Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №452/1884/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/1884/26

Провадження №3/452/858/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Надиби Старосамбірського району Львівської області, громадянки України, українки, що має середню спеціальну освіту, заміжньої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючої працівником залу, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.3 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2026 року до суду від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.184 КУпАП відносно ОСОБА_1 ..

З протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , яка є матір`ю неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилась від виконання передбачених ст.150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьківських обов`язків, внаслідок чого 23 березня 2026 року о 21 год. 00 хв. її син ОСОБА_2 разом з групою дітей умисно кидав камінням по будинку та даху житлового будинку АДРЕСА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, однак не досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність.

Розгляд справи вперше було призначено на 29 травня 2026 року о 09 год. 40 хв. та в подальшому двічі було відкладено, а саме, на 08 червня 2026 року о 14 год. 10 хв. та на 22 червня 2026 року об 11 год. 20 хв..

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 пояснила, що у зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення місці, дату та час її син справді перебував біля будинку АДРЕСА_2 , з компанією підлітків. Разом з тим вказала, що син не кидав каміння в будинок, що належить ОСОБА_3 , а лише стояв поряд зі знайомим ОСОБА_4 , якого і було в подальшому притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, а тому відсутні підстави вважати, що вона, як матір неповнолітнього, ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 працівниками поліції складено протокол серії ВАД №991931 від 07 травня 2026 року.

З протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 разом із групою дітей умисно кидав камінням по будинку та даху житлового будинку АДРЕСА_2 , тобто вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

З об`єктивної сторони даного правопорушення під невиконанням обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей слід розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота, зокрема, про виховання і навчання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Ухилення батьків і осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров`я, створення необхідних умов для своєчасного одержання ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності, тощо.

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.

Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання малолітніх та/або неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють, відносно дітей, котрі стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за відповідні порушення батьків або осіб, які їх замінюють, мають притягувати до відповідальності за ст.184 КУпАП.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

З суб`єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується лише прямим умислом, тобто особа повинна усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачати його суспільно небезпечні наслідки і бажати їх настання.

За ч.3ст.184 КУпАП адміністративна відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, настає у разі вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Статтею251 КУпАП визначено поняття доказів. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При розгляді вказаної справи судом було встановлено, що саме неповнолітній ОСОБА_4 вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, який безпричинно кидав камінням по даху житлового будинку, порушивши громадський порядок та спокій громадян.

Вказане підтверджується постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 квітня 2026 року, згідно якої неповнолітнього ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, та йому призначено відповідне покарання. Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили.

При цьому, як вбачається із письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 , наявних в матеріалах справи, останній ствердно вказав, що він та його неповнолітній брат ОСОБА_5 не кидали каміння по будинку та даху житлового будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_3 , а лише перебували неподалік такого домоволодіння.

Відтак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт вчинення дрібного хуліганства неповнолітнім ОСОБА_2 ..

З урахуванням вищезазначеного, судом встановлено, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не мають жодного правового обґрунтування, оскільки не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що остання належно виховує сина, забезпечує усім необхідним. Доказів на спростування вказаних обставин матеріали справи не містять.

Сам по собі факт того, що неповнолітній син ОСОБА_1 – ОСОБА_2 перебував біля будинку, де інша особа вчинила дрібне хуліганство, не може розцінюватись як незабезпечення саме матір`ю належного виконання обов`язків щодо виховання дитини.

В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази, зважаючи на відсутність даних, які б підтверджували факт ухилення ОСОБА_1 від виконання нею батьківських обов`язків, а також підтверджували би факт вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 дрібного хуліганства, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, та, з огляду на вищевикладене, в її діях відсутні ознаки зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись стст.184,247,283, 284 КУпАП, суддя, –

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч.3 ст.184 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції – Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя: Т.М. Кущ