Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №161/6296/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6296/26

Провадження № 2-а/161/128/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань – Опальчук А.А.,

за участю представника позивачки – Москвичова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом адвоката Москвичова Сергія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області Головного управління Національної поліції у Волинській області, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА № 1989190 від 10.03.2026 року, винесену поліцейським СРПП Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області старшим сержант поліції Кузьмою Миколою Васильовичем, та закрити провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.03.2026 року о 21 год. 56 хв. позивачка здійснила виклик на спецлінію «102» правомірно, перебуваючи в стані крайнього психоемоційного напруження та турботи про здоров`я своїх трьох малолітніх дітей. Зі слів малолітнього сина ОСОБА_2 , з яким позивачка розмовляла по телефону о 21:40 год., їй стало відомо, що колишній чоловік ОСОБА_3 тривалий час (понад годину) утримує дітей у салоні автомобіля, не випускає їх до вбиральні та ігнорує встановлений графік повернення дітей (до 21:00 год.). Позивачка вважає, що діяла в стані крайньої необхідності з метою припинення ознак психологічного насильства над малолітніми, а відтак у її діях повністю відсутній прямий умисел на здійснення «завідомо неправдивого» виклику. Крім того, на думку позивачки, постанова винесена з грубим порушенням процесуальних норм, оскільки інспектор прибув на місце події після завершення інциденту, не опитав малолітніх дітей як ключових свідків, а вину встановив на підставі недопустимого доказу — телефонної розмови з ОСОБА_3 .

Вказує, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, оскільки здійснений нею виклик на спецлінію «102» не був «завідомо неправдивим», а базувався на об`єктивній інформації про реальні страждання та загрозу психологічному і фізичному здоров`ю її малолітніх дітей.

Окрім того, вказує, що оскаржувана постанова винесена відповідачем із грубим порушенням процесуальних норм, без всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин події. Поліцейський упереджено знехтував письмовими поясненнями позивача, не опитав малолітніх дітей як ключових свідків, натомість протиправно обґрунтував вину ОСОБА_1 на підставі недопустимого доказу — одностороннього телефонного опитування гр. ОСОБА_3 , який залишив місце події до приїзду наряду поліції.

Ухвалою суду від 24.03.2026 провадження у справі було відкрито і призначено судове засідання.

03.04.2026 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача ГУНП у Волинській області, обґрунтований тим, що оскаржувана постанова за ст. 183 КУпАП винесена правомірно та на підставі повного дослідження обставин події. Зібрані докази, зокрема аудіо запис спецлінії «102» та відео з боді-камер, повністю спростовують закиди позивачки про «психологічне насильство» з боку колишнього чоловіка. Встановлено, що ОСОБА_3 діяв виключно на виконання рішення суду, привізши дітей вчасно о 21:00 год., а ситуація з очікуванням в автомобілі та поїздкою до вбиральні на АЗС «WOG» виникла через те, що сама ОСОБА_1 була відсутня, а її будинок був зачинений. Під час фіксації правопорушення поліцейським було неухильно дотримано процесуальні норми, роз`яснено позивачці права за ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також проведено роз`яснювальну роботу щодо обов`язковості виконання судових рішень. Оскільки ОСОБА_1 не надала жодних об`єктивних даних, які б свідчили про загрозу життю чи здоров`ю дітей та виправдовували виклик екстрених служб, її дії є завідомо неправдивим викликом поліції. З огляду на це, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, сформованими виключно на суб`єктивних припущеннях через тривалий сімейний конфлікт, та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 (батько позивачки) суду пояснив, що проживає спільно з донькою та онуками в АДРЕСА_1 . 10.03.2026 року близько 22:00 год. він повернувся до помешкання та застав позивачку, яка телефоном спілкувалася з працівниками поліції. За розпорядженням доньки він негайно пішов вкладати спати малолітніх онуків, які на той момент уже перебували в будинку. Свідок вказав суду, що малолітні діти під час спілкування з ним поводилися спокійно та на протиправні дії свого батька ( ОСОБА_3 ) або нанесення їм психологічних чи фізичних страждань жодним чином не скаржилися.

Свідок ОСОБА_5 (інспектор СРПП Луцького РУП ГУНП у Волинській області) у судовому засіданні пояснив, що 10.03.2026 року о 21:56 год. від чергового диспетчера «102» на службовий планшет надійшло повідомлення з фабулою про те, що батько дітей заблокував їх в авто та не пускає у туалет. Прибувши за адресою в с. Струмівка о 22:30 год. разом з напарником — інспектором ОСОБА_6 , самого гр. ОСОБА_3 та його транспортного засобу на місці події вже не застали. Свідок ОСОБА_5 здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_3 з метою з`ясування обставин. Останній пояснив, що привіз дітей вчасно, проте двері будинку були зачинені, а Позивачка затрималася на роботі. Побачивши, що діти мають природну потребу, він особисто відвіз їх на найближчу автозаправну станцію у вбиральню, після чого повернув матері, яка приїхала з роботи. Постанову про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складав інспектор ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_6 (інспектор СРПП Луцького РУП, уповноважена особа, що винесла постанову) суду пояснив, що виклик на планшет надійшов як повідомлення про вчинення домашнього насильства. Під час безпосереднього спілкування на місці події з ОСОБА_1 , остання в емоційній формі наполягала, що її колишній чоловік знущається з дітей та не пускає їх до туалету. Натомість, проведеною перевіркою та телефонною розмовою з батьком дітей цей факт було спростовано. Свідок підкреслив, що єдиним, беззаперечним та об`єктивним доказом, який ліг в основу винесення адміністративної постанови за ст. 183 КУпАП щодо Позивачки, став безперервний відеозапис з нагрудних боді-камер екіпажу поліції, який детально зафіксував дійсні обставини, поведінку сторін та відсутність складу будь-якого насильства.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Москвичов С.І. позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, по невідомій суду причині хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання.

Заслухувавши пояснення представника позивачки, свідків, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд прийшов до наступних висновків.

Суд звертає увагу, що постанову винесено старшим сержантом поліції ОСОБА_6 , який є працівником Луцького районного управління поліції. Однак Луцьке районне управління поліції є структурним підрозділом ГУНП у Волинській області і не має статусу окремої юридичної особи. Тому належним відповідачем є Головне управління Національної поліції у Волинській області, а не Луцьке районне управління поліції.

Судом встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1989190 від 10.03.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, за завідомо неправдивий виклик на лінію 102, 10.03.2026 року о 21 год. 56 хв. ОСОБА_1 здійснила виклик на спецлінію «102» правомірно, перебуваючи в стані крайнього психоемоційного напруження та турботи про здоров`я своїх трьох малолітніх дітей.

Стаття 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу, поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в умисних діях особи, які спрямовані на сповіщення спеціальних екстрених служб про правопорушення, катастрофу або загрозу безпеці громадян, якої насправді в дійсності не існує.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю виключно прямого умислу, коли особа, яка здійснює дзвінок на лінію «102», завідомо (тобто наперед і достовірно) знає та усвідомлює, що повідомлені нею факти є вигаданими, неправдивими та не відповідають реальному стану речей, проте бажає здійснити такий виклик з метою прихованої мотивації (помсти, хуліганських спонукань, вирішення побутових спорів тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Суд констатує, що відповідач повністю та беззаперечно виконав покладений на нього процесуальний обов`язок доказування.

Судовим розглядом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 не надано суду жодного належного, допустимого, достовірного чи достатнього доказу в розумінні статей 73–76 КАС України, які б підтверджували факт умисного катування, блокування чи вчинення психологічного насильства стосовно малолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з боку їхнього батька ОСОБА_3 .

Натомість, факт здійснення завідомо неправдивого виклику позивачкою повністю підтверджується сукупністю зібраних відповідачем доказів, яким суд надає належну правову оцінку:

Відеозаписами з нагрудних камер (боді-камер) поліцейських та аудіозаписом лінії «102». Переглядом вказаних матеріалів судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 привіз дітей о 21:00 год. на виконання батьківських обов`язків. Оскільки житловий будинок Позивачки був зачинений, а сама вона перебувала на робочому місці, батько з малолітніми дітьми перебував в автомобілі вимушено. Проявивши турботу про дітей, батько самостійно відвіз їх до вбиральні на АЗС «WOG», що повністю спростовує повідомлену ОСОБА_1 на лінію «102» інформацію про те, що «чоловік заблокував дітей та не пускає в туалет».

Суд приходить до переконання, що позивачка ОСОБА_1 , здійснюючи виклик о 21:56 год., володіла інформацією про те, що діти перебувають з батьком, який намагається передати їх за місцем проживання, проте свідомо та умисно виклала фактичні обставини по іншому перед диспетчером лінії «102», надавши конфлікту штучних ознак «домашнього насильства». Справжньою мотивованістю дій позивачки став тривалий сімейний конфлікт на ґрунті розірвання шлюбу та визначення графіків спілкування з дітьми, що підтверджується наявними у матеріалах справи судовими рішеннями.

Згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 06.03.2026 у справі №161/17777/25, яке залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 02 червня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дітьми задоволено частково, визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, а саме встановити графік побачень та спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 : -з 09 год п?ятниці до 19 год неділі через тиждень, -з 15 год середи до 14 год четверга щотижня, -спілкування з дитиною за допомогою сервісу зв?язку або відеозв?язку. -зустрічі матері з дочкою мають відбуватися з дотриманням режиму дня (навчання, реабілітації) та бажання дитини. Визначено спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме встановити графік побачень та спілкування -з 16 год до 21 год щовівторка та щосереди, -з 09 год суботи до 19 год неділі через тиждень, -спільне проведення святкових днів за попередньою домовленістю батьків, -спільний відпочинок у літній період терміном 10 календарних днів, -зустрічі батька з дітьми мають відбуватися з урахуванням режиму дня, стану здоров?я, інтересів та бажання дітей.

Аналіз вказаного судового графіка доводить, що 10.03.2026 року (вівторок) батько ОСОБА_3 перебував із молодшими дітьми на законних підставах і повернув їх точно о 21:00 год., виконавши свій обов`язок. Твердження позивачки про правопорушення з боку батька є безпідставними.

Використання каналів екстреного зв`язку правоохоронних органів як інструменту тиску у сімейних суперечках є неприпустимим, оскільки такі дії призводять до безпідставного відволікання сил та засобів поліції від виконання обов`язків щодо реального захисту громадян.

Процедура фіксації адмінправопорушення та винесення постанови старшим сержантом поліції Кузьмою М.В. повністю відповідала вимогам статей 245, 251, 252, 276, 280 КУпАП. Права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, були роз`яснені позивачці в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6-9, 72-77, 90, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову адвоката Москвичова Сергія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2026 .

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк