Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №361/3063/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/928/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026року місто Київ

справа № 361/3063/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М.,Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 29 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чальцевої Т.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головне управління Національної гвардії України, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Баришівського районного суду Київської області із заявою, в якій просила:

встановити юридичний факт перебування ОСОБА_1 , 1943 року народження на утриманні військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 22січня 2015 року (дата підписання контракту) - по ІНФОРМАЦІЯ_5 року (по дату загибелі).

В мотивування вимог посилалася на те, що згідно рішення Баришівського районного суду Київської області у справі №2-306 від 02 червня 2003 року батьки ОСОБА_2 - мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 визнані безвісно відсутніми.

Рішенням №40 виконавчого комітету Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області від 29 вересня 2006 року було призначено ОСОБА_1 , 1943 року народження, опікуном (піклувальником) за неповнолітнім ОСОБА_2 , 1989 року народження.

Вказувала, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24 квітня 2023 року №100 мтд старший сержант ОСОБА_2 (Г-0219979) проходив службу у Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України за контрактом з 22 січня 2015 року та виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, у зв`язку із загибеллю.

Зазначала, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час знаходження в полоні у селищі міського типу Оленівка Кальміуського району Донецької області у період дії воєнного стану.

25 січня 2024 року вона звернулась до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , однак 02 лютого 2024 року їй було відмовлено у наданні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, що було оформлено листом за №40/57/12-1168 від 02 лютого 2024 року, у зв`язку з ненаданням документів, що засвідчують факт її перебування на утриманні загиблого.

Посилалася на те, що згідно довідки №28 від 08 березгя 2024 року, що була видана Корніївським старостинським округом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області воназнаходилась на утриманні свого онука ОСОБА_2 .

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 29 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що докази наявні у матеріалах справи та покази свідків у сукупності підтверджують те, що у розумінні вимог п.2 Постанови від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі свого онука - ОСОБА_2 під час виконання обов'язків військової служби.

Вказував, що ОСОБА_1 на даний час, враховуючи її вік - 81 рік, має багато хвороб, з основних це катаракта лівого ока, праве око бачить на 50 відсотків, артрит суглобів, необхідно протезування колінних суглобів, після того як онук попав до полону, у останньої трапився інсульт, тому на даний час вона приймає ліки для покращення кровообігу мозку та попередження повторного інсульту.

Зазначав, що відповідно до довідки Пенсійного фонду України від 02 лютого 2024 року пенсія апелянта складає - 4317,35 грн.

Вказував, що пенсії ОСОБА_1 не вистачаєнавіть для придбання всіх необхідних ліків на місяць, а ще потрібно купувати харчі, сплачувати за електроенергію та газ, тобто без матеріальної допомоги онука ОСОБА_2 апелянт не змогла би прожити, після загибелі онука їй допомагають дальні родичі.

Заявник та заінтересовані особи в судове засідання призначене на 16 червня 2026 року не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника заявника надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу у його відсутність та відсутність заявника.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, оскільки з наданих доказів не вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні військовослужбовця ОСОБА_2 у період з 22 січня 2015 року (дати підписання контракту) по ІНФОРМАЦІЯ_5 року (дати загибелі).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 25 серпня 1989 року.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 02 червня 2003 року у справі №2-306 мати: ОСОБА_3 , 1961 року народження та батько: ОСОБА_4 , 1966 року народження визнані безвісно відсутніми з 1998 року.

Рішенням виконавчого комітету Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області від 29 вересня 2006 року №40, ОСОБА_1 , 1943 року народження було призначено опікуном (піклувальником) за неповнолітнім ОСОБА_2 , 1989 року народження.

Згідно витягу з обліково-статистичної картки дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_2 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до акту №466/23 про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 22 травня 2023 року, 28 липня 2022 року о 23:40 зі старшим сержантом ОСОБА_2 в період проходження служби при виконанні службових обов`язків стався нещасний випадок (у тому числі поранення).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №010-5096 від 22 листопада 2022 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від ушкоджень внаслідок військових дій від вибухів та осколків, що також підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 12 квітня 2023 року.

