Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №931/136/26 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/136/26

Провадження № 2/931/195/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 червня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, та права на право на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

23 лютого 2026 року від адвоката - Мисковця І.А., який діє в інтересах позивачів, надійшов до суду вказаний позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачів - ОСОБА_5 . Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається із права на земельну частку (пай), розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Затурцівської сільської ради Володимирського району (раніше - Холопичівська сільська рада Локачинського району) Волинської області та житлового будинку в АДРЕСА_1 . Оскільки, позивачі та відповідачі є дітьми спадкодавиці, проживали та були зареєстровані з нею за однією адресою, то фактично вступили у володіння спадковим майном, таким чином прийняли спадщину. 26 серпня 2024 року приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильним І.Г. була заведена спадкова справа № 203/2024 до майна померлої ОСОБА_5 . За життя спадкодавиця не виготовила документів на право власності на житловий будинок та на право на земельну частку (пай). 26 серпня 2024 року відповідачі звернулися до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну частку (пай), проте у видачі відповідних свідоцтв їм було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 31 січня 2025 року визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 1/5 частку житлового будинку та 1/5 частку права на земельну частку (пай) кожному після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05 лютого 2026 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну частку (пай), проте у видачі відповідних свідоцтв їм було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів та запропоновано звернутися до суду для встановлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що є предметом даного позову.

Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та право на 1/5 частку права на земельну частку (пай), розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Затурцівської сільської ради Володимирського району, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0237688, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та право на 1/5 частку права на земельну частку (пай), розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Затурцівської сільської ради Володимирського району, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0237688, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати по сплаті судового збору просить залишити за позивачами.

Ухвалою судді від 26 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 26 березня 2026 року, яке було відкладено на 16 квітня 2026 року, у зв`язку із визнанням обов`язкової явки у судове засідання позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_6 .

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року провадження в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, та права на право на земельну частку (пай) в порядку спадкування в частині позовних вимог до ОСОБА_7 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивачів та витребувано у приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи № 203/2024, відкритої до майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Маньків Локачинського району Волинської області, у судовому засіданні оголошено перерву до 12 травня 2026 року.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 23 червня 2026 року.

Позивачі та їх представник у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідками про доставку електронного документу (а.с. 183 на звороті, 184 на звороті, 185 на звороті). 23 червня 2026 року від представника позивачів ОСОБА_6 надійшла заява, у якій просить проводити судове засідання без його участі та участі позивачів, позовні вимоги підтримують та проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с. 196).

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися також, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується також довідкою-оголошенням про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме та рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 189, 193). Про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від них не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивачів, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, копії матеріалів спадкових справ № 203/2024 до майна померлої ОСОБА_5 , суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Маньків Локачинського району Волинської області, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане повторно 17 травня 2018 року Локачинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області (а.с. 19, 134 на звороті).

Після її смерті відкрилася спадщина.

Із довідки Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області від 27 червня 2024 року вбачається, що в с. Маньків Володимирського району Волинської області знаходиться спадкове майно, яке належало ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті була зареєстрована і проживала у АДРЕСА_1 . Спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , та із сертифікату на право на земельну частку (пай) розміром 3,57 в умовних кадастрових одиницях, який розташований на території Затурцівської сільської ради (бувша Холопичівська). Спадкоємцями є сини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_2 (на день смерті матері проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 ), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 . Заповіт від імені покійної не посвідчувався, інші спадкоємці не зверталися (а.с. 34, 137).

Враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , при вирішенні питання про її прийняття спадкоємцями застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме - Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР).

Статтею 524 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіт не склала, що підтверджується копією витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №78122510 від 26.08.2024 року (а.с. 148 на звороті).

Частиною 1 статті 529 ЦК УРСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , є дітьми ОСОБА_8 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 28 жовтня 2025 року, серії НОМЕР_3 від 03 лютого 1988 року, серії НОМЕР_4 від 17 червня 2021 року, серії НОМЕР_5 від 17 червня 2021 року, серії НОМЕР_6 від 17 травня 2011 року (а.с. 10, 18, 39, 42, 45, 138 на звороті, 140, 142). Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00031273670 від 17 червня 2021 року, у зв`язку із складенням актового запису про шлюб № 5 від 16 березня 1986 року, прізвище ОСОБА_9 змінилося на ОСОБА_10 (а.с. 30, 136).

Згідно із ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до пункту 113 Глави 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 р. № 18/5, що була чинна на момент відкриття спадщини, Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу ( 1540-06 ). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

З копії відповідей Затурцівської сільської ради від 11.11.2024 року № 1383/01-15 на адвокатський запит та відповіді від 19.11.2024 року № 1415/01-15 на запит судді, які містяться в матеріалах спадкової справи, а також із поданих нотаріусу заяв позивачів про прийняття спадщини, встановлено, що згідно погосподарської книги за 1996-2000 роки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно станом на 14.03.1996 року були зареєстровані та проживали разом з матір`ю ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 153, 153 на звороті).

Із довідки Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області від 27 червня 2024 року, а також із поданих нотаріусу заяв про прийняття спадщини від 26 серпня 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживали та були зареєстровані зі спадкодавицею ОСОБА_5 за однією адресою до дня її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) та на момент смерті матері були неповнолітніми.

Таким чином, діти спадкодавиці ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на момент її смерті були неповнолітніми, проживали та були зареєстровані за однією адресою, фактично вступили у володіння спадковим майном, а тому є такими, що прийняли спадщину відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР.

Інших спадкоємців за законом чи заповітом, які б прийняли спадщину або претендували на неї, судом не встановлено, із копії матеріалів спадкової справи № 203/2024 до майна померлої ОСОБА_5 їх теж не вбачається.

26 серпня 2024 року ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_11 , з метою оформлення своїх спадкових прав за законом після смерті матері ОСОБА_5 щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 та права на земельну частку (пай) розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, члена КСП «Хлібороб» с. Маньків Локачинського району Волинської області, звернулися із відповідними заявами до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. (а.с. 133, 133 на звороті, 134). На підставі поданих заяв нотаріус завів спадкову справу № 203/2024 до майна померлої ОСОБА_5 , а також відмовив у вчиненні нотаріальної дії через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на житловий будинок та на право на земельну частку (пай), про що винесено постанову вих. № 278/02-31 від 26.08.2024 року (а.с. 150).

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 31 січня 2025 року визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 право власності на 1/5 частки кожному житлового будинку з господарськими будівлями і надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та право на 1/5 частки кожному земельної частки (паю), розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Маньків Локачинського району Волинської області (а.с. 46-55).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 20 січня 2026 року (а.с. 114).

05 лютого 2026 року ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою оформлення спадкових прав позивачів за законом після смерті їхньої матері ОСОБА_5 щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 та права на земельну частку (пай) розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, члена КСП «Хлібороб» с. Маньків Локачинського району Волинської області, звернувся із відповідними заявами до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. (а.с. 152, 152 на звороті), однак, нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на житловий будинок та на право на земельну частку (пай), про що виніс постанову вих. № 36/02-31 від 05.02.2026 року (а.с. 35, 168).

Відтак, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими, а позивачі через відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок та на право на земельну частку (пай) позбавлені права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, а тому звернулися до суду.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Із копії технічного паспорта від 22 червня 2021 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 встановлено, що рік спорудження (реконструкції) житлового будинку - 1965 (до 05 серпня 1992 року) (а.с. 21-26).

Відповідно до копії витягу із погосподарської книги № 2 за 2016 рік, який виданий Затурцівською сільською радою Волинської області від 03 липня 2024 року № 261, номер об`єкта погосподарського обліку: 0151-1, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 20).

Також суд встановив, що згідно копії інформаційної довідки № 463042284 від 05.02.2026 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/5 частки кожному житлового будинку на підставі рішення суду, а в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстру Іпотек відомості про спірний будинок відсутні (а.с.164).

Враховуючи наведене, та оскільки житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за АДРЕСА_1 побудований до 05 серпня 1992 року, він не підлягає прийняттю в експлуатацію, то виданий на нього технічний паспорт та відомості з погосподарської книги свідчать про набуття ОСОБА_12 права власності на нього.

Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Що стосується позовних вимог в частині визнання права на земельну частку (пай), суд зазначає наступне.

За роз`ясненнями, наведеними в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Пунктом 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Як вбачається із копії довідки відділу у Локачинському районі міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, наданої у відповідь на заяву №504 від 20.05.2021 року ОСОБА_3 , Державний акт на право колективної власності на землю видано колективному сільськогосподарському товариству «Хлібороб» на підставі рішення Холопичівської сільської ради від 17 жовтня 1995 року №5/5. ОСОБА_5 включена в списки громадян-членів колективного сільськогосподарського товариства «Хлібороб» за № 184. Розмір земельної частки (паю) колективного сільськогосподарського товариства «Хлібороб» становить 3,57 умовних кадастрових гектари. Державний акт на право колективної власності на землю серії І-ВЛ №000102 виданий 31.10.1995 КСТ «Хлібороб». Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ВЛ №0045863, що був виданий ОСОБА_5 18.02.1997 року і зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів за №186 - втрачений. Повторно Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ВЛ №0237688 виданий ОСОБА_3 21.05.2021 року і зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів за №186 для оформлення спадщини (а.с. 27).

Згідно копії Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0237688 ОСОБА_5 на підставі рішення Локачинської райдержадміністрації від 27 січня 1997 року №18 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Хлібороб» розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 28).

Згідно встановлених обставин справи, до складу спадщини входить право на земельну частку (пай), що за життя належало померлій ОСОБА_5 та посвідчувалось сертифікатом серії НОМЕР_8 , який втрачено.

Відповідно до статті 8 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" постановою Кабінет Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» затверджено відповідну форму сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Сертифікати саме такої форми слід подавати до нотаріальної контори.

Згідно ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відтак суд констатує, що позивачами не може бути пред`явлено сертифікат на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0237688 від 20.05.2021, оскільки видача такого на ім`я ОСОБА_5 після її смерті є неможливою через втрату нею цивільної правоздатності та дієздатності внаслідок смерті.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 за життя набула право на земельну частку (пай), а тому право позивачів на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті матері підлягає захисту в судовому порядку.

Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених ст. ст. 335, 376, 392 цього Кодексу.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивачі як спадкоємці за законом майна померлої ОСОБА_5 , підставно просять суд визнати за ними право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, так як інший правовий механізм оформлення таких прав відсутній. При цьому сам факт відсутності правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення таких прав, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна та права.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що на момент відкриття спадщини вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами належав спадкодавиці ОСОБА_5 , а також за життя належало право на земельну частку (пай) члена КСТ "Хлібороб»" с. Маньків, спадщину після її смерті прийняли п`ятеро синів - двоє з яких є позивачами у даній справі, жоден з них не відмовився від прийняття спадщини, враховуючи, що частки у спадщині кожного з них є рівними, суд дійшов висновку, що за позивачами слід визнати право власності за кожним на 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і надвірними спорудами та право на 1/5 частки земельної частки (паю) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 .

Клопотання позивачів, заявлене у позовній заяві про залишення судових витрат по справі за ними, підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 82, 223, 247, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 392 ЦК України, ст. 529, 549 ЦК УРСР, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, та права на право на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та право на 1/5 частки земельної частки (паю), розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Маньків Локачинського району Волинської області.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та право на 1/5 частки земельної частки (паю), розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Маньків Локачинського району Волинської області.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачі: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 ;

ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_10 ;

Відповідачі: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_11 ;

ОСОБА_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_12 .

Повний текст рішення складено - 23.06.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко