Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №946/4274/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4274/26

Провадження № 3/946/1095/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2026 року м. Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Яковенко І.І., розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізмаїлі Одеської області, громадянина України, водія ТОВ «Габор», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановив:

31.05.2026 о 13:13 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Transporter» державний номерний знак НОМЕР_2 на а/д С16100 м. Ізмаїл – с. Лощинівка, в порушення вимог підп. «б» п. 2.3., п.13.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР), не дотримався безпечного інтервалу під час керування та здійснив наїзд на припаркований гужовий візок, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Далі, будучи причетним до зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 в порушення підп. «а» п. 2.10. ПДР залишив її місце, не повідомивши про неї уповноважений орган чи підрозділ Національної поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене 122-4 КУпАП.

Притягуваний ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю визнав себе винним у правопорушеннях та щиро розкаявся в їх вчиненні.

Крім повного визнання своєї вини притягуваним ОСОБА_1 , його вина у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а також у тому, що він залишив місце дорожньо-транспортної пригоди повністю підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до даних протоколів про адміністративні правопорушення, складених 02.06.2026, ОСОБА_1 порушив вимоги п.13.1. ПДР, та, керуючи транспортним засобом, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на припаркований гужовий візок, у результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Крім того, в порушення підп. «а» п. 2.10. ПДР він залишив місце скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, не повідомивши про неї уповноважений орган чи підрозділ Національної поліції.

Вказані обставини справи також підтверджуються даними схеми місця ДТП, даними рапорту поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, а також даними письмових пояснень ОСОБА_2 , які долучені до протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до підп. «б» п. 2.3 ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно п. 13.1. ПДР, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно підп. «а» 2.10. ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції.

Але з досліджених доказів випливає, що ОСОБА_1 у порушення вимог підп. «б» п. 2.3., п.13.1. та підп. «а» п. 2.10. ПДР, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на інший транспортний засіб, після чого залишив місце ДТП, не повідомивши про неї уповноважений орган чи підрозділ Національної поліції.

Отже аналіз сукупності усіх даних, що містяться в досліджених у суді доказах, дозволяє суду дійти висновку про наявність адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та про доведеність винності ОСОБА_1 в їх вчиненні.

При накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , суд враховує положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, відповідно до яких, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Суд також враховує характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, його майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, та вважає, що достатнім і необхідним у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП є накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, оскільки санкцією вказаної статті розмір штрафу більший, більший і строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а також передбачене більш суворе адміністративне стягнення, ніж штраф та позбавлення права керування транспортними засобами, а саме таке стягнення як адміністративний арешт.

Характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень вказує на те, що він вчинив грубі порушення порядку користуванням правом керування транспортного засобу, що відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП є однією з підстав для накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

До обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинені ним адміністративні правопорушення, суд відносить щире розкаяння винного.

Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинені ним адміністративні правопорушення, суд не вбачає.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , незначний розмір матеріальних збитків, суд дійшов висновку про те, що для його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання нових правопорушень, буде достатнім застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, оскільки в даному випадку таке стягнення повністю досягне мети його застосування, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для накладення більш суворого стягнення, з числа передбачених санкцією ст. 122-4 КУпАП.

В силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 283 – 285 КУпАП, суд –

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ст.122-4 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 (три тисячі чотириста) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко