Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №947/6508/26 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 22 червня 2026 р.

Справа: №947/6508/26

Суддя: Огренич І. В.

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/6508/26

Провадження № 2-а/947/71/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Огренич І.В.

за участю секретаря Коростій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №475 від 03 лютого 2026 року про накладення стосовно нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у виді штрафу 17000 гривень, провадження по справі про адміністративне правопорушення просить закрити. При цьому позивач посилається на те, що постанова по справі про адміністративне правопорушення №475 від 03 лютого 2026 року прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а тому він вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В. від 20.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі від 20.03.2026 відправлена відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_2 через підсистему «Електроний суд». Відзивів на позовну заяву, заяв з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на військовому обліку за місцем реєстрації в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується матеріалами справи.

04 березня 2026 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 №475 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та встановлено ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, будучі військовозобов`язаним, не пройшов вчасно військово-лікарську комісію з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, таким чином допустив порушення п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Ст. 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною 1 ст. 9 КпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.235 КпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно положень ст.245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, у відповідності до ч. 1 ст.268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно дост.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо не проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії суд зазначає наступне.

Згідно з п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За наявності підстав для проходження медичного огляду направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі формується з використанням відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, протягом одного календарного дня з дня подання військовозобов`язаним або резервістом такого запиту з урахуванням вимог абзацу першого пункту 74-1 цього Порядку.

Сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів направлення надсилається до електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Сформоване на запит військовозобов`язаного або резервіста направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду вважається отриманим таким військовозобов`язаним або резервістом у день надсилання цього направлення в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Отже, з викладеного слідує, що проходженню медичного огляду для визначення придатності до військової служби передує направлення до електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста, що не було направлено позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Тому з огляду на вищевикладене, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів того, що позивачу відправлялось направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду до електронного кабінету.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

При таких обставинах, дослідивши подані докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України не була доведена «поза розумним сумнівом», таким чином, зважаючи на викладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. 5, 8, 9, 77, 90, 241-246, 286, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 №475 від 03 лютого 2026 року за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КпАП України про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Огренич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua