Постанова від 28 квітня 2025 р. у справі №752/6660/20 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 752/6660/20

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/200/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Кононовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Павла Павловича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року у цивільній справі за позовом Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Джі-Ел-Джі Прайвет Істейтс ЛТД» («GLG Estate LTD») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука Олександра Валерійовича про визнання незаконними та скасування рішення приватного нотаріуса та запис про право власності, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, витребування об`єкту нерухомого майна,

установив:

у квітні 2020 року Закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «GLG ESTATE LTD» звернулась до суду з позовом, в якому, із врахуванням уточнень, просила:

- визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51173326 від 17 лютого 2020 року, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:034:0136, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111563080361, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», код ЄДРПОУ 40427198, та запис про право власності за номером 35522103 від 17 лютого 2020 року, державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:034:0136, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111563080361, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», код ЄДРПОУ 40427198;

- визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51235629, від 20 лютого 2020 року про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальна площа 450,7 м2, житлова площа 208,3 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111590380000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», код ЄДРПОУ 40427198, та запис про право власності за номером 35581184 від 20.02.2020 року, державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальна площа 450,7 м2, житлова площа 208,3 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111590380000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», код ЄДРПОУ 40427198;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука О.В. від 5 жовтня 2020 року, індексний номер рішення: 54410981, про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи за реєстраційним номером 111590380000 (щодо житлового будинку, загальна площа 450,7 м2, житлова площа 208,3 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111590380000);

- витребувати об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:034:0136, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111563080361, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, із незаконного володіння ОСОБА_1 у власність Компанії «Джі-Ел-Джі ПРАЙВЕТ ІСТЕЙТС ЛТД» [GLG PRIVAT ESTATES LTD] (попередня назва компанії - «Джі-Ел-Джі ІСТЕЙТ ЛТД» [«GLG ESTATE LTD»]);

- витребувати об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, загальна площа 450,7 м2, житлова площа 208,3 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111590380000, із незаконного володіння ОСОБА_2 у власність Компанії «Джі-Ел-Джі ПРАЙВЕТ ІСТЕЙТС ЛТД» [GLG PRIVAT ESTATES LTD] (попередня назва компанії - «Джі-Ел-Джі ІСТЕЙТ ЛТД» [«GLG ESTATE LTD»]);

- стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» судові витрати на користь позивача.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 22 липня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «GLG ESTATE LTD» (нова назва - Компанія «Джі-Ел-Джі ПРАЙВЕТ ІСТЕЙТС ЛТД» [GLG PRIVAT ESTATES LTD], право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 450,7 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:034:0136, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Форма власності - приватна.

Позивач посилався на те, що у 2020 році йому стало відомо, що невідомі особи, без його відома та згоди ініціювали перереєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно на ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», яку за заявою представника цього товариства, незаконно здійснив державний реєстратор, приватний нотаріус КМНО Золотих О.О.: 17 лютого 2020 року - на земельну ділянку, а 20 лютого 2020 року - на житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці, а вже на наступний день, 21 лютого 2020 року, з метою ускладнити захист та поновлення порушених права та

інтересів позивача, ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» здійснило відчуження земельної ділянки та житлового будинку на користь ОСОБА_2 , громадянки Російської Федерації, шляхом укладення двох договорів купівлі-продажу.

Позивач зазначав, що в подальшому 5 жовтня 2020 року за заявою ОСОБА_2 приватний нотаріус КМНО Чмирук О.В. прийняв незаконне рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, індексний номер рішення: 54410981, про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи за реєстраційним номером 111590380000 (щодо житлового будинку) у зв`язку із нібито знищенням об`єкта нерухомого майна та проведенням державної реєстрації припинення права власності на нього, а ОСОБА_2 в цей же день, 5 жовтня 2020 року, здійснила відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Позивач стверджував, що зазначені житловий будинок та земельна ділянка вибули з його власності (володіння) незаконно та поза його волею, а отже існують законні підстави для витребування житлового будинку з незаконного володіння ОСОБА_2 , а земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Також, позивач посилався на те, що з відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 17 лютого 2020 року державний реєстратор, приватний нотаріус КМНО Золотих О.О. здійснив реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на земельну ділянку шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності номер 35522103 та прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51173326 від 17 лютого 2020 року. Крім цього 20 лютого 2020 року державний реєстратор, приватний нотаріус КМНО Золотих О.О. здійснив реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на житловий будинок шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності номер 35581184 та прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51235629 від 20 лютого 2020 року.

Позивач зазначав, що державний реєстратор, приватний нотаріус Золотих О.О. прийняв вказані два рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна (земельної ділянки та житлового будинку) за заявою представника ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та на підставі Іпотечного договору від 17 жовтня 2007 року та Додаткового договору №1 від 14 липня 2009 року, що укладені між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 .

Таким чином, позивач стверджував, що ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» подало державному реєстратору - нотаріусу Золотих О.О. іпотечний договір, іпотекодавцем за яким є фізична особа ОСОБА_3 , яка не була власником нерухомого майна на дату вчинення реєстраційних дії 17 лютого 2020 року та 20 лютого 2020 року, в той час як позивач не є стороною цього іпотечного договору.

Позивач зазначав, що після набуття права власності на спірні земельну ділянку та житловий будинок 22 липня 2013 року ним не укладалось будь-яких правочинів, договорів щодо відчуження згаданих житлового будинку та земельної ділянки, передачі їх в заставу та/або іпотеку, у тому числі, на користь будь-якого банку, фінансової компанії та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», а отже останній набув право власності на нерухоме майно без підстав, встановлених законом та/або договором.

Крім цього позивач зазначав, що іпотечним договором від 17 жовтня 2007 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець), були забезпечені зобов`язання, що випливають з кредитного договору №014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року, який був укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ОСОБА_4 (боржник). Згідно з умовами іпотечного договору ОСОБА_3 (іпотекодавець), з метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 (боржника), визначених в кредитному договорі, передала в іпотеку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

(іпотекодержатель та кредитор) нерухоме майно: земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:90:034:0136, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_3 передала в іпотеку лише земельну ділянку, оскільки умовами іпотечного договору від 17 жовтня 2007 року та Додаткового договору №1 від 14 липня 2009 року, на підставі яких приватний нотаріус Золотих О.О. здійснив реєстрацію прав за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», не передбачено передання в іпотеку житлового будинку. Однак, незважаючи на відсутність іпотеки на житловий будинок, приватний нотаріус Золотих О.О. незаконно здійснив реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на підставі зазначених договорів, оскільки вважав, що позивач є іпотекодавцем та особою, якій повинно бути надіслано письмову вимогу про усунення порушення (виконання грошового зобов`язання).

Позивач стверджував, що не отримував від ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» жодних письмових вимог про усунення порушення (виконання грошового зобов`язання), а матеріали реєстраційної справи не містять жодних доказів надсилання та вручення такої вимоги на юридичну адресу (за місцезнаходженням) позивача у Великобританії, оскільки в Україні позивач не має зареєстрованого місцезнаходження. Натомість матеріали реєстраційної справи містять «Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення» за номером 0311517133529 (який вказаний від руки прописом), дата подання 5 липня 2019 року, яке адресоване ЗАТ «GLG ESTATE LTD» на адресу: м. Київ, Кленова долина 6, 03131, та нібито було вручене представнику адресата за довіреністю 17 липня 2019 року, проте, позивач стверджував, що не укладав жодних договорів з поштовим відділенням № 03131 та будь-яким іншим поштовим відділенням на території України та не видавав довіреностей на отримання поштової кореспонденції в цьому або іншому поштовому відділенні України.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року позовні вимоги задоволено:

- визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51173326 від 17 лютого 2020 року, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:034:0136, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111563080361, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», код ЄДРПОУ 40427198, та запис про право власності за номером 35522103 від 17 лютого 2020 року, державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:034:0136, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111563080361, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», код ЄДРПОУ 40427198;

- визнано незаконними та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51235629 від 20 лютого 2020 року, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальна площа 450,7 м2, житлова площа 208,3 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111590380000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», код ЄДРПОУ 40427198, та запис про право власності за номером

35581184 від 20.02.2020 року, державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальна площа 450,7 м2, житлова площа 208,3 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111590380000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», код ЄДРПОУ 40427198;

- визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука Олександра Валерійовича від 5 жовтня 2020 року, індексний номер рішення: 54410981, про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи за реєстраційним номером 111590380000 (щодо житлового будинку, загальна площа 450,7 м2, житлова площа 208,3 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111590380000);

- витребувано об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:034:0136, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111563080361, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, із незаконного володіння ОСОБА_1 у власність Компанії «Джі-Ел-Джі ПРАЙВЕТ ІСТЕЙТС ЛТД» [GLG PRIVAT ESTATES LTD] (попередня назва компанії - «Джі-Ел-Джі ІСТЕЙТ ЛТД» [«GLG ESTATE LTD»]);

- витребувано об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, загальна площа 450,7 м2, житлова площа 208,3 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111590380000, із незаконного володіння ОСОБА_2 у власність Компанії «Джі-Ел-Джі ПРАЙВЕТ ІСТЕЙТС ЛТД» [GLG PRIVAT ESTATES LTD] (попередня назва компанії - «Джі-Ел-Джі ІСТЕЙТ ЛТД» [«GLG ESTATE LTD»]);

- стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» судові витрати на користь Компанії «Джі-Ел-Джі ПРАЙВЕТ ІСТЕЙТС ЛТД» [GLG PRIVAT ESTATES LTD] (попередня назва компанії - «Джі-Ел-Джі ІСТЕЙТ ЛТД» [«GLG ESTATE LTD»]) судовий збір у розмірі 20 915грн.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук П.П. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині вимог про витребування з чужого незаконного володіння житлового будинку, загальною площею 450,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а в іншій частині позовних вимог - відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне їх з`ясування під час судового розгляду, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до матеріалів справи, позивач набув у власність спірне майно від ОСОБА_3 у 2013 році, про що в реєстрі речових прав міститься відповідний запис, у той же час, згідно наявних у матеріалах справи даних ще 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 3149, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку спірну земельну ділянку, як забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року, тобто ОСОБА_3 передала спірне майно в іпотеку банку задовго до його відчуження на користь позивача, що, у свою чергу, виключає можливість застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, віндикації, так як спірне майно не перебувало у власності позивача на

законних підставах.

Представник відповідача стверджує, що ОСОБА_3 , як іпотекодавець, відчужуючи спірне майно на користь позивача, в порушення положень іпотечного договору № 3149 від 17 жовтня 2007 року та Закону України «Про іпотеку», не отримувала відповідного дозволу іпотекодержателя - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а тому правочин, яким спірне майно відчужене на користь позивача, в силу положень ЦК України, є нікчемним, тобто таким, що не зумовив виникнення у позивача права власності на спірне майно, з чого слідує, що позивач не є та ніколи не був власником цього майна, а тому відсутні законні підстави для застосування механізму віндикації у правовідносинах, які виникли між сторонами.

Представник відповідача стверджує, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку стосовно того, що позивач, набувши у власність спірне майно, не знав та не міг знати про існування обтяження відчужуваного на його користь майна, так як у реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні записи про їх наявність. Вказане, на думку представника відповідача, спростовується тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є учасниками позивача, а документи про реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем подавала саме ОСОБА_3 , діючи на підставі статуту позивача.

Таким чином, представник відповідача стверджує, що ОСОБА_3 , достеменно знаючи про існування іпотеки щодо спірного майна та заборони його відчуження без згоди іпотекодержателя, відчужила зазначене майно на користь позивача, якому вказані обставини також були відомі, оскільки його учасниками (власниками) є іпотекодавець та боржник за кредитним договором, які шляхом вчинення зазначених дій, приховавши існуюче обтяження спірного майна, не втратили його зі свого володіння.

Не погоджується представник відповідача і з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач не видавав довіреностей на отримання поштової кореспонденції в Україні та за відсутності офіційної адреси місцезнаходження позивача, відсутні підстави вважати, що наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу є достовірним доказом отримання ним вимоги. Представник відповідача зазначає, що не зважаючи на відсутність обов`язку направляти вимогу про усунення порушення та сплату боргу за кредитним договором № 014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року позивачу, оскільки останній не був власником спірного майна, у зв`язку з нікчемністю правочину по передачі спірного майна у власність позивача, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», з урахуванням відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно, все ж таки направило відповідну вимогу на адресу позивача, яка була отримана його представником 17 липня 2019 року, про що свідчить копія рекомендованого відправлення. Представник відповідача, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 655/94/18, вказує, що перевірка документів, що посвідчують особу, яка одержує поштове відправлення та підтверджують її повноваження, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладене на працівників органу поштового зв`язку, добросовісне виконання якими своїх службових повноважень презюмується, а матеріали справи не містять доказів зворотного.

Таким чином представник відповідача вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача уповноваженого представника на території України, а тому, з урахуванням не спростованої презумпції добросовісності виконання працівниками АТ «Укрпошта» своїх службових обов`язків, відсутні будь-які підстави ставити під сумнів достовірність повідомлення про вручення позивачу поштового відправлення із вказаною вище вимогою.

Крім цього, представник відповідача, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, вказує, що у разі якщо спірне майно, на яке було звернуто стягнення на

підставі договору іпотеки, надалі відчужив іпотекодержатель, то скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не може забезпечити поновлення прав позивача, із чого слідує, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації на спірне майно за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» є неналежним способом захистом, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Також представник відповідача вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно незаконності рішення державного реєстратора про припинення права власності та закриття розділу у реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного будинку, оскільки відповідно до довідки Приватного підприємства «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації» від 12 травня 2020 року № 001д/05, виданої за результатом проведення інвентаризації спірного майна, спірний житловий будинок знищено.

Представник відповідача зазначає, що витребовуючи на користь позивача спірний житловий будинок, суд першої інстанції не врахував, що позивач ніколи не був законним власником такого будинку, особа в якої він витребовується, ним не володіє, а саме майно фізично не існує.

Також у апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук П.П. просить витребувати у АТ «Райффайзен Банк» інформацію про надання ОСОБА_3 дозволу на відчуження предмета іпотеки, а у позивача - інформацію щодо складу учасників та належним чином завірені копії статутних документів, посилаючись на необґрунтовану відмову суду першої інстанції у витребуванні цих доказів, які мають значення для вирішення даного спору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Компанії «Джі-Ел-Джі Прайвет Істейтс ЛТД» («GLG Estate LTD») - адвокат Приянчук І.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку та житловий будинок за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» була проведена державним реєстратором всупереч вимог закону, а відтак рішення державного реєстратора від 17 лютого 2020 року та 20 лютого 2020 року є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, як і записи про право власності № 35522103 від 17 лютого 2020 року та № 35581184 від 20 лютого 2020 року, що внесені до державного реєстру речових прав на підставі зазначених рішень.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 володіла спірним житловим будинком, який вибув із власності позивача поза його волею, незаконно, а тому не мала права ним розпоряджатись, зокрема приймати рішення про знесення, так само як і звертатись до державного реєстратора із заявою, наслідком якої стало рішення про закриття відповідного розділу в реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинення права власності на спірний будинок, а також відчужувати спірну земельну ділянку ОСОБА_1 .

Крім цього, посилаючись на практику Верховного Суду, представник позивача зазначає, що стороною позивача обрано коректний та ефективний спосіб захисту порушених прав, шляхом витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, і відповідно, скасування незаконних рішень державних реєстраторів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача не висловив своїх заперечень з приводу клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 зазначає, «що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.»

До відзиву на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Поліщук П.П. додав клопотання про витребування судом доказів у підтвердження заперечень відповідача проти позовних вимог. Однак, суд першої інстанції у витребуванні доказів відмовив, посилаючись на те, що ці документи не стосуються розгляду даної справи.

Колегія суддів задовольнила частково клопотання адвоката Поліщука П.П. та витребувала з АТ «Райффайзен Банк» інформацію щодо надання згоди ОСОБА_3 на відчуження предмета іпотеки, так як на ці обставини посилався відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, і суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання, позбавив його можливості довести свої заперечення.

Також колегія суддів звернула увагу на те, що відомості про засновників та учасників позивача є у вільному доступі і представник відповідача не позбавлений можливості отримати необхідну інформацію та надати її суду.

Враховуючи, що представник позивача не володів інформацією про засновників позивача, колегія суддів задовольнила клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Поліщука П.П. та приєднала до матеріалів справи документи, які містять цю інформацію.

Відповідачі ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук О.В. про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись, шляхом направлення судових повісток-повідомлень до їх електронних кабінетів та на поштову адресу місця знаходження (с.с.102, 106-107, 124, 128-129, 135, 136 т.7) у судове засідання своїх представників не направили. Приватний нотаріус Чмирук О.В. направив листа про розгляд справи у його відсутність (с.с.113 т.6)

Відповідачка ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялась шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади, в порядку ч. 11 ст. 128 ЦК України, а також шляхом направлення судових повісток-повідомлень за місцем реєстрації (с.с.97-100, 101, 119-121, 122, 133,134 т.7), у судове засідання не з`явилася.

Приватний нотаріус Золотих О.О. про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся шляхом направлення судових повісток-повідомлень за відомою

поштовою адресою (с.с.103-105, 125-127 т.7), однак повістки були повернуті до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші про відсутність адресата за вказаною адресою.

Представник «Джі-Ел-Джі Прайвет Істейтс ЛТД» («GLG Estate LTD») - адвокат Приянчук І.В., будучи належним чином повідомленим про судове засідання, призначене на 29 квітня 2025 року (с.с.132 т.7), у судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про відкладення судового засідання, пославшись на погіршення самопочуття та надав копію медичного висновку №2345-6ВВ4-2ТМА-ВХВ8 від 23 квітня 2025 року (с.с.139, зворот).

Колегія суддів у задоволенні клопотання представника позивача відмовила, оскільки наданий представником позивача медичний висновок є знеособленим, що не дає можливості встановити, кому саме він був виданий. Крім того, представник позивача надавав пояснення по суті апеляційної скарги, виклавши апеляційному суду свою позицію.

Враховуючи вищевикладені обставини та керуючись положення статті 372 ЦПК України, колегія суддів закінчила апеляційний розгляд у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Поліщука П.П., який апеляційну скаргу підтримав, пояснення представника позивача - адвоката Пріянчука І.В., який просив рішення суду залишити без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Самойленко Ю.М., зареєстрований в реєстрі за номером 3149, яким забезпечується зобов`язання, що випливають з кредитного договору №014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_4 (боржник), за умовами якого він зобов`язується перед іпотекодержателем своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням та своєчасно повернути кредит в сумі 940 000грн по 17 жовтня 2022 року включно, виконати всі інші умови, передбачені кредитним договором та сплатити неустойку іпотекодержателю та всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання умов кредитного договору у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором. Іпотекодавець з метою забезпечення викладених у кредитному договорі зобов`язань боржника передає в іптеку наступне майно: земельна ділянка, загальною площею: 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:90:034:0136 (с.с.47-50 т.2).

Договір іпотеки був зареєстрований у Державному реєстрі іпотек 17 жовтня 2007 року, реєстраційний номер іпотеки: 5857100 (с.с.50 т.4).

14 липня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) був укладений додатковий договір № 1 до іпотечного договору від 17 жовтня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Самойленко Ю.М., зареєстрований в реєстрі за номером 560, яким внесено зміни до пункту 1.1 іпотечного договору від 17 жовтня 2007 року та викладеного його в такій редакції «1.1. Цим договором забезпечується зобов`язання, що випливають з кредитного договору №014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року, додатковим договором № 1 до кредитного договору від 14 липня 2009 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого він зобов`язується перед

іпотекодержателем своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням та повернути кредит в строк по 17 червня 2034 року (включно), виконати всі інші умови, передбачені кредитним договором та сплатити неустойку іпотекодержателю та всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання умов кредитного договору у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором» (с.с.51-52 т.2).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чернієнко В.Г. від 22 липня 2013 року зареєстровано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 (с.с.8-9 т.4).

24 липня 2013 року державним реєстратором УДР ГТУЮ у місті Києві Чернієнком В.Г. було здійснено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, загальною площею 450,7 кв. м, житлова площа - 208,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0136, площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD» (с.с.12-14 т.4).

Згідно свідоцтва про право власності від 24 липня 2013 року (індексний номер: 6757578), Закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD» є власником об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 450,7 кв. м, житлова площа - 208,3 кв. м (с.с.19 т.1), та згідно свідоцтва про право власності від 26 липня 2013 року (індексний номер: 6943972) Закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD» є власником об`єкта нерухомого майна, а саме земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:90:034:0136, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га (с.с.21 т.1).

3 липня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель, первісний кредитор) та АТ «Оксі Банк» (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердесом М.О., зареєстрований в реєстрі за номером 1004, відповідно до пункту 1.1 якого у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги від 24 червня 2019 року за кредитним договором №014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є первісний кредитор) та позичальником ОСОБА_4 , іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за іпотечним договором від 17 жовтня 2007 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є первісний кредитор (як іпотекодержателем), та ОСОБА_3 (як іпотекодавцем) і посвідчений 17 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Самойленко Ю.М. за реєстровим номером 3149, який виступає в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору.

Згідно пункту 1.3 цього договору предметом іпотеки за договорами іпотеки, право вимоги за якими відступається за цим договором, є нерухоме майно: земельна ділянка, загальною площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:90:034:0136 (с.с.53-54 т.2).

Цього ж дня, між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» був підписаний акт прийому-передачі документів (с.с.55 т.2).

3 липня 2019 року між АТ «Оксі Банк» (іпотекодержатель, кредитор) та ТОВ

«Фінансова компанія «Гровінг Стейт» (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердесом М.О., зареєстрований в реєстрі за номером 1005, відповідно до пункту 1.1 якого у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги від 24 червня 2019 року за кредитним договором №014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є первісний кредитор) та позичальником ОСОБА_4 , іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за іпотечним договором від 17 жовтня 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є первісний кредитор (як іпотекодержателем) та ОСОБА_3 (як іпотекодавцем) і посвідчений 17 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Самойленко Ю.М. за реєстровим номером 3149, який виступає в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору. Згідно пункту 1.3 цього договору предметом іпотеки за договорами іпотеки, право вимоги за якими відступається за цим договором є нерухоме майно: земельна ділянка, загальною площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:90:034:0136 (с.с.56 т.2). Цього ж дня, між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Гровінг Стейт» був підписаний акт прийому-передачі документів (с.с.57 т.2).

5 липня 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» направило ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та Закритій акціонерній компанії з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD» вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 (с.с.43-45 т.4), яка була вручена представнику позивача 17 липня 2019 року за довіреністю, що підтверджується рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (с.с.46 т.4).

17 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. було прийнято рішення (індексний номер 51173326) про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:034:0136, площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»; підстава виникнення права власності: іпотечний договір, серія та номер: 3149, виданий 17 жовтня 2007 року, видавник: Самойленко Ю.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; додатковий договір № 1, серія та номер: 560, виданий 14 липня 2009 року, видавник: Самойленко Ю.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 1004, виданий 3 липня 2019 року, видавник: Бердес М.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 1005, виданий 3 липня 2019 року, видавник: Бердес М.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; вимога, серія та номер: 05-07/19-Т, виданий 5 липня 2019 року, видавник: ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»; поштове повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 17 липня 2019 року, видавник: Укрпошта (с.с.51-52 т.4).

20 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. було прийнято рішення (індексний номер 51235629) про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, загальною площею 450,7 кв. м, житлова площа - 208,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»; підстава виникнення права власності: іпотечний договір, серія та номер: 3149, виданий 17 жовтня 2007 року, видавник: Самойленко Ю.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; додатковий договір № 1, серія та

номер: 560, виданий 14 липня 2009 року, видавник: Самойленко Ю.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 05-07/19-Т, виданий 5 липня 2019 року, видавник: ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»; поштове повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 17 липня 2019 року, видавник: Укрпошта; договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 1005, виданий 3 липня 2019 року, видавник: Бердес М.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (с.с.169-170 т.4).

21 лютого 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А., зареєстрований в реєстрі за номером 1327, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю належну йому на праві власності земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець приймає земельну ділянку у власність і сплачує за неї обумовлену грошову суму, на умовах, викладених в цьому договорі. Земельна ділянка має площу 0,1 га; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер: 8000000000:90:034:0136; на земельні ділянці розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , має загальну площу 450,7 кв. м, житлову площу - 208,3 кв. м (с.с.165 т.1).

Також 21 лютого 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, на підставі якого право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 450,7кв. м, житловою площею 208,3 кв. м, зареєстровано за ОСОБА_2 (с.с.172 т.4).

Відповідно до витягу № 226797975 від 5 жовтня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 5 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В. було прийнято рішення (індексний номер 54410981) про закриття розділу в реєстрі щодо об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку, загальною площею 450,7 кв. м, житлова площа - 208,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; підстава: знищення об`єкта нерухомого майна, довідка, серія та номер: 001д/05, видана 12 травня 2020 року, видавник: ПП «Старокостянтинівське БТІ» (с.с.204-212 т.4).

5 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 2352, відповідно до умов якого продавець продав та передав покупцю, а покупець прийняв від продавця земельну ділянку, площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:90:034:0136, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (с.с.157 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача на спірні об`єкти нерухомого майна було зареєстроване та внесене до державного реєстру у встановленому законом порядку, отже приватний нотаріус Золотих О.О. був обізнаний та достеменно знав про наявність суперечностей між заявленими ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» речовими правами та вже зареєстрованими речовими правами позивача, а відтак був зобов`язаний відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» у вчиненні реєстраційних дій щодо спірного майна. Крім цього, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач отримував від ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» письмову вимогу про усунення порушень, оскільки не має в Україні зареєстрованого місцезнаходження та не укладав жодних

договорів поштового обслуговування з поштовим відділенням Укрпошти № 03131. Таким чином, державна реєстрація права власності на спірне майно за ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» була проведена державним реєстратором з порушенням вимог чинного законодавства, а прийняті ним рішення є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні об`єкти нерухомості вибули із власності позивача незаконно, відтак наявні підстави для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, оскільки це майно належить позивачу, як одноосібному власнику.

При цьому, суд першої інстанції зробив висновок, що зміст і характер спірних правовідносин свідчать, що приватні нотаріуси не є належними відповідачами у даній справі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від

набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, сформульований у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним

володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

Тому у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах), інші вимоги власника є неналежними.

Позивачем було заявлено позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірне майно та про витребування такого майна з чужого незаконного володіння відповідача, тобто фактично обрано два альтернативні способи судового захисту своїх прав.

При цьому, суд першої інстанції, не врахувавши зазначені правові позиції Верховного Суду, неправильно застосував норми матеріального права та неправильно визначив спосіб захисту, що підлягає застосуванню у даному спорі, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних про скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірне майно, не звернувши увагу на те, що це не призведе до поновлення порушених прав позивача.

Крім цього, у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 522/7636/14 Велика Палата Верховного Суду вказала, що однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

Отже, застосування віндикації та витребування спірного майна на користь позивача є можливим лише за умови, якщо останній є законним власником такого майна, тобто набув його на законних підставах.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про законність набуття Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD» права власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач набув у власність спірне майно шляхом внесення цього майна до його статутного капіталу.

З наявних в матеріалах справи копій реєстраційних справ № 111563080361 та № 111590380000, витребуваних судом першої інстанції з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київського міської ради (КМДА), зокрема з картки прийому заяви №4206487 від 22 липня 2013 року (с.с.119 т.4), вбачається, що із заявою про реєстрацію

права власності на спірне майно за позивачем звернулась ОСОБА_3 , надавши протокол загальних зборів Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD» від 12 квітня 2013 року та акт приймання-передачі нерухомого майна від 20 липня 2013 року.

Разом з тим, судом встановлено, що спірна земельна ділянка, на якій у подальшому було побудовано житловий будинок, була передана в іпотеку на підставі іпотечного договору № 3149, який ОСОБА_3 ще 17 жовтня 2007 року уклала з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором №014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року.

Пунктом 2.3.4. іпотечного договору від 17 жовтня 2007 року сторони визначили, що іпотекодавець без письмової згоди іпотекодержателя зобов`язаний не здійснювати дій, пов`язаних із зміною права власності на предмет іпотеки або його частину, а також дій, пов`язаних з передачею предмета іпотеки третім особам.

В матеріалах справи наявні копії свідоцтва про реєстрацію та установчі документи Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD» та їх нотаріально засвідчений переклад, з яких вбачається, що її засновниками є: юридична особа, зареєстрована у Федерації Сент-Кіттс і Невіс та фізичні особи, зареєстровані в Україні: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (с.с.22 т.7).

Таким чином, ОСОБА_3 передала до статутного капіталу товариства, засновником якого вона є, спірну земельну ділянку, яку до цього було передано нею в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частини 5 та 6 статті 6 Закону України «Про іпотеку», у редакції на час укладення іпотечного договору, визначали, якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій, ніж іпотекодавець, особі, новий власник земельної ділянки зобов`язаний надати власнику будівлі (споруди) такі ж умови користування земельною ділянкою, які мав іпотекодавець.

Об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об`єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент передачі спірного майна до статутного капіталу позивача) іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент передачі спірного майна до статутного капіталу позивача) правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно відповіді АТ «Райффайзен Банк» №81-15-9/7384 від 29 липня 2024 року,

наданої на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 15 липня 2024 року, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффазен Банк», не надавав ОСОБА_3 дозвіл на відчуження на користь Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD» земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 8000000000:90:034:0136, яка була предметом іпотеки згідно іпотечного договору № 3149 від 17 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 (с.с.208 т.6).

Не містить такої згоди і реєстраційна справа про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за позивачем.

За змістом частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).

Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Суд констатує нікчемність правочину у межах розгляду конкретної справи та застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. Схожі висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23.

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу, набуття, зміни, встановлення, припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 8 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу, набуття, зміни, встановлення, припинення прав взагалі) (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 501/1703/16-ц вказано, що «згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 898-ІV

іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону № 898-ІV). У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували надання іпотекодержателем майна на момент укладення договору згоди на передачу в оренду предмета іпотеки. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право (частина 1, пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України). За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір оренди № 7 від 31 січня 2015 року є недійсним, оскільки його недійсність встановлена законом, та відповідно до положень статті 215 ЦК України - нікчемним».

Таким чином, ОСОБА_3 , як іпотекодавець, не отримуючи письмового дозволу від іпотекодержателя ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», відчужила земельну ділянку, обтяжену іпотекою, шляхом внесення її до статутного капіталу Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD», а відтак даний правочин є нікчемним.

При цьому, безпідставним є посилання позивача на наявність у нього чинного, не скасованого свідоцтва про право власності на земельну ділянку, оскільки Верховний Суд у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 911/1657/18 зробив правовий висновок, згідно якого за своєю правовою природою свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Свідоцтво видається на підтвердження існування права, на підставі, у даному випадку, рішення органу місцевого самоврядування, і такий посвідчувальний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, у даному випадку - свідоцтва, є показником, який характеризує його юридичну силу. Тобто, якщо правова підстава, у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то таке рішення не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Отже, оскільки правочин (внесення земельної ділянки до статутного капіталу Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD») є нікчемним та не зумовив виникнення у позивача права власності на земельну ділянку, то факт наявності у позивача зазначеного свідоцтва про право власності на земельну ділянку не є належним доказом на підтвердження наявності у позивача права власності на це майно.

При цьому, ОСОБА_3 , передаючи земельну ділянку до статутного капіталу Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD», достеменно знала про існування обтяження цього майна іпотекою та заборону вчиняти такі дії без згоди іпотекодержателя, оскільки була стороною іпотечного договору від 17 жовтня 2007 року №3149, а відтак діяла недобросовісно.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 та від 11 листопада 2019

року у справі № 337/474/14-ц).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22).

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 , передаючи земельну ділянку до статутного капіталу Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD», засновницею якого вона є, була обізнаною про існуюче обтяження такого майна іпотекою, відтак діяла недобросовісно та на шкоду іпотекодержателю, з метою приховання майна та уникнення виконання зобов`язань за іпотечним договором.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про іпотеку», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і маєвсі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах від 24 грудня 2014 року, від 05 лютого 2014 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» констатував, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц сформульовано такі висновки: тлумачення статей 5 та 6 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та які були чинними на момент розгляду судами першої і апеляційної інстанції цієї справи), свідчить, що:

- іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну індивідуально-визначену річ, що визначена в договорі;

- існують такі окремі об`єкти цивільних прав як земельна ділянка і об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці. Внаслідок цього відбувається окреме регулювання іпотеки земельної ділянки та визначення, за яких випадків об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці, буде предметом іпотеки;

- частини п`ята та шоста статті 6 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та які були чинними на момент розгляду судами першої і апеляційної інстанцій цієї справи) регулювала правовідносини щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій вже були розташовані будівлі чи об`єкт незавершеного будівництва на момент укладення договору іпотеки. У такому разі предметом іпотеки були і будівлі (споруди) чи об`єкт незавершеного будівництва передачі;

- учасники цивільних відносин за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір могли встановити в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки. У випадку відсутності такої вказівки в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки, підстави для поширення іпотеки на такі об`єкти відсутні.

Іпотечний договір, укладений 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , не містить посилань на наявність на земельній ділянці, яка передається в іпотеку, незавершеного будівництвом об`єкту. Також умовами іпотечного договору не було передбачено, що після передачі в іпотеку земельної ділянки на зведену на ній будівлю буде поширюватися іпотека.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що на

житловий будинок, загальною площею 450,7кв. м, який був розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 111590380000, та переданий ОСОБА_3 до статутного капіталу Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD», поширювалася іпотека згідно іпотечного договору від 17 жовтня 2007 року, а відтак приватний нотаріус Золотих О.О. не мав правових підстав здійснювати реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» на вказаний житловий будинок.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що спірний житловий будинок вибув з його власності поза його волею та наявні правові підстави для його витребування.

Разом з цим, приймаючи рішення про витребування зазначеного житлового будинку із незаконного володіння ОСОБА_2 , суд першої інстанції не врахував, що зазначеного будинку не існує, так як він був знесений ОСОБА_2 , про що 5 жовтня 2020 року внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту в частині пред`явлення вимог про витребування житлового будинку у ОСОБА_2 .

Посилання представника позивача на те, що на спірній земельній ділянці розташований житловий будинок, а відтак суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про витребування житлового будинку на користь позивача, колегія суддів вважає безпідставними, так як суду не надано доказів, що наявний на спірній земельній ділянці житловий будинок належить позивачу, а довідка Приватного підприємства «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації» від 12 травня 2020 року № 001д/05 не відповідає дійсності.

При цьому, під час судового розгляду представник відповідача ОСОБА_1 посилався на те, що будівництво житлового будинку було здійснено ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що правових підстав для закриття провадження за позовними вимогами про витребування житлового будинку не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає також з підстав, установлених статтею 12 вказаного Закону, а саме: у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За змістом частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Частина 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Пунктом 4 іпотечного договору від 17 жовтня 2007 року визначений порядок

звернення стягнення на предмет іпотеки та порядок реалізації предмета іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовна заява не містить доводів порушення умов іпотечного договору або недотримання вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» при зверненні стягнення на предмет іпотеки, тому колегія суддів не має правових підстав для перевірки зазначених обставин.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З матеріалів справи вбачається, що 5 липня 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», як новий кредитор, направило вимогу позивачу, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про погашення заборгованості за кредитним договором, у якому повідомило, що у разі неповернення суми боргу протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги, товариством прийнято рішення про прийняття предмета іпотеки у власність на наступний день після спливу зазначеного терміну та реєстрацію права власності за товариством на предмет іпотеки згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку» (с.с.43 т.4).

В матеріалах справи наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення 17 липня 2019 року цього поштового відправлення представнику Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD» (с.с.46 т.4). Також матеріали справи містять докази вручення вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (с.с.46 зворот т.4).

Доводи позивача, що на території України він не має офіційного місця реєстрації та не видавав довіреності на представлення інтересів компанії, спростовуються наявною в матеріалах справи копією доручення, виданого 12 квітня 2013 року Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «GLG Estate LTD», зареєстрованого за номером 8486968, на ім`я громадянки України ОСОБА_7 , згідно якої остання, поміж іншого, була уповноважена та отримання кореспонденції позивача (с.с.61-67 т.1).

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 655/94/18 зазначено, «що перевірка документів, що посвідчують особу, яка одержує поштове відправлення та підтверджують її повноваження як службової особи, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників органу поштового зв`язку. Добросовісне виконання працівниками Акціонерного товариства «Укрпошта» своїх службових обов`язків у цьому випадку презюмується, оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.»

Під час судового розгляду позивачем не було надано доказів на спростування зазначених обставин.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача уповноваженого представника на території України, а враховуючи неспростовність презумпції добросовісного виконання працівниками Укрпошти своїх службових обов`язків, відсутні будь-які підстави ставити під сумнів факт отримання

позивачем поштового відправлення ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», яке містило вимогу усунути порушення та сплатити борг за кредитним договором.

Доводи представника позивача, що позивач не передавав майно в іпотеку, а відтак не є іпотекодавцем, не ґрунтуються на положеннях статті 23 Закону України «Про іпотеку», а під час судового розгляду було доведено, що позивач був обізнаний про передачу ОСОБА_3 спірної земельної ділянки в іпотеку банку у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що під час судового розгляду не було доведено належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача поза його волею та наявні правові підстави для її витребування у відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував правові висновки Верховного Суду та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 42 466,72грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Павла Павловича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким у позові Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Джі-Ел-Джі Прайвет Істейтс ЛТД» («GLG Estate LTD») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука Олександра Валерійовича про визнання незаконними та скасування рішення приватного нотаріуса та запис про право власності, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, витребування об`єкту нерухомого майна відмовити.

Стягнути з Закритої акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Джі-Ел-Джі Прайвет Істейтс ЛТД» («GLG Estate LTD») на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 42 466грн 72коп.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 червня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук