Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №761/30040/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 761/30040/25 Головуючий в суді І інстанції - Хардін О.П.

Провадження № 33/824/408/2026 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.

секретар: Сіваєва Ю.В.,

за участю:

особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,

представника адміністрації ДПСУ Лопатюка С.М.,

потерпілого Осики С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Осика Сергія Валентиновича на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року, якою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП щодо:

ОСОБА_1 , заступника Голови Державної прикордонної служби України, що за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 26,-

у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 займаючи посаду заступника Голови Державної прикордонної служби України 08.07.2025 у невстановлений проміжок часу, знаходячись за службовою адресою Адміністрації Державної прикордонної служби України (01602, м. Київ, вул. Володимирська 26,) діючи усвідомлено, сформував текст листа № 08/52863-25 від 08.07.2025 відповідь на запит адвоката Осика Сергія Валентиновича на бланку Адміністрація Державної прикордонної служби України за власним підписом, в якому неповно надав адвокату інформацію сформовану у адвокатському запиті від 01.07.2025, а саме не було надано копію контракту ОСОБА_3 , чим було порушено право адвоката на отримання інформації та права на звернення, передбачене Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що має ознаки адміністративного правопорушення відповідно до ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Осик С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги Осик С.В. зазначає, що оскаржувана постанова не ґрунтується на принципі Закону, так як з матеріалів справи не вбачається, що Осик С.В. як адвокат витребував інформацію з обмеженим доступом (конфіденційна, персональні данні). Витребуваний адвокатом контракт не містить інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, персональні данні), але суддя не оглянувши текст контракту прийшла до хибного висновку що у контракті міститься інформацію з обмеженим доступом (конфіденційна, персональні данні)

Апелянт звертає увагу апеляційного суду, що в тексті адвокатського запиту не містяться вимоги надати інформацію з обмеженим доступом (конфіденційна, персональні дані), а вимагається копія документу - контракт, який повинен бути наданий, а у разі наявності у контракті інформації, яка на думку розпорядника може мати обмежений доступ (конфіденційна, персональні данні), ця інформацію повинна бути забита, заштрихована маркером.

Зазначена норма визначена у ратифікованій Україною Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів Конвенцію ратифіковано із заявами Законом № 631-ІХ від 20.05.2020, де зазначено що не може бути документів з обмеженим доступом, є документи в яких є інформація з обмеженим доступом, та на виконання конвенції документ розпорядником повинен надаватися, а інформація яка складає конфіденційну інформацію, обмеженим доступом , персональні данні - повинні затемнюватися.

Заслухавши доповідь судді,

пояснення Осика С.В. , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити,

пояснення ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову суду залишити без змін,

пояснення представника адміністрації ДПСУ, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,

перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 5 ст. 212-3 КУпАП передбачена відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом положень ч.1 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Інформація з обмеженим доступом - це конфіденційна, таємна та службова інформація (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію»).

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст.21 Закону України «Про інформацію»).

Інформація про фізичну особу включає відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за допомогою яких така фізична особа може бути ідентифікована (ч.1 ст.11 Закону України «Про інформацію»).

Таким чином, якщо адвокатський запит містить вимогу про надання інформації з обмеженим доступом (конфіденційної чи таємної інформації), установа не має права надавати запитувану інформацію чи копії документів, які містять таку інформацію. До того ж поширення конфіденційної чи таємної інформації з порушенням встановленого законом порядку також може бути підставою для притягнення посадових осіб до відповідальності.

Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 займаючи посаду заступника Голови Державної прикордонної служби України, 08.07.2025 у невстановлений проміжок часу, знаходячись за службовою адресою Адміністрації Державної прикордонної служби України (01602, м. Київ, вул. Володимирська 26,) діючи усвідомлено, сформував текст листа № 08/52863-25 від 08.07.2025 відповідь на запит адвоката Осика С.В. на бланку Адміністрація Державної прикордонної служби України за власним підписом, в якому неповно надав адвокату, інформацію сформовану у адвокатському запиті від 01.07.2025, а саме не було надано копію контракту ОСОБА_3 , чим було порушено право адвоката на отримання інформації та права на звернення, передбачене Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року, якою провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

З даним висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, оскільки він відповідає наявним у справі доказам.

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, із змісту адвокатського запиту адвоката Осики С.В. не вбачається, що адвокат мав право на отримання інформації, яку запитував. Із долучених до протоколу про адміністративне правопорушення документів, не можна пересвідчитися, що зазначена у адвокатському запиті запитувана інформація не належить до інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, персональні дані), що вона стосується здійснення своїх повноважень представником та обґрунтування необхідності отримання адвокатом такої інформації саме для надання правової допомоги клієнту, в чому саме полягала потреба в такій інформації. Дані про відповідність запиту адвоката Осики С.В. , запитуваної інформації, вимогам ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як необхідно для надання правової допомоги клієнту- відсутні.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Так, згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На окрему увагу заслуговує і те, що, як зазначено вище у вказаній постанові, об`єктивна сторона правопорушення за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП полягає у неправомірній відмові в наданні інформації, несвоєчасному або неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до названого Закону. Разом з тим, з долучених до справи та досліджених матеріалів, встановлено, що відповідь на запит Адміністрацією надана була по суті запиту в повному обсязі, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведеність винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції, що адвокатський запит Осика С.В. подано в інтересах ОСОБА_3 , проте належних доказів щодо здійснення представництва інтересів останнього матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що окремо взятий протокол про адміністративне правопорушення не може бути безумовним доказом вини особи в інкримінованому діянні та не містить факту доведеності вини особи поза розумним сумнівом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги Осики С.В. є необгрунтованими. Постанова суду першої інстанції ухвалена із застосуванням засад диспозитивності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини особи, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2025 - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Осика Сергія Валентиновича - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Рудніченко