Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №161/25653/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/25653/25

Провадження № 2/161/1057/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

за участю секретаря судових засідань – Опальчук А.А.,

представниці позивачки – Андріяш Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом адвокатки Андріяш Наталії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем (бабусею) ОСОБА_3 на час відкриття спадщини — ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 88 років померла бабуся позивачки — ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на частку житлового будинку АДРЕСА_1 . За життя спадкодавиця залишила заповіт від 15 жовтня 2010 року, посвідчений секретарем Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області, зареєстрований в реєстрі за № 138, яким усе своє майно заповідала онуці ОСОБА_4 (після укладення шлюбу — ОСОБА_5 ). Спадщину по смерті ОСОБА_3 позивачка прийняла шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В останній період життя ОСОБА_3 хворіла, важко пересувалась та через похилий вік не могла самостійно забезпечувати свою життєдіяльність. Позивачка спочатку здійснювала регулярний догляд за бабусею (приходила двічі на день, готувала їжу, прибирала будинок, змінювала одяг), однак в останні місяці життя спадкодавиці виникла потреба у постійному сторонньому нагляді, у зв`язку з чим ОСОБА_1 з травня 2021 року вселилася до спірного будинку та безперервно проживала разом із ОСОБА_3 до дня її смерті — ІНФОРМАЦІЯ_1 . З цієї причини у період з травня 2021 року по 27 серпня 2021 року місце реєстрації ОСОБА_1 не збігалося з місцем її фактичного проживання. Про наявність заповіту позивачка була обізнана зі слів бабусі за її життя, а після її смерті — продовжила володіти й користуватися спадковим майном, здійснювати догляд за будинком та оплачувати комунальні послуги. Встановлення даного факту має для позивачки юридичне значення, оскільки є єдиним способом реалізації та нотаріального оформлення її спадкових прав.

Представниця позивачки адвокатка Андріяш Н.В. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, подала суду заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення представниці позивачки, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , 1933 року народження, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 28.08.2021 року Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (а.с.14).

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За фактом смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Факт того, що позивачка ОСОБА_6 є онукою ОСОБА_3 , повністю підтверджується наявними у справі письмовими доказами. Зокрема, походження матері позивачки — ОСОБА_7 від ОСОБА_8 стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Подальші зміни прізвища матері позивачки підтверджуються свідоцтвом про розірвання шлюбу ОСОБА_9 серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про шлюб ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 . Родинний зв`язок самої позивачки (у дівоцтві — ОСОБА_10 ) підтверджується рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.06.2026 року у справі № 161/8129/14-ц про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Набуття позивачкою теперішнього прізвища підтверджується свідоцтвом про шлюб ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 . Таким чином, ланцюжок родинних відносин між покійною ОСОБА_3 та її онукою ОСОБА_1 є безперервним та доведеним.

За життя ОСОБА_3 розпорядилася своїм майном на випадок смерті, склавши 15 жовтня 2010 року заповіт, посвідчений секретарем Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області, зареєстрований в реєстрі за № 138, яким усе своє майно заповідала внучці ОСОБА_4 (після укладення шлюбу — ОСОБА_5 ) (а.с.38).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_1 є її сусідкою по АДРЕСА_1 . Останні два роки свого життя ОСОБА_1 проживала разом зі своєю бабусею — ОСОБА_3 , здійснювала за нею постійний догляд, забезпечувала харчуванням, прибирала в оселі та поховала її за власні кошти. Інших онуків покійної свідок не знає.

Свідок ОСОБА_14 зазначив, що ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_3 та спільно проживала з нею з весни 2021 року і до моменту її смерті. Організацію та фінансування поховання також здійснювала ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_15 підтвердила, що ОСОБА_1 здійснювала догляд за своєю бабусею ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_2 є донькою померлої (матір`ю позивачки) та спадкоємицею першої черги за законом. Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до ст. 1241 ЦК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України). Як визначено ч. 1 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто . Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Аналіз зазначених норм свідчить, що чинне спадкове право України передбачає дві системи прийняття спадщини: активну (шляхом подання заяви до нотаріуса) та пасивну (шляхом фактичного сумісного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини). При цьому, факт постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є самостійною правовою підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину автоматично в силу закону.

Верховний Суд у Постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 624/93/25 сформулював правову позицію, що для фактичного прийняття спадщини у частині третій статті 1268 ЦК України вимагається проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем, що можуть бути відмінними один від одного.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 та від 22 березня 2023 року у справі № 295/10408/19, під поняттям «постійне проживання разом із спадкодавцем» слід розуміти фактичне, систематичне та безперервне проживання в одному житловому приміщенні, ведення спільного господарства, наявність побутових зв`язків та взаємного піклування на момент моменту смерті спадкодавця. Водночас, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця не є абсолютною підставою для спростування факту їхнього спільного проживання, оскільки реєстрація є лише адміністративним актом, тоді як цивільне законодавство пов`язує прийняття спадщини саме з фактом реального проживання.

Аналогічно, відповідно до ст. 29 ЦК України та Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», місце проживання особи не обмежується його офіційною реєстрацією, якщо належними та допустимими доказами доведено факт проживання в іншому місці.

Факт постійного спільного проживання позивачки ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 з травня 2021 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктивно та беззаперечно підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме наявністю у спадкоємиці ОСОБА_1 оригіналів усіх правовстановлюючих документів на майно та особистих документів померлої ОСОБА_3 , що свідчить про прямий та безперешкодний доступ позивачки до речей спадкодавця внаслідок спільного проживання та ведення побуту; послідовними, несуперечливими та чіткими показаннями свідків (сусідів), які підтвердили суду, що через похилий вік та хворобливий стан ОСОБА_3 , її онука ОСОБА_1 з весни 2021 року постійно проживала разом із нею, забезпечувала її життєдіяльність, здійснювала щоденний догляд та перебувала в будинку на момент її смерті.

Крім того, судом враховано, що після смерті спадкодавця позивачка ОСОБА_1 не вчиняла дій щодо відмови від спадщини, натомість продовжила фактичне володіння спадковим майном, утримує житлове приміщення в належному технічному та санітарному стані, оплачує комунальні послуги, що додатково підтверджує її волевиявлення на прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є встановлення юридичних фактів.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем має для позивачки юридичне значення, оскільки усуває процесуальні перешкоди для реалізації її майнових прав та оформлення спадщини за заповітом у нотаріальному порядку.

За змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Враховуючи, що визнання позову відповідачкою ОСОБА_2 є добровільним, відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, суд дійшов висновку про наявність усіх правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється судом на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з урахуванням заяви позивачки про залишення судових витрат по сплаті судового збору за нею.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 29, 1216-1218, 1233-1235, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов адвокатки Андріяш Наталії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини — ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк