Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №336/3952/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3952/26

Пр.3/336/1866/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Лідія Анатоліївна розглянула справу відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Ноукраїнка, громадянина України, не працюючого, адреса реєстрації місця проживанн: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №785354 від 16.04.2026, - 16.04.2026 о 03год.00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не виконав вимоги термінового заборонного припису серії ЕТ107613 від 15.04.2026 про зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи строком на 10 діб (з 15.04.2026 з 14 год.10хв. по 25.04.2026 до 14 год.10хв.), - в межах строку дії припису повернувся до місця проживання постраждалої особи, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.173-8 КУпАП.

У судові засідання по справі, призначені у справі, ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце проведення належним чином повідомлявся (шляхом направлення направленням смс - повідомлень та мобільного зв`язку за телефонним номером, вказаним у протоколі про адміністративне правопорушення), про причини неявки суд не сповіщав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав. За змістом протоколу про адміністративне правопорушення вказана особа також обізнана із місцем розгляду справи.

Велика палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03, п.41) від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Таким чином, суд не зобов`язаний самостійно з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Судом не визнано за необхідне вживати інших заходів для забезпечення явки особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, вжиття всіх необхідних заходів для своєчасного виклику особи, строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, положення ст.38 КУпАП, суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Всебічно вивчивши матеріали справи, суддя дійшла висновку про те, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення не знайшла свого підтвердження з огляду на наступне.

Відповідно до ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП, може наставати у разі невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Ч.1 ст.251 КУпАП врегульовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути належним доказом на підтвердження події та складу адміністративного правопорушення.

Суддею встановлено, що до матеріалів справи не долучено належних доказів на підтвердження об`єктивної сторони правопорушення, а саме в матеріалах справи відсутня копія термінового заборонного припису. Таким чином, належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 скоїв інкриміноване йому правопорушення суду не надано.

Слід зазначити, що відповідно п.15 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена Наказом МВС від 06.11.2015 №1376, та зареєстрована в МЮУ 01.12.2015 за №1496/27941, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Цих вимог при оформленні матеріалів справи посадовою особою не дотримано.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не може виходити за межі наданих йому повноважень.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини» (Lutz v. Germany), «Отцюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany)), «Девеєр проти Бельгії» (Deweer v. Belgium), «Адольф проти Австрії» (Adolf v. Austria) та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.

Згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст.284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.9, 173-8, 245, 247, 256, 280, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-8 КУпАП України, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст. 294 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями п.8 ч.3 ст.129 Конституції України N 2-рп/2015 від 31.03.2015).

Суддя Л.А. Вайнраух

Постанова набрала законної сили “___”_____________ 20___рік

Дата видачі постанови “___”_____________ 20___рік