Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №161/8785/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8785/26

Провадження № 2/161/5015/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань – Опальчук А.А.,

розглянувши у відкритому засіданні в м. Луцьку в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за розпискою, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики від 06.06.2025 року та 18.06.2025, укладеними у вигляді власноручно написаних розписок, у загальному розмірі 100 000,00 грн, а також покласти на Відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.06.2025 року відповідач отримав від позивача у борг грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн та зобов`язався повернути їх у повному обсязі в строк до 09.06.2025 року та 18.06.2025 року відповідач отримав від позивача у борг грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн та зобов`язався повернути їх у повному обсязі в строк до 24.06.2025 року.

Проте відповідач зобов`язання не виконав, кошти не повернув, від виконання договору ухиляється.

Ухвалою суду від 13.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача адвокат Клубук О.П. подав заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами, просив позовні вимоги задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, заяву про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на пред`явлений позов не подавав.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно розписки від 06.06.2025 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг гроші в сумі 50 000 гривень 00 коп. та зобов`язався повернути позику в строк до 09.06.2025 року.

Згідно розписки від 18.06.2025 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг гроші в сумі 50 000 гривень 00 коп. та зобов`язався повернути позику в строк до 24.06.2025 року.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача ОСОБА_1 із письмовою вимогою про повернення коштів, яка була надіслана на адресу боржника поштовим відправленням з описом вкладення. Однак відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань та добровільного вирішення спору. На день звернення до суду з цим позовом заборгованість у повному обсязі залишається непогашеною.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 11, 509 ЦК України установлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають в тому числі і з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.626 ЦК України установлено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року №6-63цс13.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг певної грошової суми, так і дати її отримання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29.11.2023 по справі №589/4601/21 зазначив, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (п.49).

Представником позивача було надіслано суду оригінали вказаних боргових розписок від 06.06.2025 та 18.06.2025 року, які долучені до матеріалів справи.

Встановивши, що долучені до матеріалів справи оригінали розписок від 06.06.2025 та 18.06.2025 року є належним та допустимим доказом, суд дійшов висновку, що сторони уклали договір позики з дотриманням вимог ст. 1047 ЦК України. Зміст зазначеного документа підтверджує не лише факт досягнення згоди щодо істотних умов правочину, а й безпосередню передачу грошових коштів позичальнику

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 456/1375/20, провадження № 61-6178ск22, від 19 квітня 2023 року у справі № 755/7216/21, провадження № 61-1307св23.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Встановивши, що відповідач отримав у борг від позивача грошові кошти, що підтверджується належним та допустимим доказом — борговою розпискою, проте у визначений у ній строк грошові кошти не повернув, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний у повному обсязі виконати свої зобов`язання за цим правочином.

Відтак, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу позивача про стягнення з відповідача загальної суми основного боргу в розмірі 100 000,00 грн.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає положенням статті 16 Цивільного кодексу (ЦК) України та не суперечить закону.

Відповідно до частини 3 статті 545 ЦК України, наявність боргового документа у кредитора створює презумпцію невиконання зобов`язання боржником. Оскільки оригінал розписки перебуває у позивача, а відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування цієї презумпції чи підтвердження факту повернення коштів, суд вважає факт порушення прав позивача повністю доведеним, вимога про стягнення основного загального боргу в розмірі 100 000,00 грн підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 526, 533, 625 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисячі триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Луцького міськрайонного суду А. В. Олексюк