Як зазначено у постанові №186 ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» від 08 червня 2023 року, старший сержант ОСОБА_2 , 1989 року народження, кулеметник кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 1 роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в/ч НОМЕР_1 НГУ загинув від осколкових поранень тіла (28 липня 2022 року) з ушкодженням внутрішніх органів несумісних з життям. Поранення, що призвело до смерті, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України №100 мтд від 24 квітня 2023 року, №133 мтд від 31 травня 2023 року, №144 мтд від 12 червня 2023 року, старший сержант ОСОБА_2 (Г-0219979) проходив службу у Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України за контрактом з 22 січня 2015 року та виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, у зв`язку із загибеллю. Члени сім`ї: бабуся ОСОБА_1 .

12 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України з заявою, в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Листом т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_6 №40/57/12-1168 від 02 квітня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у наданні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 , 1989 року народження та повернуто документи на доопрацювання.

З медичної картки ОСОБА_7 вбачається, що їй були призначені медичні препарати: вертінекс (1т. х2р. 3 місяці), форсанек 60 мг (1 т.х1р. 1 місяць), гліятон 4,0 в/м № НОМЕР_4 , дінар 5,0 № 10, аверо 24 мг 2 п. в день 3 місяці.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №1097468 від 09 січня 2024 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 09 січня 2024 року довічно.

Згідно довідки про доходи №5267 1922 5121 1700, сума пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 січня 2024 року становить 4317,35 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанови Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року у справі № 335/4669/23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі №308/17634/23 (провадження №14-40цс25) вказано, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (положення статті 31 Закону №2262-ХІІ). Отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні. Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів [наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото / відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)], які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

У пунктах 103-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №308/17634/23 (провадження №14-40цс25) визначено, що відносини, пов`язані з наданням утримання і перебуванням фізичної особи на утриманні, є за своєю сутністю цивільно-правовими. Перебування на утриманні як триваючий юридичний факт може бути також підставою для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (виплата допомоги (стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), призначення пенсії (стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») тощо). Норми цивільного процесуального законодавства (глава 6 ЦПК України) визначають, що суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні, причому безвідносно до того, задля виникнення яких правовідносин необхідним є встановлення цього факту. Також норми цивільного процесуального права допускають встановлення інших фактів, що мають юридичне значення, для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (наприклад, згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 ЦПК України суд встановлює факт каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню). Отже, визнання судом фізичної особи такою, що перебувала на утриманні померлого, може мати правове значення як у приватних, так і в публічних правовідносинах, однак зазначене не змінює цивільного характеру правовідносин на публічний.

У справі, що переглядається ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні онука до смерті останнього з метою отримання права на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю онука як військовослужбовця.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на дату загибелі онука заявниці) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18 (провадження №61-8512св20) повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у змісті постанов від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд, за загальним правилом, за власною ініціативою не може збирати докази (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №362/3705/20).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

На підтвердження перебування фізичної особи на утриманні померлого законвимагає надання відповідних доказів, наприклад, довідки про склад сім'ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото / відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру, які зумовлюютьдослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

В заяві як на доказ перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 , заявник посилалася на витяг з обліково-статистичної картки дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, та на рішення №40 виконавчого комітету Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області від 29 вересня 2006 року, згідно якого ОСОБА_1 було призначено опікуном (піклувальником) за неповнолітнім ОСОБА_2 , 1989 року народження.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що дані рішення були актуальні до досягнення ОСОБА_2 повноліття. На момент загибелі ОСОБА_2 було 23 роки.

Долучена до заяви довідка до акту огляду МСЕК серії АВ № 1097468 від 09 січня 2024 року, згідно якої ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 09 січня 2024 року довічно, датована 09 січня 2024 року, тобто групу інвалідності заявнику встановлено вже після загибелі ОСОБА_2 .

З медичної картки ОСОБА_1 вбачається, що їй були призначені медичні препарати: вертінекс (1т. х2р. 3 місяці), форсанек 60 мг (1 т.х1р. 1 місяць), гліятон 4,0 в/м № НОМЕР_4 , дінар 5,0 № 10, аверо 24 мг 2 п. в день 3 місяці ( а.с.75 - 76). Дата призначень відсутня.

Суд першої інстанції оцінивши долучені до заяви копії лікарських призначень (без дати їх призначення) вірно зазначив, що вони ніяким чином не підтверджують не тільки факт їх придбання саме загиблим ОСОБА_2 , а й взагалі факт їх придбання, оскільки касових чеків на підтвердження вищевказаного факту (купівлі медичних препаратів) на адресу суду не надано.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції в якості свідка була допитана ОСОБА_8 , яка пояснила, що вона знає заявника, вона є бабусею ОСОБА_9 , її друга. Вказувала, що ОСОБА_10 служив та раз на три місяці приїзджав до бабусі, допомагав їй, залишав гроші, на які вона потім купувала ліки та продукти. Зазначила, що ОСОБА_10 проживав з бабусею.

На питання суду ОСОБА_8 зазначила, що вона не знає чи пересилав ОСОБА_10 бабусі гроші, але готівку лишав постійно.

Представником заявника на підтвердження перерахування коштів загиблим ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції була надана копія виписок з рахунку ОСОБА_11 за період з 01 січня 2020 року по 01 червня 2022 року.

З вказаних виписок вбачається, що:

25 червня 2021 року платником ОСОБА_11 здійснено переказ на суму 1000 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 ;

11 серпня 2021 року платником ОСОБА_11 здійснено переказ на суму 396 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 ;

13 жовтня 2021 року платником ОСОБА_11 здійснено переказ на суму 800 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 ;

16 листопада 2021 року платником (не зазначено ПІП) здійснено переказ на суму 100 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 ;

19 січня 2022 року платником (не зазначено ПІП) здійснено переказ на суму 1100 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 ;

19 березня 2022 року платником (не зазначено ПІП) здійснено переказ на суму 31000 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 ;

06 квітня 2022 року платником (не зазначено ПІП) здійснено переказ на суму 17000 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 ;

18 квітня 2022 року платником (не зазначено ПІП) здійснено переказ на суму 62000 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 ;

18 квітня 2022 року платником (не зазначено ПІП) здійснено переказ на суму 31000 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 ;

19 квітня 2022 року платником (не зазначено ПІП) здійснено переказ на суму 2000 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 ;

19 квітня 2022 року платником (не зазначено ПІП) здійснено переказ на суму 950 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 ;

30 квітня 2022 року платником (не зазначено ПІП) здійснено переказ на суму 1000 грн., коментар до платежу - ОСОБА_2 .

При цьому, з зазначеної виписки не вбачається, що кошти постійно надсилалися безпосередньо ОСОБА_1 та передавалися останній.

Проаналізувавши виписки вбачається, що кошти від ОСОБА_2 у період з 01 січня 2020 року по 24 червня 2021 року не надходили, а інші платежі не носили постійний та систематичний характер.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявник не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту надання їй онуком матеріальної допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування у період з 22 січня 2015 року (дати підписання контракту) по ІНФОРМАЦІЯ_5 року (дату загибелі).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 травня 2026 року у справі №703/6033/24, від 21 травня 2026 року у справі №753/4214/25.

Посилання представника заявника на те, що пенсії ОСОБА_1 не вистачає навіть для придбання всіх необхідних ліків на місяць, а ще потрібно купувати харчі, сплачувати за електроенергію та газ, тобто без матеріальної допомоги онука ОСОБА_2 апелянт не змогла б прожити, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини не свідчать про те, що утримувачем ОСОБА_1 був саме ОСОБА_2 .

Саме по собі спільне проживання ОСОБА_2 з бабусею ОСОБА_1 не є доказом перебування на його утриманні, оскільки такі обставини можуть свідчити лише про побутовий зв'язок між членами сім'ї, але не підтверджують, що кошти загиблого були основним та ситематичним джерелом існування заявника.

Доводи апеляційної скарги в частині перебування заявника на утриманні онука зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні військовослужбовця ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, оцінивши докази, які наявні у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий:

Судді: