Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №757/17538/25-ц — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року місто Київ

справа № 757/17538/25-ц

апеляційне провадження № 22-ц/824/4705/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лосич Тетяни Сергіївни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Ільєвої Т.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про поновлення на роботі та стягнення грошових сум заборгованості при звільненні, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про поновлення на роботі та стягнення грошових сум заборгованості при звільненні.

Позов мотивовано тим, що на підставі наказу № 01-15/84к від 05.08.2020 року, 06.08.2020 року він був прийнятий до Луганського національного аграрного університету (далі - ЛНАУ), на посаду провідного фахівця Навчально-наукової лабораторії дистанційної освіти та організації інклюзивного процесу Центру сучасних освітніх та інформаційних технологій.

На підставі наказу Луганського національного аграрного університету № 01.01- 02/51к від 08.07.2022 року останній 31.07.2022 року був звільнений з займаної посади в порядку переведення до Східноукраїнського національного університету імені В. Даля на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України (запис в трудовій книжці від 31.07.2022 року), про що позивач був ознайомлений через корпоративну пошту відділом кадрів ЛНАУ.

Разом з цим, позивач вказує, що відповідачем було порушено вимоги норм чинного законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо належного повідомлення працівників, з якими призупинена дія трудового договору, щодо скасування припинення дії трудового договору, необхідності виходу на роботу та ознайомлення із відповідними Наказами, у зв`язку із чим, наказ про звільнення від 28.12.2022 року № 383-кд, на підставі п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач ОСОБА_1 , відповідно - поновленню на роботі.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд:

скасувати наказ від 28.12.2022 року № 383-кд про звільнення ОСОБА_1 ;

поновити ОСОБА_1 , на посаді провідного фахівця з інклюзивної освіти в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля;

стягнути зі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь ОСОБА_1 , заборгованість грошових сум, належних працівнику при звільненні.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Заверюха (Лосич) Т.С. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 звертався до Державної служби з питань праці з метою перевірити законність звільнення, та правомірність дій відповідача, яка винесла рішення 19.02.2025 року, тобто після пропуску строку на звернення до суду з метою поновлення на роботі.

Вказує, що в порушення норм чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідач не повідомив позивача про наявність наказу від 18.07.2022 року № 154-к щодо необхідності припустити до роботи, у зв'язку із чим останній не був обізнаний про скасування призупинення дії трудового договору та про необхідність виходу на роботу. Зазначає, що відсутність належного повідомлення про припинення раніше запровадженого простою є також поважною причиною неявки на роботу, оскільки оголошений простій звільняє працівника від обов'язку бути присутнім на робочому місці.

У зв`язку із неповідомленням позивача про скасування призупинення дії трудового договору, необхідності приступити до роботи (не ознайомлення із відповідними наказами), підстави для звільнення позивача за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - відсутні, тому позивач підлягає поновленню на роботі та з відповідача підлягають стягненню грошові суми, належні працівнику при звільненні.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та не містять правових підстав для скасування рішення суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Заверюха (Лосич) Т.С. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля - Персій І.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 01-15/84к від 05.08.2020 року, 06.08.2020 року ОСОБА_1 прийнятий до Луганського національного аграрного університету (далі - ЛНАУ) на посаду провідного фахівця Навчально-наукової лабораторії дистанційної освіти та організації інклюзивного процесу Центру сучасних освітніх та інформаційних технологій.

01.03.2021 року переведений на посаду провідного фахівця сектору дистанційної освіти центру сучасних освітніх та інформаційних технологій, на підставі наказу № 01.01-02/27к від 01.03.2021 року.

Наказом Луганського національного аграрного університету № 01.01-02/34к від 02.05.2022 року (м. Старобільськ) призупинена дія трудового договору з 01.05.2022 року за ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» до відновлення можливості виконувати роботу в повному обсязі, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, з працівниками, в тому числі ОСОБА_1 .

Так, згідно п.п. 3, 5 вищезазначеного Наказу № 01.01-02/34к від 02.05.2022 року, наказано забезпечити інформування працівників про призупинення дії трудового договору (п.3); Головному бухгалтеру ЛНАУ О. Хоровій проводити розрахунок заробітної плати, яку б працівнику нараховували, якщо б не призупинення дії трудового договору, такий розрахунок не відображається у бухгалтерському податковому обліку (п.5).

На виконання п. 3 Наказу, позивач належним чином ознайомлений про призупинення дії трудового договору та зупинення на час призупинення нарахування заробітної плати, відділом кадрів Луганського національного аграрного університету через корпоративну пошту 07.05.2022 року.

07.06.2022 ОСОБА_1 отримав повідомлення від відділу кадрів Луганського національного аграрного університету про те, що найближчим часом планується переведення працівників, які погодилися продовжити трудові відносити зі Східноукраїнським національним університетом ім. В. Даля (далі - СНУ ім. В. Даля) та звільнення працівників, які не планують таке переведення.

21.06.2022 року ОСОБА_1 направив на адресу корпоративної електронної пошти відділу кадрів Луганського національного аграрного університету на ім`я Ректора університету заяву про прийняття на роботу на посаду провідного фахівця з інклюзивної освіти на повну ставку з 30.06.2022 року в межах строку укладеного контракту за переведенням з Луганського національного аграрного університету, яка в подальшому була передана до відділу кадрів СНУ ім. В. Даля.

Крім того, до відділу кадрів СНУ ім. В. Даля 25.01.2022 року був надісланий список усіх співробітників ЛНАУ з фактичним місцем проживання, а 13.07.2022 року - список усіх співробітників ЛНАУ, які будуть переводитись до СНУ ім. В. Даля або звільнятись з ЛНАУ.

Наказом від 04.02.2022 року №17/02 «Щодо приймання-передачі кадрових справ та документів ЛНАУ» затверджені комісії з приймання-передачі кадрових справ та документів від ЛНАУ до СНУ ім. В. Даля, зобов`язано комісії провести перевірку кадрової документації: наявність формування документів у справи, реєстрацію із зберігання, нумерацію та прошивку журналів; заповнення та реєстрацію трудових книжок працівників, виявити відсутні документи. Здійснити приймання-передачу кадрових справ та документів, в тому числі, списки працівників згідно шатного розпису станом на 14.03.2022 року. Здійснити приймання-передачу справ, документів тощо згідно акту приймання-передачі за підписами сторони, що передає і сторони, що приймає та надати на затвердження голові Комісії з реорганізації ЛНАУ - ректору СНУ ім. В. Даля Поркурян О.В .

На підставі Наказу Луганського національного аграрного університету № 01.01- 02/51к від 08.07.2022 року, ОСОБА_1 31.07.2022 року звільнений з займаної посади в порядку переведення до Східноукраїнського національного університету імені В. Даля, на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, про що позивач був ознайомлений через корпоративну пошту відділом кадрів ЛНАУ.

08.07.2022 року вищевказаний наказ був надісланий на електронну пошту відділу кадрів та бухгалтерії СНУ ім. В. Даля.

10.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до СНУ ім. В. Даля щодо надання довідки з місця роботи, повідомив про те, що раніше ознайомлений із Наказом № 01.01- 02/51к від 08.07.2022 року про його переведення на нове місце роботи та про призупинення трудового договору.

У відповідь на вищезазначене звернення ОСОБА_1 були надані витяг з наказу від 18.07.2022 року № 154-кд «З особового складу. Професорсько- викладацький склад», Витяг з Наказу від 28.12.2022 року № 383-кд «Про звільнення» та довідка від 13.01.2025 року.

Відповідно даних витягу з наказу від 18.07.2022 року № 154-кд, ОСОБА_1 прийнято на роботу за переведенням з Луганського національного аграрного університету з 01.08.2022 року на посаду провідного фахівця 1,0 ставки навчально- методичного відділу, з окладом згідно штатного розкладу, призупинено дію трудового договору з 01.05.2022 року за ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» до відновлення можливості виконувати роботу у повному обсязі, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Згідно даних Довідки від 13.01.2025 року № 06-2 Східноукраїнського національного Університету імені Володимира Даля, ОСОБА_1 працював за основним місцем роботи на посаді провідного фахівця навчально-методичного відділу з 01.08.22 року (Наказ від 18.07.2022 року) по 31.12.2022 року (Наказ від 28.12.2022 року № 383-кд).

Згідно витягу із наказу від 28.12.2022 року № 383-кд «Про звільнення», Східноукраїнський національний Університет імені Володимира Даля зазначає про розміщення з квітня 2022 року на офіційному сайті Університету про зміну фактичної адреси СНУ ім. В. Даля, а також в телефонному режимі керівниками структурних підрозділів. Також, у витязі із Наказу зазначено про те, що колектив працює в нових умовах, виконуючи покладені на нього завдання і обов`язки, своєчасно отримує заробітну плату. Крім того, зазначено про те, що у зв`язку із тим, що частина працівників, які до роботи не приступили, посадові обов`язки не виконували, не надали: персональні дані до особових справ, довідки переселенців; з будь-якими заявами щодо своєї роботи або за оформленням відпусток до адміністрації не звертались протягом понад 4 місяці поспіль - на підставі актів про відсутність на роботі співробітника від керівників структурних підрозділів, табелів обліку робочого часу, з врахуванням тривалої відсутності на роботі протягом 4 місяців поспіль та відсутність доказів поважних причин, наказано звільнити з 31.12.2022 року у зв`язку із відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, ОСОБА_1 .

10.01.2025 року від ОСОБА_1 на електронну пошту СНУ ім. В.Даля надійшла заява про надання довідки з місця роботи.

13 січня 2025 року ОСОБА_1 на електронну пошту надіслано витяг з наказу про звільнення.

16.01.2025 року вдруге звернувся до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля із заявою щодо отримання роз`яснень щодо законності звільнення з Університету, способів повідомлення та/або інформування ОСОБА_1 про необхідність виходу на роботу, про звільнення, яким чином здійснювалось ознайомлення останнього із Наказами про вихід на роботу та про звільнення.

У відповідь на вищезазначений лист-звернення від 16.01.2025 року Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, листом від 03.02.2025 року № 92/01 повідомив про те, що у зв`язку із тим, що заява ОСОБА_1 від 16.01.2025 року містить лише електронну пошту та в ній відсутнє місце проживання ОСОБА_1 - відповідне звернення повертається заявнику.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строки звернення до суду із даним позовом. При цьому, позивач не просить суд його поновити та не зазначає поважності причин його пропуску.

Колегія суддів погодилася з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України закріплено, що суд

при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору містяться у статті 36 КЗпП України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і триває досі.

15 березня 2022 року прийнято Закон України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» цього Закону главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Положення Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Із набранням чинності 19 липня 2022 року Закону № 2352-IX, серед іншого,

частину першу статті 36 КЗпП України було доповнено пунктами 8-1, 8-2 і 8-3 такого змісту: 8-1) смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою; 8-2) смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим; 8-3) відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Чотири місяці рахуються від дня, коли Закон № 2352-IX набрав чинності, тобто з 19 липня 2022 року, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

При чому цю підставу (пункт 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України)

для припинення трудового договору не слід ототожнювати зі звільненням

у зв`язку з прогулом (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

Для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов`язкові умови: 1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад чотири місяці поспіль; 2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад чотири місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

У випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом чотирьох місяців інформував роботодавця про причини своєї відсутності.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі пункту 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль.

Копію наказу від 28.12.2022 року № 383-кд про звільнення ОСОБА_1 отримав 13 січня 2025 року.

З позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 11 квітня 2025 року.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду із позовом про поновлення на роботі, позивач посилався на звернення до Державної служби з питань праці з метою перевірки законності звільнення та правомірності дій відповідача, яка винесла рішення 19 лютого 2025 року, тобто після пропуску строку на звернення до суду з метою поновлення на роботі.

Однак, вказані позивачем підстави пропуску строку на звернення до суду не можуть бути визнані поважною причиною.

Звернення до Державної служби з питань праці з метою перевірки законності звільнення та правомірності дій відповідача не зупиняє та не перериває строк звернення до суду, визначений ст. 233 КЗпП України. Повноваження Державної служби України з питань праці полягають у здійсненні державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та наданні відповідних роз'яснень. Питання поновлення на роботі та визнання звільнення незаконним належить виключно до компетенції суду.

Більше того, отримавши 19 лютого 2025 року рішення Державної служби з питань праці, позивач не звернувся у строк, визначений ст. 233 КЗпП України, до суду з позовом.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 без поважних причин пропустив встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду із вказаним позовом та підстав для визнання строку пропущеним з поважних причин не встановлено.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду і поважних причини для його поновлення не було встановлено.

Доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду не спростовують, не свідчать про ухвалення рішення суду з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лосич Тетяни Сергіївни - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: