Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №755/23715/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/10050/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: представника позивача - адвоката Конюшка Д. Б.,

представника відповідача - адвоката Пустового Б. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Конюшка Дениса Борисовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Галагана В. І.

від 02 березня 2026 року

у цивільній справі № 755/23715/25 Дніпровського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг»

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В:

В листопаді 2025 року позивач звернулась в суд з позовом, в якому просила стягнути з відповідачки шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.11.2024 о 16.20 годин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 по Дарницькій площі в м. Києві, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з транспортним засобом «БМВ», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів.

Вказувала, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року у справі № 755/20148/24, відповідача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Страховиком відповідача ТзДВ «Експрес Страхування» сплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 65 658,57 грн. Відповідно до Висновку щодо визначення вартості матеріального збитку № 1252/11-24 від 25.11.2024 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «БМВ», державний номер НОМЕР_2 , складає 121 046,37 грн.

Таким чином, позивач вважав, що відповідачем підлягає до відшкодування різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням (121 046,37 грн - 65 658,57 грн) у розмірі 55 387,80 грн, інші матеріальні збитки у виді вартості проведення експертного дослідження - 4 500,00 грн. Також позивач вважала, що такими протиправними діями відповідача їй завдано не тільки матеріальної, але й моральної шкоди, оскільки дорожньо-транспортна пригода, що сталась внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху України, має для позивача значний психотравмуючий характер. Невиконання відповідачем протягом тривалого строку законних вимог позивача щодо відшкодування на її користь суми невиплаченої матеріальної шкоди позбавило позивача душевного спокою, вести звичайний спосіб життя, оскільки позивач вимушена була безуспішно добиватися від відповідача коштів, сплата яких гарантована законом. У зв`язку з чим позивачка оцінила завдану їй моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 4 970 грн 70 коп., а також витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 4 500,00 грн, а всього на загальну суму 9 470 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят) гривень 70 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 8 000 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1 853 грн 96 коп. та судовий збір в сумі 676 грн 02 коп., а всього у загальному розмірі 2 529 (дві тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 98 копійок.

В апеляційній скарзі адвокат Конюшко Д. Б., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати у частині стягнення на користь ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 4 970 грн 70 грн та ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди у розмірі 55 387 грн 80 коп. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Зазначає, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 04.11.2024 з вини ОСОБА_2 , її автомобілю «BMW» було завдано значних механічних пошкоджень. Звертає увагу на те, що страховик відповідача, ТДВ «Експрес Страхування», 13.12.2024 виплатив страхове відшкодування в розмірі 60 687,87 грн, яке було обчислене з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників. Наголошує, що згідно з висновком щодо визначення вартості матеріального збитку від 25.11.2024 № 1252/11-24 повна вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування зносу становить 121 046,37 грн. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив поняття матеріального збитку з фактичним розміром шкоди, що призвело до помилкового обмеження стягнення сумою 4 970,70 грн. Обґрунтовує, що з винної особи підлягає стягненню різниця між повною вартістю ремонту та розміром страхового відшкодування, що становить 55 387,80 грн. Посилається на правовий висновок Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 про те, що деліктне зобов`язання винуватця зберігається до повного відшкодування різниці між фактичною вартістю ремонту з новими деталями та страховою виплатою. Також вказує на релевантність постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 760/5618/16-ц та від 21.07.2021 у справі № 757/33065/18-ц, які підтверджують право потерпілого на відшкодування реальних збитків, включаючи майбутні витрати на ремонт на підставі експертного звіту без обов`язкового надання акта виконаних робіт.

Правом подачі відзиву інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.

Представник відповідача проти задоволення скарги заперечив, вважаючи розмір шкоди недоведеним належними доказами.

Третя особа представника у судове засідання не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 04.11.2024 о 16.20 годин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 , по Дарницькій площі в м. Києві, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з транспортним засобом «БМВ», державний номер НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року у справі № 755/20148/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 05.07.2023, автомобіль «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ТОВ «Авентус Лізинг», який передано ОСОБА_1 на підставі Договору фінансового лізингу №3435 від 20.02.2024.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 , була забезпечена ТзДВ «Експрес Страхування» на підставі полісу № 221871279.

Згідно Висновку щодо визначення вартості матеріального збитку № 1252/11-24 від 25.11.2024, складеного ФОП ОСОБА_3 за заявою ТОВ «Авентус Лізинг», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «БМВ», державний номер НОМЕР_2 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 121 046,37 грн.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «БМВ», державний номер НОМЕР_2 , становить 65 658,57 грн з урахуванням ПДВ.

Розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ з урахування зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ (який врахований при розрахунку вартості запчастин) становить 60 687,87 грн.

Страховиком ТзДВ «Експрес Страхування» 13.12.2024 сплачено на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 60 687,87 грн, що підтверджено Випискою по рахунку ОСОБА_1 , складеною АТ КБ «ПриватБанк» від 02.04.2025.

Відповідно до квитанції від 06.11.2024 ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_3 вартість проведення оцінки матеріального збитку 4 500,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджено наявність усіх елементів деліктної відповідальності відповідача, вину якого у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлено судовим рішенням. Встановивши, що вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу складників становить 65 658,57 грн, а страховик виплатив потерпілій 60 687,87 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з винуватця пригоди лише різниці між цими сумами у розмірі 4 970,70 гривень. При цьому суд зазначив, що відповідно до статей 22 та 1192 ЦК України відшкодуванню підлягає саме матеріальний збиток, розрахований із застосуванням коефіцієнта зносу деталей. Суд зазначив, що заміна пошкоджених зношених деталей автомобіля на нові без урахування зносу призведе до безпідставного поліпшення стану транспортного засобу. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд оцінив її у 8 000,00 грн, ураховуючи характер душевних страждань позивача та тривалість відновлення її порушеного права.

Рішення оскаржується у частині вирішення вимог про відшкодування майнової шкоди.

Із висновком суду першої інстанції у частині вирішення вимог про відшкодування майнової шкоди колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до статті 29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1194 ЦК України закріплено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд першої інстанції помилково ототожнив розмір оціненого матеріального збитку, обчислений із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей для визначення межі відповідальності страховика за спеціальним законом, із фактичним розміром завданої майнової шкоди, обов`язок повного відшкодування якої покладається безпосередньо на заподіювача шкоди на підставі статей 22, 1166 та 1194 ЦК України.

Страховик винуватця пригоди, виконуючи вимоги статті 29 спеціального Закону та Методики товарознавчої експертизи, правомірно виплатив відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин пошкодженого транспортного засобу та без урахування складової ПДВ. Проте страховик не мав правових підстав для виплати вартості нових деталей замість зношених, а тому його зобов`язання перед потерпілим є виконаним належним чином та в повному обсязі.

При цьому право потерпілої особи на повне відшкодування збитків не може бути обмежене лише сумою матеріального збитку з урахуванням зносу, оскільки для відновлення пошкодженого автомобіля потерпілий змушений проводити ремонт шляхом заміни пошкоджених деталей на нові, що зумовлює вищі фактичні витрати. У таких правовідносинах правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові, тобто без урахування коефіцієнта фізичного зносу, та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15).

Деліктне зобов`язання винуватця зберігається до повного відшкодування потерпілому такої різниці, оскільки відновлення пошкодженої речі до попереднього стану не є безпідставним збагаченням чи поліпшенням речі в розумінні цивільного права, а виступає способом захисту порушеного права власності та повернення майна до стану, який існував до моменту вчинення правопорушення. Посилання суду першої інстанції на безпідставне збагачення потерпілої особи є необґрунтованими, оскільки заміна пошкоджених деталей на нові є технічною необхідністю для забезпечення безпечної експлуатації колісного транспортного засобу.

Крім того, право на відшкодування реальних збитків виникає безпосередньо з моменту пошкодження майна і визначається об`єктивною вартістю витрат, необхідних для відновлення речі до попереднього стану, а закон не пов`язує виникнення деліктного обов`язку заподіювача шкоди із обов`язковим фактичним проведенням ремонтних робіт або наданням актів виконаних робіт на момент розгляду справи судом (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 760/5618/16-ц). Документом, що підтверджує об`єктивну вартість відновлювального ремонту як фактичного розміру шкоди, є належним чином складений звіт або висновок автотоварознавчого дослідження, який відповідач не спростував іншими належними та допустимими доказами.

З огляду на це, висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні різниці між вартістю відновлювального ремонту без зносу та виплаченим страховим відшкодуванням є помилковим. Апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення майнової шкоди - скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 55 387,80 гривень, що становить різницю між повною вартістю відновлювального ремонту та сумою фактично отриманого страхового відшкодування.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 вказаного Кодексу, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За матеріалами справи, позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за майнову вимогу та 1 211,20 грн за вимогу про відшкодування моральної шкоди, що разом становить 2 422,40 грн.

Здійснюючи перерозподіл судових витрат, колегія суддів ураховує, що рішення суду в частині часткового задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000,00 грн не оскаржувалося, тому пропорція її задоволення на стадії апеляційного розгляду залишається незмінною.

Оскільки вимогу про стягнення моральної шкоди було задоволено на 46,84%, з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 567,33 грн.

Оскільки за результатами апеляційного розгляду майнова вимога позивача про стягнення майнової шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за майнову вимогу у розмірі 1 211,20 грн, а також витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 4 500,00 грн

Таким чином, загальний розмір судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 778,53 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, суд зменшив їхній розмір із 14 000,00 гривень до 8 000,00 гривень, і в цій частині апеляційна скарга доводів не містить, тому вказана сума береться за основу для перерахунку. З огляду на повне задоволення майнової вимоги та часткове задоволення немайнової вимоги, загальний відсоток задоволення позовних вимог становить 73,42%. Пропорційно до цього розмір витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5 873,60 грн.

Крім того, у зв`язку з повним задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 816,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Конюшка Дениса Борисовича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення майнової шкоди, а також розподілу судових витрат - скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у відшкодування майнової шкоди 55 387,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 778,53 грн, а також витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 4 500,00 грн, судові витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 5 873,60 грн, а всього 12 152,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 червня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов