Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №752/2439/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 22-ц/824/5651/2026

Справа № 752/2439/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 червня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Шевченко Аллою Олександрівною , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року (повний текст рішення складено 13 листопада 2025 року) та апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані представником Гурез Іванною Олександрівною , на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року, ухвалені в м. Київ в складі судді Кордюкової Ж.І. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод та встановлення способів участі батька у вихованні неповнолітньої дитини,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В січні 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05 липня 2024 року просив зобов`язати ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_4 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити наступні способи участі ОСОБА_4 у вихованні доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- особисте спілкування без присутності матері за місцем постійного або тимчасового проживання (перебування) ОСОБА_4 у непарні тижні року - вихідні дні з п`ятниці після закінчення навчальних занять до неділі 20:00 год. або до понеділка до початку навчальних занять з супроводженням до місця знаходження закладу освіти; у парні тижні року - у п`ятницю з 17:00 год. до 21:00 год.,

- наступні свята за місцем постійного або тимчасового проживання (перебування) ОСОБА_4 чи в дитячих розважальних закладах без присутності матері: Новий рік та прилеглі вихідні - парні роки; День боротьби за права жінок (8 березня) - непарні роки; Великдень та прилеглі вихідні - парні роки; День праці (1 травня) - непарні роки; День пам`яті та перемоги над нацизмом (8 травня) - парні роки; День народження доньки ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та вихідні дні після) - непарні роки; Трійця та прилеглі вихідні - парні роки; День Конституції України (28 червня) - непарні роки; День Української Державності (15 липня) - парні роки; День Незалежності та прилеглі вихідні - непарні роки; День захисників та захисниць України (1 жовтня) - парні роки; День народження батька, ОСОБА_4 , та вихідні дні після - щорічно; Різдво та прилеглі вихідні - непарні роки.

- необмежене спілкування з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою без втручання матері;

- у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення ОСОБА_4 з донькою ОСОБА_6 або цей день передує дню побаченню, або є наступним після нього, то такі дні донька проводить разом з батьком.

визначити місце зустрічі ОСОБА_4 з донькою ОСОБА_6 за місцем реєстрації та/або постійного проживання матері, ОСОБА_5 , або із закладу освіти особисто.

Позов мотивував тим, що з 21 жовтня 2017 року перебуває з відповідачем у шлюбі, однак, починаючи з липня 2022 року, почали жити окремо. Від шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01 листопада 2022 року він звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з метою визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 лютого 2023 року розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 49 визначено способи участі батьку ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

- непарні тижні року - п`ятниця після закінчення шкільних та позашкільних занять до 20:00 год. суботи; в канікулярний час з 10:00 год. п`ятниці до 20:00 год. суботи;

- день народження дитини та державні свята - за домовленістю між батьками та з урахуванням побажання дитини.

Разом з тим, 11 серпня 2023 року розпорядженням Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації затверджено висновок про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для її тимчасового виїзду за межі України.

09 жовтня 2023 року він звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо перегляду розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 лютого 2023 року № 49 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_6 ». 09 листопада 2023 року він отримав відповідь про залишення без змін зазначеного розпорядження.

Весь цей час він намагається налагодити нормальний зв`язок із дитиною, приймати участь у її вихованні, утриманні, розвитку її здібностей, забезпечувати усім необхідним для нормального розвитку та становлення. Він з самого початку відвідування дитячих садочків оплачує харчування дочки (з осені 2019 року) та продовжує це робити по теперішній час. З листопада 2022 року вони з дочкою щотижня в суботу відвідували басейн для її розвитку та зміцнення здоров`я. Проте, впродовж серпня 2023 року він взагалі не має змоги бачити свою дочку і брати участь у її вихованні, у зв`язку з тим, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року позов задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_4 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено наступні способи участі ОСОБА_4 у вихованні дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

особисте спілкування без присутності матері за місцем постійного або тимчасового проживання (перебування) ОСОБА_4 в непарні тижні року - вихідні дні з п`ятниці після закінчення навчальних занять до неділі 20:00 год.;

наступні свята за місцем постійного або тимчасового проживання (перебування) ОСОБА_4 чи в дитячих розважальних закладах без присутності матері: Новий рік та наступний день - парні роки; День боротьби за права жінок (8 березня) - непарні роки; Великдень та наступний день - парні роки; День праці (1 травня) - непарні роки; День пам`яті та перемоги над нацизмом (8 травня) - парні роки; Трійця та наступний день - парні роки; День Конституції України (28 червня) - непарні роки; День Української Державності (15 липня) - парні роки; День незалежності та наступний день - непарні роки; День захисників та захисниць України (1 жовтня) - парні роки; День народження батька ОСОБА_4 - щорічно; Різдво та наступний день - непарні роки;

необмежене спілкування з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою без втручання матері.

Визначено місце зустрічі ОСОБА_4 з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації та/або постійного проживання матері, ОСОБА_5 або із закладу освіти особисто.

День народження ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - проводити за участю обох батьків.

У решті позову відмовлено.

У перші три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили визначено наступні способи участі ОСОБА_4 з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом періодичних побачень щосереди з 18:00 год. до 20:00 год., у першу та третю суботу з 12:00 год. до 18:00 год., другу та четвертю неділю з 12:00 год. до 18:00 год. в присутності матері.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 3633,60 грн.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн., у задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року заяву ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат залишено без задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 у особі представника Шевченко А.О. , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, покласти на позивача судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач чинить йому перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею, позивачем не надано, а надані ним документи, навпаки, свідчать про дотримання матір`ю встановленого органом опіки та піклування порядку зустрічей. Вперше твердження позивача про нібито перешкоджання відповідачем його спілкуванню з дитиною були викладені у відповіді на відзив, поданої з пропуском встановленого судом строку, як і всі інші процесуальні заяви, строки на подання яких поновлювались судом без винесення відповідних ухвал. Рішення суду містить детальний виклад недоведених тверджень позивача про нібито існування перешкод з боку відповідача, тоді як докази їх спростування, надані нею, повністю проігноровані, що свідчить про однобічність оцінки доказів, порушення принципів змагальності, рівності сторін, неупередженості суду, передбачених ст. 12, 13, 89 ЦПК України. Наведені істотні порушення норм процесуального права призвели до неправильного встановлення фактичних обставин справи та є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Повідомляла, що доказами відсутності перешкоджання нею позивачу у спілкуванні та участі у вихованні дитини є лист від 30 травня 2024 року Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської РДА, в якому повідомлено про відсутність фактів порушення відповідачем розпорядження від 15 лютого 2023 року № 49 про порядок зустрічей з ОСОБА_6 ; рішення комісії з питань захисту прав дитини Голосіївської РДА від 09 жовтня 2023 року щодо відсутності підстав для зміни порядку зустрічей батька з дитиною. Посилалася на відсутність підтверджень від правоохоронних органів перешкоджання з боку відповідача, оскільки позивач неодноразово звертався до цих органів зі скаргами на дії ОСОБА_5 щодо перешкоджання його зустрічам з донькою, однак докази відповідного реагування в матеріалах справи відсутні.

Вказувала, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 травня 2022 року у справі № 696/805/20, від 20 березня 2024 року у справі № 742/1716/23, у яких Верховний Суд наголосив, що для задоволення позовних вимог про зобов`язання не перешкоджати участі батька у вихованні дитини, суд має встановити: наявність факту перешкоджання з боку відповідача - конкретні випадки, дати, обставини, форми та способи такого перешкоджання, систематичність порушень прав батька на спілкування з дитиною, належні, допустимі, достовірні та достатні докази таких порушень. Однак суд першої інстанції не встановив жодної з обов`язкових обставин, необхідних для задоволення позову.

Зазначала, що матеріали справи свідчать про систематичне та неодноразове порушення представником позивача встановлених судом процесуальних строків, оскільки 02 липня 2024 року відповідь на відзив подано із запізненням на 18 днів, 02 жовтня 2024 року, 09 січня 2025 року, 13 березня 2025 року клопотання про приєднання доказів з пропуском строків на подання доказів. На думку апелянта, суд першої інстанції, прийнявши до уваги докази, подані позивачем із систематичним порушенням процесуальних строків, без постановлення належних процесуальних ухвал про поновлення цих строків, без наведення мотивів щодо поважності причин їх пропуску, грубо порушив норми процесуального права, передбачені ст. 87, 197 ЦПК України. Вважала зазначені порушення істотними, оскільки вони вплинули на всебічність та повноту встановлення обставин справи, а також призвели до порушення принципів змагальності, рівності сторін та права на справедливий суд.

Наголошувала, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права при прийнятті заяви про зміну предмету позову, що не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки відсутні чітко сформульовані позовні вимоги у прохальній частині, відсутні обґрунтування необхідності зміни предмету позову, фактично відбулося зміна предмету позову замість його уточнення, що вплинуло на правильність вирішення справи, оскільки суд першої інстанції розглянув та задовольнив позовні вимоги, які не були належним чином сформульовані та обґрунтовані відповідно до вимог процесуального закону.

Зазначала, що суд першої інстанції, визначивши порядок участі позивача у вихованні дитини, проігнорував наявність встановленого судовим рішенням у справі № 754/12130/23 від 06 лютого 2024 року місця проживання дитини з матір`ю та створив умови, за яких дитина фактично можливо буде тривало перебувати з ночівлею почергово у двох місцях, що суперечить рішенню суду про визначення єдиного постійного місця проживання та порушить звичний режим дня дитини, встановлений за місцем проживання з матір`ю.

Вказувала, що суд першої інстанції, вийшовши за межі своїх повноважень, визначив у своєму рішенні питання, яке не підлягає судовому вирішенню в порядку позовного провадження, не врахував правову позицію Верховного Суду в постанові від 30 липня 2025 року в справі № 753/2281/23, задовольнивши позовні вимоги в частині проведення святкових днів з дитиною. Святкові дні мають особливу природу та не можуть бути предметом жорсткого судового врегулювання.

Посилалася на неврахування судом першої інстанції висновків спеціалістів і висновків судово-психологічної експертизи та порушення принципу найкращих інтересів дитини. Судом фактично покладено на матір обов`язок сприяти зустрічам, ігноруючи те, що мати сумлінно виконує діюче розпорядження № 49, не чинить жодних перешкод, тоді як сам батько не проявляє належного інтересу до зустрічей з дитиною в межах вже встановленого розпорядженням № 49 графіку.

Вказувала, що особливо неприйнятним є той факт, що суд не прийняв як доказ висновок судово-психологічної експертизи № 14/04/25 від 28 травня 2025 року, проведеної судовим експертом ОСОБА_27 у повній відповідності до стандартів дружнього до дитини правосуддя, із використанням приміщень «Зеленої кімнати», із забезпеченням усіх процесуальних гарантій та об`єктивних умов для дослідження справжньої думки дитини за ініціативою самого ж суду. Саме ігнорування цього експертного висновку, який є єдиним обґрунтованим доказом психологічного стану дитини та її справжнього ставлення до батька, становить головну підставу для оскарження судового рішення. Судом під час дослідження доказів також не був досліджений диск із аудіюванням, який є додатком до вказаного експертного висновку.

Посилалася на недопустимість необмеженого дистанційного спілкування за відсутності бажання дитини.

Наголошувала, що судом задоволено вимогу позивача в частині особистого спілкування без присутності матері з п`ятниці після закінчення навчальних занять до неділі 20:00 год., такий графік передбачає ночівлю дитини у батька. Але дитині не подобається ночувати у батька, про що вона повідомила експерту, що це викликає у неї психологічний стрес.

Посилалася на неврахуванням судом першої інстанції показів свідка ОСОБА_8 з формальних підстав, чим порушено вимогу вмотивованості оцінки доказів, та неповне, перекручене і вибіркове відображення судом першої інстанції у рішенні зміст показів свідка ОСОБА_9 , чим порушено вимоги ст. 263, 265, 89 ЦПК України щодо повного та об`єктивного дослідження доказів.

Стверджувала, що рішення суду першої інстанції в частині, де суд нібито частково погодився з висновком Голосіївської РДА від 24 лютого 2025 року № 100-2548, є незаконним, таким, що ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. У рішенні суд першої інстанції не зазначив обставин, які би свідчили, що вказаний висновок є необґрунтованим та/або суперечить інтересам дитини, не мотивував підстав його часткового відхилення.

Суд не прийняв рекомендацію про зустрічі за бажанням дитини без жодного обґрунтування, повністю проігнорував висновки щодо стану здоров`я дитини, істотно змінив графік, не пояснивши, чому запропонований опікою графік є неприйнятним. Така поведінка суду суперечить усталеній судовій практиці, якщо суд відходить від висновку органу опіки, він має пояснити причин такого відхилення. Висновки суду прямо суперечать висновку опіки, не мають доказового підтвердження, ґрунтуються на припущеннях суду про вплив інших осіб.

Висновок органу опіки не містив тверджень про доцільність зустрічей без врахування бажання дитини чи про перехідний період, навпаки, орган опіки наголошував на необхідності обережності та врахування емоційного стану дитини. Суд відхилив ці частини без жодних аргументів, що порушує принцип найкращих інтересів дитини, що є істотним процесуальним порушенням, яке відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення.

Підсумовувала, що рішення суду першої інстанції винесене без будь-якого правового аналізу матеріалів справи, не вникаючи в суть спору, при цьому судом було проігноровано рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Також, не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 у особі представника Гурез І.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до невірного вирішення спору, просила скасувати додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у стягненні з ОСОБА_7 витрат на професійну правничу допомогу; покласти на позивача судові витрати.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала фактичною відсутністю належного попереднього розрахунку з боку позивача, бездіяльністю суду щодо оцінки неналежного документу, створення судом першої інстанції необґрунтованої переваги для позивача, порушенням судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 134 ЦПК України, незаконність задоволення позовних вимог.

Вказувала, що додаткове рішення суперечить принципу процесуальної економії та створює небезпеку зловживання процесуальними правами.

Стверджувала, що стягнення вартості послуг на правничу допомогу в сумі 30000 грн. не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати, на думку відповідача, не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, тобто не є розумно обґрунтованими і відповідно не можуть бути відшкодовані лише через те, що вони дійсно понесені заявником. Крім того, відшкодування 30000 грн. матиме надмірний фінансовий тягар для відповідача як фізичної особи.

Зауважувала, що подана представником позивача «Заява про компенсацію судових витрат» не містить чітко сформульованої вимоги щодо відшкодування судових витрат в сумі 212800 грн., що не відповідає вимогам ЦПК України та судовій практиці Верховного Суду.

Наводила аргументи, що обґрунтовують відмову у відшкодуванні зменшення витрат на правничу допомогу до 0 грн., вказувала, що позивач не довів реальність, необхідність та співмірність витрат, таким чином, суд першої інстанції порушив норми ст. 134, 137, 141 ЦПК України, тому наявні правові підстави для повної відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, а не для зменшення суми.

Зазначала, що додаткове рішення від 11 грудня 2025 року не містить належного мотивування.

Також відповідач ОСОБА_1 у особі представника Гурез І.О., не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення норм процесуального і матеріального права, просила скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 судові витрати на проведення судової психологічної експертизи у розмірі, який апеляційний суд визначить справедливим з урахуванням ступеня задоволення позовних вимог, але не менше 10000 грн., покласти на позивача судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводила зміст ст. 2 ЦПК України, яка визначає одним із основних принципів цивільного судочинства відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, ОСОБА_7 як відповідач виграла справу в частині відхилення решти позовних вимог, тому має конституційне право на пропорційне відшкодування понесених судових витрат, до яких, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Пояснювала, що під час розгляду справи в суді першої інстанції за ініціативою суду сторонам було запропоновано провести судово-психологічну експертизу з метою встановлення об`єктивної думки дитини. Судом особисто були сформульовані питання на вирішення експерту: чи бажає дитина бачитись та спілкуватись із батьком, і чим це обумовлено, а також, з урахуванням найкращих інтересів дитини в ситуації, що склалася, та приймаючи до уваги її актуальне ставлення до батька, яким чином рекомендується організовувати та проводити зустріч дитини із батьком.

Оскільки суд першої інстанції лише запропонував провести експертизу, але не призначив її офіційною ухвалою, відповідачу ОСОБА_7 довелось 16 квітня 2025 року самостійно укласти договір № 14/04/2025 з судовим експертом та сплатити 20000 грн. за проведення експертизи, яка проводилась із забезпеченням усіх процесуальних гарантій.

28 травня 2025 року судовий експерт склала висновок, в якому зазначила, що дитина не бажає бачитись та спілкуватись з батьком, небажання обумовлене об`єктивними психологічними факторами, а не маніпулюванням матері. Експерт рекомендувала організовувати зустрічі за згодою та бажанням дитини, в присутності батька та матері без участі сторонніх осіб, з психологічною підготовкою батька через звернення до психолога (психотерапевта), з проходженням батьком курсів підвищення батьківського потенціалу.

Суд першої інстанції у рішенні проігнорував висновок експерта за наслідками проведення експертизи, проведення якої він сам же ініціював, та не надав оцінки зазначеному висновку в мотивувальній частині рішення.

Вказувала, що судом порушено вимоги ч. 3 ст. 141 ЦПК України та не проаналізовано жоден із наведених у цій статі критеріїв. При цьому матеріали справи свідчать про систематичне та неодноразове порушення представником позивача встановлених судом процесуальних строків під час подання відповіді на відзив, клопотань про приєднання доказів.

Посилалась на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19, від 29 травня 2024 року у справі № 260/8779/23, згідно яких вимога дотримуватися процесуальних строків має легітимну мету, сприяє ефективності судочинства та відповідає принципам правової визначеності і справедливості; в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, згідно яких систематичне і невиправдане порушення процесуальних строків, а також постійне подання клопотань про їх поновлення без поважних причин розцінюється як зловживання процесуальними правами і тягне за собою відмову у їх поновленні.

Зазначала, що суд першої інстанції проігнорував цю правову позицію та не застосував відповідних заходів процесуального впливу до недобросовісної сторони та не врахував при прийнятті ухвали від 11 грудня 2025 року. Зазначені порушення є істотними, оскільки вони вплинули на всебічність та повноту встановлення обставин справи, а також призвели до порушення принципів змагальності, рівності сторін та права на справедливий суд.

Вказувала, що суд першої інстанції не застосував норму матеріального права, що підлягала обов`язковому застосуванню (ч. 2 ст. 141 ЦПК України), що є підставою для скасування (п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України).

У даній ситуації наявний класичний випадок часткового задоволення позову, при якому обов`язково застосовується правило пропорційного розподілу судових витрат відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі одночасно визнав, що позовні вимоги задоволені частково та має місце спір немайнового характеру, але при цьому дійшов необґрунтованого висновку, що пропорційність задоволення позовних вимог визначити неможливо.

Вказувала, що суд має визначити пропорції при частковому задоволенні позову, а не усуватися від вирішення спору по суті заяви, мотивуючи свою відмову неможливістю її вирішення.

Стверджувала, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в ухвалі від 11 грудня 2025 року суд ігнорує факт часткового задоволення позову, стверджуючи, що мета позову досягнута в цілому. Таке тлумачення є суб`єктивним і не випливає з матеріалів справи. Оскільки не всі вимоги задоволено, це прямо вказує на часткову прийнятність позицій обох сторін, що є підставою для пропорційного розподілу витрат.

Також висновки суду суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованій у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22, згідно яких відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Вказувала, що розподіл судового збору судом першої інстанції було здійснено також без урахування пропорційності.

Зазначала, що ухвала суду не містить належного мотивування, оскільки не містить аналізу конкретних задоволених/незадоволених вимог, не містить обґрунтування, чому мета досягнута, коли частину вимог відхилено, не містить розрахунків або якісної оцінки пропорційності, не містить аналізу критеріїв ч. 3 ст. 141 ЦПК України, не містить оцінки того, що експертизу ініціював сам суд.

Від позивача ОСОБА_4 у особі представника Простибоженка О.С. надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому позивач просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення та ухвалу суду першої інстанції без змін.

Наголошував, що суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального законодавства прийняв до розгляду докази, подані як стороною позивача, так і стороною відповідача. Незгода сторони відповідача з подальшою оцінкою судом першої інстанції наданих сторонами доказів не свідчить про порушення процесуальних норм. Інші стверджувані стороною відповідача нібито процесуальні порушення, допущені при розгляді справи в суді першої інстанції, не заслуговують на увагу і є проявом надмірного формалізму.

Щодо фактів перешкоджання у спілкуванні з дитиною, зазначав, що у судовому рішенні зазначалося про конкретні факти створення перешкод у спілкуванні з дитиною, які мали місце протягом 2023 - 2024 років. Саме неможливість врегулювати ситуацію в позасудовому порядку і зумовила необхідність у зверненні до суду з позовом, у тому числі щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. За своїм змістом відсутність зустрічі з донькою у конкретний час є негативним юридичним фактом.

Стверджував, що незалежно від того, чи усвідомлює відповідач протиправний характер своєї поведінки, чи вважає свої дії виправданими, позивач фактично стикається з обмеженням у реалізації свого права на спілкуванні з дитиною та участь у її вихованні. Звертаючись до суду, позивач надав належні та допустимі докази, які в своїй сукупності підтверджують наявність об`єктивних перешкод у реалізації ним батьківських прав.

Щодо визначеного у судовому рішенні способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, наголошував, що на момент звернення до суду з позовом мав можливість бачити свою доньку лише протягом максимум 28 годин один раз на два тижні. Фактично він просив збільшити тривалість перебування з донькою всього лише на один день що два тижні, а також визначити конкретний графік проведення святкових днів. Сторона позивача вважала, що запропоновані способи участі у спілкуванні з дитиною та її вихованні, враховуючи усталений режим дня, забезпечуватимуть реалізацію якнайкращих інтересів дитини та принаймні частково задовольнятимуть її потребу у присутності батька в житті. Визначений у поданому до суду висновку спосіб участі батька у вихованні дитини передбачає проведення ними спільного часу менше, ніж уже наявний графік, що є неприпустимим.

Вказував, що предметом судового розгляду в даній справі було визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, а не місця проживання дитини. Очевидно, що перебування дитини з батьком протягом вихідних днів що два тижні не може розглядатись як почергове проживання з батьками. Встановлений судом графік спілкування не змінює місця постійного проживання дитини, не передбачає рівного розподілу часу проживання між батьками, не формує окремого центру життєвих інтересів дитини у батька та жодним чином не впливає на місце ї навчання, медичного обслуговування чи соціальних зв`язків.

Щодо дотримання принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зазначав, що відсутність регулярного та стабільного спілкування дитини з батьком очевидно не відповідає найкращим інтересам дитини. Створення перешкод у контактах дитини з батьком передусім порушує права самої дитини, оскільки призводить до обмеження можливості отримувати батьківське піклування, підтримувати емоційний зв`язок з обома батьками та зберігати повноцінні сімейні зв`язки.

Вважав, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою позицією суду першої інстанції. Водночас апеляційна скарга не містить посилань на порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, вважав, що доводи відповідача є безпідставними та спрямованими на ухилення від відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення від 11 грудня 2025 року, діяв у межах чинного процесуального законодавства.

Заявлена позивачем сума відшкодування судових витрат у розмірі 212800 грн. була зменшена судом до 30000 грн., що свідчить про оцінку судом поданих доказів на підтвердження здійснених витрат.

Звертав увагу, що самою ОСОБА_5 до суду було заявлено розрахунок судових витрат на суму 80000 грн. за надання правничої допомоги адвокатом Шевченко А.О. та додатково за надану правничу допомогу іншим адвокатом Гурез І.О. в розрахунку 3000 грн. за одну годину роботи, орієнтовно 50-60 тис. грн.

Зазначав, що сторона відповідача фактично просить суд або повністю звільнити її від обов`язку компенсувати витрати на правничу допомогу, або поставити під сумнів саме право позивача на таку компенсацію, що суперечить основоположному принципу відшкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесених судових витрат.

Щодо апеляційної скарги на ухвалу від 11 грудня 2025 року, наводив зміст ч. 3 ст. 141 ЦПК України, якою визначено критерії, які суд враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат, зазначав, що сторона відповідача помилково виходить із формального припущення, що будь-яке часткове задоволення позову автоматично тягне пропорційний розподіл судових витрат між сторонами, проте такий підхід є спрощеним та не враховує правову природу даного спору.

Вказував, що позов у цій справі має немайновий характер і був спрямований на усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та визначення способу його участі у вихованні. Основною метою звернення до суду, яка фактично досягнута, було забезпечення реальної можливості батька брати участь у житті дитини та встановлення чіткого і регулярного порядку спілкування з нею.

Вважав, що наведений у апеляційній скарзі розрахунок є юридично некоректним, оскільки предметом розгляду у цій справі було не визначення кількості календарних днів перебування дитини з кожним із батьків, а врегулювання порядку реалізації батьківських прав з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Таким чином, суд першої інстанції діяв обґрунтовано, зазначивши, що у спорах такої категорії пропорційність оцінюється з огляду на співвідношення між поставленою метою звернення до суду та фактичним результатом її досягнення.

Витрати на проведення судової експертизи були понесені відповідачем в межах обраної нею процесуальної позиції та з метою обґрунтування власних заперечень проти позову. При цьому висновок судового експерта через його подання з порушенням процесуальних строків не було прийнято судом до розгляду. За таких обставин відшкодування витрат на проведення судової психологічної експертизи є безпідставним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 21 жовтня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 , актовий запис № 891 (а. с. 19 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 20 т. 1).

Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації від 15 лютого 2023 року № 49 визначено способи участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

- непарні тижні року - п`ятниця після закінчення шкільних та позашкільних занять до 20:00 год. суботи; в канікулярний час з 10:00 год. п`ятниці до 20:00 год. суботи;

- день народження дитини та державні свята - за домовленістю між батьками та з урахуванням побажання дитини (а. с. 24 т. 1).

Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації від 11 серпня 2023 року № 366 затверджено висновок про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для її тимчасового виїзду за межі України (а. с. 26 т. 1).

Розпорядження Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації від 15 лютого 2023 року № 49 не змінювалось, звернення ОСОБА_4 щодо перегляду розпорядження та збільшення йому кількості часу спілкування з дитиною, включаючи визначення порядку спілкування в дні державних свят, залишено без задоволення (а. с. 27, 109, 110 - 111 т. 1).

Листом Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 08 лютого 2024 року повідомлено ОСОБА_4 про розгляд звернення про проведення сімейної медіації та профілактичної бесіди щодо виконання розпорядження, а саме, що 30 січня 2024 року ОСОБА_5 на електронну пошту Служби надіслала письмові пояснення, 01 листопада 2023 року на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини прийнято рішення залишити без змін Розпорядження Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації від 15 лютого 2023 року № 49 (а. с. 118 т. 1).

06 лютого 2024 року Деснянським районним судом міста Києва по справі №754/12130/23 ухвалено рішення, згідно з яким розірвано шлюб між сторонами, відновлено ОСОБА_5 дошлюбне прізвище ОСОБА_5 , визначено місце проживання неповнолітній дитині ОСОБА_6 з матір`ю (а. с. 121 - 129 т. 1).

В матеріалах справи наявна значна кількість копій заяв, скарг та пояснень обох сторін до Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, органів поліції за 2023 - 2024 роки, підставою подання яких є виникнення спорів та конфліктних ситуацій між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 щодо участі батька у вихованні дитини та спілкування з нею, відповідей компетентних органів на звернення сторін, а також роздруківка електронного листування сторін у месенджерах з даного приводу (а. с. 28 - 29, 130, 132 - 136, 141 - 144, 145 - 147, 159 - 161, 171 - 175, 177 - 179, 181 - 185, 188 - 189, 190 - 194, 196 т. 1, 1 - 2, 9 - 13, 16 - 17, 48 - 50, 69 - 72, 130 - 131, 133 - 138, 142 - 144, 166 - 169, 172 - 176 т. 2, 4 - 10, 13 - 19, 31 - 37, 44 - 48, 55 - 62, 67 - 70, 249 - 250 т. 3, 40 - 41, 43 - 47, 52, 55, 58 - 62, 95 - 99, 201 - 203 т. 4).

Листом Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 вересня 2023 року повідомлено ОСОБА_4 , що з пояснень матері вбачається, що вона не чинила та не чинить йому перешкод у спілкуванні з малолітньою донькою (а. с. 132 т. 1).

Листом Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 травня 2025 року на запит ОСОБА_7 повідомлено, що фактів порушення нею розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 15 лютого 2023 року № 49 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_6 » не встановлено (а. с. 170 т. 1).

08 травня 2024 року посадовими особами Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації проведено обстеження умов за адресою: АДРЕСА_1 , з метою участі ОСОБА_4 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартира охайна, чиста, облаштована необхідними меблями та побутовою технікою. Кімната облаштована ліжком, розсувним диваном (відокремленим шафою), шафою - купе, двома письмовими столами зі стільцями. Кухня та сан. вузол утримується у чистості та порядку. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: окреме спальне місце, місце для навчання/розвитку, іграшки/книжки/гаджети за віком, спортивний інвентар, одяг, взуття за віком та сезоном, харчування на належному рівні (а. с. 14 - 15 т. 2, 168 т. 3).

13 травня 2024 року Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації направлено ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на сімейну медіацію до Українського центру медіації (а. с. 98 - 99 т. 1). Про дану обставину ОСОБА_4 повідомлено листом Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської РДА від 15 травня 2024 року на звернення ОСОБА_4 щодо перешкод у спілкуванні з дитиною (а. с. 115 т. 1).

03 червня 2024 року фахівцем Оболонського РЦСС було здійснено візит за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 та складено акт оцінки потреб сім`ї з метою встановлення здатності батька ОСОБА_4 виконувати обов`язки щодо виховання дитини. У супровідному листі до акту зазначено, що на момент візиту у квартирі перебував батько малолітньої дитини та його наречена ОСОБА_13 . Також ОСОБА_14 вказана як член сім`ї за даним місцем проживання (а. с. 169 - 172 т. 3).

23 лютого 2024 року проведено діагностику психоемоційного стану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зроблено висновок, що психоемоційний стан дівчинки стабільний, розрізняє базові почуття. Настрій переважає радісний. Базові навички саморегуляції сформовані, дівчинка діє продумано та чітко, усвідомлює свої досягнення і переживання. Матір для дитини є найближчою фігурою, що забезпечує стабільність та задовольняє її потреби (а. с. 186 - 187 т. 1).

Відповідно до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 04 березня 2024 року №ІРЦ-85980/2024/491129, складеного Інклюзивно-ресурсним центром №1 Голосіївського району м. Києва, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має функціональні (мовленнєві) поодинокі незначні труднощі. Фізичний розвиток дитини відповідає віку. Володіє основними рухами. Розуміє вербальні та рухові інструкції. Загальна та дрібна моторика, рівновага, координація рухів, орієнтування в просторі розвинені.

Рекомендації для батьків: створювати умови для навчання, виховання та розвитку учениці (дотримуватись режиму дня та розпорядку, підтримувати позитивний психологічний клімат у сім`ї). Підтримувати постійний зв`язок з педагогічними працівниками закладу освіти. Надавати інформацію педагогом про ученицю (стиль, спосіб навчання та виховання, успіхи, труднощі, тощо) (а. с. 103 - 108 т. 1).

Відповідно до висновку спеціаліста психолога ОСОБА_15 , складеного 13 липня 2024 року за результатом психологічної діагностики малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з боку батька допущений вплив через негативні ситуації, які перешкоджають соціальному розвитку дитини, психологічних потреб, відсутність уваги до почуттів ОСОБА_16 , прояви вербальної агресії, що викликають страх дитини з ним спілкуватися, неналежний догляд за здоров`ям, зокрема, ігнорування потреби у медичному лікуванні під час хвороби, може вказувати на не забезпечення необхідних умов з боку батька ОСОБА_4 щодо нормального фізичного, емоційного, психологічного та соціального розвитку доньки. Якість прихильності ОСОБА_16 до батька, можна оцінити, як не достатньо надійну, з батьком емоційний зв`язок не підтримує, існує страх залишення, конкретна фігура - батько «він буде знову кричати на мене і забирати планшет», що може бути наслідком непередбачуваної поведінки батька, тому спілкування з ним рекомендовано у присутності значимого дорослого. Вплив матері на ОСОБА_16 можна оцінити, як позитивний. Зауважень, нарікань і невдоволення матір`ю в період діагностики не виявлено. Для ОСОБА_16 важливо вибудувати розуміння, що сварка батьків - це відповідальність дорослих, дитина не розуміє загальної картини, що трапилося з сім`єю, окрім розуміння, що «тато пішов до ОСОБА_17 та обманює маму». Стабільна прихильність на час діагностики відносно матері, окрім неї дуже прив`язана до дідуся. У результаті подій, викладених у розповіді ОСОБА_16 , спостерігається значне зниження рівня життя (згідно з критеріями ВОО3: часта втома, зниження енергійності, порушення сну, фізичний дискомфорт, негативне переживання, негативне мислення, зниження концентрації, відчуття безпеки, страх темряви.

Надані наступні рекомендації: негайно вжити заходи для захисту забезпечення безпеки дитини - уникати ситуацій та змін, які можуть порушити звичний уклад життя дитини та призвести до стресових станів; забезпечити послідовне і безпечне виховання ОСОБА_16 , обмеження дитини участі в конфліктах батьків; виключити дитину від затягуючого та негативного впливу, спірних ситуацій між батьками, мінімізувати занурення дитини, що негативно впливає на соціально-психологічну адаптацію ОСОБА_16 ; забезпечити емоційний стан і пропрацювати відчуття сімейної карти, образи на батька та відчуття страху; організувати проведення відповідної психокорекційної роботи з метою подолання пост стресових ознак у дитини; батьку, ОСОБА_19 , пройти курс навчання з позитивного батьківства та навичок комунікації; звернутися до сімейного психолога та налагодити емоційний контакт з дитиною; матері, ОСОБА_20 , створити підтримуючу атмосферу вдома для дитини (а. с. 175 - 181 т. 3).

Відповідно до висновку судового експерта №14/04/25 від 28 травня 2025 року за результатами проведення судової психологічної експертизи, проведеної судовим експертом ОСОБА_27, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не бажає бачитись та спілкуватись із батьком ОСОБА_4 , що обумовлено: порушеною прив`язаністю, наявність третьої особи ( ОСОБА_21 ) у діаді «батько - дочка», роль якої для дитини не є зрозумілою; відсутність врахування ним бажання щодо проведення спільного часу; відсутністю врахування індивідуальних особливостей дитини; ставленням дитини до батька. Небажання дитини спілкуватись та проводити час із батьком, сформовано внаслідок досвіду взаємодії з ним, який не враховував її вікові та індивідуальні особливості.

З урахуванням найкращих інтересів дитини в ситуації, що склалася, та приймаючи до уваги актуальне ставлення дитини до батька ОСОБА_4 , рекомендується організовувати та проводити зустрічі наступним чином: зустрічі мають відбуватися за згодою та бажанням дитини (як щодо самої зустрічі так і щодо місця її проведення), з урахуванням стану здоров`я дитини та режиму дитини, в присутності батька та матері без участі сторонніх осіб; інформування з боку матері дитини про планування зустрічі із батьком; із злагодженою взаємодією батька із матір`ю щодо особливостей відновлення та комунікації з дитиною, зокрема, уточнення в який спосіб слід комунікувати із дитиною, її вподобання, зацікавленості до певних видів діяльності, комфортного вибору часу та проведення зустрічей та спілкування з дитиною (уточнення графіку дитини, її настрою та комфортного способу комунікації); з психологічною підготовкою батька та підвищення його освіченості щодо особливостей реакцій, поведінки дитини та яким чином сприяти налагодженню взаємодії з дитиною, через звернення батьком до психолога/психотерапевта, проходження ним курсів з підвищення батьківського потенціалу; в дружній для дитини атмосфері взаємоповаги до всіх членів родини; на безпечній для дитини території, зокрема через уточнення в самої дитини зустрічі або через уточнення в матері щодо улюблених місць дитини; у присутності значимих для дитини осіб та без сторонніх осіб; з активною взаємодією батька з дитиною, що враховує вікові та індивідуальні особливості дитини, через залучення до спільної діяльності (ігри, творчість тощо) (а. с. 130 - 143 т. 4).

Згідно листа гімназії № 260 м. Києва від 10 березня 2025 року, згідно з інформацією, зафіксованою працівниками гімназії, 24 лютого 2025 року до класного керівника Сотнікової О.В. звернувся ОСОБА_4 з проханням поспілкуватися з донькою та передати подарунки. Донька від зустрічі з батьком відмовилася, а також відмовилася приймати його подарунок (а. с. 248а т. 3).

З наданих характеристик з місць роботи ОСОБА_4 встановлено, що він характеризується позитивно (а. с. 63 т. 4).

17 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про відкриття кримінального провадження № 42024102010000067 за заявою ОСОБА_7 , про те, що її колишній чоловік ОСОБА_4 систематично здійснює психологічний тиск на їх спільну дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Правова кваліфікація ст. 126-1 КК України (а. с. 154 т. 3).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29 серпня 2024 року у справі №752/17167/24, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року, провадження у справі відносно ОСОБА_4 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а. с. 5 - 11 т. 4).

14 листопада 2024 року психологом Голосіївського районного в місті Києві Центру соціальних служб було проведено бесіду з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою визначення психологічного стану малолітньої дитини та її особистісних характеристик, особливостей дитячо-батьківських відносин та прихильності до батьків, за результатами якої зроблено висновок, що дитячо-батьківські відносини малолітньої ОСОБА_6 характеризуються відчуттям дитини приналежності до своєї родини, але дівчинка відчуває напругу і не розуміє, чому тато не живе з нею. ОСОБА_16 добре говорить про своїх маму і тата, вважає їх своєю родиною. Малолітня ОСОБА_6 має емоційну прихильність до матері та до батька. Ставлення дитини до батька, ОСОБА_4 , характеризується напругою і нерозумінням, чому батько її не навідує. При цьому дитина не висловлюється негативно в його бік, а розмірковує стримано, скоріше скаржачись, що свідчить про незалучення дитини до обговорення питань, які виникають між її батьками (а. с. 184 - 186 т. 3).

20 грудня 2024 рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/18707/24 залишено без задоволення заяву ОСОБА_7 , яка діяла в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_6 , про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_4 (а. с. 19 - 28 т. 4). Зазначене рішення судом апеляційної інстанції залишене без змін.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 24 лютого 2025 року №100-2548 ОСОБА_4 , керуючись ст. 19, 153, 157, 159 СК України, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», рекомендаціями Комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 1 від 15 січня 2025 року), на засіданні якої були присутні батьки та адвокат матері, визначені наступні способи участі у вихованні малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

під час навчального процесу кожної середи з 18:00 до 20:00 у присутності матері з урахуванням стану здоров`я дитини та бажанням дитини; перший та третій тиждень кожного місяця: субота з 15:00 до 19:00, неділя з 11:00 до 13:00 у присутності матері з урахуванням стану здоров`я дитини та бажанням дитини;

у канікулярний період побачення з дитиною відбуваються за домовленістю між батьками у присутності матері з урахуванням стану здоров`я дитини та бажанням дитини;

зустрічі відбуваються лише в присутності матері та батька без сторонніх осіб (а. с. 244 - 246 т. 3).

За змістом даного висновку, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2017 року по 2024 рік, спільно не проживали з липня 2022 року. Від шлюбу мають спільну малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року шлюб було розірвано і визначено місце проживання дитини разом з матір`ю, які наразі проживають за адресою АДРЕСА_2 . 29 серпня 2022 року за вищевказаною адресою працівником Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації проведено обстеження житлово-побутових умов проживання дитини та з`ясовано, що умови для проживання, виховання та розвитку дитини створені належним чином. Для малолітньої ОСОБА_6 є окреме спільне місце, наявні меблі, дитячі речі, гаджети, іграшки, книги, одяг та взуття відповідно до віку, статі та сезону. Голосіївським районним в м. Києві центром соціальних служб проведено оцінку потреб сім`ї за місцем проживання матері та дитини і встановлено, що матір базові та психоемоційні потреби малолітньої дитини задовольняє в повній мірі, відповідальна, весь вільний час та дозвілля проводить з донькою. Матір здатна виконувати батьківські обов`язки та має досить високий батьківський потенціал. Малолітня ОСОБА_6 в повній мірі забезпечена всім необхідним для повноцінного розвитку та виховання.

Згідно з інформацією закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 196 м. Києва від 12 червня 2024 року № 100/09/1824, малолітня ОСОБА_6 відвідувала дитячий садок з 01 вересня 2021 року. У вихованні дитини брали участь як батько, так і мати. Під час ранкових зустрічей батьки охоче консультувались із вихователями та практичним психологом закладу, проявляли зацікавленість у результатах освітньої діяльності дитини. Дівчинка охайна, доглянута. Батьки демонстрували належне та зацікавлене ставлення до доньки.

Наразі малолітня ОСОБА_6 , 2018 року народження, є ученицею 1-а класу гімназії № 260 м. Києва, за час навчання зарекомендувала себе як спокійна та доброзичлива дитина. Вона завжди ввічлива, легко йде на контакт, знаходить спільну мову з однокласниками, енергійна, допитлива, має позитивне ставлення до навчання. Мати, ОСОБА_7 , приділяє багато уваги вихованню та розвитку доньки. ОСОБА_16 завжди охайно вдягнена, забезпечена всім необхідним приладдям. Батько дитини, ОСОБА_4 , на батьківську зустріч не приходив. З класним керівником комунікував один раз. У приймальні директора зареєстрована одна заява батька з проханням дозволити забирати дитину із закладу освіти відповідно до розпорядження Голосіївської РДА від 15 лютого 2023 року № 49 «Про порядок зустрічей із ОСОБА_6 » та зустрічна заява матері щодо заборони відпускати доньку з батьком із закладу освіти.

Малолітня ОСОБА_6 спостерігається в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Голосіївського району м. Києва, крім того, отримує консультації лікаря в ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка».

Мати, ОСОБА_7 , працює у Київській міській раді на посаді заступника начальника відділу організаційно-методичного забезпечення діяльності депутатів Київської міської ради та має стабільний дохід.

Батько, ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з актом обстеження умов проживання від 08 травня 2024 року, складеного працівниками Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, в квартирі разом з батьком ОСОБА_4 проживає співмешканка - ОСОБА_14 . ОСОБА_4 проживає в квартирі за усною домовленістю з власницею. Квартира охайна, чиста, облаштована необхідними меблями та побутовою технікою. Кімната облаштована меблями, кухня та санвузол утримуються в чистоті та порядку. Батько повідомив, що любить доньку і бажає приймати більш активну участь в її житті, частіше бачитись. Відповідно до інформації Оболонського районного в м. Києві центру соціальних служб від 03 червня 2024 року № 25-10-517, проведено оцінку потреб сім`ї за адресою АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт оцінки потреб сім`ї. На момент візиту в квартирі перебував батько ОСОБА_4 та його наречена ОСОБА_14 . Сім`я проживає в однокімнатній квартирі. У кімнаті для дитини встановлено окреме ліжко, в наявності іграшки, навчальні посібники, деякі особисті речі. Батько здатний задовольнити потреби дитини. ОСОБА_4 працює на посаді інженера-енергетика в ТОВ «Грін пауер технолоджі». ОСОБА_4 надав підтверджуючі документи, з яких вбачається, що на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Також батько долучив до матеріалів справи квитанції, що підтверджують перерахування коштів на утримання дитини, оплату харчування в дитячому садочку в 2023 - 2024 роках, і інформацію про медичне страхування, яке він забезпечив для доньки.

Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 15 лютого 2023 року № 49 визначено способи участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. До Служби неодноразово надходили заяви ОСОБА_4 щодо невиконання ОСОБА_7 вимог розпорядження, а також заяви і пояснення ОСОБА_7 щодо неналежного виконання ОСОБА_4 батьківських обов`язків та вчинення психологічного насильства над дитиною.

У висновку органу опіки та піклування наявне посилання на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29 серпня 2024 року у справі № 752/17167/24 від 11 листопада 2024 року, яка набрала законної сили, про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, та посилання на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року у справі № 752/18707/24 за заявою ОСОБА_7 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_4 , яким її заяву залишено без задоволення.

У висновку наявне посилання на висновок психолога від 14 листопада 2024 року № 100/06-25/-1586, складений з метою вивчення психологічного стану малолітньої та її особистісних характеристик, особливостей дитячо-батьківських відносин, прихильності дитини до батьків. За результатами психологічного дослідження встановлено психологічний стан малолітньої та її особистісні характеристики, особливості дитячо-батьківських відносин, прихильність дитини до батьків.

Зазначено, що психологом Центру була проведена спільна зустріч з матір`ю і батьком з метою надання рекомендацій щодо виховання дитини. Під час зустрічі був зроблений акцент на необхідності відновлення зв`язку між батьком і донькою. Матір ОСОБА_7 запропонувала батькові ОСОБА_4 , аби донька мала можливість привітати його з днем народження, який мав відбутись незабаром. Матір запросила батька, аби він зустрівся з донькою у кафе за її присутності і дитина привітала його. Така зустріч є необхідною для дитини, аби побачити взаємодію батьків, їх вміння безконфліктно вести комунікацію. Це допоможе сформувати відчуття безпеки та посилити зв`язок. Як стало відомо пізніше, зустріч не відбулась, зі слів матері, батько відмовився.

Також батькам була надана рекомендація, аби дитина не травмувалась через нові відносини батьків, певний період не залучати ОСОБА_16 до зустрічей з новими партнерами батьків, оскільки дівчинка досі не осмислила, що батьки розлучені і мають можливість влаштовувати своє особисте життя.

У висновку наголошено, що у відносинах між розлученими батьками на першому місці мають бути інтереси дитини, її потреби, зони розвитку. Особливо важливими є потреби малолітньої ОСОБА_16 в безпечному і зрозумілому для неї сприйнятті оточення.

У висновку наявні посилання на зміст ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, приписи ст. 150, 155, 160 - 161, 171 СК України, судову практику ЄСПЛ (Хант проти України, від 07 грудня 2006 року).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, судом першої інстанції були допитані свідки.

Допитаний як свідок ОСОБА_8 суду першої інстанції пояснив, що ОСОБА_4 - його колишній зять, ОСОБА_7 його дочка. ОСОБА_6 (онука) народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зять і дочка мешкали окремо. Коли дитині виповнилося шість місяців, дочка пішла працювати, а він (свідок) доглядав онуку з ранку до вечора. ОСОБА_4 не хотів гуляти з дитиною, гуляв приблизно по п`ятнадцять хвилин, міг поїхати на 2-3 дні, не займався лікуванням дочки, коли вона хворіла, батько поїхав до своїх батьків. У нього довірливі відносини з онукою, дитина може спілкуватися з матір`ю та батьком. Онука спілкувалась з батьком, їздила до нього додому з ночівлею. Онука боялася спати сама, але батько не міг з нею спати. З 2022 року ОСОБА_24 та ОСОБА_25 не проживають разом. ОСОБА_24 хотів повезти дочку на рафтінг на 4 дні, але ОСОБА_25 була проти, бо дочка маленька. ОСОБА_25 пропонувала, щоб ОСОБА_24 спілкувався з дочкою в її присутності. В червні 2024 ОСОБА_24 хотів взяти дочку на зустріч, але онука хворіла. Матір просила бути на зв`язку, але ОСОБА_24 відключив телефон. Наступного дня ОСОБА_25 отримала повідомлення з лікарні, одразу поїхала туди, у дитини було запалення легень. В лютому 2022 року батько з дитиною були у селі Оленівці Чернігівської області. Матір жодного разу не заперечувала проти спілкування дочки з батьком. Після зустрічі ОСОБА_16 з батьком у дитини були істерики, вона не хоче спати окремо. Він розмовляв з онукою, вона сказала, що батько не читає їй книжки перед сном. Він (свідок) викликав поліцію, бо ОСОБА_26 хотів віддати дитину лише матері. Востаннє батько бачився з дочкою в червні 2024 року.

Допитана як свідок ОСОБА_9 суду першої інстанції пояснила, що знає ОСОБА_4 , з ним ніяк не спілкується. З ОСОБА_7 родинні зв`язки, це її дочка. ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , це її онука. На початку березня 2024 року мала бути зустріч дитини з батьком. Вона відвезла онуку, пішла в аптеку, йшла назад до них, а ОСОБА_24 зробив повідомлення в поліцію, що матір і вона перешкоджає йому у спілкуванні. ОСОБА_24 з матір`ю погодили поїздку онуки до санаторію, після чого дитину відвезли на дачу, бо в садочку йде ремонт. Голосіївська РДА встановила графік побачень, але він відмовився від цих побачень. ОСОБА_24 як батько повинен створювати умови для спілкування з дочкою. ОСОБА_16 хотіла спати з батьком, але її поклали спати окремо. У ОСОБА_16 є образа на батька. ОСОБА_16 сказала, що батько живе зі своєю дитиною. Як батько ставиться до ОСОБА_16 , вона не знає. Коли дитина у батька, то вона грає у планшет, бо батько готує їжу або працює.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 333/5676/24 (провадження № 61-12257св25) колегія суддів зауважила, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі № 752/18707/24 за заявою ОСОБА_7 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_4 , копія рішення у якій знаходиться в матеріалах справи, судами встановлено, що між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки, які є перешкодою для спільного вирішення питань, пов`язаних з вихованням дитини, і що досліджені судом докази свідчать про наявність між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 тривалого конфлікту з приводу участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні (а. с. 25 т. 4).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 49 від 15 лютого 2023 року позивачу визначено способи у вихованні та спілкуванні з дочкою, яка фактично проживає разом з матір`ю, урахував, що між батьками існує тривалий конфлікт та невирішений спір щодо участі батька у вихованні дітей, а випадки звернення зі скаргами до державних органів та органів поліції з боку обох сторін є підтвердженням факту існування певної конфліктної ситуації між сторонами по справі, яку на даному етапі вони не можуть врегулювати самостійно.

Встановивши, що між сторонами існують конфліктні та неприязні стосунки, наявність яких перешкоджає спілкуванню батьку з дитиною та участі у її вихованні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення на відповідача обов`язку не перешкоджати ОСОБА_4 брати участь у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи апеляційної скарги, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач чинить йому перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею, позивачем не надано, а надані ним документи, навпаки, свідчать про дотримання матір`ю встановленого органом опіки та піклування порядку зустрічей, і що доказами відсутності перешкоджання нею позивачу у спілкуванні та участі у вихованні дитини є лист від 30 травня 2024 року Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської РДА, в якому повідомлено про відсутність фактів порушення відповідачем розпорядження від 15 лютого 2023 року № 49 про порядок зустрічей з ОСОБА_6 ; рішення комісії з питань захисту прав дитини Голосіївської РДА від 09 жовтня 2023 року щодо відсутності підстав для зміни порядку зустрічей батька з дитиною, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.

Апеляційний суд не погоджується з висновками апеляційної скарги, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 травня 2022 року у справі № 696/805/20, від 20 березня 2024 року у справі № 742/1716/23.

Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23) відступив від висновку щодо застосування положень статей 159, 257, 263 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18), про те, що обов`язковою передумовою (підставою) задоволення позову діда та/або баби про встановлення способу та порядку участі у вихованні онуків є наявність перешкод у спілкуванні з онуком, які чинять інші особи, з якими постійно проживає дитина.

У іншій справі № 696/805/20, на яку містяться посилання в апеляційній скарзі, судами також встановлено інші обставини, зокрема, відмовляючи в позові в частині зобов`язання відповідача не чинити перешкод щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, суди виходили з того, що позивач не вчиняв дій до того як звернувся до суду, щоб розпочати спілкуватися з дитиною, і не надав суду доказів, що йому чинили в цьому перешкоди.

При цьому правових висновків, на які посилалася ОСОБА_7 , що для задоволення позовних вимог про зобов`язання не перешкоджати участі батька у вихованні дитини, суд має встановити: наявність факту перешкоджання з боку відповідача - конкретні випадки, дати, обставини, форми та способи такого перешкоджання, систематичність порушень прав батька на спілкування з дитиною, належні, допустимі, достовірні та достатні докази таких порушень, - постанови Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 696/805/20, від 20 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 не містять.

Також у даній справі позивачем заявлено вимоги про визначення способів участі батька у вихованні неповнолітньої дитини.

У § 54 рішення від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. також рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі, її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (див. постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22).

Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.

За змістом частини другої статті 159 СК України обумовлення побачень батьків з дитиною присутністю іншої особи можливе лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.

При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13 (провадження № 61-37709св18)).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції врахував, що малолітня дитина має емоційну прихильність як до матері, так і до батька, але ставлення дитини до батька, характеризується напругою і нерозумінням, чому він її не навідує. ОСОБА_6 добре говорить про своїх маму і тата, вважає їх своєю родиною. При цьому, дитина не висловлюється негативно в його бік, а розмірковує стримано, скоріше скаржачись, що свідчить про незалучення дитини до обговорення питань, які виникають між її батьками. Зазначені обставини були з`ясовані 14 листопада 2024 року під час проведення бесіди з психологом Голосіївського районного в місті Києві Центру соціальних служб з метою визначення психологічного стану малолітньої дитини та її особистісних характеристик, особливостей дитячо-батьківських відносин та прихильності до батьків.

Також судом першої інстанції враховано, що позивач востаннє бачився з дочкою в червні 2024 року та звертався до відповідача з намірами про зустрічі дитини та її поїздки як окремо з кожним з батьків, так і без батьків.

Судом не було встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про те, що спілкування позивача з дочкою буде перешкоджати нормальному розвитку дитини, негативно впливатиме на неї або несе загрозу дитині, яка емоційну прихильність як до матері, так і до батька.

Також є вірними висновки суду першої інстанції, що спілкування батька з дочкою, перебування їх разом є складовою частиною сімейного життя, а присутність батька в житті дочки сприятиме її нормальному розвитку, таке спілкування буде сприяти збереженню емоційного та родинного зв`язку між батьком і дитиною, її повноцінному вихованню, розвитку, задоволенню життєво важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків. Безпосередня участь позивача у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить реалізацію батьківських прав ОСОБА_4 , а також буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Суд першої інстанції дійшов висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що спілкування дочки з батьком не створює небезпеки для дитини, воно не є неблагополучним для неї, не становить реальної загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Судом встановлено, що батько створив належні умови для проживання дитини за місцем свого мешкання, влаштовує активне дозвілля для дитини, і що поведінка позивача свідчить про його бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою, його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки.

Отже, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що оскільки в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дочкою, враховуючи ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, стан їх здоров`я і стан здоров`я дитини, її вік, ставлення дитини до батька та матері, а також те, що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дочкою та участі у її вихованні незалежно від того, з ким вона проживає, слід визначити спосіб участі ОСОБА_4 у вихованні дочки.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

У справі, що переглядається, орган опіки та піклування, з урахуванням одержаних від обох сторін відомостей, за результатами спілкування з батьками, запропонував графік побачень позивача з дитиною, а саме:

під час навчального процесу кожної середи з 18:00 до 20:00 у присутності матері з урахуванням стану здоров`я дитини та бажанням дитини; перший та третій тиждень кожного місяця: субота з 15:00 до 19:00, неділя з 11:00 до 13:00 у присутності матері з урахуванням стану здоров`я дитини та бажанням дитини;

у канікулярний період побачення з дитиною відбуваються за домовленістю між батьками у присутності матері з урахуванням стану здоров`я дитини та бажанням дитини;

зустрічі відбуваються лише в присутності матері та батька без сторонніх осіб.

Проте, формально зазначивши, що судом прийнято до уваги позицію органу опіки та піклування, та не встановивши при цьому, що наявний в матеріалах справи висновок органу опіки та піклування є необґрунтованим або суперечить інтересам дитини, суд першої інстанції одночасно змінив запропонований у висновку органу опіки та піклування графік побачень на власний розсуд.

Приймаючи запропонований органом опіки та піклування графік лише в період перших трьох місяців набрання рішенням суду чинності, суд першої інстанції виходив із того, що запропоновані органом опіки зустрічі становлять вісім разів на місяць, і такі нетривалі зустрічі батька з дочкою в присутності матері можуть відбуватись в певний період часу після набрання цим рішенням законної сили, оскільки дочка тривалий час не спілкувалась з батьком, а тому є необхідність встановити перехідний період для відновлення психоемоційного зв`язку між дитиною та батьком, для того, щоб в подальшому таке спілкування було більш тривалим і відбувалось без присутності матері.

При цьому проведення зустрічей виключно за бажанням дитини суд першої інстанції вважав недоцільним, пославшись на врахування інтересів дитини, проте зазначивши, що остання в силу віку, перебування під впливом осіб, з якими вона проживає, відсутності життєвого досвіду та неможливості через це самостійно оцінити життєві обставини, вважав, що бажання дитини має враховуватись, але не були вирішальним, а матір дитини має сприяти зустрічам дочки з батьком.

Після спливу цього строку, зважаючи на ставлення дочки до батька, враховуючи, що дочка не відмовляється від спілкування з ним, а у позові заявлено вимогу про проведення таких зустрічей без присутності матері, суд першої інстанції вважав, що спілкування батька з дочкою може відбуватись без присутності матері та бути більш тривалим.

Крім того, зважаючи на встановлені під час розгляду обставини, суд першої інстанції вважав за необхідне чітко визначити день та час періодичних побачень батька з дочкою, задля уникнення будь-якої невизначеності щодо проведення таких зустрічей, що зможе спровокувати конфліктну ситуацію між позивачкою та відповідачем.

Суд першої інстанції також послався на те, що ним враховано інші інтереси дитини, а також інтереси відповідача та позивача, оскільки такий чітко визначений графік зустрічей не порушує режиму дня та навчання дитини, не буде відривати її від звичайного середовища, не заважатиме нормальному їх спілкуванню, створювати сприятливі умови психічного розвитку дитини та при цьому не порушить принципу рівності прав батьків при участі у їх вихованні, спілкуванні та виключить будь-які невизначеності щодо часу та місця проведення зустрічей.

Так, судом першої інстанції встановлено графік побачень батька з дитиною наступним чином: особисте спілкування без присутності матері за місцем постійного або тимчасового проживання (перебування) ОСОБА_4 в непарні тижні року - вихідні дні з п`ятниці після закінчення навчальних занять до неділі 20:00 год.;

Наступні свята за місцем постійного або тимчасового проживання (перебування) ОСОБА_4 чи в дитячих розважальних закладах без присутності матері: Новий рік та наступний день - парні роки; День боротьби за права жінок (8 березня) - непарні роки; Великдень та наступний день - парні роки; День праці (1 травня) - непарні роки; День пам`яті та перемоги над нацизмом (8 травня) - парні роки; Трійця та наступний день - парні роки; День Конституції України (28 червня) - непарні роки; День Української Державності (15 липня) - парні роки; День незалежності та наступний день - непарні роки; День захисників та захисниць України (1 жовтня) - парні роки; День народження батька ОСОБА_4 - щорічно; Різдво та наступний день - непарні роки. Необмежене спілкування з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою без втручання матері.

Визначено місце зустрічі ОСОБА_4 з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації та/або постійного проживання матері, ОСОБА_5 або із закладу освіти особисто.

День народження ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - проводити за участю обох батьків.

У перші три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили визначено наступні способи участі ОСОБА_4 з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом періодичних побачень щосереди з 18:00 год. до 20:00 год., у першу та третю суботу з 12:00 год. до 18:00 год., другу та четвертю неділю з 12:00 год. до 18:00 год. в присутності матері.

Суд першої інстанції при цьому не врахував, що висновок органу опіки не містив тверджень про доцільність зустрічей без врахування бажання дитини чи про перехідний період, а наголошував на необхідності обережності та врахування емоційного стану дитини. Суд відхилив ці частини висновку без жодних аргументів, що порушує принцип найкращих інтересів дитини.

При цьому суд першої інстанції майже повністю погодився з графіком, запропонованим на власний розсуд позивачем, однак, приймаючи такий графік у основу свого рішення, залишив поза увагою, що позивач, остаточно уточнивши графік спілкування з дитиною у заяві про зміну предмету позову від 05 липня 2024 року, не посилався на забезпечення найкращих інтересів дитини, а виходив із власних інтересів як батька.

Крім того, погодивши особисте спілкування без присутності матері за місцем постійного або тимчасового проживання (перебування) ОСОБА_4 в непарні тижні року - вихідні дні з п`ятниці після закінчення навчальних занять до неділі 20:00 год., а також в частині відзначення свят за місцем постійного або тимчасового проживання (перебування) ОСОБА_4 , суд першої інстанції не врахував рекомендацій психологів у даній справі, на які посилався орган опіки та піклування, а саме, аби дитина не травмувалась через нові відносини батьків, рекомендовано певний період не залучати ОСОБА_16 до зустрічей з новими партнерами батьків, оскільки дівчинка досі не осмислила, що батьки розлучені і мають можливість влаштовувати своє особисте життя.

Враховуючи, що за матеріалами справи новий партнер батька ( ОСОБА_21 ) проживає разом із ним, встановлений судом графік спілкування у частині визначення місця такого спілкування за місцем постійного або тимчасового проживання (перебування) ОСОБА_4 не узгоджується з рекомендаціями психолога.

Встановлюючи спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкування з нею шляхом необмеженого спілкування з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою без втручання матері, суд першої інстанції залишив поза увагою необхідність дотримання режиму дня дитини, а також відвідування нею шкільних та позашкільних розвиваючих занять, що вочевидь не узгоджується з принципом забезпечення найкращих інтересів дитини.

В цілому встановлений судом спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкування з нею не узгоджується як з висновком органу опіки та піклування, так і з висновком експерта № 14/04/25 за результатами проведення судової психологічної експертизи від 28 травня 2025 року, у якому зазначено, що з урахуванням найкращих інтересів дитини в ситуації, що склалася, та приймаючи до уваги актуальне ставлення дитини до батька ОСОБА_4 , рекомендується організовувати та проводити зустрічі наступним чином: зустрічі мають відбуватися за згодою та бажанням дитини (як щодо самої зустрічі так і щодо місця її проведення), з урахуванням стану здоров`я дитини та режиму дитини, в присутності батька та матері без участі сторонніх осіб (а. с. 130 - 143 т. 4).

Крім того, встановивши чіткий графік святкування дитиною державних та сімейних свят, суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду в постанові від 30 липня 2025 року в справі № 753/2281/23, згідно яких, позовні вимоги щодо проведення святкових днів, спільного відпочинку на період канікул доньки і перебування позивача у відпустці, а також перенесення зустрічей у разі хвороби дитини стосуються договірного врегулювання виконання батьківських обов`язків та потребують досягнення згоди між сторонами, а тому задоволенню не підлягають.

Натомість, апеляційний суд враховує, що наданий органом опіки та піклування в особі Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації висновок від 24 лютого 2025 року № 100-2548 щодо графіку спілкування батька з дитиною є таким, що створює можливість для адекватного зв`язку між батьком і дитиною, має сприяти підтриманню родинних зв`язків та гармонійному розвитку дитини за присутності в її житті обох батьків, враховує висновки психолога щодо проведення зустрічей за згодою та бажанням дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини, в присутності батька та матері без участі сторонніх осіб, а отже, відповідає найкращим інтересам дитини.

Апеляційний суд враховує, правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 577/3476/19, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18, відповідно до яких суд може обумовити побачення з дитиною присутністю інших осіб в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.

Отже, обумовлення побачень батьків з дитиною присутністю матері безпосередньо викликано інтересами дитини, оскільки підтверджене рекомендаціями психолога, згідно яких якість прихильності дитини до батька оцінена як не достатньо надійна, з батьком емоційний зв`язок дитина не підтримує, існує страх залишення, тому спілкування з ним рекомендовано у присутності значимого дорослого.

Відповідачем ОСОБА_7 в апеляційному суді були надані пояснення, згідно яких в 2025 році у ОСОБА_4 та ОСОБА_14 народилася дитина, також в сім`ї позивача проживає його мати, яка хворіє, і дані обставини не були враховані судом першої інстанції при встановленні графіку побачень, однак мають суттєве значення, оскільки можуть негативно вплинути на психологічний стан дитини, а тому унеможливлюють встановлення графіку у вигляді, запропонованому судом. Позивачем ОСОБА_4 повідомлені ОСОБА_7 факти не заперечувались.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною, визначивши його відповідно до висновку органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 24 лютого 2025 року № 100-2548, а саме:

- під час навчального процесу кожної середи з 18:00 до 20:00 у присутності матері з урахуванням стану здоров`я та бажанням дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; перший та третій тиждень кожного місяця: субота з 15:00 до 19:00, неділя з 11:00 до 13:00 у присутності матері з урахуванням стану здоров`я та бажанням дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- у канікулярний період побачення з дитиною відбуваються за домовленістю між батьками у присутності матері з урахуванням стану здоров`я та бажанням дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зустрічі проводити лише в присутності матері та батька без сторонніх осіб.

Такий графік порядок участі в спілкуванні із малолітньою дитиною є достатнім, таким, що відповідатиме принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному захисту інтересів дитини, сприятиме підтримці зв`язків між батьком і дитиною та буде відповідати розвитку малолітньої дитини, враховуючи вік, стан здоров`я, звички та рекомендації психолога.

В постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року в справі № 759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22) зазначено, що правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам.

У постанові від 04 березня 2026 року у справі № 607/352/23 (провадження № 61-11350св25) Верховний Суд вважав необхідним зазначити, що «у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Водночас будь-які дії, вчинені батьками стосовно дитини, мають бути спрямовані на забезпечення її найкращих інтересів, зокрема, забезпечення її розвитку у безпечному та спокійному середовищі, яке полягає не лише у фізичній безпеці та матеріальному забезпеченні, а й у безпечному та стабільному емоційному стані дитини. Наявність між ними стійкого особистісного конфлікту не повинно впливати на участь кожного з батьків у житті сина та не може бути виправданням їх небажанню спільно вирішувати важливі питання стосовно життя їх спільної дитини.

При істотній зміні обставин сторони мають право узгодити або ініціювати перед органом у справах дітей чи судом питання щодо визначення іншого порядку поділу батьківського часу».

Способом захисту прав може бути пред`явлення позову про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду. Тобто, зокрема, в разі зміни обставин, наприклад, пов`язаних із віком дитини, як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року в справі № 932/665/20 (провадження № 61-7201св24)).

Апеляційний суд враховує такі висновки, вважаючи їх релевантними до спірних правовідносин.

Разом із тим, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що матеріали справи свідчать про систематичне та неодноразове порушення представником позивача встановлених судом процесуальних строків, а саме 02 липня 2024 року відповідь на відзив подано із запізненням на 18 днів, 02 жовтня 2024 року, 09 січня 2025 року, 13 березня 2025 року клопотання про приєднання доказів з пропуском строків на подання доказів, які судом першої інстанції прийнято до уваги без постановлення належних процесуальних ухвал про поновлення цих строків, без наведення мотивів щодо поважності причин їх пропуску, чим грубо порушено норми процесуального права, передбачені ст. 87, 197 ЦПК України.

Апеляційний суд звертає увагу, що у даній справі обома сторонами докази у справі подавались поза межами процесуальних строків, передбачених ст. 83 ЦПК України, в тому числі відповідачем на безпосередню вимогу суду щодо надання думки дитини з приводу суті спору подано до суду висновок судового експерта №14/04/25 від 28 травня 2025 року за результатами проведення судової психологічної експертизи, проведеної судовим експертом ОСОБА_27, після закриття підготовчого засідання у справі.

Відтак, оскільки як позивач, так і відповідач користувалися рівними процесуальними правами, надаючи до суду першої інстанції власні докази поза межами процесуальних строків, передбачених ст. 83 ЦПК України, доводи відповідача в апеляційній скарзі про грубе порушення норм процесуального права не узгоджуються з принципами справедливості та добросовісності та відхиляються апеляційним судом.

Крім того, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права при прийнятті заяви про зміну предмету позову, яка не відповідає вимогам ЦПК України, у якій відсутні чітко сформульовані позовні вимоги у прохальній частині, відсутні обґрунтування необхідності зміни предмету позову, фактично відбулося зміна предмету позову замість його уточнення, з огляду на те, що доводи відповідача в цій частині апеляційної скарги зводяться до заперечення права позивача змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання, що передбачено ч. 3 ст. 49 ЦПК України, без встановлення нормами процесуального права конкретних вимог або обмежень щодо таких змін.

Враховуючи вищевикладене, у іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року, яким зобов`язано відповідача не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, є законним, обґрунтованим та не підлягає зміні з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Крім того, 10 листопада 2025 року від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Простибоженка О.С. надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом даної заяви, у заяві про здійснення попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат сторона позивача зазначала, що згідно з договором про надання юридичних послуг від 15 квітня 2024 року та додатку № 1 до нього від 15 квітня 2024 року вартість послуг адвоката позивача у даній справі розраховується виходячи з погодинної ставки за роботу адвоката у розмірі 40 % мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату здійснення кожного платежу. Витрачений адвокатом час на складення процесуальних документів по суті справи обчислюється з розрахунку, що адвокат витрачає одну годину на один друкований аркуш процесуального документу і додатково ще одна година на весь документ. Точна сума залежатиме від кількості та тривалості судових засідань, обсягу підготовлених процесуальних документів тощо.

Згідно з актом наданих послуг № 1 від 10 жовтня 2025 року, адвокатом було витрачено 66,5 годин робочого часу, вартість години роботи адвоката становить 3200 грн., отже вартість юридичних послуг, які були надані адвокатом у суді першої інстанції, становить 212800 грн.

На підставі вищевикладеного просив вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу в сумі 212800 грн. між сторонами у справі № 752/2439/24.

До заяви додано копію договору про надання правничої допомоги, укладеного 15 квітня 2024 року ОСОБА_4 із адвокатським бюро Олега Простибоженка, за змістом п. 3.1 якого плата за надання юридичних послуг, передбачених цим договором, вказується у відповідних додатках до цього договору, в яких вказується справа, юридичні послуги в якій надає виконавець.

Згідно додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 15 квітня 2024 року, виконавець надає правничу допомогу (юридичні послуги) у справі № 752/2439/24, яка перебуває в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва. Вартість послуг виконавця за надані юридичні послуги розраховується виходячи з погодинної ставки за роботу адвоката у розмірі 40 % мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату здійснення кожного платежу. Сторони домовилися, що витрачений адвокатом час на складення процесуальних документів по суті справи обчислюється з розрахунку, що адвокат витрачає одну годину на один друкований аркуш процесуального документу і додатково ще одна година на весь документ. Замовник зобов`язаний сплатити виконавцю вартість наданих юридичних послуг не пізніше 30 календарних днів з дня вступу рішенням суду в законну силу.

До заяви надано копію акту наданих послуг № 1 від 10 листопада 2025 року, згідно якого ОСОБА_4 та адвокатське бюро Олега Простибоженка склали цей акт про те, що виконавець надав, а замовник прийняв надані виконавцем послуги, які є предметом договору про надання правничої допомоги від 15 квітня 2024 року та додатку № 1 від 15 квітня 2024 року до нього, а саме: 1. Ознайомлення з матеріалами справи - 3 години, вартість 9600 грн., 2. Надання консультації щодо перспектив справи - 1,5 години, вартість 4800 грн., 3. Складання (підготовка) та подання 02 липня 2024 року відповіді на відзив - 12 годин, 38400 грн., 4. Складення (підготовка) та подання 04 липня 2024 року заяви про зміну предмета позову - 6 годин, 19200 грн., 5. Опрацювання доказів, наданих відповідачем із клопотанням від 04 липня 2024 року - 1 година, 3200 грн., 6. Вивчення доказів та складення (підготовка) і подання суду 02 жовтня 2024 року клопотання про приєднання доказів у справі - 5 годин, 16000 грн., 7. Вивчення доказів та складення (підготовка) і подання суду 31 жовтня 2024 року клопотання про приєднання доказів у справі - 4 години, 12800 грн., 8. Вивчення доказів та складення (підготовка) і подання суду 09 січня 2025 року клопотання про приєднання доказів у справі - 4 години, 12800 грн., 9. Опрацювання доказів, наданих відповідачем із клопотанням від 18 березня 2025 року - 1 година, 9600 грн., 10. Вивчення доказів та складення (підготовка) і подання суду 19 березня 2025 року клопотання про приєднання доказів у справі - 3 години, 9600 грн., 11. Складення (підготовка) та подання 27 червня 2025 року заперечень щодо висновку органу опіки та піклування - 6 годин, 19200 грн., 12. Участь у судових засіданнях 05 липня 2024 року, 03 жовтня 2024 року, 04 листопада 2024 року, 24 лютого 2025 року, 19 березня 2025 року, 30 червня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 04 листопада 2025 року - 20 годин, 64000 грн., всього 66,5 годин, до сплати 212800 грн.

27 листопада 2025 року представник відповідача адвокат Шевченко А.О. подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Зазначила, що проаналізувавши додатки до заяви представника позивача та матеріали справи в цілому, заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 212800 грн. не відповідають критеріям обґрунтованості й розумності їхнього розміру, не є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Даний спір для кваліфікованого юриста не становить значної складності, є типовим, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, судова практика усталена, більше того посилань на проаналізовану судову практику в аналогічних спорах позов не містить, як не містить і складних розрахунків, адже предметом спору у даній справі було визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Суд має оцінювати реальну складність виконаної роботи та обґрунтованість заявленого часу, відхиляючи витрати на роботу, яка не відповідає критеріям розумності.

Суд не повинен присуджувати витрати на правничу допомогу, якщо робота адвоката виконана неякісно або з порушенням процесуальних вимог.

Представником позивача в акті надання послуг №1 від 10 листопада 2025 року зазначено, що ним витрачено 6 годин на складання (підготовку) та подання 04 липня 2024 року заяви про зміну предмету позову в сумі 19200 грн. Дана заява складена на 5 аркушах, перший аркуш є стандартним копіюванням учасників справи, а останній - перелік додатків.

Зазначила, що 5 годин на підготовку типового клопотання про приєднання доказів є необґрунтованим, оскільки структура клопотання про приєднання доказів є стандартною; посилання на ч. 8, ч. 10 ст. 83 ЦПК України - типові; обґрунтування «обставини виникли після подання позову» - шаблонне; прохальна частина - типова.

На відповідь на відзив обсягом 172 сторінки витрачено 12 годин (4,2 хв/стор.); на клопотання обсягом 3-4 сторінки із яких: 1 сторінка - це стандартний початок клопотання, який просто копіюється, остання сторінка - перелік додатків, витрачено 5 годин.

Представник позивача систематично завищує час на підготовку однотипних клопотань, використовуючи ті самі шаблони, але заявляючи різний час (від 4 до 5 годин).

Для досвідченого адвоката з готовими шаблонами клопотань: відкрити файл попереднього клопотання, замінити дати отримання відповідей, оновити описову частину, підписати КЕП та надіслати через ЄСІТС максимум 15-20 хвилин реального часу для його складання.

Представником позивача в акті надання послуг № 1 від 10 листопада 2025 року зазначено, що він прийняв участь в 8 судових засіданнях, ним витрачено 20 годин часу у справі в сумі 64000 грн.

При цьому в поданій заяві про компенсацію судових витрат ним зазначено, що при обрахуванні часу, витраченого адвокатом позивачки на участь у судових засіданнях, було враховано також час, витрачений на дорогу та очікування судового засідання.

Заявлена сума 8000 грн. за одне судове засідання є необґрунтовано завищеною для справи про усунення перешкод та встановлення способів участі батька у вихованні дитини.

Станом на 2024-2025 роки в Україні середня вартість послуг адвоката за одне судове засідання у подібних справах сімейного характеру становить від 1500 до 4000 грн. Заявлена представником позивача сума перевищує середньоринкову у 2-5 разів, що не відповідає критерію розумності витрат.

Представник позивача зазначив, що при обрахунку 20 годин враховано час на дорогу до суду і очікування судового засідання, проте жодних доказів цього не надано.

У зв`язку з вищевикладеним, просила відмовити позивачу у вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у сумі 212800 грн.; у разі вирішення судом питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у сумі 212 800 грн. між сторонами цивільної справи № 752/2439/24, понесених позивачем, надану адвокатом Адвокатського бюро Олега Простибоженка за рахунок відповідача ОСОБА_7 , зменшити розмір стягнення судових витрат з відповідача ОСОБА_7 на правничу допомогу, враховуючи критерій розумності їхнього розміру, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 ст.141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 8 ст. 142 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West AllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України»(Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом першої інстанції правомірно звернуто увагу, що вартість послуги (9600 грн.) та час (3 години) витрачений на ознайомлення з матеріалами справи, враховуючи, що представник позивача адвокат Простибоженко О.С. вступив до участі у справі, коли матеріали цивільної справи містили тільки позовну заяву з додатками та ухвалу про залишення позовної заяви без руху, є необґрунтованою та завищеною. Крім того, одночасне ознайомлення з матеріалами цивільної справи та вивчення доказів є одним й тим самим видом наданої адвокатом Простибоженком О.С. послуги, а тому не може бути враховано декілька разів при визначенні суми витрат на правничу допомогу.

Суд першої інстанції вмотивовано виснував, що вартість послуги щодо складення (підготовки) та подання заяви про зміну предмета позову у розмірі 19200 грн. є також необґрунтованою та завищеною, оскільки зазначена заява викладена на п`яти аркушах, а її зміст не вимагав та не містить великої кількості посилань на судову практику щодо вирішення аналогічних справ та великого змісту нових обставин та доказів, які мають значення для розгляду справи.

Суд першої інстанції не погодився з розміром вартості участі адвоката у судовому засіданні, оскільки, як слушно зазначила представник відповідача, вартість послуги 8000 грн. за одне судове засідання, навіть з урахуванням часу витраченого на дорогу до суду та очікування судових засідань, не є співмірним та обґрунтованим, оскільки адвокат Простибоженко О.С. мешкає та здійснює свою адвокатську діяльність у м. Києві, тобто час на дорогу до суду не може перевищувати годину, а доказів протилежного суду надано не було.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений представником позивача час, який він витратив на надання правничої допомоги не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини четвертої статті 137 ЦПК України.

Таким чином, є вірними висновки суду першої інстанції, що зважаючи на доведеність факту понесення ОСОБА_4 по справі витрат за надану йому правничу допомогу, проаналізувавши надані суду докази на підтвердження заявленого розміру судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги, враховуючи складність справи, обсяг реально виконаних адвокатом робіт, категорію справи, відсутність публічного інтересу до справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення сторони відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, вищевказані витрати на професійну правничу допомогу знайшли часткове обґрунтування в розмірі 30000 грн.

Разом із тим, судом першої інстанції не враховано, що позов ОСОБА_4 задоволено частково, і покладено витрати на правничу допомогу на відповідача в повному обсязі всупереч п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд враховує, що якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 610/1905/18, від 01 березня 2023 року у справі № 332/81/21, від 27 березня 2024 року у справі № 127/7331/21.

Отже, оскільки за результатом апеляційного перегляду вимогу пропорційності розподілу судових витрат за немайновими вимогами усунення перешкод та встановлення способів участі батька у вихованні неповнолітньої дитини, які задоволено частково, точно визначити неможливо, то витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, суд мав розподілити порівну між сторонами, стягнувши з відповідача на користь позивача 15000 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що позивачем при поданні позовної заяви всупереч ст. 134 ЦПК України не було одночасно подано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, апеляційний суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, у яких зазначено, що «подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат».

Неподання позивачем разом із позовом попереднього розрахунку судових витрат, який він подав у подальшому 04 липня 2024 року, та остаточне визначення розміру витрат на правничу допомогу після ухвалення судового рішення не може бути підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, оскільки це не завадило відповідачу подати до суду заяву щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених до стягнення витрат, а отже відмова з цих підстав буде проявом надмірного формалізму з боку суду.

Крім того, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції стороною позивача не було допущено поведінки, яка враховується судом відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, яка призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставного твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставного завищення позивачем позовних вимог тощо, а аргументи відповідача, що позивачем навмисно подавалися докази фрагментарно задля затягування розгляду справи, є припущеннями, апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, що сторона позивача діяла недобросовісно і зазначені обставини мають враховуватися під час розподілу судових витрат.

Апеляційний суд враховує та погоджується з доречними доводами відзиву на апеляційну скаргу, що сторона відповідача фактично просить суд або повністю звільнити її від обов`язку компенсувати витрати на правничу допомогу, або поставити під сумнів саме право позивача на таку компенсацію, що суперечить основоположному принципу відшкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесених судових витрат.

Таким чином, оскільки заява про розподіл судових витрат підлягала частковому задоволенню, а понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу - відшкодуванню у розмірі 15000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, додаткове рішення суду першої інстанції від 11 грудня 2025 року відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру стягнутих витрат на правничу допомогу, зменшивши їх до 15000 грн.

05 червня 2024 року відповідачем ОСОБА_7 у особі представника Шевченко А.О. подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач серед іншого просила стягнути з ОСОБА_4 фактично понесені витрати при розгляді справи в суді (а. с. 92 т. 1).

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з позивача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 судових витрат, посилаючись на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року позов задоволено частково, однак не вирішено питання про судові витрати, які були понесені нею при розгляді справи і які складаються з фактично сплачених нею витрат на проведення судово-психологічної експертизи дитини ОСОБА_6 .

Під час розгляду справи виникла необхідність у проведенні судово-психологічної експертизи дитини з метою з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

В зв`язку з цим нею було вчинено такі дії: укладено договір № 14/04/2025 від 16 квітня 2025 року з ФОП ОСОБА_27 на проведення судово-психологічної експертизи, здійснено оплату вартості експертизи в розмірі 20000 грн. 21 квітня 2025 року, укладено акт приймання-передачі наданих послуг від 28 травня 2025 року до договору № 14/04/2025 від 16 квітня 2025 року, подано до суду 23 червня 2025 року до початку судових дебатів разом із відповідною заявою висновок експерта, письмові докази фактично понесених витрат, які були прийняті судом як докази у справі.

При поданні відзиву на позовну заяву її представник просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь витрати на правничу допомогу, фактично понесені витрати про розгляді справи в суді. Таким чином, суд був завчасно повідомлений про її намір заявити вимоги про відшкодування судових витрат.

На підставі вищевикладеного просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судово-психологічної експертизи дитини ОСОБА_6 в розмірі 20000 грн. пропорційно до розміру незадоволених позовних вимог.

Так, в судовому засіданні 19 березня 2025 року ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа, зазначеною у протоколі судового засідання, на представника відповідача покладено обов`язок надати думку дитини за участю психолога у будь-якій зручній для дитини формі (а. с. 66 т. 4 зворот).

16 квітня 2025 року ОСОБА_7 укладено договір № 14/04/25 з ФОП судовим експертом ОСОБА_27, за умовами якого виконавець (експерт) бере на себе зобов`язання за дорученням замовника проведення судової психологічної експертизи дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно п. 3.1 договору замовник виплачує експерту окремо суму винагороди згідно виставленого рахунку-фактури за надання послуг та підготовку висновку (а. с. 147 - 152 т. 4).

Судовим експертом ОСОБА_27 виставлено рахунок про витрати на проведення судової психологічної експертизи в межах договору 14/04/25, згідно якого витрати на проведення експертного дослідження склали 20000 грн., виходячи з кількості експертогодин (50) та вартість 1 експертогодини (400 грн.) (а. с. 153 т. 4).

Згідно платіжної інструкції monobank від 21 квітня 2025 року, ОСОБА_7 сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_27 20000 грн. із призначенням платежу за проведення судової психологічної експертизи дитини в межах договору № 14/04/25 від 16 квітня 2025 року (а. с. 154 т. 4).

25 червня 2025 року ОСОБА_7 подано до суду копії зазначених документів, а також копію висновку експерта від 28 травня 2025 року № 14/04/25, складений судовим експертом ОСОБА_27, у якому експертом надано відповіді на поставлені питання, чи бажає дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бачитись та спілкуватись із батьком ОСОБА_4 , і чим це обумовлено; з урахуванням найкращих інтересів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ситуації, що склалася та приймаючи до уваги її актуальне ставлення до батька, ОСОБА_4 , яким чином рекомендується організовувати та проводити зустрічі дитини з батьком (а. с. 130 - 145 т. 4).

У висновку зазначено, що для проведення судової психологічної експертизи було залучено судового експерта ОСОБА_27, яка має вищу психологічну освіту, є докторкою філософії в галузі психології (диплом № НОМЕР_1 ) та має кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової експертизи за експертною спеціальністю 14.1 «Психологічні дослідження» (свідоцтво № 32-25 видане ЦЕКК Міністерства юстиції України 07 лютого 2025 року, термін дії свідоцтва - безстрокове), стаж судової експертної роботи з 2020 року.

У висновку зазначено, що висновок експерта підготовлено для подання його до суду, згідно з вимогами ст. 102 ЦПК України, на замовлення учасника справи № 752/2439/24 ОСОБА_7 . Про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта за ст. 384 КК України експерт обізнана.

Отже, оплата відповідачем вартості проведення висновку експерта підтверджується договором № 14/04/25, укладеним з ФОП судовим експертом ОСОБА_27 (а. с. 147 - 152 т. 4), рахунком про витрати на проведення судової психологічної експертизи межах договору 14/04/25, згідно якого витрати на проведення експертного дослідження склали 20000 грн. (а. с. 153 т. 4), платіжною інструкцією monobank від 21 квітня 2025 року, згідно якої ОСОБА_7 сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_27 20000 грн. із призначенням платежу за проведення судової психологічної експертизи дитини в межах договору № 14/04/25 від 16 квітня 2025 року (а. с. 154 т. 4).

Відмовляючи ОСОБА_7 у задоволенні заяви про ухвалення судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, однак в даному випадку, під час розгляду позовних вимог немайнового характеру, пропорційність задоволення позовних вимог визначити неможливо, оскільки були задовлені вимоги немайнового характеру, і оскільки поставлена позивачем ОСОБА_4 мета позову в цілому досягнута отриманим результатом, то в даному випадку, відповідачу не підлягають відшкодуванню витрати на проведення судової психологічної експертизи, оскільки пункт третій частини другої статті 141 ЦПК України в даному випадку застосуванню не підлягає.

Однак такі висновки суду першої інстанції не узгоджуються з вищевикладеними правовими висновками Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 610/1905/18, від 01 березня 2023 року у справі № 332/81/21, від 27 березня 2024 року у справі № 127/7331/21, згідно яких, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції мав задовольнити заяву ОСОБА_7 частково, стягнувши на її користь із позивача витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 10000 грн., однак безпідставно відмовив у її задоволенні в повному обсязі, допустивши порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року щодо відмови ухвалити додаткове рішення.

Не підтверджуються матеріалами справи та відхиляються апеляційним судом доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що висновок судового експерта через його подання з порушенням процесуальних строків не було прийнято судом до розгляду, і за таких обставин відшкодування витрат на проведення судової психологічної експертизи є безпідставним.

Виходячи із наведеного, оскільки апеляційним судом встановлено, що відповідачем було оплачено проведення експертизи, у відзиві на позовну заяву відповідач просила стягнути з позивача фактично понесені витрати при розгляді справи в суді, апеляційний суд приходить до висновку про часткову доведеність заяви про ухвалення додаткового рішення, стягнувши понесені відповідачем витрати, пов`язані із проведенням експертизи, на її користь з позивача в розмірі 10000 грн.

В іншій частині заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає із зазначених вище підстав.

Відповідно до п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням зазначеного, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року в частині визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною підлягає зміні, встановивши графік побачень відповідно до мотивувальної редакції цієї постанови, додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року підлягає зміні в частині розміру стягнутих витрат на правничу допомогу, зменшивши їх до 15000 грн., а ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення судових витрат задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 10000 грн. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню з підстав, зазначених у апеляційних скаргах.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_5 , подані представником Шевченко Аллою Олександрівною на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року, а також представником Гурез Іванною Олександрівною на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року та ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року, задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року в частині визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною змінити.

Визначити способи участі ОСОБА_4 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спілкування з нею в такому порядку:

- під час навчального процесу кожної середи з 18:00 до 20:00 у присутності матері з урахуванням стану здоров`я та бажанням дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; перший та третій тиждень кожного місяця: субота з 15:00 до 19:00, неділя з 11:00 до 13:00 у присутності матері з урахуванням стану здоров`я та бажанням дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- у канікулярний період побачення з дитиною відбуваються за домовленістю між батьками у присутності матері з урахуванням стану здоров`я та бажанням дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зустрічі проводити лише в присутності матері та батька без сторонніх осіб.

Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року змінити в частині розміру стягнутих витрат на правничу допомогу, зменшивши їх до 15000 грн.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року залишити без змін.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) 10000 грн. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, в іншій частині заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 19 червня 2026 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.