відповідальності судом першої інстанції було зазначено відеозапис, на якому невідомі особи, які не є свідками події, зазначають, що нібито ОСОБА_2 здійснив ДТП і був за кермом автомобіля. Однак, вказане спростовується матеріалами справи, зокрема, особи, які на відео не є свідками події, їх не зазначено у протоколі в графі «свідки» і факт ДТП працівниками поліції не зафіксовано.

Судом проігноровано пояснення ОСОБА_1 , який в судовому засіданні пояснив, що «автомобілем не керував, належність даного автомобіля йому взагалі невідома, він в той час як і інші особи прогулював на території закритого типу і до даної події відношення не має».

Відсутність доказів про керування ТЗ особою, що притягується до відповідальності, виключають можливість притягнення її до адміністративної відповідальності.

Крім того, водія не було відсторонено від керування ТЗ.

Також, відео фіксування подій повинно проводитись з моменту зупинки ТЗ та до кінця розгляду справи поліцейськими, однак, поліцейським не було проведено таких дій, що є грубим порушення процедури розгляду справи. З відеофайлу вбачається, що зйомка проводилась не безперервно, на відео не видно всіх обставин, які встановлені в протоколі (а.с. 50-60).

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За протоколом автоматизованого розподілу справи від 01 квітня 2025 року розгляд вказаної справи визначений судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 (а.с. 63).

За розпорядженням та протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 27 травня 2026 року розгляд вказаної справи визначений судді Київського апеляційного суду ОСОБА_4 , у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_3 (а.с. 84-85).

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_1 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Поряд з цим про розгляд справи апеляційним судом 22 червня 2026 року ОСОБА_1 був сповіщений 29 травня 2026 року повідомленням його захисника - адвоката Ничик А.В. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення та 05 червня 2026 року врученням іншого поштового повідомлення про що є відмітка працівників пошти про вручення особисто адресату поштового відправлення суду (а.с. 86-92).

Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 88-89).

У справі GORYACHYY v. Ukraine (№ 43925/18 рішення в цій справі ухвалене Комітетом 24 лютого 2022 року, оприлюднене 15 вересня 2022 року та є остаточним), ЄСПЛ зауважив, що згідно з національним законодавством апеляційний суд мав обов`язок повідомити заявника про майбутню апеляцію та запропонувати йому викласти свої доводи. На відміну від багатьох інших справ, розглянутих ЄСПЛ, де у відповідних матеріалах не було доказів того, що належна кореспонденція була надіслана заявникам (див., наприклад, «Стрижак проти України», № 72269/01, § 39, 8 листопада 2005 року; Hudakova and Others v. Slovakia, №23083/05, §§ 30-32, 27 квітня 2010 року; і Лазаренко та інші, згадане вище, §§ 36 і 43), у цій справі докази, надані сторонами, показали, що 4 квітня 2016 року апеляційний суд справді надіслав заявнику рекомендованим листом повідомлення про апеляційну скаргу відповідача. Отже, виявляється, що національний суд належним чином дотримався вимоги, встановленої національним процесуальним законодавством.

ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/98, вересня 2001 року).

Інакше кажучи, органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви заявника про те, що його права за пунктом 1 статті 6 Конвенції були порушені (див. Yeremeyev v. Ukraine, (dec.) [Committee], № 64766/12, §§ 31 і 32, 26 березня року, та Sydorenko v. Ukraine (dec.) [Committee], № 73193/12, § 32, 18 лютого 2021 року).

Крім того, попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

У цій справі ОСОБА_1 є апелянтом, оскільки його захисником - адвокатом Ничик А.В. подана апеляційна скарга, справа перебуває в провадженні апеляційного суду з 01 квітня 2025 року, захисником апелянта - адвокатом Ничик А.В. подавались клопотання про відкладення розгляду справи 28.07.2025 року і 24.11.2025 року, а відтак апелянт ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Ничик А.В. мали б демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду цієї справи (а.с. 50-83).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 826541 складеним 18 серпня 2024 року, 17 серпня 2024 року о 21 годині 48 хвилин у місті Києві по вулиці Вишгородська, 150 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Fiat Ducato, д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).

До протоколу долучено пояснення свідка, відео з б/к 477764, 472868, направлення (а.с. 2-5).

Протокол про адміністративне правопорушення підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , який своїм підписом підтвердив, що йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.

За повідомленням заступника начальника управління ДПП ГУНП у м. Києві Парамонова О. від 14 липня 2025 року № 2146841/11/7/02-2025 зафіксовано працівниками поліції 17.08.2024 року на короткий номер екстреного виклику поліції «102» 12 (дванадцяти) повідомлень гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_10 щодо вказаної події скоєної водієм автомобіля Fiat Ducato, д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння(а.с. 74-76).

Доводи апеляційної скарги, про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються письмовими поясненнями свідка ОСОБА_10 від 18 серпня 2024 року, в яких останній зазначив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, підійшовши до автомобіля побачив, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння та повідомив щоб він залишив автомобіль (а.с. 3).

Пояснення свідка відібрані одразу після встановлення події та підписано самим свідком, що зафіксовано відеозаписом двох боді-камер працівників поліції (а.с. 5).

Крім того, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку на вимогу працівників поліції (а.с. 5).

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, наявні відеозаписи, викладені на диску не містять обставин щодо керування ОСОБА_1 автомобілем. Разом з тим, з урахуванням доведеності факту керування іншими належними та допустимими доказами у справі, у т.ч. зафіксованими працівниками поліції 17.08.2024 року на короткий номер екстреного виклику поліції «102» 12 (дванадцяти) повідомлень щодо вказаної події поясненнями свідка, що є доказом у розумінні ст. 251 КУпАП і такий доказ зібрано уповноваженою особою у відповідності до положення статті 255 КУпАП, об`єму відео, що містяться на цьому диску, достатньо для перевірки встановлених судом обставин щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (а.с. 1-5, 74-76).

Апеляційний суд також звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об`єктивно та всебічно, а висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах.

Отже, відсутні підстави для скасування постанови Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року, та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя _________________ Б.Б. Левенець