Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №461/4271/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4271/26

Провадження №3/461/1688/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адерсою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП – невідомий,

ч.3 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ухилився від виконання, передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 18.04.2026 року о 23 год. 45 хв. за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 19, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, а саме: із хуліганських мотивів застосував у бік обличчя ОСОБА_3 газовий балончик, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. ст. 55,56,59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП України.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`вився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Адвокат Заремба О.О. скерував на адресу суду клопотання, в якому просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Зазначив, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП визнає повністю, зобов`язався посилити контроль за вихованням сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначив, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вину визнав, щиро розкаявся, відтак просив не застосувати суворо стягнення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи завдано матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, оцінивши в сукупності всі докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ч.3 ст.184 КУпАП, адміністративним правопорушенням є вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких діях:

1) ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч. 1) (формальний склад);

2) вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом (ч. 2) (матеріальний склад);

3) вчиненні неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ч. 3) (матеріальний склад).

Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН).

Згідно з ч. 2 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний, матеріальний та моральний розвиток.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» регламентовано, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 4 ст. 155 СК України встановлено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП України стверджується зібраними у справі доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 217922 від 05.06.2026 року,

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей про кримінальне провадження №120261423600000278 від 19.04.2026 року;

- протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19.04.2026 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 28.04.2026 року;

- постановою старшого дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Тимкович Г.В. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120261423600000278 від 19.04.2026 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296КК України

- копією паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та іншими матеріалами справи, які знаходяться в об`єктивному взаємозв`язку між собою.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП, тобто вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

При накладенні стягнення, як це передбачено ст.33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, вирішуючи питання призначення виду стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.184 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого порушення, особи правопорушника, майновий стан, обставини, які обтяжують чи пом`якшують відповідальність, які в процесі розгляду справи судом не встановлені, суд приходить до висновку, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути в користь ДСА України судовий збір у розмірі 538,60 грн.

Керуючись ст.ст. 40-1, ч.1 ст.184, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення 850,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 665,60 грн. судового збору.

У випадку несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП протягом 10 днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Мисько Х.М.