Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №447/1198/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/241/26

Справа №447/1198/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві Львівської області матеріали кримінального провадження №12026141250000077 від 13.02.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, працевлаштованого неофіційно, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

встановив:

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 29.10.2025 у справі № 443/580/25, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік без оплатного вилучення транспортного засобу. 08.11.2025 вказана постанова набрала законної сили.

Крім того, постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 19.01.2026 у справі № 443/2106/25, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки 9 (дев`ять) місяців 24 (двадцять чотири) дні без оплатного вилучення транспортного засобу. 06.02.2026 вказана постанова набрала законної сили.

Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність постанов суду, які набрали законної сили та будучи ознайомленим з ними, з метою їх невиконання в частині додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенням суду, 13.02.2026 близько 15 год. 15 хв. рухаючись по автодорозі Р-84 між с. Березина та Дем`янка-Наддністрянська Стрийського району Львівської області керував транспортним засобом марки «BMW», моделі «325», д.н.з. НОМЕР_1 , де був зупинений працівниками поліції за порушенням правил дорожнього руху.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 , постанови Жидачівського районного суду Львівської області у справі № 443/580/25 від 29.10.2025 та у справі № 443/2106/25 від 19.01.2026, не були виконані в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

Прокурор ОСОБА_4 просив суд визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, та зможе оскаржити вирок суду тільки в частині призначеного йому покарання. Заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: вимога про судимість; довідку від 16.02.2026 №23 видану КНП «Жидачівська МЛ» відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не знаходиться; постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 16.02.2026, копію рішення Печенізького районного суду Харківської області від 07.10.2021 про стягнення аліментів; копії розрахунків заборгованості по аліментах від 29.06.2023, 01.01.2025, 22.06.2026, копію витягу з реєстру територіальної громади №2026/002513227 від 17.02.2026, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; копію витягу із застосунку «Резерв+» від 05.02.2026, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовозобов`язаним, тип відстрочки: п.1 ч.3 ст. 23, до завершення мобілізації.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, який на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, сплачує аліменти на утримання дитини, вихованням та розвитком дитини не займається. Крім цього, у ОСОБА_3 наявна заборгованість із сплати аліментів, штрафи накладені постановами судів не сплатив, відсутність стабільного доходу.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що призначення покарання у виді штрафу є недоцільним, оскільки такий вид покарання з високою ймовірністю не буде виконаний ОСОБА_3 , у зв`язку із заборгованістю по сплаті аліментів, ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з випробуванням та призначити йому 1 (один) рік іспитового строку.

На підставі ст. 76 КК України: зобов`язати, ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Речовий доказ по справі, а саме: диск DVD-R зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1