Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №761/24064/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/10733/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: представника скаржника - адвоката Романова О. О. (в режимі ВКЗ),

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Романова Олександра Олексійовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Савицького О. А.

від 09 квітня 2026 року

у цивільній справі № 761/24064/25 Шевченківського районного суду міста Києва

за скаргою ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паралєва Світлана Сергіївна,

ОСОБА_2 ,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

31 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії, в якій просила визнати бездіяльність головного ДВ Центрального ВДВС у м. Миколаєві Одеського МРУ МЮ Паралєвої С. С. стосовно не включення в розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 24.03.2026 за № 34334 боржника - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по виконавчому листу № 761/24064/25 від 25.02.2026 з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2025 у справі № 761/24064/25, доходу платника аліментів від підприємницької діяльності у виді фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування та офіційну заробітну плату (дохід) ОСОБА_2 на посадах директора в ТОВ «Ірбіс Плюс» (код ЄДРПОУ 32093054), ТОВ «Далкс» (код ЄДРПОУ 36813197), ТОВ «Ділові рішення» (код ЄДРПОУ 40402977), ТОВ «Нарім» (код ЄДРПОУ 42589284), ТОВ «8 причал» (код ЄДРПОУ 42589258), протиправною, а також просила зобов`язати головного ДВ Центрального ВДВС у м. Миколаєві Одеського МРУ МЮ Паралеву С. С. включити в новий розрахунок дохід платника аліментів від підприємницької діяльності у виді фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування та офіційну заробітну плату (дохід) ОСОБА_2 на посадах директора в ТОВ «Ірбіс Плюс» (код ЄДРПОУ 32093054), ТОВ «Далкс» (код ЄДРПОУ 36813197), ТОВ «Ділові рішення» (код ЄДРПОУ 40402977), ТОВ «Нарім» (код ЄДРПОУ 42589284), ТОВ «8 причал» (код ЄДРПОУ 42589258).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

В апеляційній скарзі адвокат Романов О. О., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття скарги до розгляду.

Зазначає, що єдиною підставою для повернення її скарги без розгляду суддя вказав відсутність у матеріалах справи ідентифікатора для повного доступу до виконавчого провадження, що нібито суперечить вимогам пункту 5 частини третьої статті 448 ЦПК України. Звертає увагу на те, що таке твердження суду повністю не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки першим додатком до скарги було долучено копію постанови головного державного виконавця від 26.02.2026 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. На першій сторінці цієї постанови у лівому верхньому куті міститься чітко відображений ідентифікатор для повного доступу до інформації - ВЕГ27Г302ДГ2, який суддя мав виявити при належному дослідженні матеріалів. Апелянт вважає, що повернення скарги лише через відсутність цих відомостей безпосередньо у тексті самої заяви є виявом надмірного формалізму, оскільки в правовій державі процедура є вторинною щодо суті самого права. Зазначає, що її матеріальне право та право малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на матеріальне утримання відповідно до статті 180 та частини другої статті 84 Сімейного кодексу України мають беззаперечний пріоритет над процедурними обмеженнями. Наголошує, що оскаржувана бездіяльність державного виконавця Паралєвої С. С. виявилася у складенні неправильного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 34334 від 24.03.2026 за період з липня 2025 року по лютий 2026 року, яким загальну суму було значно занижено. З огляду на це, 31.03.2026 стягувач звернулася до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням рішень для належного захисту прав дитини. Вказує також, що суддя порушив процесуальні строки, передбачені частиною п`ятою статті 448 ЦПК України. Замість перевірки скарги протягом чотирьох днів, тобто до 04.04.2026, суддя постановив оскаржувану ухвалу лише 09.04.2026. На думку скаржника, таке затягування процесу позбавило її можливості своєчасно усунути технічні неточності чи повторно подати скаргу в межах встановленого десятиденного строку. Апелянт також звертає увагу на те, що відсутність набору цифр безпосередньо в описовій частині скарги є незначною помилкою, яка не порушує нічиїх прав і не перешкоджає суду здійснити судовий контроль. Скаржник посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Walchli v. France» та «ТОВ «Фріда» проти України», де наголошено на неприпустимості надмірного формалізму, що обмежує доступ до правосуддя.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника - адвокат Романов О. О. підтримав апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.

Інші учасники не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Повертаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-IX, яким ЦПК України було доповнено статтею 447-1, а статтю 448 викладено в новій редакції. Суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 448 цього Кодексу скарга повинна обов`язково містити ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Встановивши, що ОСОБА_1 зазначену норму процесуального закону не виконано, а подана скарга не містить відповідного ідентифікатора, суд дійшов висновку про неможливість прийняття скарги до розгляду.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Вимоги до форми та змісту скарги визначені статтею 448 ЦПК України. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 448 ЦПК України, скарга повинна містити ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Відповідно до частини п`ятої статті 448 ЦПК України, суд повертає скаргу без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду, якщо встановив, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті.

Суд першої інстанції формально підійшов до тлумачення пункту 5 частини третьої статті 448 ЦПК України та не врахував загальних засад цивільного судочинства.

Колегією суддів встановлено, що до матеріалів скарги апелянтом було долучено копію постанови головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паралєвої С. С. від 26.02.2026 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. У цьому документі, який став невід`ємною частиною поданої до суду скарги, на першій сторінці у лівому верхньому куті міститься ідентифікатор доступу, що складається з буквено-цифрового коду ВЕГ27Г302ДГ2 та відповідного QR-коду. Зазначені відомості об`єктивно дозволяють суду отримати повну та всебічну інформацію про хід виконавчого провадження № НОМЕР_1 в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Метою встановлення законодавцем вимоги щодо обов`язкової наявності ідентифікатора є забезпечення суду реальною можливістю оперативно перевірити матеріали виконавчого провадження та з`ясувати обставини справи. Оскільки такий доступ був фактично забезпечений скаржником через додані до скарги первинні документи, відсутність буквено-цифрового ідентифікатора безпосередньо в самому тексті скарги не є тим істотним недоліком, який перешкоджає її розгляду по суті та унеможливлює здійснення правосуддя.

Колегія суддів зауважує, що при застосуванні процесуальних норм суд має керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (правовий висновок у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», заява № 47273/99, пункти 50-51, 69, та «Walchli v. France», заява № 35787/03, пункт 29).

Одночасно Європейський суд з прав людини провів чітку лінію між виправданим формалізмом та надмірним формалізмом. Процесуальний формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами встановленого процесу, правову визначеність та рівність сторін. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо він сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (правовий висновок у справі «Kutic v. Croatia», заява № 48778/99, пункт 25).

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним. Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (правовий висновок у справі «Bellet v. France», заява № 23805/94, рішення від 04.12.1995). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила, тобто надмірний формалізм, може безпідставно позбавити заявників права звертатися до суду та отримати належний захист (правовий висновок у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain», заява № 28090/95, пункт 45). Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що призводить до нівелювання фундаментальних процесуальних вимог, встановлених законом для реалізації права на судовий захист.

Повернення скарги з підстав відсутності тексту ідентифікатора безпосередньо в текстовій частині заяви, за умови його фактичної наявності у доданих матеріалах, є очевидним проявом надмірного формалізму, що прямо суперечить завданням цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України, та практиці Європейського суду з прав людини.

Оскільки судом першої інстанції не було виявлено інших порушень процесуального закону при поданні скарги стягувачем, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Романова Олександра Олексійовича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 червня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов