Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №947/44564/25 — Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/44564/25

провадження №1-кп/947/649/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

23 червня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025164480000549 від 23.10.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кодима Одеської області, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі.

1. Відповідно до обвинувального акту від 28.11.2025 року по кримінальному провадженню №12025164480000549 від 23.10.2025 року, ОСОБА_3 обвинувачується в умисному легкому тілесному ушкодженні, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

ІІ. Цивільний позов у кримінальному провадженні.

2. Представником потерпілого, в його інтересах, пред`явлено цивільний позов у кримінальному провадженні про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

3. В обґрунтування позову, представник потерпілого зокрема зазначив, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілому була завдана матеріальна та моральна шкода, а саме через наявні ушкодження обличчя, потерпілий скасував заздалегідь узгоджену робочу поїздку (з 02.10.2025 року) в Індію на ділові перемовини, оскільки на його обличчі були значні сінці, які виникли через застосування сили обвинуваченим. Це призвело до того, що потерпілий втратив авіаквитки вартість яких становить – 26105 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківської картки.

4. Також, вважав, що Позивач завдав Відповідачу моральну шкоду, яка виражалася в душевних та фізичних стражданнях, яку Позивач оцінює в 10000 грн. Позивач почувався пригніченим тривалий час, мав пошкоджене обличчя, не міг виконувати свої обов`язки на роботі, що призвело до душевних страждань.

5. Окрім цього, вважав, що відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу, які складають 4100 грн.

6. Посилаючись на викладене, керуючись зокрема ст.127 КПК України, ст.ст.23, 1167 ЦК України, просив стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого матеріальну шкоду завдану внаслідок злочину в сумі 26105 грн, моральну шкоду розміром 10000 грн. та витрати на правничу допомогу розміром 4100 грн.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

7. Під час судового розгляду, прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

8. Обвинувачений ОСОБА_3 , під час судового розгляду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України визнав повністю. Цивільний позов не визнав. Надав згоду давати показання.

9. Під час вступної промови, прокурор запропонував не досліджувати докази щодо події кримінального правопорушення та тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. Водночас, докази в частині цивільного позову, запропонував дослідити у повному обсязі.

10. Обвинувачений та захисник, під час вступної промови, проти розгляду кримінального провадження в скороченому порядку щодо події кримінального правопорушення не заперечували. В той же час, щодо цивільного позову, вважали за необхідне дослідити докази у повному обсязі.

11. Потерпілий, під час судового розгляду, погодився із запропонованим прокурором порядком з`ясування обставин по справі та перевіркою їх доказами.

12. На стадії судових дебатів, прокурор зокрема зазначив, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України під час судового розгляду, з урахуванням позиції обвинуваченого, доведена повністю.

13. Просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а цивільний позов потерпілого задовольнити.

14. Обвинувачений, на стадії судових дебатів зокрема заявив, що вину визнає. Але не розуміє, за що були зроблені витрати потерпілим. Потерпілий за власним бажанням не поїхав на свою конференцію, йому фізично ніхто не заважав.

15. На стадії судових дебатів, захисник зокрема зазначив, що обвинувачений співпрацював зі слідством, щиро покаявся. Водночас, заперечував проти задоволення цивільного позову, просив суд застосувати мінімальну санкцію, а у позові повністю відмовити.

16. Потерпілий та його представник, в судове засідання 23.06.2026 року не з`явилися. Потерпілий телефоном повідомив, що забув про судове засідання та просив завершувати судовий розгляд без його участі. Представник потерпілого про причини своєї неявки суд не повідомив.

17. Від останнього слова обвинувачений відмовився.

IV. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

18. Враховуючи позицію учасників кримінального провадження щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд визнає, що під час судового розгляду було доведено, що:

19. 30.09.2025 року приблизно о 00:25 год. ОСОБА_3 перебуваючи на проїжджої частини біля будинку №58, що розташований за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога у м.Одесі, під час сварки, на ґрунті раптово виниклого словесного конфлікту із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , збив ОСОБА_6 з ніг, поваливши його на землю обличчям до низу та застосувавши спеціальний засіб кайданки, почав утримувати потерпілого на землі сидячи зверху, позбавляючи можливості піднятись.

20. У подальшому, діючи умисно, ОСОБА_3 завдав декілька ударів у верхню ділянку голови потерпілого, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав легкі тілесні ушкодження, а саме: синець в лівій орбітальній ділянці; садно по долонній поверхні лівої кисті, в проекції кісток зап`ястя по центру.

21. Відповідно до ст.23 КК України, виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

22. Частина 2 ст.23 КК України передбачає, що прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

23. Відповідно до ч.1 ст.125 КК України, кримінальна відповідальність настає за умисне легке тілесне ушкодження.

24. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України доведена поза розумним сумнівом, а його дії кваліфіковано правильно, оскільки він заподіяв ОСОБА_6 умисні легкі тілесні ушкодження.

V. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

25. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши ОСОБА_3 та його захиснику положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме: в частині події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми його вини та вирішив обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.

26. Допитана під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 суду зокрема пояснив, що 30.09.2025 року близько 00:30 год. проїжджали від 1-ї станції Люстдорфської дороги у сторону площі Толбухіна у м.Одеса, побачили особу у чорній форми з ознаками сп`яніння. Зупинилися, щоб дізнатися чи все в порядку у особи. Після чого, почув від особи нецензурну лайку, що було сприйнято обвинуваченим як образа, порушення його честі та гідності. Підійшов до особи, почалася словесна перепалка. У подальшому, поклав потерпілого на землю. Підтвердив, що застосував до потерпілого кайданки та наносив декілька ударів потерпілому по голові. У подальшому, зняв кайданки з потерпілого та поїхав за викликом у своїх справах. Зазначив, що на лінію 102, щоб повідомити про подію з потерпілим, не телефонував.

VІ. Призначення покарання.

27. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості чиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

28. Так, ОСОБА_3 відповідно до ч.2 ст.12 КК України, вчинив кримінальне правопорушення, яке класифікується як кримінальний проступок. На обліках у медичних установах не перебуває. Раніше не судимий. Є опікуном батька, який є особою з інвалідністю.

29. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.66 КК України, суд визнає визнання вини обвинуваченим та активне сприяння судовому розгляду.

30. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлені.

31. Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

32. З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за домірне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України, у виді штрафу, яке на думку суду є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Водночас, при призначенні покарання обвинуваченому, суд не знаходить підстав для застосування ст.69, 69-1 КК України.

VІІ. Цивільний позов у кримінальному провадженні.

33. Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

34. Частина 1 ст.1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

35. Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

36. Під час судового розгляду, зі сторони потерпілого, суду не надано будь – яких належних та допустимих доказів того, що скасування закордонної поїздки та як наслідок втрата авіаквитків вартістю 26105,00 грн. перебуває у причино – наслідковому зв`язку з обставинами вчинення кримінального правопорушення, зокрема, що спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень зі сторони обвинувачено та як наслідок стан здоров`я потерпілого або його розлад фізично не дозволяв здійснити відповідну поїздку.

37. Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги потерпілого про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди завданої внаслідок злочину в сумі 26105,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

38. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

39. Положеннями ч.1 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

40. Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

41. На думку суду, спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень внаслідок неправомірних дій обвинуваченого спричинило ОСОБА_6 певні душевні та фізичні страждання, а отже завдало моральної шкоди.

42. Водночас, враховуючи характер правопорушення та спосіб, у який воно могло вплинути на особу потерпілого та погіршити його життєві можливості або умови життя, враховуючи вимоги розумності, суд вважає, що справедливим буде стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., оскільки зі сторони потерпілого, під час судового розгляду, не надано належних та допустимих доказів, які б переконали суд, що глибина його фізичних і душевних страждань у матеріальному еквіваленті могла становити саме суму у розмірі 10000,00 грн.

43. При цьому, суд відхиляє доводи захисника, що для визначення розміру моральної шкоди необхідно проведення експертизи, оскільки вимоги п.6 ч.2 ст.242 КПК України стосуються саме повноважень органу досудового розслідування та визначають підстави, за яких слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи для встановлення розміру шкоди немайнового характеру з метою правильної правової кваліфікації дій особи.

44. Водночас, визначення розміру моральної шкоди, яка була заподіяна потерпілому, є прерогативою виключно суду, який з урахуванням обставин, вказаних у ст.23 ЦК України, встановлює суму грошового стягнення, яку необхідно компенсувати особі, яка зазнала моральних страждань внаслідок протиправних дій обвинуваченого.

45. Тобто, проведення відповідного експертного дослідження з метою встановлення моральних страждань у потерпілого не обов`язковим для визначення розміру передбаченого положеннями ст.1167 ЦК України відшкодування.

46. Вказані висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією ККС ВС, яка викладена у постанові від 23.03.2023 року у справі №127/35822/21 (провадження №51-3909км22) та є усталеною практикою Верховного Суду.

48. Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги потерпілого про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

VІIІ. Речові докази, процесуальні витрати та заходи забезпечення кримінального провадження.

49. Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

50. Прокурором та стороною захисту, процесуальні витрати у кримінальному провадженні сторонами не заявлені.

51. Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

52. Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати ККС ВС, викладеної у постанові від 05.04.2021 року по справі №328/1109/19, процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.

53. Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат потерпілому на правову допомогу, суд враховує принцип пропорційності та достатнього обґрунтування.

54. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

55. З наданого представником потерпілого документу, а саме платіжної інструкції P24A5376657998D1664 від 15.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_6 перерахував ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 4300,00 грн., з призначенням платежу «переказ власних коштів».

56. В той же час, суду не надано будь – яких інших належних та допустимих доказів того, що потерпілий поніс витрати пов`язані з наданням правової допомоги, оскільки на підтвердження цих обставин суду не надані, ані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), ані документи, що свідчать про оплату саме гонорару адвокату (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

57. Тож суд робить висновок, що витрати на правову допомогу потерпілого не підтверджені та не доведені належними доказами, а тому підстави для їх стягнення з обвинуваченого відсутні.

58. Відомості про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, суду не надані.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти (50) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

2. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень. У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

3. Речовий доказ: DVD-R диск з відеозаписом із позначкою «IMG_4377», - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

4. Роз`яснити ОСОБА_3 положення ч.1 ст.26 КВК України, що засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

5. Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Цей вирок не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

7. Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1