Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №947/19768/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/19768/26

Провадження № 3/947/2061/26

23.06.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Контактний зоопарк «МАКІ ПАКІ», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №001737 від 05.05.2026 року, складеним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), ОСОБА_1 поставлено у вину те, що вона, будучи директором ТОВ «Контактний зоопарк «МАКІ ПАКІ», допустила порушення вимог п.4.1 Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або напіввільних умовах, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2010 №459, а саме допустила ведення журналу обліку диких тварин, який, на думку контролюючого органу, не відповідав встановленим вимогам, чим порушила правила утримання диких тварин у неволі або напіввільних умовах, відповідальність за що передбачена ч.3 ст.88-1 КУпАП.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Дідорчук І.І. просила провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування зазначила, що журнал обліку тварин у ТОВ «Контактний зоопарк «МАКІ ПАКІ» фактично ведеться та перебуває у наявності, а тому відсутні будь-які підстави вважати, що вимоги п.4.1 Порядку порушені. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить конкретного опису об`єктивної сторони правопорушення, не розкриває, у чому саме полягає невідповідність журналу вимогам законодавства, не містить достатніх відомостей щодо місця та способу вчинення правопорушення, а наявні у справі матеріали не підтверджують належними та допустимими доказами ані факту порушення правил утримання диких тварин, ані вини ОСОБА_1 . Також захисник звернула увагу суду на недотримання органом, який склав протокол, вимог ст.256 КУпАП щодо змісту протоколу та наголосила на необхідності застосування принципу презумпції невинуватості й стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Суд, вислухавши доводи захисника, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, додані до нього матеріали, письмові заперечення сторони захисту та надані документи, оцінивши всі докази у їх сукупності відповідно до вимог ст.252 КУпАП, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходам впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та чи підтверджуються такі обставини належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається винна, протиправна дія або бездіяльність, за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення усіх без винятку елементів складу адміністративного правопорушення: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Частиною 3 ст.88-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил утримання диких тварин у неволі або напіввільних умовах.

Зазначена норма є бланкетною, а тому для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення орган, який склав протокол, зобов`язаний не лише послатися на відповідний нормативний акт, але й конкретно зазначити, які саме правила були порушені, у чому полягали неправомірні дії особи, яким способом було допущено порушення та якими доказами це підтверджується.

Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №001737 від 05.05.2026 року, ОСОБА_1 інкримінується те, що вона «допустила утримання диких тварин у неволі з веденням журналу обліку диких тварин, який не відповідає Порядку».

Разом із тим суд звертає увагу, що наведене формулювання не містить конкретизації суті правопорушення та фактично не розкриває об`єктивної сторони інкримінованого діяння.

Так, пунктом 4.1 Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або напіввільних умовах, передбачено обов`язок забезпечення обліку диких тварин шляхом ведення відповідного журналу.

Отже, обов`язковою ознакою порушення зазначеної норми є відсутність належного обліку тварин або неведення відповідного журналу.

Водночас із матеріалів справи безпосередньо вбачається протилежне.

Ні в протоколі, ні в доданих до нього документах не зазначено, що журнал обліку тварин був відсутній.

Більше того, зі змісту самого протоколу випливає, що такий журнал фактично існував та вівся, оскільки контролюючий орган посилається саме на його невідповідність вимогам Порядку, а не на його відсутність.

Стороною захисту до матеріалів справи надано копії журналів обліку поголів`я тварин, журналу клінічного огляду та журналу вакцинації тварин, що свідчить про фактичне ведення відповідної документації.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що облік тварин у контактному зоопарку взагалі не здійснювався.

При цьому органом, який склав протокол, не конкретизовано, які саме записи були відсутні, які графи журналу заповнені неналежним чином, які вимоги Порядку були порушені та яким чином такі недоліки утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.88-1 КУпАП.

Фактично протокол містить лише загальне твердження про невідповідність журналу Порядку без наведення конкретних фактичних даних.

Таке формулювання не дає суду можливості встановити ані об`єктивну сторону правопорушення, ані перевірити правильність правової кваліфікації дій особи.

Суд також враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі обов`язково повинні бути зазначені місце, час та суть адміністративного правопорушення.

Саме фабула протоколу визначає межі обвинувачення та предмет судового розгляду.

Проте складений відносно ОСОБА_1 протокол не містить повного опису суті правопорушення, не конкретизує фактичні обставини порушення та не розкриває об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії» зазначив, що суд не має права самостійно виправляти недоліки фабули правопорушення або підміняти сторону обвинувачення шляхом самостійного встановлення обставин, які не були зазначені в протоколі.

Аналогічний правовий підхід викладений у рішенні ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого суд не може перебирати на себе функції сторони обвинувачення та самостійно відшуковувати докази винуватості особи.

Отже, суд позбавлений можливості самостійно встановлювати, які саме вимоги Порядку були порушені, які недоліки мав журнал та чому такі недоліки утворюють склад адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до ст.251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається саме на орган, уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Проте судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 правил утримання диких тварин.

У справі відсутні висновки спеціалістів, приписи, акти із конкретизацією виявлених порушень журналу обліку, фотоматеріали, письмові пояснення або інші документи, які б дозволяли встановити конкретний зміст інкримінованого порушення.

Фактично єдиним документом, на який посилається орган державного контролю, є сам протокол про адміністративне правопорушення.

Однак сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини особи та підлягає перевірці й оцінці нарівні з іншими доказами.

За відсутності інших належних та допустимих доказів викладені у протоколі твердження не можуть вважатися достатніми для висновку про винуватість особи.

Суд також враховує положення ст.62 Конституції України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначено, що висновок про винуватість особи має ґрунтуватися на сукупності достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою доказів, які доводять вину поза розумним сумнівом.

У даному випадку таких доказів суду не надано.

Більше того, матеріали справи містять відомості, які свідчать про фактичне ведення журналів обліку тварин та належне функціонування контактного зоопарку, а тому спростовують твердження про відсутність обліку диких тварин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що органом, який склав протокол, не доведено наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.88-1 КУпАП, а також не надано достатніх доказів вини ОСОБА_1 .

За відсутності встановленої об`єктивної сторони правопорушення неможливо вважати доведеним склад адміністративного правопорушення в цілому, оскільки склад правопорушення є єдиною сукупністю взаємопов`язаних елементів, відсутність хоча б одного з яких виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд доходить переконання, що подані матеріали не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.88-1 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 62 Конституції України, положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених законом, протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, після її розгляду апеляційним судом.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.