Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №309/765/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/765/26

Провадження № 2-а/309/11/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Хуст

Хустський районний Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря –Бондаренко В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Хуст справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

26.02.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Хустського районного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Хустського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6686234 від 18.02.2026 року відносно неї, за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 18.02.2026 року інспектором Хустського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області відносно неї була складена постанова серії ЕНА № 6686234, згідно якої її - було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАПта накладено штраф у розмірі 340 грн, за те, що вона 18.02.2026 о 14:37 год в м.Хуст по вул.. Слов`янській порушила п. 8.4 ПДР – порушення вимог заборонних знаків, а саме порушила дію знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Позивач вказує, що з винесеною відносно неї постановою він не згодна, оскільки вказана постанова є незаконною та винесена з порушенням порядку накладення адміністративних стягнень.

Так її зупинив інспектор Хустського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області та повідомив, що вона порушила дію знаку «Зупинка заборонена», який встановлено у м.Хуст на початку вул. Слов`янської. На що вона пояснила, що здійснила зупинку із включенням світлової аварійної сигналізації на 5 хв у зв`язку з необхідністю зупинки. На що інспектор сказав, що вона мала зупинитися на іншій стороні дороги. Вона відповіла, що там встановлений знак «Зупинка заборонена». До того ж пояснила, що коли під`їжджала до належної їй квартири за адресою АДРЕСА_1 , і оцінила ситуацію на дорозі та встановлені дорожні знаки, то прийняла рішення зупинитися і включити аварійну світлову сигналізацію, не порушивши жодне пункт ПДР. Вона не порушувала знак «Зупинку заборонено»,який розташовано на початку вул.. Слов`янської, і за який на неї склали постанову, так як його не проїжджала, відповідно його не бачила, а отже й не порушила.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 03.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву.

Ухвалою Хустського районного суду від Закарпатської області від 25.03.2026 замінено у даній справі неналежного відповідача Хустський районний відділ поліції ГУНП в Закарпатській області на належного відповідача ГУНП в Закарпатській області.

У відзиві на позов представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що позов є безпідставним. Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджено факт зупинки позивачкою ТЗ. На відео вона пояснила,що це була вимушена зупинка у зв`язку з вивантаженням товару для власних потреб, однак жодних доказів що вона підпадає під категорію осіб на зупинку яких не поширюється дія знаку 3.34 ПДР не надано. Отже постанова складена у повній відповідності до вимог законодавства.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила позов задовольнити. Вказує, що бачила знак, однак на тій вулиці знаходиться належний їй будинок. З того боку вулиці теж знаходитися такий же знак, якби вона біля будинку зупинилися, то теж би було порушення. Вона змушена була там зупинитися для вигризки товару, нікому не мішала , зупинка була десь 5 хв.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні 18 лютого 2026 року старшим інспектором роти Хустського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Ворон Ю.Ю. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6686234, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень 00 копійок.

У вказаній постанові серії ЕНА № 6686234 інспектором поліції було зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, що 18.02.2026 року о 14:31:14 год. в м. Хуст по вул. Слов`янській, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку чим порушив п.8.4 в. ПДР.

З долученого до відзиву відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що працівник поліції підходить до припар кованого автомобіля у якому сидить відповідачка, і зазначає «Стоїте під знаком, уже неодноразово». Вона відповідає «Знаю». Потім підходить ще одна жінка, яка виходячи з суті розмови є матір`ю відповідачки, та починає пояснювати разом з відповідачкою, що вона припаркувалася щоб обслуговувати свій будинок для вигрузки матеріалу. Також через певний час ОСОБА_1 визнала, що її вже раніше штрафували за таку паркову.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.04.2026 2 матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Обов`язковою відповідальності є умовою наявність притягнення події та особи складу до адміністративної адміністративного правопорушення.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 8.4. Правил дорожнього руху визначено, що дорожні знаки поділяються на групи.

У підпункті «в» даного пункту зазначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Знак 3.34 «Зупинку заборонено» є заборонним дорожнім знаком.

Згідно з п. 3.45 розділу 33 ПДР України зона дії знаків 3.1 - 3.15, 3.19 - 3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33 - 3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Зупинка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «зупинку заборонено» створює об`єктивну сторону правопорушення, відповідальність, за яке передбачена частиною 1статті 122 КУпАП.

У даному випадку відеозаписом чітко встановлено, що ОСОБА_1 зупинилася у зоні дії заборонного знаку 3.34 «Зупинку заборонено», і при цьому чітко усвідомлювала це, що убачається зі змісту її розмови, та орімо того вона це визнала у судовому засіданні, а отже суд відхиляє доводи позову про те, що нею не порушувалися вимоги ПДР. Щодо твердження про вимушеність зупинки, то її визначення наведені у ПДР, а саме вимушена зупинка (згідно з п. 1.10 ПДР) — це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність, небезпеку від вантажу, раптове погіршення стану здоров`я водія або появу перешкоди. Тобто необхідність вигризки товару не вдіноситься до вимушеної зупинки. Включення аварійної сигналізації без достатніх для цього правових підстав визначених ПДР, не звільняє відповідачку від відповідальності за порушення правил зупинки.

Також зважаючи на те, що відеозаписі висловлена позиція про те, що зупинка є правомірною оскільки вона зупинилася для розвантаження товару, суд вважає за необхідне дати оцінку і таким доводам.

Так згідно ПДР у зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Не поширюється дія знака:

-на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами;

-за наявності під ним таблички на водіїв з інвалідністю, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажира (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).

У даному випаду не вбачається, що автомобіль позивачки підпадає під ознаки транспортного засобу на якого не поширюється дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено», а отже такі доводи також є недоречними.

А отже пред`явлений позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.77,160-163,241-246,257-262,286,293,295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.06.2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.