Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №522/9698/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9698/26

Провадження № 1-кп/522/2847/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні №12026163520000219 від 08.04.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Степногірськ Василівського району Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який перебуває на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4

захисник- ОСОБА_5

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», 08.04.2026, в період часу з 03 години 00 хвилин по 03 години 40 хвилин, разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували в квартирі АДРЕСА_3 , де проводили ремонтні роботи, відпочивали та вживали алкогольні напої.

Приблизно о 03:30 год. 08.04.2026, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , під час вживання алкогольних напоїв, між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт.

08.04.2026 приблизно о 03:33 год. у ОСОБА_3 , який перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , на грунті виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 в результаті чого діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_3 який знаходилася в стані алкогольного сп?яніння, наніс чотири удари клинком кухонного ножа в грудну клітину, живіт та плече спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різана рана живота зліва на 6 см нижче краю підреберної дуги, яка проникає в черевну порожнину з наскрізними пораненнями порожньої кишки, брижі на її рівні та парієтальної очеревини, яка ускладнилась внутрішнє-черевною кровотечою (1 л), згідно з п. 2.1.3 «к» «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом N?6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, непроникаюча колото-різана рана на бічній поверхні грудної клітки зліва в проекції 3-го ребра по переднє-пахвовій лінії, яка закінчується сліпо в м`яких тканинах; непроникаюча колото-різана рана задньої поверхні грудної клітки в проекції тіла лівої лопатки, яка закінчується сліпо в м`яких тканинах, колото-різана рана м`яких тканин лівого плеча, яка закінчується сліпо в м`яких тканинах, не були небезпечними для життя, викликають розлад здоров`я строком понад 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 день), і за цим критерієм, згідно п.п. 2.3.3 і 4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

У подальшому ОСОБА_9 був госпіталізований до КПН «Міська клінічна лікарня №1».

Після скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_3 затримано працівниками поліції на місці вчинення кримінального правопорушення.

За наведених обставин ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердивши фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без його участі, у зв`язку з реабілітацією після поранення.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, вважає їх доведеними та кваліфікує дії ОСОБА_3 в межах пред`явленого обвинувачення.

При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання.

Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України є тяжким злочином, який карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

ОСОБА_3 є уродженцем смт.Степногірськ, Василівського району, Запорізької області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, військовослужбовецьвійськової служби за мобілізацією, перебуває на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований у Запорізькій області, проживає у м.Одесі, раніше не судимий в силу ст.89 КК України.

ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному, у повному обсязі визнав цивільний позов, у майбутньому обіцяє не скоювати нових право порушень, просить його суворо не карати, що свідчить про його бажання стати на шлях виправлення.

В судовому засіданні мати потерпілого просила не позбавляти обвинуваченого волі, зазначивши, що останній зобов`язався відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Водночас, вирішуючи питання про вид покарання судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

З огляду на викладене, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та характер вчиненого правопорушення, вказані пом`якшуючі обставини, ставлення обвинуваченого до вчиненого, відсутність тяжких наслідків, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за вчинене ним кримінальні правопорушення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням та звільнити від його відбування із випробуванням, оскільки на думку суду виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання суд вважає справедливим, пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні саме такого виду покарання.

В силу положень ч.1 ст.76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, покладає на неї обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Щодо заявленого цивільного позову.

1.Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог потерпілий ОСОБА_6 посилається на наступне.

Так внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , йому було завдано значного фізичному болю, душевних страждань, сильне психологічне потрясіння. Моральна шкода полягає у переживаннях за власне життя і здоров?я, отримані ним множинні ножові поранення грудної клітини та живота становили реальну загрозу для життя, у зв?язку з чим він був терміново госпіталізований до лікарні, де проходив стаціонарне лікування та перебував у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Усвідомлення тяжкості отриманих ушкоджень, ризику настання смерті, необхідності проведення невідкладного лікування та тривалого відновлення спричинило для нього значні моральні переживання, почуття страху, безпорадності та невпевненості у майбутньому. Після отриманих поранень він тривалий час відчував фізичний біль, був обмежений у звичному способі життя, потребував сторонньої допомоги та був позбавлений можливості повноцінно займатися повсякденними Наслідки вчиненого щодо нього кримінального правопорушення вплинули на його психологічний стан та суттєво погіршили якість його життя.

Суд вважає, що позовні вимоги потерпілого підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пункт 2 ч.2 ст.23 ЦК України встановлює, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» (далі – Постанова ПВСУ) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пункт 9 зазначеної Пленуму Верховного Суду України передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що здоров`я потерпілого погіршилося у зв`язку з отриманими пораненнями, а також був змінений спосіб його життя, було витрачено багато часу на реабілітацію, були заподіяні сильні душевні страждання, які були перенесені безпосередньо після завданої шкоди його моральному здоров`ю.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що з урахуванням характеру та глибини душевних страждань , пов`язаних з противоправними діями обвинуваченого, а також засад розумності, виваженості та справедливості, заявлений потерпілим розмір шкоди відшкодування завданої йому моральної шкоди підлягає повному відшкодуванню, у розмірі 150 000 грн., оскільки в даному випадку наявний прямий причинний зв`язок між протиправною поведінкою обвинуваченого, який завдав шкоди, та її результатом — шкодою.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПКУ.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-379 КПК України, ст.ст.1-121 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5(п`ять) років.

На підставі ч.5 ст.72 ККУ зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення у період часу із 08.04.2026 по 22.06.2026 із розрахунку: один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на командира військової частини за місцем проходження військової служби, а після закінчення проходження військовї служби - на орган з питань пробації за місцем його проживання.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 скасувати, негайно звільнити обвинуваченого з під варти в залі суду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в якості відшкодування завданої злочином моральної шкоди 150 000 ( сто п`ятдесят тисяч ) гривень.

Скасувати арешт накладений постановою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 14.04.2026 року, а саме: з шкарпеток чорного кольору, спідньої білизни темно-синього кольору, джинсів блакитного кольору, черевиків зеленого кольору, футболки сірого кольору, кофти з капюшоном, які було вилучено 08.04.2026 в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Одеса, вул. М`ясоїдівська, буд. №32 у приміщенні МКЛ №1 ОМР та які належать потерпілому ОСОБА_6 , мобільного телефону марки «Redmi 15 C» IMEI 1: НОМЕР_3 ,IMEI 2: НОМЕР_4 , який було поміщено та опечатано до сейф-пакету № NPU 6029265, шапку чорного кольору, який було поміщено та опечатано до паперового конверту; ножу, який було поміщено та опечатано до паперового конверту, які було вилучено в ході огляду місця події 08.04.2026 за адресою: АДРЕСА_4 , мобільний телефон марки «ZTE» IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , який було вилучено 08.04.2026 в ході складання протоколу затримання особи у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та поміщено до сейф-пакету № NPU 5075187, 4 банки з під слабоалкогольних напоїв, які було поміщено та опечатано до паперового конверту № NPU 2667316, скляної пляшки з під горілки, яку було поміщено та опечатано до паперового конверту № NPU 2667316, пачки з під сигарет, яку було поміщено та опечатано до паперового конверту № NPU 2667317; фіскального чеку №241885601, який було поміщено та опечатано до паперового конверту № NPU 2667317; гральні карти та коробку до них, які було поміщено та опечатано до паперового конверту № NPU 2667317; речей, які були вилучені ході проведення слідчого експерименту 08.04.2026 за адресою: АДРЕСА_4 .

Речові докази по справі:

-шкарпетки чорного кольору, спідня білизна темно-синього кольору, джинси блакитного кольору, черевики зеленого кольору, футболку сірого кольору, кофти з капюшоном- повернути потерпілому ОСОБА_10 за належністю.

-мобільний телефон марки «Redmi 15 C» IMEI 1: НОМЕР_3 ,IMEI 2: НОМЕР_4 - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_10 за належністю;

-ніж, зріз з покриття матрацу який було поміщено та опечатано до паперового конверту, 4 банки з під слабоалкогольних напоїв, які було поміщено та опечатано до паперового конверту N? NPU2667316, скляну пляшку з під горілки яку було поміщено та опечатано до паперового конверту N? NPU 2667316, пачку з під сигарет яку було поміщено та опечатано до паперового конверту N? NPU 2667317. фіскальний чек N?241885601 який було поміщено та опечатано до паперового конверту N? NPU 2667317, гральні карти та коробку до них які було поміщено та опечатано до паперового конверту N? NPU 2667317, зрізи з нігтів з правої та лівої руки. які належать ОСОБА_3 , які поміщенні в паперовий конверт, об?єкти, що схожі на текстильні волокна білого та темного кольору які належать ОСОБА_3 , які поміщенні в паперовий конверт, решту осаду в пробірках які належать ОСОБА_3 які поміщенні в паперовий конверт, витяжку на марлі піднівим вмісту обох рук, які належать ОСОБА_3 , які поміщенні в паперовий конверт, зразок крові на марлі, яка належить ОСОБА_3 які поміщенні в паперовий конверт, два зразки букального епітелію, які належать ОСОБА_3 які поміщенні в паперовий конверт, залишки змивів, які належать ОСОБА_3 які поміщенні в паперовий конверт, зразок слини яка належать ОСОБА_6 яку поміщенні в паперовий конверт, два зразки букального епітелію, які належать ОСОБА_6 , які поміщенні в паперовий конверт, зразок крові на марлі, яка належить ОСОБА_8 які поміщенні в паперовий конверт, частина змивів з ножа, які помішені та опечатані до поліетиленового мішку N?B449809 помістити до по камери зберігання речових доказів ВНN?1 ОРУП N?1 ГУНП в Одеській області –знищити;

- три DVD диски з відеозаписом -зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка тримається під вартою, протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: